Ухвала суду № 50800946, 14.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року м. Київ К/9991/46733/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила та оливи»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012

у справі № 2а/7570/10/0870

за позовом Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила та оливи»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Азовські мастила та оливи» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ Запорізької області від 30.12.2009 № 0002202310/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2011 позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

ПАТ «Азовські мастила та оливи» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/97-ВР, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 30.12.2009 № 0002202310/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 143101 грн. слугували висновки планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009, викладені в акті від 18.12.2009 № 216/23-108/00152365, про порушення вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Згідно з актом перевірки від 18.12.2009 № 216/23-108/00152365 вказані порушення полягали в неправомірному включенні позивачем до складу податкового кредиту за вересень та жовтень 2008 року податку на додану вартість за операціями з придбання агентських послуг у агента «AGNESSA» на підставі договору від 29.03.2008 № 374-2008, у агента «BONHOLM» на підставі договору від 29.03.2008 № 469-2008 та у агента «DVS Consulting» на підставі договору від 03.06.2008 № 425-2008.

Відповідач вважає, що позивач позбавлений права на формування податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами, оскільки придбані у останніх агентські послуги не пов'язані з його господарською діяльністю.

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що надані судам попередніх інстанцій первинні документи (агентські договори, акти виконаних робіт), складені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV, підтверджують реальне надання контрагентами агентських послуг. Крім того, вказує, що агенти «AGNESSA», «BONHOLM» та «DVS Consulting» сприяли укладенню між позивачем та замовниками взаємовигідних контрактів з LINK PAZARLAMA (Туреччина). Також посилається на експертний висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області від 05.08.2010 № 38, згідно з яким в результаті дослідження первинних документів методами документальної перевірки і співставлення спеціаліст встановив неправомірність висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 18.12.2009 № 216/23-108/00152365.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками суду апеляційної інстанції щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту та відповідно заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за господарськими операціями з агентами «AGNESSA», «BONHOLM» та «DVS Consulting», з огляду на таке.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4., п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування є неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та, відповідно, заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування та заявлення за умови, якщо такі операції вчинені поза межами господарської діяльності платника.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що укладення позивачем договорів із замовником LINK PAZARLAMA (Туреччина) відбулося в результаті попередніх взаємовідносин такого замовника із агентами «AGNESSA», «BONHOLM» та «DVS Consulting».

Надані позивачем судам попередніх інстанцій в підтвердження фактичного отримання послуг та їх використання в господарській діяльності первинні документи (агентські договори, акти виконаних робіт) оцінені судом апеляційної інстанції як такі, що не конкретизують змісту та обсягів господарських операцій, зокрема, в них зазначено загальні умови договору щодо надання агентських послуг без конкретизації які саме дії були вчинені з метою сприяння руху продукції позивача, сприяння укладенню контрактів, аналізу наявності у потенційних замовників необхідних дозволів для здійснення проектів тощо, як було визначено у договорах.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених обставин щодо непідтвердження використання агентських послуг в господарській діяльності.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2008 року.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила та оливи» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун