Ухвала суду № 50800436, 17.09.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Крижова О.Г.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"17" вересня 2015 р. Справа № 569/5756/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Гунько Л.В. ,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_3

представника позивача: ОСОБА_4

представника відповідача: Липко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "15" липня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та скасування незаконного рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради протиправними та скасувати незаконне рішення.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 15.07.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення щодо скасування безтермінового статусу «Члена сім'ї загиблого» ОСОБА_3 та анулювання посвідчення НОМЕР_1 від 05.10.2007 року.

Скасовано рішення Комісії Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому створеної для розгляду питань, пов'язаних зі встановленням статусу члена сім'ї загиблого, померлого ветерана війни згідно ЗУ «Про захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 14.04.2014 року протокол №1197.6.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому компенсувати усі невиплачені та невідшкодовані пільги за період від прийняття незаконних рішень і до моменту виконання рішення суду.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 позивач 10.06.1989 року уклала шлюб з ОСОБА_6

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що зроблений запис № 1543.

Постановою військово лікарської комісії УМВС України в Рівненській області від 06.02.2001 року № 6 стверджується, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 28.11.1989 року по 28.02.1990 року виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС захворів ішемічною хворобою серця, та ін., що в подальшому призвело до гострої серцево судинної недостатності внаслідок повторного інфаркту серцевого м'язу та смерті. Хвороба та смерть пов'язані з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки Управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області від 11.02.2015 року № 19/14/718 виданої позивачу в тому, що її чоловік капітан внутрішньої служби ОСОБА_6, помер під час проходження служби в органах кримінально виконавчої системи управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області. На момент смерті ОСОБА_6 перебував на посаді фельдшера медичної частини Городищенської виправної колонії.

Згідно повідомлення Управління праці та соціального захисту населення від 10.03.2015 року № К-254 на засіданні Комісії було прийняте рішення № 568.2 яким ОСОБА_3 відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підтвердили статус особи, на яку поширюється чинність цього Закону».

На підставі вищезазначеного рішення позивачці було видане безтермінове посвідченні «Члена сім'ї загиблого» серії № 079226 від 05.10.2007 року.

Згідно виписки з протоколу №1197.6 від 14 квітня 2014 року на засіданні комісії для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому встановлено неналежність ОСОБА_3 до осіб, на яких поширюється чинність Закону, визнано недійсним її посвідчення «Члена сім'ї загиблого», серії НОМЕР_1 від 05 жовтня 2007 року, видане управлінням праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому з подальшим його вилученням та припинено з 01 травня 2014 року надання пільг, передбачених статтею 15 вказаного Закону.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків щодо протиправності дій відповідача.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до ст.10 Закон України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно дост.18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії к соціального захисту", ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

На виконання наведеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. №302було затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, відповідно до п.4 якого, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

Пунктом 1 частини 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Позбавивши позивачку статусу «члена сім'ї загиблого», відповідач послався наст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» через те, що померлий ОСОБА_6 не мав статусу інваліда Великої Вітчизняної війни, учасника війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Пунктом 2 частини 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту" визначено, що чинність цього Закону поширюється також на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Оскільки, матеріалам справи підтверджується, що позивачка є дружиною померлого ОСОБА_6, який хворів ішемічною хворобою серця внаслідок виконання ним службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та від якої помер, мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, вдруге не одружилася, тому з урахуванням п.2 ч.1ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на неї розповсюджується дія цього Закону, а тому вона має право на отримання пільг, встановлених вищевказаним законом.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Відповідачами не доведено правомірність своїх дій під час прийняття відповідних оскаржуваних рішень.

Відповідно до абзаців 2 та 3 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (абз.10 ч.2 ст.162 КАС України).

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки прийняття рішення 14.04.2014 року не відповідає вимогам законодавства.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "15" липня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: В.В. Євпак

М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "17" вересня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_2

представник позивача: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради вул.Соборна,12,м.Рівне,33028

- ,