Ухвала суду № 50800378, 17.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 р.Справа № 614/590/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського управління Державної казначейської служби України Харківської області на постанову Борівського районного суду Харківської області від 16.06.2015р. по справі № 614/590/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмського управління Державної казначейської служби України Харківської області

третя особа Виконавчий комітет Ізюмської міської ради

про визнання дій, що вчинені суб'єктом владних повноважень, неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання дій, що вчинені суб'єктом владних повноважень, Ізюмським управлінням Державної казначейської служби України Харківської області, на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 03.03.2015р. по справі № 2005/1595/12 неправомірними та порушенням прав позивача, підтверджених цією постановою, в якій просив: 1) визнати протиправними дії Ізюмського управління Державної казначейської служби України Харківської області щодо не здійснення, у встановленому законодавством порядку, на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 03.03.2015 року, примусового списання, на його користь з рахунків Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області "середній заробіток, за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 р. станом на день звільнення (по 5350,46 грн. щомісяця) з урахуванням виплаченої суми за розпорядженням по Виконкому Ізюмської міської ради М175-К від 11.09.2008 року в сумі 6869,13 грн." згідно виконавчого листа, виданого Борівським районним судом Харківської області 16.01.2015 року по справі №2005/1595/12; не встановлення до цього часу коду тимчасової класифікації видатків і кредитування місцевих бюджетів (КФК), економічної класифікації видатків бюджету та рахунків боржника, з яких буде проводитися безспірне списання коштів; не прийняття до виконання встановлених боржником - Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради коду тимчасової класифікації видатків і кредитування місцевих бюджетів (КФК), економічної класифікації видатків бюджету та рахунків боржника, з яких буде проводитися безспірне списання коштів; не встановлення строку подачі (який не може перевищувати п'яти робочих днів) боржником - Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради інформації (платіжних документів на сплату: на користь заявника належних йому коштів, до бюджету - податку з фізичних осіб та єдиного соціального внеску); не повідомлення боржника - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, про не проведення казначейством платежів за платіжним дорученням боржника; 2) зобов'язати Ізюмське управління Державної казначейської служби України на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 03.03.2015 року, здійснити, у встановленому законодавством порядку, примусове списання, на його користь з рахунків Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області "середній заробіток, за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 р. станом на день звільнення (по 5350,46 грн. щомісяця) з урахуванням виплаченої суми за розпорядженням по Виконкому Ізюмської міської ради №175-К від 11.09.2008 року в сумі 6869,13 грн." згідно виконавчого листа, виданого Борівським районним судом Харківської області 16.01.2015 року по справі №2005/1595/12, шляхом негайного встановлення коду тимчасової класифікації видатків і кредитування місцевих бюджетів (КФК), економічної класифікації видатків бюджету та рахунків боржника, з яких буде проводитися безспірне списання коштів; наданням боржнику - Виконавчому комітету Ізюмської міської ради строку подачі (який не може перевищувати п'яти робочих днів) інформації (платіжних документів для перерахунку ОСОБА_1 середнього заробітку та проведення платежів до бюджету і податку з фізичних осіб та єдиного соціального внеску); наданням повідомлення боржника - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради про не проведення Казначейством платежів за платіжним дорученням боржника; 3) зобов'язати Ізюмське управління Державної казначейської служби України Харківської області у встановлений судом розумний термін, подати звіт про виконання прийнятого судового рішення; 4) судові витрати покласти на відповідача.

16 червня 2015 року постановою Борівського районного суду Харківської області заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Ізюмське управління Державної казначейської служби України на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 03.03.2015 року, здійснити, у встановленому законодавством порядку, безспірне списання на користь ОСОБА_1 з рахунків Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області "середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 р. станом на день звільнення (по 5350,46 грн. щомісяця) з урахуванням виплаченої суми за розпорядженням по Виконкому Ізюмської міської ради №175-К від 11.09.2008 року у сумі 6869,13 грн.", згідно виконавчого листа, виданого Борівським районним судом Харківської області 16.01.2015 року по справі №2005/1595/12, шляхом визначення кодів тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів (КФК), економічної класифікації видатків бюджету та рахунків боржника, з яких буде проводитися безспірне списання коштів; поданням боржником - Виконавчим комітетом Ізюмської міської рад протягом 5 робочих днів інформації (платіжних документів) для перерахунку ОСОБА_1 середнього заробітку та проведення платежів до бюджету і податку з фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду в частині задоволення вимог заяви, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в зазначеній частині та ухвалити нову - про відмову в задоволенні заяви в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 року залучено Виконавчий комітет Ізюмської міської ради до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Позивач заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників адміністративного процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Враховуючи зміст ст.ст. 263, 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та обставини, викладені у заяві, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Стаття 267 КАС України встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах, це судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. В силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.

За приписами ч. 9. ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. У разі відповідності заяви вимогам, визначеним ст. 267 КАС України, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. При цьому у разі невідповідності заяви визначеним вимогам вона ухвалою суду, повертається заявнику.

Колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що КАС України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАС, зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Також, колегія суддів зазначає, що особа, яка бере участь у справі, може звернутися до суду із заявою про вирішення питання щодо судового контролю за виконанням судового рішення. Така заява (клопотання) передається судді, який розглядав справу, і розглядається в межах того самого провадження. Нова адміністративна справа не оформлюється. У цьому випадку строк для надання звіту встановлюється ухвалою суду. Цією ухвалою може одночасно призначатися судове засідання для розгляду звіту суб'єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що постановою Борівського районного суду від 18 грудня 2012 р., ухваленою у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської обл., 3 особа: Ізюмський міський голова Божков О.А. про поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано неправомірними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, Ізюмської міської ради, Ізюмського міського голови з приводу скликання та проведення 44 сесії Ізюмської міської ради 5 скликання у відповідності до її регламенту.

Визнано незаконним та скасовано рішення Ізюмської міської ради 44 скликання сесії 5 скликання №2551 від 12.09.08 р. "Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31 червня 2008 р.

Стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської обл. на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 червня 2008 р. станом на день звільнення (по 5350,46 грн. щомісяця) з урахуванням виплаченої суми за розпорядженням по Виконкому Ізюмської міської ради №175-К від 11.09.2008 р.

Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 року.

Постановою Борівського районного суду Харківської області від 03.03.2015 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 року, визнано дії Ізюмського управління державної казначейської служби України Харківської області з приводу повернення ОСОБА_1 виконавчого листа від 16.01.2015 року, виданого Борівським районним судом Харківської області по справі №2005/1595/12, про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з 31 липня 2008 року по день поновлення на роботі та моральної шкоди протиправними та зобов'язано Ізюмське управління державної казначейської служби України Харківської області прийняти до виконання виконавчий лист від 16 січня 2015 року, виданий Борівським районним судом Харківської області по адміністративній справі №2005/1595/12, про стягнення з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток, за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 р. станом на день звільнення (по 5350,46 грн. щомісяця) з урахуванням виплаченої суми за розпорядженням по Виконкому Ізюмської міської ради №175-К від 11.09.2008 року в сумі 6869,13грн. та моральної шкоди.

На виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 03.03.2015 року Ізюмським УДКСУ Харківської області 13.05.2015 року було прийнято виконавчий лист від 16.01.2015 року до виконання.

28.05.2015 року позивач отримав відповідь (лист Ізюмського УДКСУ Харківської області від 26.05.2015 року №02-14/425) на запит від 25.05.2015 року щодо ходу виконання виконавчого листа Борівського районного суду від 16.01.2015 року по справі №2005/1595/12.

Ізюмським УДКСУ Харківської повідомлено, що у відповідності до п.29 Постанови КМУ №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Порядок) боржником визначено (лист Виконкому Ізюмської міської ради №79 від 18.05.2015 року), що "погашення боргу по виконавчому листу, виданому Борівським районним судом Харківської області від 16.01.2015 року №2005/1595/12 на користь ОСОБА_1 буде здійснюватися по КФК 01016 КЕКВ 2111 "Заробітна плата" та КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" з реєстраційного рахунку№35413001033596".

Як слідує з вказаного листа, Ізюмське УДКСУ Харківської області не прийняло до уваги відповідь боржника і не допустило виконання судового рішення (постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року), мотивуючи, що для виконання виконавчого листа, виданого Борівським районним судом 16.01.2015 року по справі №005/1595/12, "неможливо застосувати процедуру примусового стягнення, передбачену Постановою №845".

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Колегія суддів зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Крім того, Законом України "Про виконавче провадження", крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів. Зокрема, частиною другою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно із Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

П.п. 4 п. 4 вищенаведеного Положення передбачено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Процедура стягнення коштів державного та місцевих бюджетів врегульована Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок).

Відповідно до абз.1 пункту 2 Порядку, безспірне списання це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 25 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Згідно з ст. 28 Порядку орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення таких кодів та рахунків орган Казначейства повідомляє боржникові про здійснення безспірного списання коштів з його рахунків.

У повідомленні також зазначаються строк подання боржником інформації, пов'язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п'яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про не проведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника.

З огляду на вимоги п. 28 Порядку, саме Ізюмське управління Державної казначейської служби України Харківської області, отримавши подані позивачем виконавчі документи (виконавчий лист, виданий Борівським районним судом 16.01.2015 року), з метою "вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку" (ч.2 п.4 Порядку) зобов'язане було визначити коди програмної класифікації видатків та повідомити боржника - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради:

- про здійснення безспірного списання коштів з його рахунків;

- про не проведення платежів за платіжними дорученнями боржника;

- встановлення строку подання боржником інформації, пов'язаної з виконанням рішення про стягнення коштів.

Крім того, відповідно до Методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів, затверджених Наказом Державної казначейської служби №68 від 29.04.2013 року, для проведення платежу, за КЕКВ, КККБ - 2111 "заробітна плата", боржник - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, зобов'язаний надати документи, а саме: "Платіжне доручення на перерахування платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, (далі - єдиний внесок), платіжне доручення на перерахування коштів на вкладні або карткові рахунки, чек, платіжна вимога, заявка на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки".

Згідно з п. 32 Порядку безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється органом Казначейства на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 2 п. 4 Порядку органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

Згідно з ч. 4, 5, 7 п. 5 Порядку під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання застосовувати заходи впливу до боржників у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

З матеріалів справи вбачається, що Ізюмське управління Державної казначейської служби України Харківської області не прийняло до виконання встановлені боржником - Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів (КФК) та економічної класифікації видатків бюджету (лист №79 від 18.05.2015 року) та рахунків боржника, з яких буде проводитися безспірне списання коштів; не надало боржнику - Виконавчому комітету Ізюмської міської ради повідомлення про здійснення примусового списання "з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток, за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 р. станом на день звільнення (по 5350,46 грн. щомісяця) з урахуванням виплаченої суми за розпорядженням по Виконкому Ізюмської міської ради №175-К від 11.09.2008 року в сумі 6869,13 грн."; не встановило строк подачі (який не може перевищувати п'яти робочих днів) боржником інформації (платіжних документів на сплату: на користь позивача належних йому коштів, та до бюджету податку з фізичних осіб і єдиного соціального внеску); не повідомило боржника про не проведення Казначейством платежів за платіжним дорученням боржника, що є порушенням встановленого порядку виконання судових рішень.

Посилання Ізюмського УДКСУ Харківської області на визначеність кодів листом боржника від 13.05.2015 року № 79, є безпідставними, оскільки цей лист було відкликано листом від 06.07.2015 року № 102.

В цьому листі зазначено, що Виконавчий комітет Ізюмської міської ради відзиває лист від 18.05.2015 р. № 79, у зв'язку з неможливістю виконання виконавчого листа, виданого Борівським районним судом Харківської області, від 16.01.2015 р. № 2005/1595/12 про виплату за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 за відсутністю зазначеної суми в рішенні суду. В подальшому при вирішенні цього питання виплата на користь ОСОБА_1 буде здійснюватися по КФК 010116 КЕКВ 2800 з реєстраційного рахунку №35413001033596.

Таким чином, лише 06.07.2015 року Ізюмське УДКСУ Харківської області направило на адресу боржника - Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області повідомлення за №02-29/583 від 06.07.2015 року та на адресу ОСОБА_1 - лист №02-29/591 від 09.07.2015 року про те, що Управлінням при здійсненні безспірного стягнення буде застосовано КФК 010116 КЕКВ 2800 з реєстраційного рахунку №35413001033596.

При цьому, Ізюмське УДКСУ Харківської області не виконало вимогу п. 25 Порядку, відповідно до якого безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Як слідує із вказаного повідомлення Виконавчому комітету Ізюмської міської ради, відповідно до п. 30 Постанови №845 на період встановлення даних не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Також, відповідач посилається на те, що станом на день направлення апеляційної скарги відомості про поновлення на посаді ОСОБА_1 відсутні, що унеможливлює нарахування середнього заробітку та, відповідно, примусове стягнення.

В свою чергу, відповідно до рішення 91 сесії 6 скликання Ізюмської міської ради № 3051 від 26.06.2015 року ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства з 31.07.2008 року.

Щодо посилання відповідача на те, що на теперішній час рішення суду по справі № 2005/33/12 по проведенню нарахування і виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 31.07.2008 року не виконано, що унеможливлює примусове стягнення, колегія суддів зауважує на таке.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року по справі № 614/591/15-а визнано протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови Божкова Олександра Андрійовича, щодо: не видання розпорядження по Виконавчому комітету Ізюмської міської ради про поновлення ОСОБА_1, на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31 липня 2008 року та ненарахування і виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді, на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 року. Зобов'язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови Божкова Олександра Андрійовича, поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово - комунального господарства з 31 липня 2008 року, на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 року по справі №2005/1595/12 та рішення Ізюмської міської ради 91 сесії 6 скликання №3051 від 26.06.2015 року "Про виконання Постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 р. по справі №2а/2005/33/12", шляхом видачі розпорядження по Виконавчому комітету Ізюмської міської ради Харківської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31 липня 2008 року та проведення нарахування і виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 року по день фактичного поновлення на посаді, з урахуванням податку на прибуток та інших обов'язкових платежів.

Щодо відсутності конкретної суми заборгованості, що підлягає стягненню, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року (а.с. 20) заяву про роз'яснення ухвали суду від 12.05.2015 року, яка прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги на постанову Борівського районного суду від 03.03.2015 року, залишено без задоволення.

В мотивувальній частині вказаної ухвали від 02.06.2015 року зазначено, що при прийнятті ухвали від 12.05.2015 року судом досліджувались обставини визначення суми середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню. Так, встановлено, що резолютивна частина постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року містить зобов'язання стягнути з боржника середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 року по 5350,46 грн. щомісяця.

Колегія суддів зазначає про те, що відповідно до ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно з ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV вказується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Слід зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини Гордєєви і Гурбик проти України від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі по справі Кечко проти України (рішення від 08.11.2005р.), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

З огляду на викладене вище, оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, враховуючи те, що на теперішній час рішення суду по справі №2005/1595/12 не виконано, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обов'язок Ізюмського управління Державної казначейської служби України на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 03.03.2015 року, здійснити, у встановленому законодавством порядку, безспірне списання на користь ОСОБА_1 з рахунків Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області "середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 р. станом на день звільнення (по 5350,46 грн. щомісяця) з урахуванням виплаченої суми за розпорядженням по Виконкому Ізюмської міської ради №175-К від 11.09.2008 року у сумі 6869,13 грн.", згідно виконавчого листа, виданого Борівським районним судом Харківської області 16.01.2015 року по справі №2005/1595/12.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення заяви позивача в зазначеній частині.

Відмову в задоволенні заяви в іншій частині ані позивач, ані відповідач в апеляційному порядку не оскаржували.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського управління Державної казначейської служби України Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Борівського районного суду Харківської області від 16.06.2015р. по справі № 614/590/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.