Ухвала суду № 50800190, 18.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/162/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Жукової Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський винзавод» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Котовський винзавод» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2013 року №0002982230 та №0002972230.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на вимогу податкового органу товариством надано первинні документи, які свідчать про товарність укладеної угоди з підприємством-контрагентом ТОВ «Юбіком Торг», однак при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем їх не враховано. Висновки перевіряючих про недійсність угоди зроблено з перевищенням повноважень, так як визнання правочинів недійсними можливо тільки в судовому порядку. З посиланням на Податковий кодекс України, позивач вважає правомірним формування ним податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Юбіком Торг».

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 07 квітня 2014 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ТОВ «Котовський винзавод». Суд скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20 грудня 2013 року №0002982230 та №0002972230.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд не погодився з висновками податкового органу про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагента ТОВ «Юбіком Торг», у зв'язку з тим, що ТОВ «Котовський винзавод» надано необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують факт укладання та виконання договору з вказаним контрагентом. Суд зазначив, що на час формування податкового кредиту податкові накладні були оформлені належним чином, підприємство контрагента було зареєстроване як платник ПДВ, а діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, а також помилкове застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову ТОВ «Котовський винзавод» в задоволенні поданого ним позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні справи суд обмежився лише дослідженням наданих позивачем первинних документів, не надавши, при цьому, належної оцінки доводам ДПІ щодо неможливості вчинення господарських операцій контрагентом позивача. Судом залишено поза увагою доводи відповідача щодо відсутності у позивача доказів транспортування придбаного у ТОВ «Юбіком Торг» товару, а також, що вказаним підприємством до звірки не було надано жодного документу, який підтверджував би факт придбання товару, який у подальшому був реалізований безпосередньо ТОВ «Котовський винзавод» у травні 2013 року.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказів ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 29.11.2013р. №1345 та від 03.12.2013р. №1392, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 29.11.2013р. по 03.12.2013р. посадовими особами відповідача у приміщенні ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Котовський винзавод» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Юбіком Торг» за період травень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №3093/15-53/22-3/30827073 від 03.12.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - встановлено завищення задекларованих ТОВ «Котовський винзавод» показників у рядку 17 Декларації (уточнюючий розрахунок) за період з 01.05.2012р. по 31.05.2013р. на загальну суму 1 317 941,30 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) на 976950 грн. та до заниження показників у рядку 25 Декларації суми ПДВ в розмірі 340991 грн., що підлягають сплаті до бюджету.

В акті перевірки податковий орган не визнає товарності господарських операцій, здійснених між ТОВ «Котовський винзавод» та ТОВ «Юбіком Торг» у травні 2013 року на виконання договору поставки №1/5 від 03.05.2013р., у зв'язку з ненаданням позивачем до перевірки доказів транспортування придбаного у ТОВ «Юбіком Торг» товару (гофроящики, етикетки, ароматизатори, картон, желатин тощо), відсутністю у контрагента місць для зберігання та постачання товарів, непідтвердженням при проведенні звірки у ТОВ «Юбіком Торг» факту придбання товару, який в подальшому був реалізований безпосередньо ТОВ «Котовський винзавод». Також, зазначено, що у провадженні СУ ДПС в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування №3201217000000061 стосовно посадових осіб ТОВ «Котовський винзавод» за ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КК України; директор TOB «Юбіком Торг» гр.ОСОБА_1 спеціальної освіти немає, в питаннями фінансово-господарської діяльності володіє поверхнево, відбував покарання за скоєння злочину, передбаченого ст.309 КК України.

20 грудня 2013 року, на підставі акту перевірки №3093/15-53/22-3/30827073 від 03.12.2013р., ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення: №0002982230, яким позивачу завищила від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 976950 грн. та №0002972230, яким товариству збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 511486 грн. (в т.ч. за основним платежем - 340991 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -170495 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Котовський винзавод» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №3093/15-53/22-3/30827073 від 03.12.2013р., а тому визначення на підставі такого акту товариству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сплачених при придбанні товару сум до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2013р. між TOB «Котовський винзавод» (Покупець) та TOB «Юбіком Торг» (Постачальник) було укладено договір поставки №1/5, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору товари, матеріальні цінності; приймання товару здійснюється представниками Покупця та Постачальника сумісно, або на складі Постачальника або на складі Покупця по домовленості сторін; товар вважається поставленим з моменту підписання відповідних накладних, уповноваженими представниками сторін.

Вказаний договір підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками.

На виконання умов вказаного договору TOB «Юбіком Торг» здійснено позивачу поставку товару на загальну суму 7910647,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими й видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими позивачем від контрагента TOB «Юбіком Торг», було включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за травень 2013 року.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №969 від 21.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1401/18696 від 29.12.2010р., стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на відсутність у ТОВ «Юбіком Торг» місць для зберігання та постачання товарів. Зокрема, апелянт не визнає договір оренди нежитлового приміщення від 06.03.2013р., укладений між ТОВ «Котовський винзавод» та TOB «Юбіком Торг», посилаючись на те, що позивач не отримував згоди від орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області на передачу частини приміщення за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. 50-річчя Жовтня, 220 в оренду іншим особам.

Так, судом встановлено, що на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Котовський виноробний завод» від 02.10.2001р. TOB «Котовський винзавод» з 2001 року платно користується цілісним майновим комплексом, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Котовськ, вул. 50-річчя Жовтня, 220. На підставі договору про внесення змін до договору оренди від 27.01.2012р. строк договору оренди продовжено до 02.10.2016р.

За умовами п.6.2, п.6.5. договору оренди TOB «Котовський винзавод» має право здавати в оренду третім особам майно, що перебуває в нього в оренді лише за попередньою згодою Орендодавця.

В матеріалах справи наявний лист Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області №10-05-04310 від 30.08.2013р., яким останній підтвердив, що ТОВ «Котовський винзавод» не отримало згоду від Фонду держмайна на передачу в суборенду орендованого на підставі договору від 02.10.2001р. приміщення.

Однак, вказані обставини, на думку колегії суддів, не є належним доказом відсутності у ТОВ «Юбіком Торг» місць для зберігання та постачання товарів, оскільки договір суборенди складу, укладений між ТОВ «Юбіком Торг» та ТОВ «Котовський винзавод», є дійсним та сторонами не оскаржувався. В матеріалах справи відсутні відомості, що Фонд державного майна України, який наділений правом контролю за укладенням договорів оренди (суборенди), звертався до суду за визнанням недійсним договору суборенди від 06.03.2013р.

В акті перевірки, також, зазначено про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, які засвідчили б про факт передачі товарів від продавця до покупця. Однак, за умовами п.3.2 Договору №1/5 від 03.05.2013р. приймання товару здійснюється представниками Покупця та Постачальника сумісно, або на складі Постачальника або на складі Покупця по домовленості сторін. Оскільки встановлено, що склади ТОВ «Котовський винзавод» та ТОВ «Юбіком Торг» фактично знаходяться за однією адресою, тому суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими доводи позивача, що поставка товару здійснювалася шляхом переміщення товару зі складу продавця на склад покупця працівниками товариств.

Варто зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів не може бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., на які посилається апелянт, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо посилань відповідача на те, що у провадженні СУ ДПС в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування №3201217000000061 стосовно посадових осіб ТОВ «Котовський винзавод» за ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КК України, то під час розгляду апеляційної скарги представником ТОВ «Котовський винзавод» надано суду постанову старшого слідчого 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 26.02.2015р. про закриття кримінального провадження №3201217000000061 від 27.11.2012р., у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 КК України.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надано вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Котовський винзавод» чи ТОВ «Юбіком Торг» зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і його контрагентом укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що товари від вказаного контрагента позивачу фактично не надавались.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення директора TOB «Юбіком Торг» гр.ОСОБА_1, який підтвердив здійснення господарських операцій з ТОВ «Котовський винзавод» у травні 2013 року.

Судова колегія критично ставиться до посилань апелянта про ненадання до звірки TOB «Юбіком Торг» жодного документу, який підтверджував би факт придбання товару, який у подальшому був реалізований позивачу у травні 2013 року, так як вважає, що сторона договору не зобов'язана досліджувати історію походження придбаного товару, для неї головним є умови договору, зокрема його цінова політика.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом ТОВ «Юбіком Торг» у судовому порядку нікчемним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Юбіком Торг». ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних податковим повідомлень-рішень.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Юбіком Торг» укладено ТОВ «Котовський винзавод» у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2013 року №0002982230 та №0002972230.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський винзавод» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2013 року №0002982230 та №0002972230 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.