Ухвала суду № 50800128, 10.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/883/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

при секретарі судового засідання - Вишневській А.В.

за участю представників:

апелянта - Кротко Н.М.,

позивача - Саюшкіної Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

31.08.2010 товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Новий Стиль» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Херсоні від 18.06.2010:

- №002532301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток підприємств в розмірі 30192511,12 грн. та за штрафними санкціями на суму 30192511,12 грн.;

- №0002542301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 24589185грн. та за штрафними санкціями на суму 12294592,5грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.01.2011 позов задоволено частково, визнано протиправним податкове повідомлення - рішення від 18.06.2010 №0002532301/0 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 30185745,35грн., за штрафними санкціями на суму 30189128,23 грн., в іншій частині - залишено без змін; визнано протиправним податкове повідомлення - рішення від 18.06.2010 №0002542301/0 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 24517656,48грн., за штрафними санкціями на суму 12258828,24грн., в іншій частині - залишено без змін.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.09.2012 залишив без змін постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.02.2014 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року скасував та направив справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року позов задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонській області від 18 червня 2010 року №002532301/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль" суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток підприємств в розмірі 30192511,12 грн. та за штрафними санкціями на суму 30192511,12 грн., №0002542301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 24589185 грн. та за штрафними санкціями на суму 12294592,50 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Під час судового засідання в Одеському апеляційному адміністративному суді 10.09.2015 року відповідачем подано клопотання про заміну сторони у справі з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на Державну податкову інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області, оскільки Міністерство доходів і зборів України реорганізовано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби України». Отже, правонаступником відповідача є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області.

Судова колегія, дослідивши надані представниками відповідача документи ухвалила, клопотання задовольнити та здійснити в порядку ст.55 КАС України заміну Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на їх правонаступника, а саме на Державну податкову інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

З матеріалів справи встановлено, що з 31.03.2010р. до 14.05.2010р. ДПІ у м. Херсоні здійснила виїзну планову перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. до 31.12.2009р. за результатами якої складений акт №2590/235/34369867 від 04.06.2010р. / а.с.15-65/

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0002542301/0 від 18.06.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 24589185грн. та за штрафними санкціями на суму 12294592,5грн., усього на суму 36883777,50грн.грн. /а.с.13/ та податкове повідомлення-рішення №0002532301/0 від 18.06.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток підприємств в розмірі 30192511,12грн. та за штрафними санкціями на суму 30192511,12 грн., усього на суму 60385022,24грн.

Так, вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль", виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, при здійсненні господарської діяльності мав діяти з належною обачністю та пересторогою, тобто мінімізувати всі можливі ризики стосовно залучення до співпраці іншого СПД. Для недопущення безпідставних збитків позивач мав використовувати публічну інформацію про законодавчо-нормативну базу стосовно ведення підприємницької діяльності та публічну доступну інформацію стосовно правового статусу партнерів по підприємницькій діяльності.

Слід також зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей, оскільки питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Так на час здійснення ТОВ "ТД "Новий Стиль" господарських операцій з придбання ТМЦ, підприємства-продавці ТОВ фірма "Пронто-Юг" ЛТД та ТОВ "Риста" мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, надавали податкову звітність до органів ДПС за місцем реєстрації та нараховували податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з позивачем, що підтверджується роздруківками облікових карток з податку на прибуток та ПДВ ТОВ фірма "Пронто-Юг" ЛТД та ТОВ "Риста", роздруківками електронних форм декларацій ТОВ фірма "Пронто-Юг" ЛТД та ТОВ "Риста".

Підставою для включення платником податків до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей є первинні документи, що засвідчують факт їх придбання, а також документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податків, а саме використання оприбуткованих запасів від постачальників у виробництві продукції та/або їх подальшої реалізації.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач, посилаючись на положення Цивільного Кодексу України вважає, що операції з придбання товарів у ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД для подальшого використання у господарській діяльності є нікчемними, так як вони не спричиняють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. У зв'язку із зазначеним, посилаючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, та Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, відповідач вважає бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ «Риста» та ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД, недійсними та такими, які не дають права на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту. Відповідно до акту перевірки відповідач зробив висновок щодо перерахування позивачем коштів без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Позивачем порушено порядок формування валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Відповідач зазначає про нікчемність вчинених правочинів з огляду на відсутність документів на перевезення, недостатність працівників у продавців, відсутність останніх за місцезнаходженням, неможливість проведення зустрічних звірок.

З даного приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

При цьому суд першої інстанції правомірно надав належну оцінку доказам та критично оцінив використання відповідачем актів перевірок контрагентів позивача, оскільки згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013 року № К/800/1821/13 дані акти не можна використовувати при здійсненні висновків щодо правомірності та повноти проведення господарських операцій між позивачем та безпосередньо його контрагентами.

Отже, підставою для включення платником податків до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей є первинні документи, що засвідчують факт їх придбання, а також документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податків, а саме використання оприбуткованих запасів від постачальників у виробництві продукції та/або їх подальшої реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції з придбання ТОВ «Торговий дім «Новий Стиль» сировини та матеріалів та готової продукції у ТОВ фірма «Пронто-Юг» ЛТД на загальну суму 140834094, 06 грн., у т.ч. ПДВ - 23472349,22 грн. та ТОВ «Риста» на суму 5800000 грн., у т.ч. ПДВ - 966666,67 грн., які відображені по даним бухгалтерського обліку ТОВ «Торговий дім «Новий Стиль», оформлені видатковими накладними, підписаними у двосторонньому порядку та завіреними відбитками печаток підприємств, в котрих зазначені код ЄДРПОУ, адреса постачальників, найменування ТМЦ, їх кількість та вартість; податковими накладними, що містять реквізити, передбачені вимогами п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. Закону України «Про податок на додану вартість». За актом перевірки розрахунки за поставлені товари з ТОВ "Риста" та ТОВ "Пронто-Юг" проведені у безготівковому порядку. Перерахування безготівкових коштів проводилось з визначенням платежу як сплата за товари на підставі рахунків - фактур постачальників, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно довідки про загальну інформацію щодо ТОВ ТД «Новий Стиль» (додаток 2 до акту перевірки) станом на 01.10.08 загальна чисельність працюючих склала 25 осіб, а станом на 31.12.09 - 40 осіб. Для здійснення діяльності та зберігання товарів позивач використовував приміщення та основні фонди, які орендував у ТОВ ФПК «Корабел», ТОВ «ПМК № 19», ПП ОСОБА_4

Крім того висновком судово-економічної експертизи №1811/1812 від 27.06.2012р., складеним Одеським науково-дослідним інститутом судовим експертиз підтверджується використання придбаної сировини та матеріалів у господарській діяльності позивача, а саме передачу ТМЦ ТОВ «Фірмово-промисловий комплекс «Корабел» для виробництва міжкімнатних дверних полотен та їх комплектуючих, та подальшу реалізацію позивачем готової продукції, виготовленої ТОВ «ФПК «Корабел» з давальницької сировини, іншим покупцям. Експертиза не встановила фактів невідповідності об'ємів, вартості давальницької сировини, переданої на переробку ТОВ «ФПК «Корабел», та собівартості отриманої готової продукції, що відображені у бухгалтерських документах позивача, фактичним даним.

В матеріалах справи наявні копії первинних документів (рахунки-фактури, накладні, акти приймання-передачі), які посвідчують здійснення позивачем господарській діяльності, тобто передачу товарів для виготовлення комплектуючих до дверей та подальший їх продаж іншим господарюючим суб'єктам, які були досліджені при проведенні судової експертизи, що спростовує висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товарів позивачем у його двох контрагентів, так само як і неможливість подальшого продажу товарів та недостатність для цього основних фондів або трудових ресурсів на підприємстві.

Слід звернути увагу також на те, що в обґрунтування висновків щодо нікчемності укладених правочинів податковий орган посилається на те, що відносно посадових осіб ТОВ «Фірма «Пронто-Юг» 11.07.2008р. порушено кримінальну справу №540034-08 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України, яка на теперішній час знаходиться в провадженні слідчого ХМВ УМВС України в Херсонській області.

Згідно положень ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Письмові пояснення громадян, надані податковій інспекції, не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, тому не повинні використовуватись при проведені даної перевірки.

Так судом першої інстанції було встановлено, що громадянин ОСОБА_5 взагалі не допитувався в межах розслідування даної кримінальної справи, яка була порушена 11.07.2008 відносно посадових осіб ТОВ фірма "Пронто-Юг" за фактом фіктивного підприємництва та привласнення майна, підписи ОСОБА_5 на податкових деклараціях, податкових та видаткових накладних не були досліджені при розслідуванні кримінальної справи на предмет їх підробки. За відсутності належних та допустимих доказів, що достовірно підтверджують факти непричасності ОСОБА_5 до діяльності ТОВ фірма «Пронто Юг» ЛТД, твердження відповідача на достовірність інформації, що міститься у поясненнях вказаної особи є лише припущеннями податкового органу, не підкріпленими документально.

Законом «По державну податкову службу в Україні» та наказом Державна податкова адміністрація України від 10.08.2005 № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" передбачено можливість використання при проведені перевірок пояснень, зауважень або заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання, який перевіряється, щодо виявлених порушень та/або причини ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, надані у ході перевірки, та не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки письмових пояснень сторонніх фізичних осіб, керівників інших підприємств, діяльність яких не перевіряється.

В матеріалах справи наявна копія постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 27.01.12 про скасування постанови прокурора м. Херсона про порушення кримінальної справи № 540033-08 за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб ТОВ Пронто-Юг» за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України. Постанова набрала законної сили. (т.58 а.с.10)

Крім того, постановою від 28 квітня 2012 року заступником начальника відділу ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС Кононенко Є.В. було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 191, 205 КК України у відношенні посадових осіб ТОВ фірма "Пронто Юг" у зв'язку з відсутністю складу злочину (т.58 а.с.6-7).

Виходячи з вищезазначеного судова колегія дійшла висновку, що відповідачем не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагенти. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.09.2015 року

Головуючий: суддя О.В.Єщенко

суддя О.О.Димерлій

суддя В.Л.Романішин