Ухвала суду № 50800039, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5532/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПрАТ «Страхова компанія «Рідна» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про:

визнання протиправною бездіяльності відділу ДАІ з обслуговування Дарницького району ГУ МВС України в м. Києві, УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, ГУ МВС України в м. Києві щодо невжиття своєчасних, належних заходів для тимчасового затримання автомобіля Audi (реєстраційний номер НОМЕР_3) та розшуку особи, яка керувала зазначеним автомобілем під час дорожньо-транспортної пригоди 12.04.2014 за участю автомобіля Hyundai Getz (реєстраційний номер НОМЕР_1);

визнання протиправною бездіяльності Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо ненадання відповіді на заяву ПАТ «СК «Рідна» від 23.12.2014 року № 1733(370), ненадання належних відповідей, тобто інформації в повному обсязі, на заяву ПАТ «СК «Рідна» від 13.02.2015 року № 205 (3070);

визнання протиправною бездіяльності ГУ МВС України в м. Києві щодо ненадання відповіді на заяви ПАТ «СК «Рідна» від 18.02.2015 року № 228(3070), від 27.02.2015 року № 280(3070), від 16.03.2015 року № 375 (3070);

зобов'язання відділу ДАІ з обслуговування Дарницького району ГУ МВС України в м. Києві, Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, ГУ МВС України в м. Києві вжити належні заходи для внесення інформації про автомобіль Audi (реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2), до бази даних автомобілів, які перебувають у розшуку МВС України, та до інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (системи «Аркан»), зокрема направити відповідні заяви до Адміністрації державної прикордонної служби України та Державної фіскальної служби України

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 року позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо розгляду звернення позивача від 23.12.2015 № 1733(3070) відповідно до вимог ч. 5 ст. 25 Закону України «Про страхування».

визнано протиправною бездіяльність УДАІ ГУ МВС України в місті Києві щодо невжиття належних заходів для тимчасового затримання автомобіля Audi (реєстраційний номер - НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2);

зобов'язання УДАІ ГУ МВС України в м. Києві в установленому порядку вжити належні заходи стосовно внесення інформації про автомобіль Audi (реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2) до бази даних автомобілів, які перебувають у розшуку МВС України, та до інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (системи «Аркан»), про які повідомити ПрАТ «Страхова компанія «Рідна». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині, що стосується їх прав та обов'язків, та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням судового рішення, що призвело до пропуску строку на подачу апеляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції була прийнята в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу було подано 06.08.2015 року, оскаржувану постанову відповідач отримав лише 16.07.2015 року, а також те, що старший юрисконсульт ОСОБА_3 згідно наказу від 25.06.2015 року перебувала у відпустці, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження апелянтом пропущено з поважних причин, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку. при цьому колегія суддів відзначає, що поновлення судом процесуального строку на подачу апеляційної скарги оскарженню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2013 року між ПАТ «СК «Рідна» та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування автотранспортних засобів № АТ 463/13 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем Hyundai Getz (реєстраційний номер НОМЕР_1).

12.04.2014 в Дарницькому районі м. Києва сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вищевказаного автомобіля та автомобіля Audi (реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2), внаслідок чого пошкоджено Hyundai Getz (реєстраційний номер НОМЕР_1).

З місця вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Audi (реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2) втік, залишивши автомобіль на місці події.

Відповідно до пункту 3.1.2 Договору страхування пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належить до страхових випадків.

В установленому порядку вищевказану дорожньо-транспортну пригоду позивачем визнано страховим випадком, проведено розрахунок розміру страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_4 в розмірі 49596,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.07.2014 № 14968.

Відповідно до статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (таким джерелом, зокрема є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням, утриманням транспортних засобів) відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом

Відтак, відповідно до законодавства після виплати страхового відшкодування страхувальнику до позивача перейшло право на отримання компенсації виплачених коштів від особи, відповідальної за завдані збитки, тобто від особи, яка на відповідній правовій підставі володіє автомобілем Audi (реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2).

10.10.2014 року позивач звернувся до відділу ДАІ з обслуговування Дарницького району ГУ МВС України в м. Києві із запитом № 1264 (3070), в якому просив письмово повідомити: чи встановлено ім'я, по-батькові, прізвище, місце проживання, контактну інформацію власника автомобіля Audi (реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2), особи, яка переміщувала автомобіль через державний кордон України, будь-які відомості, що можуть сприяти в установленні вказаної інформації, а якщо така інформація встановлена - надати її страховику; чи встановлено прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання, контактна інформація особи, яка керувала згаданим автомобілем безпосередньо під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди 12.04.2014, або особи, що експлуатує цей автомобіль на даний момент, а якщо така інформація встановлена - надати її страховику.

Відповідь на вказане звернення надана позивачу Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві листом від 20.10.2014 № 47/9431, зазначено наступне:

- звернення 12.05.2014 до Голови Державної прикордонної служби України із запитом щодо надання інформації про особу, яка перетинала кордон України на автомобілі Audi (реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2) та про заборону виїзду цій особі з території України із зобов'язанням прибути до відділу ДАІ з обслуговування Дарницького району ГУ МВС України в м. Києві;

- надходження до відділу ДАІ з обслуговування Дарницького району ГУ МВС України в м. Києві 28.08.2015 відповіді на вказаний запит з головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про відсутність можливості згідно з наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 754 прийняти до виконання вищевказаний запит.

Надалі позивач неодноразово звертався до Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві із заявами про надання інформації стосовно власника вищевказаного автомобіля, особи, яка управляла ним в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 12.04.2014 та стосовно заходів, вжитих щодо встановлення цих осіб і виявлення їхнього місця реєстрації та перебування в Україні, а саме: від 04.11.2014 року № 1427 (3070), від 26.11.2014 року № 1532 (3070), 19.12.2014 року № 1715 (3070), 23.12.2014 року № 1733 (3070), 19.01.2014 року № 69 (3070), 13.02.2015 року № 205 (3070).

Зокрема, в заяві від 23.12.2014 року № 1733 (3070) позивач просив Дарницьке РУ ГУ МВС України в м.Києві:

- вжити належні заходи для встановлення по-батькові, повної адреси місця проживання (реєстрації), адреси місця перебування на території України, будь-якої іншої інформації про Ваху Ібрагімова, в тому числі шляхом направлення відповідних запитів до Державної міграційної служби України, Державної фіскальної служби України;

- вжити належні заходи для встановлення прізвища, імені та по-батькові, адреси місця проживання (реєстрації), адреси місця перебування на території України, будь-якої іншої інформації про власника вказаного автомобіля та про особу, яка звернулась до підрозділу ДАІ для здійснення державної реєстрації автомобіля;

- вжити належні заходи для встановлення заборони вивезення вказаного автомобіля з території України, зокрема шляхом направлення відповідних запитів до Адміністрації державної прикордонної служби України, Державної фіскальної служби України;

- вжити належні заходи для внесення інформації про вказаний автомобіль до бази даних автомобілів, які перебувають в розшуку,

- письмово повідомити про результати розгляду цієї заяви та вжиті заходи.

Проте, відповідь на зазначене звернення від Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві до позивача так і не надійшла.

Частина 5 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачає обов'язок підприємства, установи та організації надіслати страховику відповідь на запит про відомості, пов'язані із страховим випадком.

Аналіз приписів зазначеної норми права дає підстави колегії суддів погодитися з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Дарницького районного управління ГУ МВС України в м. Києві стосовно ненадання відповіді на його заяву від 23.12.2014 № 1733(3070), адже, відповідач зобов'язаний був надати відповідь на згадану заяву, виходячи із наявної у нього інформації, а у разі відсутності запитуваних відомостей - повідомити про це позивача, або зазначити особу, до повноважень якої належить надання цих відомостей.

Єдиним аргументом апеляційної скарги зазначено те, що вказана заява позивача не надходила до канцелярії Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві. Разом з тим, зазначені доводи не знайшли жодного документального підтвердження як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції. При цьому варто зауважити, що позивачем додано до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення про вручення Дарницькому РУ ГУ МВС України в м. Києві листа позивача. На спростування зазначеної обставини апелянтом не надано доказів отримання в цей період іншого листа від ПрАТ «СК «Радна», а також доказів відсутності у даній установі такого працівника як Якімова, яка отримала вказаний лист.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позову в частині, яка стосується прав та обов'язків апелянта, колегія суддів, діючи в межах апеляційної скарги, постанову Окружного адміністративного суду щодо висновку в частині решти позовних вимог не перевіряє та залишає її без змін

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.