Ухвала суду № 50799755, 16.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" вересня 2015 р.справа № 804/6116/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року по справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Фірма «Владислав» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 540 333,78 грн., -

ВСТАНОВИВ :

В травні 2015 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з Приватного підприємства Фірма «Владислав» на свою користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 539 793,99 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 539,79 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що відповідач за 19 робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не зайнятих інвалідами, зобов'язаний був самостійно сплатити, в строк до 15.04.2014 в сумі 539793,99грн. адміністративно-господарських санкцій, так як адміністративно-господарські санкції є альтернативним грошовим зобов'язанням обов'язку виконати норматив з працевлаштування інвалідів. Таким чином, судом першої інстанції допущено невідповідність висновків обставинам справи, адже відповідачем не працевлаштовані 19 інвалідів, не вжито всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів, в колективному договорі відповідача не передбачено заходи виконання нормативу встановленого чинним законодавством, не створено господарського об'єднання, не надано звітів за формою 3-пн з вакансіями для інвалідів.

У відповідності до вимог статті 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до звіту форми 10-ПІ за 2014 рік, у відповідності до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, середньооблікова численність штатних працівників облікового складу підприємства становить 568 особи, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів - 23, фактично на підприємстві працевлаштовано 4 інваліда.

Таким чином, позивачем нараховано за 19 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і зайнятих інвалідами адміністративно-господарські санкції у розмірі 539 793,99 грн. та пені у розмірі 539,79грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, статтею 17 цього Закону передбачено, що метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою (стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Так, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судом першої інстанції досліджено письмові докази на підтвердження виконання відповідачем вимог чинного законодавство.

Відповідно до матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Приватного підприємства Фірма «Владислав» протягом 2014 року складала 568 осіб. Тому, відповідач як роботодавець який використовує найману працю 568 осіб, зобов'язаний забезпечити 23 (двадцять три) робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

У зв'язку з несплатою суми адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу), позивачем нарахована пеня відповідно до статті 20 цього Закону і пункту 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до матеріалів справи, до центру зайнятості підприємство подавало звіти про наявність вільних робочих місць за формою №3-ПН, де вказувало про потребу з січня 2014 року по серпень 2014 року у кількості 21-го працівника - інвалідів та з вересня по грудень 2014 року у кількості 22-х працівників інвалідів та щомісячно підтверджували наявність вакансій, при цьому ж подавали оголошення до газети «Днепровская неделя».

Проте, протягом 2014 року Бабушкінським РЦЗ не направлялися особи з обмеженими фізичними можливостями, так як останні не відповідали вимогам, заявленим у звітах за формою 3-ПН ПП Фірма «Владислав».

Листом Бабушкінського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська від 10.03.2015 за №536 повідомлено, що протягом 2014 року ПП Фірма «Владислав» зверталось до Бабушкінського РЦЗ з проханням надсилати для працевлаштування на підприємство громадян, яким встановлено групу інвалідності.

Листами від 06.08.2014 за вих. №104 та №105 ПП Фірма «Владислав» повідомляло Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінського району м.Дніпропетровська про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємство ПП Фірма «Владислав» в 2014 році із зазначенням про необхідну кількість працюючих інвалідів, а саме у кількості - 22-ві особи, що знову ж таки підтверджує факт здійснення підприємством певних кроків щодо працевлаштування інвалідів на підприємство.

Таким чином, відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Відповідно до статті 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18-1 Закону передбачено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, з положень Закону не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування їх на створені робочі місця. Такий обов'язок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, так як ПП Фірма «Владислав» виконано обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів та у продовж 2014 року направлялись звіти про наявність вакансій до Бабушкінського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції, що відповідачем виконаний обов'язок, передбачений нормами чинного законодавства, зі створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі № 804/6116/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров