Ухвала суду № 50799512, 01.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2015 року

справа № 808/9548/14 (ДО/808/1342/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі № 808/9548/14 (ДО/808/1342/14)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія»

до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Артемівськ-Енергія») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 року №0000581501. В обґрунтування позовних вимог зазначало про передчасність, необ’єктивність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки технічна помилка у заяві про відмову постачальника надати податкову накладну, яка є додатком №8 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, щодо зазначення дати виникнення податкових зобов’язань по взаємовідносинам з ПАТ «ДОРІС», не робить неможливим врахування задекларованих позивачем показників у податковому обліку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає, що заява зі скаргою, яка була подана позивачем, заповнена з помилками і не надає права покупцю на включення сум податку до складу податкового кредиту. ТОВ «Артемівськ-Енергія» нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання подання за вересень 2014 року до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області не надано, тому на порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту по декларації за вересень 2014 року у розмірі 618,57 грн. по постачальнику ПАТ «ДОРІС».

У поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, відповідач у поданому до суду клопотанні, просив проводити апеляційний розгляд без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2014 року ТОВ «Артемівськ-Енергія», за результатами якої складено Акт №581/15/34776960 від 19.11.2014 року. Згідно висновків Акту, ТОВ «Артемівськ-Енергія» допущено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року на 619 грн. (35-38) На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.12.2014 року №0000581501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 774 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 619 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 155 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Абзацом 11 цього ж пункту визначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абзац 12 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2014 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, до якої додано додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», у якій зазначено про відмову продавця ПАТ «ДОРІС» надати податкову накладну на дату виникнення податкових зобов’язань – дату сплати грошових коштів (а.с 42-43, 45). Узаяві зазначено обсяг поставки (без ПДВ) – 3092,83 грн., суму податку на додану вартість – 618,57 грн., дата виникнення податкових зобов’язань зазначена як 23.06.2014 року. До декларації та заяви позивачем додані копії документів по розрахунках з контрагентами, які не надали податкові накладні та надали податкові накладні, заповненні з порушенням порядку (а.с. 44). Серед доданих документів до декларації з податку на додану вартість наявне платіжне доручення №3112 від 23.09.2014 року, відповідно до якого сплачено на користь ПАТ «ДОРІС» за послуги мережі Інтернет суму 3711,40 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 618,57 грн. (а.с. 40).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення позивачем у поданій ним заяві про відмову постачальника надати податкову накладну дати виникнення податкових зобов’язань як 23.06.2014 року є технічною помилкою, яка не змінює показники податкової звітності, та з урахуванням наданого до заяви розрахункового документа, що засвідчує факт сплати податку у зв'язку з придбанням послуг, не може бути підставою для позбавлення позивача права на включення до складу податкового кредиту сплачених сум податку. Таким чином, датою виникнення права позивача на віднесення суми сплаченого податку до податкового кредиту є 23.09.2014 року, тобто дата списання з банківського рахунку позивача коштів, за надані ПАТ «ДОРІС» згідно договору №4558.07/ИК від 16.08.2007 року послуги. Крім того, надання ПАТ «ДОРІС» у вересні 2014 року позивачу телекомунікаційних послуг на загальну суму 3711,40 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 618,57 грн., підтверджується актами здачі-приймання послуг за вересень 2014 року, які підписані представниками ПАТ «ДОРІС» і ТОВ «Артемівськ-Енергія». (а.с. 50,51)

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апелянта про порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України неспроможними, оскільки помилка, яка допущена позивачем у даті виникнення податкових зобов’язань є технічною та не впливає на задекларовані позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року показники податкових зобов’язань та податкового кредиту, а тому відсутні підстави для подання нової декларації за звітний період з виправленими показниками, як це передбачено пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі № 808/9548/14 (ДО/808/1342/14) - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко