Постанова № 50799468, 16.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа№ 910/12106/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Пашун С. О. - представник за довіреністю № 610 від 13.08.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015

у справі № 910/12106/15 (суддя Смирнова Ю. М.)

за позовом Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра»

до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»

про стягнення 22 992 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22 992 грн. за поставлений за рахунком-накладною, але неоплачений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2015, повний текст якого складений 26.06.2015, у справі № 910/12106/15 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого позивачем за спірною накладною товару.

Не погоджуючись з рішенням суду, Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що не погоджується з ухваленим судом першої інстанції рішення та вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на ті саме обставини, що й у відзиві на позов, а саме на те, що при вирішення спор по суті судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що товар, стягнення заборгованості за який є предметом цього позову, виявився товаром неналежної якості.

Ухвалою від 26.08.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Позивач представників в жодне судове засідання не направив, про причини неявки представників не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копій службової записки від 28.01.2015, акту про електромашинний підсилювач ЕМУ 100 АМС від 02.11.2012 та доповідної записки від 02.11.2012.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Листом № 739 від 02.11.2012 (а.с. 8) відповідач звернувся до позивача з проханням виділити йому електромашинний підсилювач «ЭМУ100АМС», оплату якого гарантував.

Як слідує з матеріалів, справи позивач за рахунком-накладною 02.11.2012 (а.с. 9) передав відповідачу електромашинний підсилювач «ЭМУ100АМС» вартістю 22 992 грн.

30.09.2014 сторони підписали акт звірки (а.с. 10), в якому встановили, що заборгованість відповідача за електромашинний підсилювач «ЭМУ100АМС» становить 22 992 грн.

17.02.2015 позивачем звернувся до відповідача з претензією № 130/21/34-юр (а.с. 10), в якій просив оплатити заборгованості у розмірі 22 992 грн. за поставлений йому електромашинний підсилювач «ЭМУ100АМС». На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи залучено належним чином засвідчену копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 69071 0515941 0 (а.с. 11) з відміткою відповідач про отримання 20.02.2015.

Відповідач на вказану претензію не відповів, спірний товар не оплатив, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на обставини справи та враховуючи приписи ЦК України та ГК України, фактично, між позивачем та відповідачем шляхом оформлення вищевказаного рахунку-накладної у спрощений спосіб укладено договір поставки, за яким позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач - прийняти його та оплатити.

Строк оплати товару за рахунком-накладною сторонами не узгоджувався.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За обставин що склалися, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідач мав оплатити товар, поставлений за рахунком-накладною, в день його поставки, тобто 02.11.2012.

Така правова позиція викладена й в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», в якому, зокрема, зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10 та від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого за рахунком-накладною товару, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22 992 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Відповідач як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі не заперечив а ні проти факту поставки йому позивачем спірного товару, а ні проти того, що за вказаний товар він не розрахувався, але послався на те, що цей товар виявися товаром неналежної якості, про що відповідач заявив позивачу та відмовився від договору, а відтак, підстави для його плати відсутні.

Суд першої інстанції не прийняв вказані посилання відповідача до уваги, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Укладений між сторонами у спрощений спосіб договір поставки не містить посилань на те, в якій спосіб має проводитися приймання товару за якістю, з огляду на що, відповідно до приписів чинного законодавства, до таких правовідносин (приймання товару за якістю) слід застосовувати приписи Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Так, Інструкцією П-7 встановлено, що:

- при обнаружении несоответствия качества, комплектности, маркировки поступившей продукции, тары или упаковки требованиям стандартов, технических условий, чертежам, образцам (эталонам), договору либо данным, указанным в маркировке и сопроводительных документах, удостоверяющих качество продукции (п. 14 настоящей Инструкции), получатель приостанавливает дальнейшую приемку продукции и составляет акт, в котором указывает количество осмотренной продукции и характер выявленных при приемке дефектов.

Получатель обязан обеспечить хранение продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции в условиях, предотвращающих ухудшение ее качества и смешение с другой однородной продукцией. Получатель также обязан вызвать для участия в продолжении приемки продукции и составления двустороннего акта представителя иногороднего изготовителя (отправителя), если это предусмотрено в Основных и Особых условиях поставки, других обязательных правилах или договоре.

В договорах могут быть предусмотрены случаи, когда явка представителя иногороднего изготовителя (отправителя) для участия в приемке продукции по качеству и комплектности и составления акта является обязательной.

При одногородней поставке вызов представителя изготовителя (отправителя) и его явка для участия в проверке качества и комплектности продукции и составления акта являются обязательными (п. 16);

- в уведомлении о вызове, направленном изготовителю (отправителю), должно быть указано:

а) наименование продукции, дата и номер счета-фактуры или номер транспортного документа, если к моменту вызова счет не получен;

б) основные недостатки, обнаруженные в продукции;

в) время, на которое назначена приемка продукции по качеству или комплектности (в пределах установленного для приемки срока);

г) количество продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции (п. 17);

- уведомление о вызове представителя изготовителя (отправителя) должно быть направлено (передано) ему по телеграфу (телефону) не позднее 24 час., а в отношении скоропортящейся продукции немедленно после обнаружения несоответствия качества, комплектности, маркировки продукции, тары или упаковки установленным требованиям, если иные сроки не установлены Основными и Особыми условиями поставки, другими обязательными для сторон правилами или договором (п. 18);

- при неявке представителя изготовителя (отправителя) по вызову получателя (покупателя) в установленный срок и в случаях, когда вызов представителя иногороднего изготовителя (отправителя) не является обязательным, проверка качества продукции производится представителем соответствующей отраслевой инспекции по качеству продукции, а проверка качества товаров - экспертом бюро товарных экспертиз либо представителем соответствующей инспекции по качеству.

При отсутствии соответствующей инспекции по качеству или бюро товарных экспертиз в месте нахождения получателя (покупателя), при отказе их выделить представителя или неявке его по вызову получателя (покупателя) проверка производится:

а) с участием компетентного представителя другого предприятия (организации), выделенного руководителем или заместителем руководителя этого предприятия (организации), либо

б) с участием компетентного представителя общественности предприятия-получателя, назначенного руководителем предприятия из числа лиц, утвержденных решением фабричного, заводского или местного комитета профсоюза этого предприятия, либо

в) односторонне предприятием-получателем, если изготовитель (отправитель) дал согласие на одностороннюю приемку продукции (п. 20);

- по результатам приемки продукции по качеству и комплектности с участием представителей, указанных в пп. 19 и 20 настоящей Инструкции, составляется акт о фактическом качестве и комплектности полученной продукции. Акт должен быть составлен в день окончания приемки продукции по качеству и комплектности. (п. 29);

- акт должен быть подписан всеми лицами, участвовавшими в проверке качества и комплектности продукции. Лицо, не согласное с содержанием акта, обязано подписать его с оговоркой о своем несогласии и изложить свое мнение.

В акте перед подписью лиц, участвовавших в приемке, должно быть указано, что эти лица предупреждены о том, что они несут ответственность за подписание акта, содержащего данные, не соответствующие действительности.

Если между изготовителем (отправителем) и получателем возникнут разногласия о характере выявленных дефектов и причинах их возникновения, то для определения качества продукции получатель обязан пригласить эксперта бюро товарных экспертиз, представителя соответствующей инспекции по качеству или другой компетентной организации (п. 30).

Отже, Інструкцією П-7, яка застосовується до правовідносин сторін з прийняття товарів за якістю, передбачений обов'язок відповідача, у випадку виявлення факту поставки позивачем неякісного товару, обов'язково письмово викликати представника позивача для участі в прийманні такого товару (повідомлення про виклик має містити певний перелік відомостей), а у випадку якщо позивач не направить представника для участі у прийманні продукції за якістю, приймання продукції (Товару) слід проводити за участю представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції з якості, і лише у випадку відсутності відповідної інспекції з якості, або бюро товарних експертиз в місці знаходження покупця, або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач в порушення приписів п. 16 Інструкції П-7 представника позивача письмово (із зазначенням визначених законодавством відомостей) не викликав, в порушення приписів п. 20 Інструкції П-7 - для участі у прийманні Товару, враховуючи неявку представників відповідача, ані представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, ані експерта бюро товарних експертиз, ані представника відповідної інспекції з якості, ані представника громадськості не викликав.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, факт поставки товару неналежної якості має бути підтверджений у порядку, встановленому Інструкцією П-7.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на відповідача покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, тобто у даному випадку саме відповідач повинен довести, що за спірною накладною позивачем був поставлений товар неналежної якості, проте належних та допустимих доказів вказаного відповідач до матеріалів справи не надав, а відтак, його посилання на вказані обставини колегією суддів до уваги не приймаються як недоведені.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копій службової записки від 28.01.2015, акту про електромашинний підсилювач ЕМУ 100 АМС від 02.11.2012 та доповідної записки від 02.11.2012, колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього

Частинами 3, 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Відповідач в поданому клопотанні зазначає про те, що неподання вказаних доказів суду першої інстанції зумовлено тим, що інтереси відповідача в суді першої інстанції представляв інший представник, який через службову недбалість не зібрав вказані докази.

Проте, зазначені відповідачем обставини не можуть бути визнані судом такими, що об'єктивно перешкоджали відповідачу з незалежних від нього причин подати суду першої інстанції відповідні докази.

За таких обставин, надані відповідачем додаткові докази колегією суддів до уваги не приймається.

Крім того, з огляду на підстави задоволення позовних вимог, подані відповідачем докази не мають істотного значення для вирішення спору сторін по суті.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/12106/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння».

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/12106/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.062015 у справі № 910/12106/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12106/15.

Повний текст постанови складено: 18.09.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха