Постанова № 50799314, 07.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа№ 910/4761/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Пєвцова О.П. представник за довіреністю від 16.03.2015 ;

відповідача: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2015

у справі № 910/4761/15-г (головуючий суддя: Головатюк Л.Д.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про зобов'язання банку виконати платіжні доручення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2015 у справі № 910/4761/15-г позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати кошти з рахунку державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" № 26006016389301 на рахунки згідно з платіжними дорученнями: 04.02.2015 № 64 на 54398,10 грн. на оплату єдиного соціального внеску із заробітної плати за 2-гу половину січня 2015 року; 09.02.2015 № 63 на 54891,00 грн. на сплату податку на прибуток за 2014 рік; 19.02.2015 № 73 на 72500,00 грн. на виплату заробітної плати за 1-у половину лютого 2015 року; 19.02.2015 № 74 на 725,00 грн. на сплату комісії банку за 1-у половину лютого 2015 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки грошові кошти не можуть бути перераховані за платіжними дорученнями, строк виконання яких закінчився.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" по справі № 910/4761/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленін В.О. (головуючий), Шевченко Е.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу № 910/4761/15-г. Розгляд апеляційної скарги призначений на 06.07.2015.

02.06.2015 позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що розгляд справи у суді першої інстанції тривав більше двох місяців, внаслідок неявки представників відповідача, на момент подання апеляційної скарги банком була виконана частина заявлених платіжних доручень, у зв'язку із чим сума на рахунку зменшилась і станом на 25.05.2015 становить 82822,03 грн., а нові платіжні доручення банком також не виконуються.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Шевченко Е.О. та Ткаченко Б.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/4761/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу 910/4761/15-г.

06.07.2015 позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 розгляд справи відкладено на 07.09.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року, у зв'язку з виходом судді Шевченка Е.О. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/4761/15-г колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.

07.09.2015 позивач подав клопотання у якому вказав, що 27.08.2015 позивач подав відповідачу платіжне доручення №112 на суму 82690,31 грн., яке відповідач також не виконує.

07.09.2015 відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача.

07.09.2015 представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, просив відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

24.04.2012 між позивачем - державним підприємством Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення", як клієнтом, та відповідачем - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", як банком, було укладено договір № 30342 на розрахунково-касове обслуговування ( далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору банк відкрив підприємству поточний рахунок № 26006016389301 і зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Пунктом 2.1. цього Договору передбачено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

У пункті 3.3.2. Договору встановлено, що банк зобов'язався вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням підприємства розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

У відповідності до умов Договору та в межах залишку власних коштів на рахунку позивач подав банку для виконання платіжні доручення, а саме: від 04.02.2015 № 64 на суму 54398,10 грн. на оплату єдиного соціального внеску із заробітної плати за 2-гу половину січня 2015 року; від 09.02.2015 № 63 на суму 54891,00 грн. на сплату податку на прибуток за 2014 рік; від 19.02.2015 № 73 на суму 72500,00 грн. на виплату заробітної плати за 1-у половину лютого 2015 року; від 19.02.2015 № 74 на суму 725,00 грн. на сплату комісії банку за 1-у половину лютого 2015 року.

Проте, відповідач, як вірно встановлено судом першої інстанції, порушуючи умови договору № 30342 на розрахунково-касове обслуговування від 24.04.2012, відповідач станом на день розгляду у суді першої інстанції (17.04.2015) справи не виконав доручення позивача і грошові кошти, вказані в платіжних дорученнях, до отримувачів не надійшли.

Тим самим банком порушені права позивача, оскільки за доводами позивача цей поточний рахунок був єдиним для підприємства, а тому невиконання платіжних доручень перешкоджає господарській діяльності підприємства. Крім того, невиконання платіжного доручення щодо перерахування заробітної плати працівникам порушує конституційні права працівників підприємства.

У зв'язку із тривалим невиконанням зазначених платіжних доручень позивач 27.02.2015 подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача зобов'язати відповідача перерахувати кошти по вищезазначеним платіжним дорученням.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Відповідно до ст.ст. 21, 22 Закону, ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. За приписами п. 22.7 ст. 22 Закону, у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.04 № 22 (далі - Інструкція), якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.

Також, банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо:

- у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування";

- немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

- платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України;

- порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції.

Згідно з п. 2.15 Інструкції, порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Отже, пункти 2.5 та 2.15 Інструкції, встановлюють дії Банку при перевірці платіжних доручень, а не регулюють порядок складання, заповнення та подачі платіжних доручень. Тому, вони не можуть бути порушені Клієнтом.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції, Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М. П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивачем під час складання та подачі платіжних доручень було дотримано вимоги додатка 8 до Інструкції, а тому банк неправомірно відмовив клієнту в оплаті даних платіжних доручень. Таким чином, банк без належних підстав відмовив клієнту у здійсненні платежів на загальну суму 182 514,10 грн.

Доводи відповідача, викладені у поданому суду першої інстанції відзиві на позовну заяву, про те, що ним виконане платіжне доручення № 60 від 06.02.2015 (яке не входить до предмету позову), а платіжні доручення, вказані позивачем у позові, відкликані ним, не підтверджуються належними доказами.

Відповідно до ст. 30 Закону, переказ вважається завершеним, зокрема, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Згідно зі ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України, встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Своїми діями банк також порушив норми ст. 41 Конституції України, якою встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Обмеження прав Клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Отже, не виконання наданих позивачем платіжних доручень та не перерахування коштів за вказаними у них реквізитами, враховуючи наявність достатньої суми коштів для цього на рахунку позивача, є порушенням з боку відповідача встановлених Договором та Законом зобов'язань щодо повного та вчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування позивача, а відтак, позовна вимога про зобов'язання виконати платіжні доручення вказані позивачем в позовній заяві, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі про те, що грошові кошти не можуть бути перераховані за платіжними дорученнями, строк виконання яких закінчився, відхиляються колегією суддів, оскільки станом на день подання позовної заяви на рахунку позивача знаходилась сума достатня для виконання виставлених платіжних доручень.

Також Київським апеляційним господарським судом враховано, що після прийняття оскаржуваного рішення банком була виконана частина платіжних доручень, у зв'язку із чим сума на рахунку позивача зменшилась і станом на 02.09.2015 становить 82839,33 грн., однак при цьому банк продовжує порушувати права та не виконує нові платіжні доручення, зокрема від 27.08.2015 № 112 про перерахування 82690,31 грн. податку на додану вартість. Однак, частиною 1 статті 104 ГПК України не передбачено можливості скасування рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків, якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2015 у справі № 910/4761/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2015 у справі № 910/4761/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/4761/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко