Постанова № 50799256, 17.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р.Справа № 916/2033/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

на підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл справи від 15.09.2015р. №554

при секретарі судового засідання - Е.М.Вєлковій,

за участю представників сторін:

від позивача: М.В.Міхайлишина,

від відповідача: не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги

повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі

на рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р.

у справі №916/2033/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі

до Відкритого акціонерного товариства "Укрхліббуд"

про стягнення 23 756,20 грн.,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Укрхліббуд" 23 756,20 грн. безпідставно виплаченої пенсії. 11.11.2013р. Постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/7209/13-а позов задоволено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013р. скасовано, позов залишено без розгляду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014р. скасовано, провадження у справі закрито з посиланням на те, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В травні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі в порядку господарського судочинства звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Укрхліббуд" про стягнення 23 756 грн. 20 коп. надмірно виплачених пенсійних коштів.

Позов обґрунтований ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 1166 ЦК України та мотивований тим, що видана відповідачем довідка про заробітну плату для перерахунку пенсії Білику В.С. містила недостовірні відомості щодо сум нарахованої заробітної плати з 1982 по 1986 роки, у зв'язку з чим виникла переплата пенсійних коштів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р. позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ "Укрхліббуд" на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі 2 916,59 грн. за період з травня 2012р. по червень 2013р., в решті позову відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів за період з травня 2012 р. по червень 2013 р. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків понесених за період з квітня 2006 р. по травень 2012р. відмовлено з огляду на те, що збитки за вказаний період виникли до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, проте позивач в порушення ч.3 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у тридцяти денний строк не звертався з кредиторськими вимогами до відповідача у справі про банкрутство.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивач отримав акт перевірки довідки щодо заробітної плати громадянина Білика В.С., яка видана відповідачем, та нову довідку, що відповідає первинним документам після публікації оголошення від 14.09.2012р., а саме 08.01.2013 р., тому на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача позивач не знав та не міг знати про наявність переплати пенсії громадянину Білику В.С., через що з об'єктивних причин не звертався до суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, проте не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

На обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі з 1997 р. перебуває громадянин Білик Володимир Семенович та отримує пенсію за віком.

11.04.2006р. громадянин Білик В.С. звернувся до Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі із заявою про перерахунок пенсії по заробітній платі та надав довідку, видану ВАТ "Укрхліббуд" від 14.03.2006р. №45/6 про заробітну плату за період з січня 1982р. по грудень 1986 р. (а.с.12-13).

На підставі наданої довідки Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі здійснило перерахунок пенсії по заробітній платі громадянину Білику В.С.

17.09.2012р. та 16.11.2012 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі направило запити до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про проведення зустрічної перевірки щодо правильності видачі довідки про заробітну плату громадянину Білику В.В., який працював у ВАТ "Укрхліббуд" (а.с.14,15).

У відповідь на запити Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси направило акт перевірки довідки про заробітну плату громадянина Білика В.С., видану ВАТ "Укрхліббуд" та нову довідку про заробітну плату видану ВАТ "Укрхліббуд" від 24.12.2012р. №227/8(а.с. 17-18,19).

Актом від 24.12.2012р. про результати перевірки достовірності довідки про заробітну плату, виданої для призначення пенсії громадянину за період з січня 1982р. по грудень 1986 р., встановлено відхилення в лютому 1982 року, з вересня 1982 р. по листопад 1982 р., з січня 1983р. по грудень 1986р.

Після перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі нарахування пенсії приведено у відповідність згідно довідки про заробітну плату видану відповідачем від 24.12.2012р., яка відповідає первинним документам.

Відтак, у зв'язку з недостовірними даними, внесеними до довідки від 14.03.2006 р. про заробітну плату, за період з квітня 2006р. по червень 2013р. виникла переплата пенсії в розмірі 23 756,20 грн., що вбачається із протоколу від 17.06.2013р. (а.с.10).

12.07.2013 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі звернулося до ВАТ "Укрхліббуд" з заявою №8161/05 про відшкодування переплати пенсії у вказаному розмірі (а.с.20).

У відповідь на заяву позивача 03.09.2013р. відповідач направив лист №174/5, яким визнав завищення сум заробітної плати, що виплачувалась громадянину Білику В.С. (а.с.21).

У зв'язку з тим, що переплата пенсійних коштів відповідачем не повернута, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до підпунктів 1, 6 пункту 2.2. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах в містах, а також містах та районах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 №8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008р. №5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 р. за №442/6730 ( із змінами і доповненнями, внесеними постановами правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року N 11-2, від 22 січня 2004 року N 1-4, від 25 лютого 2008 року N 5-5, від 27 вересня 2010 року N 21-7, від 30 червня 2011 року N 19-2, від 29 жовтня 2012 року N 20-1, від 11 лютого 2013 року N 2-8, від 16 грудня 2013 року N 26-2) та яке діяло на момент виникнення даного спору, Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення, проводить згідно із законом планові та позапланові перевірки бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, перевірки достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення (перерахунку) і виплати пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

За приписами частини 2 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Отже, з огляду на встановлені обставини та норми законодавства у відповідача виник обов'язок щодо відшкодування позивачу шкоди, заподіяної внаслідок видачі недостовірних документів, у розмірі надмірно виплачених пенсійних коштів в сумі 23 756,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що збитки у позивача виникли у період з квітня 2006р. по червень 2013р., тоді коли провадження у справі про банкрутство відповідача порушено 18.06.2012 р., отже вимоги позивача за період з квітня 2006 по травень 2012р. включно у сумі 20 840,27 грн. є конкурсними, вимоги за період з травня 2012р. по червень 2013р. у сумі 2 916,59 грн. є поточними, проте позивач в порушення ч. 3 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у тридцяти денний строк не звернувся до відповідача з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, у зв'язку з чим суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні позову в частині стягнення коштів за період з квітня 2006 по травень 2012р.

З огляду на викладене слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З урахуванням ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частинами 1,3 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2012 р. порушено провадження у справі №5017/1773/2012 про визнання відповідача банкрутом, введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

14.09.2012 р. в офіційному друкованому органі - газеті "Урядовий кур'єр" № 166 було опубліковано оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство відповідача, проте позивач у тридцяти денний строк не звернувся з кредиторськими вимогами до відповідача у справі про банкрутство.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення збитків у період з квітня 2006 по травень 2012р., включно, є конкурсними, оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, вимоги, що виникли за період з травня 2012р. по червень 2013р. у сумі 2 916,59 грн. є поточними так як виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив, що не звертався до відповідача з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, а також наполягав на тому, що вся сума позовних вимог є поточними вимогами, оскільки позивачу не було відомо про наявність порушення з боку відповідача на дату порушення справи про його банкрутство.

Апеляційна інстанція відхиляє вказані доводи скаржника, оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поділяє кредиторські вимоги на конкурсні і поточні за датою виникнення вимог, а не за датою, коли кредитору стало відомо про їх наявність.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача, стягнувши збитки в сумі 2 916,59 грн., понесені за період з травня 2012р. по червень 2013р., та відмовив в частині стягнення збитків у сумі 20 840,27 грн. за період з квітня 2006 по травень 2012р.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків оскарженого рішення та у своїй сукупності підставою для його скасування слугувати не можуть.

За таких обставин господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення, всебічно, повно та об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, у зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р. у справі №916/2033/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 18.09.2015

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко