Постанова № 50799109, 15.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа№ 910/11320/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Зеленіна В.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Матвєєнко Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група"

на рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2015р.

у справі № 910/11320/13 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична

Видавнича Група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Міжнародна

комерційна Телерадіокомпанія" (ICTV)

про виплату компенсації за порушення виключних майнових

авторських прав у розмірі 91760, 00 грн.

за участю представників:

від позивача: Гринник М.Ю. - дов. № б/н від 22.12.2014р.

від відповідача: Хмарук О.О. - дов. № 1764 від 25.08.2015р.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) (відповідач) про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 91760,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2013р. у справі № 910/11320/13 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" 11 470 грн. 00 коп. компенсації за порушення авторських прав та 1 720 грн. 50 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014р. у справі № 910/11320/13 рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2014р. у справі № 910/11320/13 рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2014 р. у справі № 910/11320/13 (суддя Прокопенко Л.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 р. (колегія суддів у складі: суддя Разіна Т.І. - головуючий, судді Копитова О.С., Сотніков С.В.), позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 91760,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2015 р. у справі № 910/11320/13 (колегія суддів у складі: Харченко В.М. - головуючий суддя, судді Бенедисюк І.М., Палій В.В). рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2014 у справі № 910/11320/13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2015р. у справі № 910/11320/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2015р. у справі № 910/11320/13 скасувати та припиняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.07.2015р.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 20.07.2015р. представником відповідача був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення господарського суду від 26.05.2015р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. було змінено склад суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" прийнято до провадження.

Встановлено, що в судове засідання представник позивача не з"явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. розгляд справи № 910/11320/13 було відкладено на 15.09.2015р.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 15.09.2015р. представником відповідача були подані додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу в яких просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав повністю та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

31.12.2010 р. між ТОВ "УМВГ" (ліцензіат) та ТОВ "Первое музыкальное издательство" (ліцензіар) був укладений Договір про надання виключної ліцензії (субліцензійний договір) № ПМИсуб 01/11-Укр, за умовами п. 2.1 якого ліцензіар надає, а ліцензіат набуває на строк та в межах території (а) право використання Творів, які зазначені у Каталозі, на умовах виключної ліцензії та (б) право використання Фонограм, які зазначені у Каталозі, на умовах виключної ліцензії, що означає право ліцензіата на власний розсуд використовувати, дозволяти або забороняти використання третім особам Творів та Фонограм наступними способами:

- відтворення і розповсюдження на будь-яких видах носіїв, в тому числі шляхом розповсюдження в цифровому форматі по локальним мережам та у всесвітній мережі Інтернет;

- імпорт екземплярів для розповсюдження носіїв, що містять Твори та/або Фонограми, в тому числі екземплярів, виготовлених з дозволу ліцензіара;

- включення та/або використання у складі будь-яких складних об'єктів, в тому числі у складі аудіовізуальних творів (синхронізація);

- переробка, аранжування чи інші подібні зміни Творів;

- переклад Творів на офіційні мови, затверджені на території;

- публічне виконання на концертах вживу та за допомогою технічних засобів (публічне виконання);

- публічне сповіщення для загального відома шляхом передачі в ефір та/або наступній передачі в ефір, сповіщення по кабелю, проводам або за допомогою аналогічних засобів (публічне сповіщення);

- доведення до загального відома, тобто надання доступу до Твору, Фонограми, Відеокліпу будь-якій особі з будь-якого місця і в будь-який час, за вибором такої особи (доведення до загального відома) (п.п. 2.2.1 - 2.2.8 п. 2.1 Договору).

Визначення основних понять, які використовуються в Договорі, наведені в п. 1 цього Договору, зокрема:

- Твір - результат творчої праці автора (ів) - музичний твір з текстом або без такого, фотографічний, образотворчий або літературний твір тощо;

- Фонограма - звукозапис, що містить виконання будь-якого окремого музикального твору тощо;

- Відеокліп - аудіовізуальний твір, що складається із зафіксованої серії послідовних кадрів у супроводі фонограми.

Територією дії вищевказаних виключних прав позивача є територія України (п. 1.7 Договору).

Відповідно пунктів 1.5.1, 1.5.2. Договору ліцензіар передав ліцензіату каталог у вигляді файлу електронної таблиці, яка записана на оптичний носій у форматі, прийнятному для перегляду/читання на персональних комп'ютерах, що підтверджується актом прийому-передачі каталогу від 31.12.2010 р. (а.с. 20 т. 1).

Згідно з Додатком від 26.10.2012 р. до Договору (а.с. 22 т. 1), ліцензіар надав ліцензіату оновлений каталог станом на 26.10.2012 р. на оптичному носії DVD-R (серійний номер 1321432+ RЕЕ10785) (а.с 137 т. 1).

До електронного каталогу, наданого ліцензіаром позивачу 26.10.2012 р., увійшли в т.ч. музичні твори: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор тексту ОСОБА_6, автор музики ОСОБА_7), "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор тексту ОСОБА_8, автор музики ОСОБА_9), "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики та тексту ОСОБА_7), "ІНФОРМАЦІЯ_4" (автор музики та тексту ОСОБА_10). Наведені музичні твори, як стверджує позивач, неправомірно використав відповідач без отримання дозволу позивача та без виплати авторської винагороди шляхом:

- здійснення їх включення до аудіовізуального твору - телепередачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" від ІНФОРМАЦІЯ_6;

- відтворення та розміщення цих музичних творів у мережі Інтернет на офіційному сайті відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. у справі № 910/11320/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 р., позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 91760,00 грн.

Приймаючи зазначені рішення по справі № 910/11320/13, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що поданими за справою доказами підтверджується факт порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2015 р. у справі № 910/11320/13 рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 р. у справі № 910/11320/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

На думку Вищого господарського суду України, апеляційний суд не приділив належної уваги нормі статті 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та не перевірив обґрунтованості посилань відповідача на наведену норму, у зв'язку з твердженнями останнього про те, що порушення прав позивача ним допущено не було, оскільки в спірному випадку в передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" ним у відповідності до статті 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права" були використані не твори, а короткі уривки із числа опублікованих творів, які були зазначені позивачам, та обсяг використання яких відповідав поставленій меті.

У вищенаведеній постанові від 07.04.2015 р. у справі № 910/11320/13 Вищий господарський суд України також вказав, що встановивши факт незаконного використання відповідачем згаданих творів, апеляційний суд не з'ясував чи відповідають дійсності посилання відповідача на те, що ним використовувались не твори, а уривки з опублікованих творів, і якщо відповідають, то в якому саме обсязі мало місце використання кожного з таких уривків; з якою метою воно відбувалось; чим було зумовлене таке використання та який характер носив той твір, до складу якого були включені уривки названих позивачем творів; чи був виправданим обсяг використаних уривків поставленою відповідачем метою; чи були включені ці уривки до фонограми (відеограми) або програми мовлення і, в решті решт, чи можна дійти висновку про те, що використання відповідачем уривків творів у відповідності до вимог статті 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права" не потребувало згоди позивача.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Позивач надав суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 07.04.2015 р. у справі № 910/11320/13. Зокрема, на підтвердження заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне:

- факт створення аудіовізуального твору - випуску передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" від ІНФОРМАЦІЯ_6 та включення до його складу чотирьох оспорюваних творів, виключні майнові права на які належать позивачу, а також подальше доведення цих творів у складі випуску зазначеної передачі до загального відома в мережі інтернет на офіційному сайті відповідача, підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом проведення фіксації від 30.05.2013 р., а також записом випуску передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" від ІНФОРМАЦІЯ_6 на DVD-носії;

- відповідач не надав доказів отримання ним прав на використання оспорюваних творів, а отже, ці твори були використані відповідачем неправомірно, відповідач порушив виключні майнові права позивача, що дає підстави останньому для звернення до суду з позовом про виплату компенсації за неправомірне використання спірних музичних творів відповідачем;

- щодо розміру компенсації, то позивач вважає, що він має складати 20 мінімальних заробітних плат, що станом на дату подання позову до суду складала 1147,00 грн., т.т. 22940,00 грн. за порушення майнових прав позивача двома способами (включення до складу аудіовізуального твору - передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5"; доведення до загального відома у мережі інтернет на офіційному сайті відповідача) щодо кожного оспорюваного твору, а загальна сума компенсації за порушення виключних майнових прав на використання 4 творів - 91760,00 грн.;

- позивач зазначив, що не заперечує те, що відповідач використав твори не повністю, а їх уривки (частини), які відповідно до ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" розглядаються як твори і охороняються відповідно до Закону;

- позивач вважає, що уривки творів, використані відповідачем, не відповідають вимогам ст. 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та що використання уривків творів в передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" не є цитуванням в розумінні Закону.

При новому розгляді справи № 910/11320/13 відповідач надав суду пояснення по справі № 910/11320/13, відповідно до яких вважає позовні вимоги безпідставними з огляду на наступне:

- у позивача відсутні права на дозвіл або заборону використаних відповідачем в телепередачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" фрагментів відеокліпів.

На твердження відповідача, з аналізу п. 2.1. Договору та інших угод з авторами, наданих позивачем (наявні в матеріалах справи), можна зробити висновок, що позивач отримав лише право на умовах виключної ліцензії, на свій розсуд дозволяти або забороняти здійснювати виключно на території України право на використання тільки двох об'єктів авторського права - Творів, зазначених в Каталозі до Договору, та Фонограм, зазначених в Каталозі до Договору.

Втім при перегляді запису спірної телепередачі вбачається, що в ній використовується не Фонограма або Твір, а інший суб'єкт авторського права - аудіовізуальний твір (Відеокліп).

Згідно п. 2.2 Договору, ліцензіат (позивач) вправі використовувати, дозволяти або забороняти використання Творів, Фонограм та/або Відеокліпів способом включення до складу складних творів, в тому числі до аудіовізуальних творів, тільки після додаткового письмового погодження з ліцензіаром.

Проте, як зазначає відповідач, позивачем, не надано суду жодного документа, відповідно до якого він був уповноважений ліцензіаром здійснювати управління Відеокліпами (аудіовізуальними творами), фрагменти яких були використані в спірній телепередачі відповідачем.

Тобто, на думку відповідача, в Договорі, укладеному позивачем з ТОВ "Первое музыкальное издательство", мало бути зазначено перелік Відеокліпів, права на які передаються позивачу, а також позивачем мали бути надані копії відповідних Договорів, укладених ліцензіаром (ТОВ "Первое музыкальное издательство") з авторами таких Відеокліпів (аудіовізуальних творів).

Відповідач також зазначив, що в листі № 29/14 від 14.03.2014 р., яким ліцензіар (ТОВ "Первое музыкальное издательство") підтверджує наявність у ліцензіата (позивача) прав на твори, які є предметом розгляду в даній справі, фактично мова йде лише про музичні твори, а не про аудіовізуальні твори.

- відповідач стверджує, що ним правомірно використано фрагменти відеокліпів в якості цитат виключно в межах та на підставі ст. 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Так, відповідач наполягає, що в спірній передачі ним були використані не "музичні твори", а фрагменти Відеокліпів у якості цитат на підставі ст. 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно до п. 1 ч. 1 наведеної статті Закону України "Про авторське право і суміжні права" без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення.

Відповідач зазначив, що всі оспорювані твори, фрагменти з яких було використано в передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" були опубліковані; були використані в обсязі, виправданому поставленою метою, тобто було використано маленькі фрагменти хронометражем від трьох до двадцяти п'яти секунд; були використані лише з інформаційною метою, а саме були використані виключно під час розповіді або інтерв'ю з авторами/виконавцями цих самих оспорюваних творів і були призначені для більш повного інформування глядачів про творчість автора/виконавця; в титрах передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" зазначені імена авторів та джерело запозичення фрагментів використаних творів.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що включення коротких уривків з Відеокліпів під час розповіді про авторів/виконавців музичного Відеокліпу в інформаційно-розважальній передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" відбувалось виключно у вигляді цитат на підставі ст. 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права" і обсяг такого використання надавав відповідачу право здійснювати таке використання без дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України належать, зокрема, літературні та художні твори, в т.ч. музичні твори (з текстом або без тексту), аудіовізуальні твори, які, в свою чергу, є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 445 ЦК України встановлено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 цього ж Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно частини 3 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема: - відтворення творів; - публічне виконання і публічне сповіщення творів; - будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; - включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо.

Відповідно до частин другої і третьої статті 15 та пункту "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" використання твору без дозволу особи, яка має авторське право, є порушенням авторського права.

Як визначено у п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 3) (надалі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12), з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, зокрема, що саме позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем.

Отже, обов'язок доведення фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача, яким подано позов про захист його порушеного права.

Проаналізувавши зміст вищенаведеного Договору (а.с. 14-18 т. 1), укладеного між позивачем та ліцензіаром (ТОВ "Первое музыкальное издательство"), а також авторських та ліцензійних договорів, укладених ліцензіаром (ТОВ "Первое музыкальное издательство") з авторами (а.с. 58-90 т. 1), лист Генерального директора ТОВ "Первое музыкальное издательство" № 29/14 від 14.03.2014 р. (а.с. 6 т. 2), суд прийшов до висновку, що позивач належними засобами доказування довів належність йому авторського права на музичні твори, які є предметом розгляду даної справи: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор тексту ОСОБА_6, автор музики ОСОБА_7), "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор тексту ОСОБА_8, автор музики ОСОБА_9), "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики та тексту ОСОБА_7), "ІНФОРМАЦІЯ_4" (автор музики та тексту ОСОБА_10) (далі разом - Твори).

Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача прав на дозвіл або заборону використання Відеокліпів (аудіовізуальних творів), фрагменти яких, як стверджує відповідач, і були використані ним у передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" від ІНФОРМАЦІЯ_6, то місцевий суд дійшов правильного висновку про їх відмову, як безпідставні, оскільки спростовуються змістом укладеного між позивачем та ліцензіаром (ТОВ "Первое музыкальное издательство") Договору.

Так, відповідач в обґрунтування своїх доводів посилається на п 2.2 Договору, згідно якого ліцензіат (позивач) вправі використовувати, дозволяти або забороняти використання Творів, Фонограм та/або Відеокліпів способом, зокрема, включення до складу будь-яких складних об'єктів, в тому числі до складу аудіовізуальних творів (синхронізація), тільки після додаткового письмового погодження з ліцензіаром (ТОВ "Первое музыкальное издательство"). Проте, як вказав відповідач, позивачем не було надано суду жодного документа, відповідно до якого він був уповноважений ліцензіаром здійснювати управління Відеокліпами.

Суд приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що вищенаведений п. 2.2 Договору визначає порядок погодження надання ліцензії на право використання Творів, Фонограм та/або Відеокліпів третіми особами, а оскільки відповідач не звертався до позивача із запитом про отримання ліцензії на право використання Творів у передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5", то, в свою чергу, позивач не звертався до ліцензіара за відповідним додатковим письмовим погодженням.

Крім того, лист Генерального директора ТОВ "Первое музыкальное издательство" № 29/14 від 14.03.2014 р. приймається судом в якості належного доказу на підтвердження наявності у позивача права використовувати, дозволяти або забороняти використання авторських прав на Твори, які є предметом розгляду даної справи, оскільки в наведеному листі йдеться саме про спірні музичні твори, які є складовою частиною відповідного аудіовізуального твору.

Фактичні обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін склалися навколо обставин відтворення спірних Творів в мережі Інтернет.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач надав запис випуску телепередачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" від ІНФОРМАЦІЯ_6 на DVD-носії.

Відповідач під час апеляційного провадження надав запис на DVD-носії передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5", яка транслювалась у телевізійному ефірі ІНФОРМАЦІЯ_6, при цьому з матеріалів справи вбачається, що ефірний запис телепередачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" від ІНФОРМАЦІЯ_6, використаний на офіційному інтернет-сайті телеканалу ICTV, не зберігся. При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач не надав для залучення до матеріалів справи доказів того, що він у визначений Законом строк звертався до відповідача та/або до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з вимогою про надання запису ефіру передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" від ІНФОРМАЦІЯ_6 (ч. 5 ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення").

Той факт, що у передачі власного виробництва "ІНФОРМАЦІЯ_5" від ІНФОРМАЦІЯ_6, яку в подальшому було розміщено офіційному інтернет - сайті телеканалу ICTV, використано фрагменти музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор тексту ОСОБА_6, автор музики ОСОБА_7), "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор тексту ОСОБА_8, автор музики ОСОБА_9), "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики та тексту ОСОБА_7), "ІНФОРМАЦІЯ_4" (автор музики та тексту ОСОБА_10), відповідачем по справі не заперечується, а тому вважається доведеним в силу приписів ч. 1 ст. 35 ГПК України. Так, відповідно до наведеної норми, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За загальним правилом ч. 5 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Згідно ст. 21 наведеного Закону, без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", цитата - це порівняно короткий уривок з твору, який використовується, з обов'язковим посиланням на автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні.

В спірному випадку перегляд відеозапису телепередачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" від ІНФОРМАЦІЯ_6 дає суду підстави для висновку про те, що мета, характер, обсяг використання спірних Творів свідчать про можливість поширення на правовідносини сторін положень статті 21 Закону України "Про авторське і суміжні права".

Так, судом встановлено, що всі спірні Твори, фрагменти з яких було використано в передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" від ІНФОРМАЦІЯ_6, були опубліковані, при цьому в наведеній передачі вони були використані в обсязі, виправданому поставленою метою, а саме: було використано фрагменти спірних Творів тривалістю від трьох до двадцяти п'яти секунд; фрагменти Творів були використані з інформаційною метою, а саме: були використані виключно під час розповіді або інтерв'ю з авторами/виконавцями цих самих Творів і були призначені для більш повного інформування глядачів про творчість автора/виконавця.

Стаття 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права" вказує про необхідність зазначення імені автора і джерела запозичення у випадку використання твору без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право).

Під час перегляду наявного в матеріалах справи електронного носія з записом передачі "ІНФОРМАЦІЯ_5" від ІНФОРМАЦІЯ_6, наданого відповідачем, судом встановлено, що в титрах даної передачі зазначені імена авторів та джерело запозичення фрагментів використаних творів, що є однією з умов для вільного використання цитат (коротких уривків) творів на підставі статті 21 Закону України "Про авторське і суміжні права". Наразі, даний факт позивачем не спростовано належними і допустимими доказами. При цьому суд зазначає, що навіть якщо б відповідачем неналежним чином було виконано вказаний обов'язок стосовно зазначення імені автора і джерела запозичення відповідної цитати (короткого уривку), то це може бути підставою для пред'явлення до нього відповідних вимог, проте не може свідчити про те, що використання Творів в спірному випадку не підпадає під виключення статті 21 Закону України "Про авторське і суміжні права".

Отже, за встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що в спірному випадку мало місце використання Творів у вигляді цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою (під час розповіді або інтерв'ю з авторами/виконавцями Творів з метою більш повного інформування глядачів про творчість відповідного автора/виконавця), із зазначенням у титрах телепередачі імен авторів і джерел запозичення, що у відповідності до положень статті 21 Закону України "Про авторське і суміжні права" не потребує згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право.

Таким чином, в спірному випадку відсутнє порушення виключних майнових авторських прав позивача на Твори з боку відповідача, а рівно, відсутні підстави для виплати компенсації за неправомірне використання спірних Творів.

Враховуючи викдллакде, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, доказів на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2015р. у справі № 910/11320/13, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2015р. у справі № 910/11320/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/11320/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Шипко

Судді В.О. Зеленін

М.Г. Чорногуз