Постанова № 50798998, 16.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа№ 910/10177/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Селезньова О. О. - представник за довіреністю №917 від 25.08.2015

від відповідача: Трамбовецький А. В. - представник за довіреністю від 15.05.2015

від третьої особи: Антоненко С. А. - представник за довіреністю №01/2015/0112-1 від 12.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015

у справі № 910/10177/15 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення 86 984,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 67 993,74 грн. за послуги, надані за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 00622/4-03 від 21.05.2002 в період з 01.03.2012 по 30.06.2014, інфляційних втрат в сумі 7 736,44 грн., 3% річних в сумі 2 022,51 грн., штрафу в сумі 6 799,37 та пені в сумі 2 432,79 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015, повний текст якого підписаний 27.07.2015, у справі № 910/10177/15 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 8 257,92 грн., пеню в сумі 129,34, штраф в сумі 825,79 грн., інфляційні втрати в сумі 914,95 грн. та 3 % річних в сумі 236,41 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно другий абонентський номер (3-50496), а відтак, позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, і що стягнення оплати послуг з підігріву води тепловими пунктами, що не належать відповідачу, як того вимагає позивач, не відповідає законодавству, а саме Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення № 190 від 27.06.2008, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання на підігрів в сумі 59 735,82 грн. задоволенню не підлягають.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10177/15 в частині відмови у стягнення з відповідача 59 735,82 грн. основного боргу, 6 776,96 грн. інфляційних втрат, 1 786,35 грн. 3 % річних, 2168,28 грн. пені та 5 973,58 грн. штрафу і прийняти нове рішення, яким позов у вказаній частині задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що спірним договором регулюються відносини сторін стосовно постачання питної води, якість якої відповідає вимогам чинних ДАанПІН 2.2.4-171-10, яка постачається до будинків, включених відповідачем до дислокації до договору без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ці послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності, в тому числі, надання послуг, що потребують використання питної води - гарячого водопостачання населенню.

Також позивач зазначив про те, що п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення № 190 від 27.06.2008 не має імперативного характеру та не містить зобов'язання третьої особи як енергопостачальної організації щодо укладення договорів для здійснення розрахунків з виробником (позивачем) за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, в той час як між позивачем та третьою особою не існувало договірних відносин, відповідно до яких третя особа купувала у позивача питну воду, яка в подальшому використовувалась б для виготовлення гарячої води та її продажу у спірний період.

Крім того, позивач зауважив на тому, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не надано оцінки вимогам позивача по стягненню заборгованості за надані послуги з водовідведення питної води для гарячого водопостачання.

Ухвалою від 26.08.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

15.09.2015 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме зведених тристоронніх актів за опалювальні періоди 2011-2012 роки, 2012-2013 роки та 2013-2014 роки.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін, представник третьої особи підтримав викладену у своїх письмових поясненнях позицію.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

21.05.2002 Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є позивач, як Постачальник та відповідач як Абонент уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00622/4-03 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги відповідно до умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила 1).

Правила 1 втратили чинність починаючи з 18.10.2008 в зв'язку з набранням законної сили Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (далі Правила 2).

Враховуючи, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення (з 01.03.2012 по 30.06.2014), діяли Правила 2 (з 18.10.2008), які відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон) є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме Правила 2.

З наданого позивачем Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ОСББ «Восток» (далі Розгорнутий розрахунок позовних вимог) (а.с.14-18 т.1) вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу (67 993,74 грн.) складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води за період з березня 2012 року по червень 2014 року включно, який рахується за послуги за кодом 3-496, в сумі 8 257,92 грн.;

- боргу, який рахується за послуги за кодом 3-50496, на загальну суму 59 735,82 грн., з яких: 33 588,34 грн. - за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (питна вода), за період березня 2012 року по червень 2014 року, 26 147,48 грн. - за прийняття стоків гарячої води за період березня 2012 року по червень 2014 року.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, в сумі 8 257,92 грн., яка складається з послуг за постачання та відведення холодної води за кодом 3-496, вимоги в частині стягнення вартості послуг з постачання та відведення гарячої води в сумі 59 735,82 грн. (код 3-50496) залишив без задоволення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у позові в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 33 588,34 грн., який позивач рахує за відповідачем за постачання гарячої води за період березня 2012 року по червень 2014 року (код 3-50496), з огляду на таке.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Підпунктом «а» пункту 2.1 Договору встановлено, що позивач зобов'язаний забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна».

Отже, спірний Договір укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин щодо постачання позивачем відповідачу гарячої води позивачем суду не надано.

Слід зазначити і про таке.

Статтею 19 Закону передбачено договірне формування відносин між підприємствами питного водопостачання та споживачами.

Правилами 2 встановлено наступне:

- договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.1);

- істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 2.2);

- суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення (п. 3.13).

Отже, виходячи зі змісту Правил 2, вартість питної води, що йде на підігрів, має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

З матеріалів справи слідує та учасниками судового процесу не заперечується той факт, що балансоутримувачем теплового пункту, через який в будинок відповідача подається гаряча вода, є третя особа, а не відповідач, а відтак, правові підстави вимагати оплати відповідачем гарячої води відсутні.

Факт перебування бойлеру не на балансі відповідача, зокрема, підтверджується фактами, встановленими рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2008 у справі № 26/1 (а.с. 235-237 т. 1)

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, оскільки умовами Договору такі взаємовідносини не регулюються.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання гарячої води в сумі 33 588,34 грн., наданих у період з березня 2012 року по червень 2014 року, задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо решти заявлених вимог про стягнення заборгованості за надані послуги слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Враховуючи, що предметом укладеного сторонами Договору є надання позивачем відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення, позивач має законне право вимагати у судовому порядку погашення відповідачем боргу за ці послуги у випадку його наявності.

З огляду на вказане, колегія суддів не може погодитись з судом першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу, який рахується за послуги за кодом 3-50496 в сумі 26 147,48 грн. - за прийняття стоків гарячої води за період березня 2012 року по червень 2014 року.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, він рахує за відповідачем борг за послуги з постачання питної води та прийняття стоків холодної води боргу за період з березня 2012 року по червень 2014 року включно, який рахується за послуги за кодом 3-496, в сумі 8 257,92 грн. та заборгованість за послуги прийняття стоків гарячої води за період березня 2012 року по червень 2014 року в сумі 26 147,48 грн.

Факт надання вказаних послуг та їх обсяги підтверджуються актами про зняття показань з приладу обліку та відомостями ГІОЦ (а.с. 30-57, 207-214 т. 1).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Згідно з п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильників та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності із п. 21.1 Правил 1.

Згідно з п. 3.6 Договору позивач щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги за Договором. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

В пункті 3.4 Договору встановлено, що відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади, у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

В матеріалах справи наявні виставлені позивачем платіжні вимоги-доручення щодо спірних послуг (а.с. 74-129 т. 1) та довідка ПАТ «Радикал Банк» № 59/15 від 28.04.2015 (а.с. 138 т. 1), з якої слідує, що відповідні дебетові повідомлення позивачем відповідачу надсилались.

Відповідно до п. 3.5 Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З Розгорнутого розрахунку позовних вимог слідує, що за період з березня 2012 року по червень 2014 року позивачем відповідачу за Договором надано послуг з постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води на загальну суму 76 527,66 грн. та послуг з прийняття стоків гарячої води в сумі 26 147,48 грн., в той час як відповідач в рахунок оплати вказаних послуг перерахував позивачу 68 269,74 грн.

Доказів надання послуг в іншому об'ємі або перерахування в рахунок їх оплати іншої суми матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за надані за Договором за період з березня 2012 року по червень 2014 року послуги з водопостачання питної холодної води та прийняття стоків холодної та гарячої води в сумі 34 405,40 грн. (76 527,66+26 147,48-68 269,74). Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6 799,37 та пені в сумі 2 432,79 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Відповідно до п. 4.1 Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20% від несплаченої суми.

В пункті 4.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на часткове задоволенню позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Так, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 3 440,54 грн. (34 405,40*10%). Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення пені слід зазначити таке.

Пункт 6 статті 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як слідує з Розгорнутого розрахунку позовних вимог, позивач при розрахунку пені не врахував приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахувавши пеню за строк, що перевищує шість місяців.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, застосував до спірних правовідносин приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, обмеживши період нарахування пені шестимісячним строком, але з огляду на суму основого боргу, яка підлягає стягненню, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 944,85 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

При цьому, колегія суддів здійснює перерахунок пені лише щодо тих сум основного боргу, відносно яких позивачем період нарахування встановлений більш ніж шість місяців, а саме: щодо послуг з водопостачання та водовідведення холодної води за серпень (409,54 грн.), жовтень (690,63 грн.) , листопад (631,77 грн.) 2013 року та щодо послуг з водовідведення гарячої води за липень (260,30 грн.), серпень (3 656,78 грн.), вересень (1 923,74 грн.), жовтень ( 860,26 грн.) та листопад (982,75 грн.) 2013 року.

Сума боргу, щодо якої нараховується пеня, грн.Період прострочки Кількість днів прострочкиСтавка НБУ*2,%Сума пені, грн. 409,5403.09.201303.03.20141821326,55690,6303.11.201314.04.20141631340,09690,6315.04.201403.05.201419196,83631,7702.12.201313.04.20141331329,93631,7714.04.201403.06.2014511916,77260,3006.08.201312.08.20137140,70260,3013.08.201306.02.20141781316,503656,7806.09.201306.03.201418213237,041923,7406.10.201306.04.201418313125,39860,2606.11.201314.04.20141601349,02860,2615.04.201406.05.201422199,85982,7506.12.201314.04.20141301345,50982,7515.04.201406.06.2014531927,11

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 7 736,44 грн. та 3% річних в сумі 2 022,51 грн. слід зазначити таке.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на часткове задоволенню позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та річних.

Вказані позовні вимоги підлягають задоволенню згідно з розрахунком, наведеним позивачем у Розгорнутому розрахунку позовних вимог.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняються в сумі 3 925,88 грн., 3 % річних - в сумі 1 018,06 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо заявленого позивачем клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме зведених тристоронніх актів за опалювальні періоди 2011-2012 роки, 2012-2013 роки та 2013-2014 роки, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього

Частинами 3, 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Позивач в поданому клопотанні зазначає про те, що неподання вказаних доказів суду першої інстанції зумовлено тим, що вони були передані до відділу претензійно-позовної роботи позивача лише після винесення рішення у справі.

Проте, зазначені позивачем обставини не можуть бути визнані судом такими, що об'єктивно перешкоджали позивачу з незалежних від нього причин подати суду першої інстанції відповідні докази, оскільки наведені ним причини свідчать лише про незадовільну організацію роботи у позивача.

За таких обставин, надані позивачем додаткові докази колегією суддів до уваги не приймаються.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що з огляду на підстави часткового задоволення позовних вимог, подані позивачем докази не мають істотного значення для вирішення спору сторін по суті.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне дослідження та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10177/15 підлягає зміні, позов задовольняється частково, з відповідача на користь позивача стягується основний борг в сумі 34 405,40 грн., пеня в сумі 944,85 грн., штраф в сумі 3 440,54 грн., інфляційні втрати в сумі 3 925,88 грн. та 3 % річних в сумі 1 018,06 грн., в решті позову відмовляється.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат відповідача за подачу апеляційної скарги слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 86 984,85 грн.

Рішенням від 20.07.2015 у цій справі позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 10 364 грн.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що позивачем рішення суду першої інстанції оскаржене в частині майнових вимог на суму 76 440,99 грн. (59 735,82+6 776,96+1 786,35+2 168,28+5 973,58), за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на дату звернення з цією апеляційною скаргою та встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачем правильно сплачено судовий збір в розмірі 913,50 грн.

Водночас слід врахувати, що цією постановою апеляційну скаргу задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 43 734,73 грн. (34 405,40+ 944,85+ 3 440,54+3 925,88+1 018,06), що на 33 370,73 грн. (43 734,73-10 364) більше, ніж задовольнив суд першої інстанції.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог на загальну суму 33 370,73 грн., витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми, які становлять 398,79 грн. і вираховуються пропорційно розміру задоволених майнових вимог (33 370,73) із загальної суми оскаржених (76 440,99 грн.), слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10177/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10177/15 змінити.

3. Викласти пункт 2 резолютивної частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10177/15 в такій редакції:

«Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» (02156, м. Київ, вул. Кіото, 15, ідентифікаційний код 22878269) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) основний борг в сумі 34 405 (тридцять чотири тисячі чотириста п'ять) грн. 40 коп., пеню в сумі 944 (дев'ятсот сорок чотири) грн. 85 коп., штраф в сумі 3 440 (три тисячі чотириста сорок) грн. 54 коп., інфляційні втрати в сумі 3 925 (три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 88 коп. та 3 % річних в сумі 1 018 (одна тисяча вісімнадцять) грн. 06 коп.»

4. Викласти пункт 4 резолютивної частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10177/15 в такій редакції:

«Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» (02156, м. Київ, вул. Кіото, 15, ідентифікаційний код 22878269) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) витрати по сплаті судового збору в сумі 918 (дев'ятсот вісімнадцять) грн. 79 коп.»

5. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» (02156, м. Київ, вул. Кіото, 15, ідентифікаційний код 22878269) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 398 (триста дев'яносто вісім) грн. 79 коп.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10177/15.

Повний текст постанови складено: 18.09.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій