Ухвала суду № 50797649, 07.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07.09.2015№ 910/17707/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/17707/15

за позовом житлово-будівельного кооперативу «Локомотив-9», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ,

про стягнення 152 687,55 грн. безпідставно набутих коштів,

за участю представників:

позивача - Трамбовецького А.В. (довіреність від 23.10.2014 №б/н);

відповідача - Андрієвської О.В. (довіреність від 30.06.2015 №683),

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив «Локомотив-9» (далі - ЖБК «Локомотив-9») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПАТ «АК «Київводоканал») 103 625,41 грн. безпідставно перерахованих на розрахунковий рахунок ПАТ «АК «Київводоканал» в період з 01.09.2011 по 31.08.2014 коштів за холодну воду, яка йде на підігрів; 42 694,14 грн. втрат від інфляції; 6 368 грн. 3% річних, а всього 152 687,55 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 порушено провадження у справі.

Позивач 07.08.2015 та відповідач 10.08.2015 подали суду документи, підготовлені на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Відповідач 10.08.2015 подав суду відзив на позов, в якому зазначив таке: позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження перерахування коштів, які є предметом спору; нарахування інфляційних втрат та 3% річних всупереч приписам чинного законодавства було здійснено не на восьмий день з моменту отримання вимоги; належність відповідачу коштів за питну воду для підігріву є преюдиціальною обставиною, яка була встановлена у розгляді іншої судової справи; позивач звернувся до господарського суду з пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим ПАТ «АК «Київводоканал» подало суду відповідну заяву.

ПАТ «АК «Київводоканал» 04.09.2015 подав суду додаткові пояснення до відзиву, в яких зазначив, що: у рішенні господарського суду міста Києва від 16.03.2015 №910/20800/14 встановлено лише відсутність у відповідача заборгованості за питну воду, яка використовувалася для підігріву; відсутність письмового договору щодо надання послуг з постачання питної води для підігріву не свідчить про ненадання таких взагалі, а факт надання таких послуг свідчить про існування договору на підставі закону; положення частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не застосовуються до договірних правовідносин, що склалися між сторонами.

Позивач 07.09.2015 подав суду заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, в якій зазначив таке: позивач в обчисленні строків позовної давності виходив з того, що фактично 21.05.2015 - у день, коли рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/20800/14 набрало законної сили, йому стало відомо про порушення його права власності на грошові кошти, які були набуті відповідачем без достатніх правових підстав.

Крім того, позивач подав суду заперечення на відзив, в яких зазначив, що: правовідносини сторін мають зобов'язальний характер, тому позивач правомірно посилається на статтю 625 ЦК України; згідно з Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.10.2008 №190, обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності, обсяг гарячого водопостачання оплачується виконавцем послуг з постачання гарячої води за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором; тобто вартість води на підігрів має оплачуватися балансоутримувачем теплового пункту; як встановлено судом, відповідач не має на балансі або у віданні теплових пунктів (бойлерів) та не є виробником гарячої води.

Відповідач 02.09.2015 подав суду клопотання про витребування у позивача копій всіх договорів (з усіма додатками та додатковими угодами), укладених позивачем з усіма особами на постачання питної води, що була використана для надання мешканцям будинку по проспекту Маяковського, 38-Б, послуг з гарячого водопостачання; інформації та документів на підтвердження обсягів фактично спожитої мешканцями зазначеного будинку гарячої води та на підтвердження обсягів виставленої позивачем мешканцям будинку у період з 01.09.2011 по 31.08.2014 гарячої води; докази на підтвердження оплати мешканцями будинку води у зазначений період.

Клопотання мотивовано тим, що:

ПАТ «АК «Київводоканал» у спірний період не було виконавцем послуг з гарячого водопостачання та не володіє інформацією щодо обсягів спожитої мешканцями будинку гарячої води, а також інформацією щодо сплачених ними на рахунок позивача коштів, а ЖБК «Локомотив-9» є зацікавленою особою для приховування даної інформації;

витребувана інформація підтвердить факт використання питаної води для підігріву, що була використана для фактичного споживання мешканцями будинку за зазначеною адресою, та відповідно встановить чи отримані були відповідачем кошти за наявності (відсутності) правових підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2015 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до приписів частин першої і другої статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження неможливості самостійно отримати відповідні докази; докази, які просить витребувати відповідач, не містять інформації, яка входить до предмета доказування у даній справі; з огляду на наведене у господарського суду відсутні передбачені законом підстави для витребування додаткових доказів.

Представники позивача у судовому засіданні 07.09.2015 підтримали доводи, викладені у запереченнях на відзив та заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, поданих суду 04.09.2015 у письмовому вигляді, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях, поданих суду 10.08.2015 та 03.09.2015 у письмовому вигляді, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Разом з тим, представники сторін 07.09.2015 подали суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, проте частиною третьою вказаної статті передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.

Частиною третьою статті 77 ГПК України встановлено, що суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Як зазначено в пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід брати до уваги факти невиконання ними процесуальних обов'язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК України, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

Оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, слід враховувати важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов'язані зі станом здоров'я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо.

Беручи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, характер процесу, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні до 05.10.2015 о 10 год. 10 хв.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 77, 86 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.

2. Продовжити строк розгляду спору до 05.10.2015 включно.

Суддя О. Марченко