Ухвала суду № 50797637, 17.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17.09.2015Справа № 916/3268/15

Суддя Ломака В.С., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СЕРВІС»

до 1. Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»

2. Виконавчого комітету Одеської міської ради

3. Міністерства інфраструктури України

4. Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції

про розірвання Договору, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні майном та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СЕРВІС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі - відповідач-1), Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - відповідач-2), Міністерства інфраструктури України (далі - відповідач-3), Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області (далі - відповідач-4), в якій просило суд:

- розірвати договір № КД-145 від 23.12.1999 р., укладений між Одеською міською радою та ДП «Одеський морський торговельний порт», на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 14 572 кв.м. за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського, 16, в частині оренди земельної ділянки розміром 0,3777 га, кадастровий номер 5110136900:41:019:0015;

- зобов'язати ДП «Одеський морський торговельний порт» не чинити перешкод ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» в користуванні майном - нежитловими будівлями № 16 по вул. Дача Ковалевського, в м. Одесі, які складаються з: нежитлової будівлі під літерою «А», нежитлової будівлі під літерою «Б», загальною площею 0,3777 га, кадастровий номер 5110136900:41:019:0015;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17784467 від 08.12.2014 р. в частині реєстрації права власності за Державою в особі Міністерства інфраструктури України на об'єкт нерухомого майна - навіс 1, 2, 3, 4.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2015 р. (суддя Мостепаненко Ю.І., справа № 916/3268/15) позовну заяву ТОВ «Євро Сервіс» направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва на підставі ст. ст. 16, 17 ГПК України, у зв'язку із тим, що одним із відповідачів є центральний орган виконавчої влади, а саме Міністерство інфраструктури України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 06.08.2015 р. залишено без змін.

Дослідивши матеріали переданої на розгляд господарського суду міста Києва позовної заяви на предмет наявності правових підстав для прийняття її до провадження, суд звертає увагу на те, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СЕРВІС» позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач на підтвердження сплати судового збору надав квитанцію № 1672310014 від 23.07.2015 р. про перерахування 3 654, 00 грн. на реквізити для сплати судового збору при подачі позову до господарського суду Одеської області.

Разом з тим, слід відзначити, що як вбачається з ухвали господарського суду Одеської області від 24.07.2015 р. у справі № 916/3075/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/47375743) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СЕРВІС» до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», Виконавчого комітету Одеської міської ради, Міністерства інфраструктури України, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про розірвання договору оренди та усунення перешкод в користуванні об'єктом, позивачу вказаною ухвалою було вирішено повернути позовну заяву та зобов'язано Управління Державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області (код ЄДРПОУ 38016923, адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СЕРВІС» (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 24, кв. 5, код ЄДРПОУ 26470890) сплачений за квитанцією № 1672310014 від 23.07.2015 р. судовий збір у сумі 3 654, 00 грн.

Оскільки ухвала господарського суду Одеської області від 24.07.2015 р. у справі № 916/3075/15 є чинною та доказів її скасування в апеляційному порядку не надано, квитанція № 1672310014 від 23.07.2015 р не може вважатись доказом сплати позивачем судового збору за подання цієї позовної заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не подано належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у вірному розмірі.

Також, суд звертає увагу на те, що при подачі даного позову позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.

Так, пунктом 5 статті 63 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

За змістом названої норми, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання вимог, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Правила об'єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог визначаються статтею 58 ГПК України, згідно змісту якої в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Відповідно до п. 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.

Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є вимоги позивача про:

- розірвання договору № КД-145 від 23.12.1999 р., укладеного між Одеською міською радою та ДП «Одеський морський торговельний порт», на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 14 572 кв.м. за адресою: м. Одеса, Дача Ковалевського, 16, в частині оренди земельної ділянки розміром 0,3777 га, кадастровий номер 5110136900:41:019:0015;

- зобов'язання ДП «Одеський морський торговельний порт» не чинити перешкод ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» в користуванні майном - нежитловими будівлями № 16 по вул. Дача Ковалевського, в м. Одесі, які складаються з: нежитлової будівлі під літерою «А», нежитлової будівлі під літерою «Б», загальною площею 0,3777 га, кадастровий номер 5110136900:41:019:0015;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17784467 від 08.12.2014 р. в частині реєстрації права власності за Державою в особі Міністерства інфраструктури України на об'єкт нерухомого майна - навіс 1, 2, 3, 4.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 23.12.1999 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено Договір на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 14 572 кв.м. за адресою: місто Одеса, вулиця Дача Ковалевського, 16. 05.07.2012 р. позивач придбав у Одеського приватного навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад-спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «ХАБАД» нежилі будівлі № 16 по вулиці Дача Ковалевського в місті Одеса, які складаються з: нежитлової будівлі під літерою «А», нежитлової будівлі під літерою «Б», загальною площею 198,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 0, 3777 га, кадастровий номер 5110136900:41:019:0015 й право власності на вказане майно було 01.07.2015 р. зареєстроване за позивачем. Оскільки земельна ділянка площею 0, 3777 га, кадастровий номер 5110136900:41:019:0015, на якій розташовані придбані позивачем будівлі, є предметом Договору на право тимчасового користування від 23.12.1999 р., укладеного між відповідачем 1 та 2, позивач вирішив звернутись до суду з позовом про його розірвання, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, за змістом яких до особи, до якої перейшло право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, переходить право власності, користування на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Окрім зазначеного, позивач вказував на те, що на територію за адресою: місто Одеса, вулиця Дача Ковалевського, 16, немає вільного доступу, оскільки відповідач-1 здійснює її охорону та перешкоджає позивачу в користуванні належним йому майном, з огляду на що він в тому числі вирішив заявити вимоги про зобов'язання відповідача-1 не чинити таких перешкод. Також, позивач зазначає, що рішенням державного реєстратора Одеського міського управління юстиції № 17784467 від 08.12.2014 р. за Державною в особі відповідача-3 було зареєстровано право власності на дитячий оздоровчий табір за адресою: місто Одеса, вулиця Дача Ковалевського, 16, який складається з будівлі літнього театру за літерою «В», будівлі спального корпусу за літерою «В2», будівлі спального корпусу за літерою «Г», навісу за літерою «Д», складу за літерою «Ж», спального будинку за літерою «И», вбиральні за літерою «К1», будівлі спального корпусу за літерою «М», будівлі їдальні за літерою «Н», будівлі за літерою «Н1», спального будинку за літерою «О», спального будинку за літерою «П», веранди за літерою «Р», спального будинку за літерою «С», підсобного за літерою «Т», складу за літерою «У», павільйону за літерою «Ч», навісу за літерою «Ю», навісу за літерою «Я», навісів - 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, двору - І, теплотраси - ІІ, вбиральні за літерою «К». Як зазначає позивач, навіси 1, 2, 3, 4, 5 не існують в натурі, а склад за літерою «Ж», склад за літерою «У», сарай 5, 6, 7, підсобне за літерою «Т» та вбиральня за літерою «К» ж самочинно збудованими та не введеними в експлуатацію. Враховуючи зазначене, позивач відзначає, що державний реєстратор порушив вимоги ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з огляду на що заявляє вимогу скасувати зазначене рішення державного реєстратора в частині реєстрації прав на навіс 1, 2, 3, 4.

Проаналізувавши вказані вимоги на предмет того, чи є вони однорідними та чи зв'язані вони між собою підставою виникнення або поданими доказами, суд відзначає наступне.

Підставою заявлених вимог про розірвання укладеного між відповідачем 1 та 2 Договору позивач визначає обставини придбання ним нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці.

Підставою вимог про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні майном позивач визначає обставини того, що відповідач-1 не допускає позивача на територію за адресою: місто Одеса, вулиця Дача Ковалевського, 16, здійснюючи її охорону.

Підставою вимог про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем-3 права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Дача Ковалевського, 16, позивач визначає те, що частина такого майна була по фату відсутня в натурі, а інша не введена в експлуатацію.

З наведеного необхідно дійти висновку, що заявлені позивачем вимоги є неоднорідними, так як вони обґрунтовуються самостійними підставами та, при цьому, обрано різні способи захисту порушених прав.

За наведених обставин, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущених порушень, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву повернути без розгляду.

Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутись до господарського суду міста Києва з відповідним позовом.

Суддя В.С. Ломака