Ухвала суду № 50793743, 18.09.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 вересня 2015 року Справа № 915/2141/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_3на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 18.03.2015 р.у справі№ 915/2141/14 господарського суду Миколаївської області за позовом ОСОБА_4доСпоживчого товариства "Діамед"третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3провизнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом від 12.01.2014 р. ВСТАНОВИВ :

Подана ОСОБА_3 касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 р. та на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.03.2015 р. у справі № 915/2141/14 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з п. 2.21. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VIГосподарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Водночас, реквізит "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті "Призначення платежу".

Скаржником в якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанцію № 33\з42 від 15.06.2015 р., яка не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку, оскільки номер справи, зазначений в рядку "призначення платежу" - № 315/2141/14, не відповідає номеру справи, у якій фактично подається касаційна скарга.

Крім того, відповідно до ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції звертає увагу ОСОБА_3 на те, що в прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати лише рішення господарського суду Миколаївської області від 18.03.2015 р.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та додані до неї документи повернути заявнику.

Матеріали справи № 915/2141/14 повернути до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков