Ухвала суду № 50793616, 16.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/12490/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Белоконна І.В.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.,

- Крижанівської Г.В.,

за участю секретаря - Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАБПОСТАЧ» про усунення порушених трудових прав,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАБПОСТАЧ» про усунення порушених трудових прав.

У мотивування вимог посилалася на те, що вона займає посаду завідувача виробництвом кондитерського цеху ТОВ «СНАБПОСТАЧ» з моменту утворення кондитерського цеху в 2003 року, є висококваліфікованим спеціалістом, має найбільший досвід роботи серед колективу товариства.

На початку 2015 року на загальних зборах працівників ТОВ «СНАБПОСТАЧ» було повідомлено про намір керівництва товариства у зв'язку з масовим скороченням звільнити її.

Колектив товариства не підтримав думку керівництва щодо необхідності її скорочення та звернувся з вимогою обґрунтувати прийняте керівництвом рішення.

Після отримання колективного звернення їй було заборонено заходити у приміщення цеху, а тому з кінця лютого 2015 року вона не має можливості потрапити на своє робоче місце, виконувати покладені на неї обов'язки, у зв'язку з цим просила суд зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у проходженні до робочого місця, адміністративно-господарських приміщень кондитерського цеху за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 10.

03 червня 2015 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказала, що після подачі позовної заяви у березні 2015 року їй надійшов лист від ТОВ «СНАБПОСТАЧ», в якому зазначено, що посада, на якій вона працевлаштована, підлягає скороченню.

З наказом про звільнення її ніхто особисто не ознайомлював.

Наказ про звільнення від 10 лютого 2015 року було відправлено рекомендованим листом на її адресу лише 27 березня 2015 року, а вручено - 30 березня 2015 року.

У кінці квітня 2015 року їй надійшов наступний лист, в якому її поставили до відома, що вона звільнена з 10 квітня 2015 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

У кінці травня 2015 року їй надійшов лист з повідомленням про звільнення та копіями наказів про звільнення.

Звертає увагу, що на дату, вказану в наказі про звільнення, вона перебувала у відпустці.

Окрім того, є особою, що відповідно до ст. 42 КЗпП України, має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

Незаконними діями відповідача щодо звільнення їй завдано значної моральної шкоди, а вона та її сім'я були змушені шукати додаткові джерела для фінансування поточного життя сім'ї, шукати кошти для покриття кредитних зобов'язань.

З урахуванням наведеного просила суд:

- визнати незаконним наказ №35-кВБ від 10 квітня 2015 року про її звільнення у зв'язку із скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП, із посади начальника кондитерського цеху торгово-виробничого комплексу ТОВ «СНАБПОСТАЧ»;

- визнати незаконним наказ №2-кД від 10 лютого 2015 року про скорочення посади начальника кондитерського цеху у зв'язку зі змінами в організації праці та виробництва та з метою оптимізації фінансових показників ТОВ «СНАБПОСТАЧ»;

- поновити її на посаді начальника кондитерського цеху торгово-виробничого комплексу ТОВ «СНАБПОСТАЧ»;

- стягнути з ТОВ «СНАБПОСТАЧ» на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в порядку ст. 235 КЗпП України;

- стягнути з ТОВ «СНАБПОСТАЧ» на її користь 10000 грн моральної шкоди;

- зобов'язати ТОВ «СНАБПОСТАЧ» не чинити перешкод у проходженні до робочого місця, адміністративно-господарських приміщень кондитерського цеху за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, буд.10.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням, представник апелянта ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зазначає, що звільнення ОСОБА_2 здійснено з порушенням, оскільки доказом про наступне звільнення є лист від 27.03.2015 року, отриманий нею 30.03.2015 року.

До моменту отримання позовної заяви їй не повідомляли про складання акту про відмову поставити підпис на підтвердження отримання попередження від 10.02.2015 року №1.

Окрім того, не відомо чи повідомляв відповідач Печерський районний центр зайнятості про вивільнення позивача у зв'язку з скороченням.

Також відповідачем було порушено ст. ст. 40, 42 КЗпП України, оскільки звільнення під час перебування працівника у відпустці не допускається, окрім того вона має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

Звертає увагу на те, що рекомендований лист з наказом про звільнення вона отримала 30.03.2015 року, а тому звільнити її за п. 1 ст. 40 КЗпП України можна було не раніше 30.05.2015 року, чого дотримано не було.

ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені 1 вересня 2015 року, що підтверджується зворотніми повідомленнями про отримання поштового відправлення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підставно виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Судом встановлено, що 22 грудня 2014 року ОСОБА_2 прийнято на роботу до ТОВ «СНАБПОСТАЧ» начальником кондитерського цеху, що підтверджується наказом №292-кВБ від 22.12.2014 року (а.с. 22).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно наказу ТОВ «СНАБПОСТАЧ» від 10.02.2015 року №2-кД у зв'язку зі змінами в організації праці та виробництва та з метою оптимізації фінансових показників керівництвом прийнято рішення про скорочення з 10 квітня 2015 року посади начальника кондитерського цеху в кількості 1 штатної одиниці, зобов'язано керівника відділу кадрів не пізніше ніж за 2 місяці вручити персональне попередження під розпис працівнику, посада якого підлягає скороченню, внести відповідні зміни до штатного розпису в квітні 2015 року (а.с. 23).

У апеляційній скарзі представник апелянта зазначає, що звільнення ОСОБА_2 здійснено з порушенням, оскільки доказом про наступне звільнення є лист від 27.03.2015 року, отриманий нею 30.03.2015 року. До моменту отримання позовної заяви їй не повідомляли про складання акту про відмову поставити підпис на підтвердження отримання попередження від 10.02.2015 року №1.

Колегія суддів відхиляє дані доводи апелянта з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що керівником відділу кадрів ТОВ «СНАБПОСТАЧ» 10.02.2015 року складено попередження №1 про наступне звільнення ОСОБА_2 у зв'язку зі скороченням штату працівників, який позивачем не підписано (а.с. 26).

Разом з тим, 10 лютого 2015 року ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складено акт про відмову поставити підпис на підтвердження отримання попередження, з якого вбачається, що 10.02.2015 року об 11 годині в їхній присутності керівник відділу ознайомив ОСОБА_2 із попередженням про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників від 10.02.2015 року №1 та передано їй один примірник, запропоновано їй розписатися в отриманні попередження, але вона відмовилася це зробити (а.с. 27).

Даний акт спростовує посилання позивача щодо повідомлення її про наступне звільнення 30.03.2015 року.

Відповідно до наказу ТОВ «СНАБПОСТАЧ» від 10 квітня 2015 року №35-кВБ ОСОБА_2 звільнено з посади начальника кондитерського цеху в зв'язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.24)

Листом вих.№6 від 10.04.2015 р позивача повідомлено про необхідність прибути до відділу кадрів ТОВ «СНАБПОСТАЧ» за трудовою книжкою у зв'язку з розірванням 10.04.2015 р трудового договору на підставі п.1 ст.40 КЗпП (а.с. 28).

Даний лист отримано ОСОБА_2 17.04.2015 року.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта, що відповідачем було порушено ст. 40 КЗпП України, оскільки звільнення під час перебування працівника у відпустці не допускається, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП Українине допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно наказу №52-вВБ від 13.02.2015 року ОСОБА_2 з 16.02.2015 року по 28.02.2015 року надано відпустку без збереження заробітної плати, що спростовує посилання позивача щодо її звільнення під час перебування у відпустці (а.с. 25).

Також представник апелянта зазначає, що ОСОБА_2 має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на таке.

Частина 2 статті 40 КЗпП України передбачає, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З штатного розпису №ZDR00000001 від 27.02.2015 року вбачається, що штат ТОВ «СНАБПОСТАЧ» складає 384 штатних одиниць. У даному штатному розписі під п. 9.5 зазначена посада позивача - начальник кондитерського цеху (а.с. 59).

Разом з тим у матеріалах справи міститься наказ №3-кД від 27.02.2015 року про внесення змін до штатного розпису, зокрема, введено додаткові штатні одиниці (а.с. 62).

Однак, згідно штатного розпису №ZDR00000002 від 10.04.2015 року штат ТОВ «СНАБПОСТАЧ» становить 383 штатних одиниць. У даному штатному розписі відсутня посада позивача (а.с. 90).

Ураховуючи, що скорочувалась посада, яку позивач займала одна, ОСОБА_2 не зазначила перед ким вона мала переваги для залишення її на посаді начальника кондитерського цеху, яка скорочувалась.

Також представник апелянта зазначає що не відомо чи повідомляв відповідач Печерський районний центр зайнятості про вивільнення позивача у зв'язку з скороченням.

Такі доводи не є підставою для скасування рішення суду.

Законом України від 28.12.2014 №77-VIII внесено зміни до ст. 49-2 КЗпП України, зокрема, частину третю і четверту викладено в наступній редакції:

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З даної норми Закону вбачається, що власник зобов'язаний повідомляти державну службу зайнятості лише про заплановане масове вивільнення працівників, вивільнення позивача таким не є.

Згідно ст. 64 ГК України підприємства, установи, організації самостійно визначають свою організаційну структуру, встановлюють чисельність працівників та штатний розпис.

Позивач не зазначила жодного доказу, який свідчив би про те, що рішення відповідача про зміни в організації праці та виробництва з метою оптимізації фінансових показників, викладене в наказі №2-кД від 10.02.2015 року прийнято незаконно.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що всі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, який дав їм оцінку. Так суд дав оцінку допитаним свідкам, письмовим доказам. Апеляційна інстанції не наділена компетенцією переоцінювати докази.

Установлено, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: