Ухвала суду № 50793603, 16.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В., при секретарі Прохоровій В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до ОСОБА_1 про визнання ліцензійного договору недійсним,

за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року,-

встановила:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року в названому позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ «УТСК» просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне встановлення обставин які мають значення для справи.

В судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості заявлених вимог.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону, які регулюють спірні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2013 року між фізичною особою ОСОБА_1 (ліцензіар) та ПрАТ «УТСК» в особі Голови Правління ПішаковоїГ.В. (ліцензіат) укладено ліцензійний договір (а.с.75).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 ліцензійного договору, ліцензіар надав ліцензіару дозвіл на використання знака для товарів і послуг - «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Згідно п.п. 1.2. п. 1 ліцензійного договору, право власності на знак належить ліцензіару на підставі договору № 1 про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 02 січня 2013 року та Рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 22 лютого 2013 року, реєстраційний номер 14129, дата публікації та реєстрації - 11 березня 2013 року.

Відповідно до п. 3.1.2 договору ліцензіат зобов'язаний сплачувати плату за використання знаку, яка становить 10 000 грн. 00 коп. на місяць.

05 липня 2013 року між фізичною особоюОСОБА_1 та ПрАТ «УТСК» укладено додаткову угоду до ліцензійного договору від 20 березня 2013 року, відповідно до якої плата за використання знаку становить щоквартально 50 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 липня 2013 року, за умови здійснення ліцензіатом оплати у відповідності до п. 3.1.2. договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ «УТСК» просило визнати ліцензійний договір від 20 березня 2013 року недійсним. Зазначало, що в порушення вимог ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства», ЦК України, Положення «Про вчинення значних правочинів та правочинів щодо вчинення яких є заінтересованість» відповідач, будучи заінтересованою особою, не повідомила у строк встановлений законом ПрАТ «УТСК» про намір вчинення спірного правочину. Наглядова рада ПрАТ «УТСК» не приймала жодного рішення щодо можливості укладання даного договору.

Статтею 72 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що правочин, вчинений з порушенням вимогстатті 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства; член її сім'ї - чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їхні чоловіки (дружини); юридична особа, в якій частка, що належить посадовій особі органів товариства, членам її сім'ї, становить 25 і більше відсотків; акціонер, який одноосібно або разом із членами сім'ї володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак: є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину; отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину; внаслідок такого правочину придбаває майно; бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами). Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати наглядовій раді (у разі відсутності наглядової ради - кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, зокрема про: предмет правочину; вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином; загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг; особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину. У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори. Наглядова рада протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, зобов'язана прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення. Якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради, вона не бере участі в голосуванні з питання вчинення такого правочину. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, або якщо наглядова рада не була створена або не прийняла рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, протягом строку, встановленого цією статтею, це питання виноситься на розгляд загальних зборів. Наглядова рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину.

Яквбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала ревізором приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія». 30 серпня 2014 року на позачергових загальних зборах акціонерів товариства її повноваження були достроково припинені (а.с.68-70).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Розділу 4 Положення «Про вчинення значних правочинів та правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість», затвердженого Загальними Зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(протокол № 63 від 22 квітня 2011 року) правочини, щодо яких є заінтересованість, вчиняються Товариством на підставі рішення Наглядової ради Товариства за поданням Правління Товариства, якщо інше не передбачено цим Положенням.

Як вбачається з дослідженої в суді першої інстанції виписки з Протоколу засідання Наглядової Ради приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» № 19/03/2013 від 19 березня 2013 року, на засіданні Наглядової ради за результатами розгляду подання Правління Товариства про укладення правочину, щодо якого є заінтересованість, між Товариством та Ревізором Товариства ОСОБА_1 на використання Товариством знаку для товарів і послуг - «ІНФОРМАЦІЯ_1», було вирішено ухвалити рішення про вчинення Товариством даногоправочину.

З дослідженої в суді першої інстанції виписки з Протоколу засідання Наглядової Ради приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» № 04/07/2013 від 04 липня 2013 року також вбачається, що Наглядовою Радою Товариства було прийнято рішення про вчинення Товариством правочину, щодо якого є заінтересованість, а саме: укласти між Товариством та Ревізором Товариства ОСОБА_1 (особою, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину) додаткову угоду до ліцензійного договору від 20 березня 2013 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини, правильно застосував вимоги закону, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Наглядовою радою ПрАТ «УТСК» булопогоджено вчинення Товариством спірногоправочину.

В суді апеляційної інстанції представниками позивача було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства.

На підтвердження зазначених обставин представниками ПрАТ «УТСК» надано копію рішення господарського суду міста Києва від 05 серпня 2015 року, яке не набрало законної сили, відповідно до якого рішення Наглядової Ради приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» № 19/03/2013 від 19 березня 2013 рокута рішення Наглядової Ради приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» № 04/07/2013 від 04 липня 2013 року, судом визнані недійсними.

Відхиляючи подане клопотання, колегія суддів виходила, в тому числі з положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини.

Рішення господарського суду міста Києва від 05 серпня 2015 року не набрало законної сили. Крім цього, розгляд господарської справи відбувається паралельно даній справі, а не передує її розгляду.

При цьому, преюдиційність фактів, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, ґрунтується на судовому рішенні, яке набрало законної сили, і визначається його межами (ті самі особи, предмет спору, предмет доказування), за якими сторони не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом у рішенні в такій справі факти.

Як вбачається з підстав заявленого позову в даній справі, представниками ПрАТ «УТСК» заявлені вимоги обґрунтовувались лише однією обставиною: відсутністю рішення Наглядової Ради ПрАТ «УТСК» про вчинення Товариством спірного правочину. Тоді як в господарській справі оспорюється правомірність прийняття такого рішення.

З вищенаведених міркувань колегія суддів виходила відмовляючи у задоволенні клопотань про допит дев'яти свідків та призначення експертизи.

Колегія суддів вважає, що звернення ПрАТ «УТСК» з аналогічним позовом, при обґрунтуванні його встановленими в господарській справі фактичними обставинами, може бути предметом окремого судового розгляду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідача, поданому з приводу процесуального правонаступництва у справі, колегія суддів виходила з того, що пред'явлена угода не підтверджує заміну кредитора чи боржника у зобов'язанні, а лише стосується домовленості про участь іншої особи в розгляді низки судових справ, відкритих за позовами ПрАТ «УТСК» до ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони стосуються підстав, якими позовні вимоги не обґрунтовувались.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 02 квітня 2015 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання неюзаконної сили.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук