Ухвала суду № 50793499, 17.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/9977/15 Головуючий у 1 - й інстанції - Українець В.В.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Панченка М.М.

суддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М.

при секретарі - Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє за дорученням ОСОБА_3, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та, з урахуванням уточнень до позову, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди квартири за період з лютого по травень 2014 року в сумі 48 222 грн. 35 коп., пеню за несвоєчасне виконання умов договору в розмірі 36 143 грн. 58 коп., інфляційній втрати, що складають 25 789 грн. 46 коп. та 3% річних в розмірі 1375 грн. 33 коп.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 послався на те, що 03 грудня 2012 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір оренди АДРЕСА_1, а також машиномісця АДРЕСА_2. Указаний договір був укладений строком на 1 рік та за письмовою домовленістю сторін строк дії угоди продовжено до 03 грудня 2014 року. Згідно умов договору, зокрема п. 5.1, щомісячна орендна плата складає 1100 доларів США та має сплачуватись не пізніше 15 числа кожного місяця. Враховуючи, що станом на 16 червня 2014 року відповідач не вніс орендні платежі за період з лютого по травень 2014 року та залишив приміщення без попередження про це позивача, ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаними позовними вимогами.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за орендним договором за період з лютого по травень 2014 року в сумі 48 222 грн. 35 коп., пеню в сумі 36 143 грн. 58 коп., 3% річних в розмірі 1375 грн. 33 коп. та судові витрати. В решті позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на те, що ОСОБА_3 в лютому 2014 року в односторонньому порядку розірвав договір оренди та переїхав до м. Черкаси, про що попередив позивача засобами телефонного зв'язку. Таким чином, на думку скаржника, відповідно до п. 8.4 Договору оренди, наймач за дострокове розірвання договору несе відповідальність лише в межах місячного платежу, який був переданий відповідачем в заставу позивачу ще під час укладення договору. Крім того, посилається на те, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 825 ЦК України, у разі, якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього оплату за три місяці лише у випадку, якщо доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою.

Заслухавши доповідь по справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу належить відхилити з таких підстав.

Встановлено, що 03 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір оренди АДРЕСА_1, а також машиномісця АДРЕСА_2. Указаний договір був укладений строком на 1 рік та за письмовою домовленістю сторін строк дії угоди продовжено до 03 грудня 2014 року.

Пунктом 5.1 вказаного договору встановлено розмір орендної плати(1100 доларів США) та передбачено строк і порядок її сплати (не пізніше 15 числа кожного місяця).

Згідно ст. 509 ЦК Українизобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За змістом ч. 1 ст. 759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає позивач, та таке встановлено судом, з лютого по травень 2014 року відповідач не сплачував орендну плату за користування квартирою АДРЕСА_1, а також машиномісцем АДРЕСА_2.

Доводи відповідача в частині розірвання ним в односторонньому порядку договору оренди ще в січні 2014 року відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Так, п. 8.3 Договору передбачено, що кожна із сторін має право достроково припинити договірні відносини, при цьому попередивши іншу сторону не менше, ніж за 30 днів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження повідомлення ОСОБА_3 наймодавця у встановлений договором строк про намір припинити договірні відносини в односторонньому порядку. Так само, відповідачем не доведено факт повернення ключів від орендованої квартири в січні 2014 року.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги обставину щодо укладення відповідачем в лютому 2014 року іншого договору оренди житла та погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що факт оренди ОСОБА_3 квартири в м. Черкаси та проживання в ній не впливають на його обовязок виконувати умови іншого договору оренди житла, який, як встановлено судом, не був розірваний у передбачений п. 8.3 спосіб.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем договірних умов та необхідності стягнення з останнього заборгованості з орендної плати.

Крім того, згідно п. 8.6. Договору у разі порушення строків, встановлених у пунктах 5.1. та 5.2. даного договору, наймач має сплатитинаймодавцюпеню в розмірі 1 % суми боргу за кожен день прострочення платежу.

За змістом ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню, виконаний судом першої інстанції правильно та жодним чином не спростований скаржником.

Також, керуючись приписами ст. 625 ЦК України, суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних починаючи з моменту звернення до суду з позовною заявою до ухвалення рішення по суті спору.

Щодо посилання скаржника на п. 2 ч. 1 ст. 825 ЦК України, згідно якого, якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Вказана правова норма передбачає, по суті, можливість стягнення наймодавцем з наймача упущеної вигоди, у випадку недотримання останнім порядку попередження наймодавця про намір відмовитися від договору, який встановлений п. 1 ч. 1 цієї ж статті, тобто за три місяці.

Разом з тим, позивач у справі заявляє вимоги виключно щодо стягнення орендної плати з лютого по травень 2014 року, тобто за період, на протязі якого договір між сторонами(а отже і обов'язок відповідача сплачувати орендну плату) був чинним.

Згідно зі ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Жодних належних доказів факту залишення відповідачем квартири в січні/лютому 2014 року відповідачем не надано. Факт оренди ОСОБА_3 з лютого 2014 року іншого житла в м. Черкаси не підтверджує факт залишення(що виключає будь-яке використання) останнім квартири АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з'ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє за дорученням ОСОБА_3, відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: