Ухвала суду № 50793443, 09.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/7381/2015 головуючий у 1-й інстанції: Ластовка Н.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Лапчевської О.Ф., Соколової В.В.

при секретарі: Бугай О.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя повернуто позивачеві для подання до належного суду.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, оскільки предметом даного позову є всі конструктивні елементи будинку та будівельні матеріали, що були використані при будівництві спірного житлового будинку, а не житлові будинки, будівлі, споруди, які віднесені законодавством до нерухомого майна, а тому правила виключної підсудності, передбачені ч. 1 ст. 114 ЦПК України, не можуть бути застосовані в даному випадку.

Особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 для подання до належного суду, суд першої інстанції виходив із того, що майно, з приводу якого виник спір, не знаходиться у Дніпровському районі м. Києва, тому дана справа не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва і може бути подана позивачем до відповідного суду за місцезнаходженням нерухомого майна.

Такий висновок суду є правильним.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

За загальним правилом територіальної підсудності позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

Як убачається із матеріалів позовної заяви, предметом спору є вимоги про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності за позивачем на всі конструктивні елементи будинку та всі будівельні матеріали, що були використані при будівництві двоповерхового житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1; визнання права власності за відповідачем на всі конструктивні елементи будинку та всі будівельні матеріали, що були використані при будівництві триповерхового житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, а такожстягнення грошової компенсації.

Таким чином, спір між сторонами по справі виник фактично з приводу нерухомого майна, не дивлячись на те, що позивач у порядку поділу спільного майна подружжя просила визнати право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи будинку, оскільки з них побудований житловий будинок по АДРЕСА_1.

За таких обставин розглядуваний спір належить вирішувати за правилами виключної підсудності - за місцезнаходженням нерухомого майна, тобто у Дарницькому районі міста Києва.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказана справа не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість постановлення ухвали щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Судді: