Постанова № 50792074, 29.03.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 рокуСправа № 2а-618/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Польовій М.М.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Спільного українсько-швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком»до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2009 року № 0001662399/0, від 14 січня 2010 року № 0001662399/1, від 15 січня 2010 року № 0001662399/2, від 11 лютого 2010 року № 0001662399/3,

ВСТАНОВИВ:

Спільне українське-швейцарське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком» (далі СП ТзОВ «Луцькенергоком», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2009 року № 0001662399/0, від 14.01.2010 року № 0001662399/1, від 15.01.2010 року № 0001662399/2, від 11.02.2010 року № 0001662399/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки СП ТзОВ «Луцькенергоком» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року Державною податковою адміністрацією у Волинській області (далі ДПА у Волинській області) 09.07.2009 року було складено акт перевірки № 251/23-99/21753962, на підставі якого Луцькою ОДПІ 20.07.2009 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001662399/0, яким СП ТзОВ «Луцькенергоком» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6407727 грн. 00 коп. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями Луцької ОДПІ, ДПА у Волинській області та Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України) первинна та повторні скарги СП ТзОВ «Луцькенергоком» були залишені без задоволення, а суми зменшення бюджетного відшкодування, визначені у первинному податковому повідомленні-рішенні, залишені без змін. Луцькою ОДПІ в подальшому винесені податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене: від 14.01.2010 року № 0001662399/1, від 15.01.2010 року № 0001662399/2, від 11.02.2010 року № 0001662399/3.

В акті перевірки № 251/23-99/21753962 від 09.07.2009 року, на думку позивача, податковим органом зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про те, що СП ТзОВ «Луцькенергоком» завищило суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, сплаченого при імпорті обладнання, яке не використане у господарській діяльності позивача. Позивач зазначає, що придбав за зовнішньоекономічним контрактом у Акціонерного товариства «ELEMATIС Oy Ab» (Фінляндія) обладнання для виробництва збірного залізобетону, поставка якого на митну територію України здійснювалася згідно з вантажними митними деклараціями протягом 2008 року. Сплата податку на додану вартість до бюджету при імпорті зазначеного обладнання була проведена в повному обсязі, за рахунок кредитних коштів, залучених на підставі договору від 22.08.2007 року про надання кредитної лінії № 220807-Л з лімітом 5500000 євро, укладеного з Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Кредит-Дніпро» (далі ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро»). Обладнання було передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Стройбетонпроект» (далі ТзОВ «Стройбетонпроект») від 24.03.2008 року № 01/2008.

Згідно з вимогами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні основних засобів, у тому числі при їх імпорті, ставиться в залежність до мети подальшого використання їх в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Оскільки надання послуг з оренди обладнання є оподатковуваною операцією, здійсненою у межах господарської діяльності СП ТзОВ «Луцькенергоком», тому податковий кредит позивач сформував правомірно, а також дотримав умов підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо права на бюджетне відшкодування, фактично провівши розрахунки з бюджетом зі сплати сум податку на додану вартість при імпорті обладнання. Позивач не підпадає під обмеження для осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування, визначені підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому Луцька ОДПІ безпідставно зменшила СП ТзОВ «Луцькенергоком» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 6407727 грн. 00 коп. Позивач, з урахуванням поданої в ході судового розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог (т. 2, а. с. 53-54), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.07.2009 року № 0001662399/0, від 14.01.2010 року № 0001662399/1, від 15.01.2010 року № 0001662399/2, від 11.02.2010 року № 0001662399/3.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, та пояснили, що право на нарахування податкового кредиту при придбанні основних фондів виникає незалежно від введення їх в експлуатацію, не повязане з моментом отримання доходів від використання придбаного обладнання. За договором оренди, укладеного з ТзОВ «Стройбетонпроект», орендна плата не сплачується, оскільки умовами оренди передбачено її нарахування з моменту введення в експлуатацію обладнання. На час судового розгляду справи тривають роботи з монтажу обладнання для виробництва збірного залізобетону. СП ТзОВ «Луцькенергоком» здійснив реальні операції з ввезення обладнання на митну територію України, сплатив до бюджету податок на додану вартість, використовує основні фонди в операціях оренди, що в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» є поставкою послуг і підлягають оподаткуванню, та в межах власної господарської діяльності. Представники позивача просять визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.07.2009 року № 0001662399/0, від 14.01.2010 року № 0001662399/1, від 15.01.2010 року № 0001662399/2, від 11.02.2010 року № 0001662399/3.

Представники відповідача, кожен зокрема, в судовому засіданні адміністративний позов не визнали повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову від 09.03.2010 року (т. 2, а. с. 31), та пояснили, що Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка СП ТзОВ «Луцькенергоком», результати якої оформлені актом № 251/23-99/21753962 від 09.07.2009 року. Перевіркою, зокрема, встановлено порушення СП ТзОВ «Луцькенергоком» вимог підпунктів 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто неправомірне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у звязку з придбанням обладнання для виробництва збірного залізобетону, і, як наслідок, завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 1233929 грн. 00 коп., березень 2008 року 1696672 грн. 00 коп., травень 2008 року 1046873 грн. 00 коп., червень 2008 року 2614296 грн. 00 коп., жовтень 2008 року 53263 грн. 00 коп. На час проведення перевірки обладнання не було змонтоване та не введене в експлуатацію, що свідчить про невикористання основних засобів в господарській діяльності позивача, а тому позбавляє платника податків права на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість при їх придбанні. Оскаржувані повідомлення-рішення від 20.07.2009 року № 0001662399/0, від 14.01.2010 року № 0001662399/1, від 15.01.2010 року № 0001662399/2, від 11.02.2010 року № 0001662399/3 Луцькою ОДПІ винесені правомірно. Представники відповідача просять в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ДПА у Волинській області була проведена планова виїзна перевірка СП ТзОВ «Луцькенергоком» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, результати якої оформлені актом № 251/23-99/21753962 від 09.07.2009 року (т. 1, а. с. 15-61). Перевіркою встановлено, що на порушення абзацу «а» підпункту 7.7.2, абзацу «б» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» СП ТзОВ «Луцькенергоком» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 1233929 грн. 00 коп., березень 2008 року 1696672 грн. 00 коп., травень 2008 року 1046873 грн. 00 коп., червень 2008 року 2614296 грн. 00 коп., жовтень 2008 року 53263 грн. 00 коп. Такі висновки зроблені на підставі того, що позивач в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні обладнання для виробництва збірного залізобетону, яке на момент перевірки не введене в експлуатацію та не використовується позивачем у його господарській діяльності.

Луцькою ОДПІ 20.07.2009 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001662399/0, яким СП ТзОВ «Луцькенергоком» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6407727 грн. 00 коп. (т. 1, а. с. 11), та яке в подальшому було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями Луцької ОДПІ, ДПА у Волинській області № 5997/10/25-006 від 27.11.2009 року (т. 2, а. с. 44-46) та ДПА України № 1080/6/25-0115 від 04.02.2010 року (т. 2, а. с. 47-51) первинна та повторні скарги СП ТзОВ «Луцькенергоком» залишені без задоволення, суми зменшення бюджетного відшкодування, визначені у первинному податковому повідомленні-рішенні, залишені без змін. Луцькою ОДПІ в подальшому були винесені податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене: від 14.01.2010 року № 0001662399/1, від 15.01.2010 року № 0001662399/2, від 11.02.2010 року № 0001662399/3 (т. 1, а. с. 12-14).

Судом також встановлено, що згідно статуту СП ТзОВ «Луцькенергоком», серед інших видів діяльності, здійснює діяльність зі здавання в оренду власного нерухомого майна, обладнання та устаткування, надання в оренду устаткування для будівельної діяльності підприємств, з експорту та імпорту обладнання (т. 2, а. с. 6-25). СП ТзОВ «Луцькенергоком» зареєстроване в Луцькій ОДПІ платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додатку вартість № 100230816 від 21.07.1997 року (т. 2, а. с. 5). 12.07.2007 року між позивачем та акціонерним товариством «ELEMATIС Oy Ab» (Фінляндія) було укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку обладнання для виробництва збірного залізобетону (т. 1, а. с. 210-243). СП ТзОВ «Луцькенергоком» ввезло дане обладнання на митну територію України згідно з вантажно-митними деклараціями № 106949, № 106952, № 106946 від 20.02.2008 року, № 107070 від 21.02.2008 року, № 112050 від 18.03.2008 року, № 112547 від 20.03.2008 року, № 112959 від 21.03.2008 року, № 113233 від 24.03.2008 року, № 113780 від 26.03.2008 року № 123530 від 19.05.2008 рок, № 123885 від 20.05.2008 року, № 127097 від 04.06.2008 року, № 127290, № 127412 від 05.06.2008 року, № 127702 від 06.06.2008 року, № 127985, № 127991 від 09.06.2008 року, № 128283, № 128279 від 10.06.2008 року, № 129387 від 17.06.2008 року (т. 1, а. с. 186-205), сплатило податок на додану вартість до бюджету при митному оформленні основних засобів відповідно до платіжних доручень № 1902 від 20.02.2008 року на суму 1540000 грн. 00 коп., № 1803 від 18.03.2008 року на суму 1000000 грн. 00 коп., № 2 від 19.03.2008 року на суму 100000 грн. 00 коп., № 2108 від 21.03.2008 року на суму 1000000 грн. 00 коп., № 2117 від 13.05.2008 року на суму 1500000 грн. 00 коп., № 2124 від 05.06.2008 року на суму 2035000 грн. 00 коп. (т. 1, а. с. 206-209). При цьому, позивач проводив розрахунки з бюджетом, використовуючи кредитні кошти згідно з договором про надання кредитної лінії № 220807-Л від 22.08.2007 року з лімітом 5500000 євро, укладеним з ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» (т. 1, а. с. 62-68). Обладнання для виробництва збірного залізобетону СП ТзОВ «Луцькенергоком» передало в оренду ТзОВ «Стройбетонпроект» (м. Дніпропетровськ) на підставі договору оренди № 01/2008 від 24.03.2008 року, актів приймання-передачі з переліком обладнання № 1 від 26.03.2008 року, № 2 від 24.05.2008 року, № 3 від 27.06.2008 року (т. 1, а. с. 176-185).

Крім того, судом встановлено, що монтаж обладнання для виробництва збірного залізобетону здійснює акціонерне товариство «ELEMATIС Oy Ab» (Фінляндія) відповідно до контракту № 9202 від 16.04.2008 року на шеф-монтаж (т. 1, а. с. 244-249), при цьому на момент проведення податковим органом перевірки роботи з монтажу обладнання були розпочаті, на час судового розгляду справи ці роботи тривають та ще не завершені. Крім того, для введення обладнання в експлуатацію орендарем ТзОВ «Стройбетонпроект» зроблено значний обєм робіт, зокрема, прийнято в оренду виробничі приміщення для розміщення устаткування площею 1001,7 кв. м. по вулиці Курсантська, 7 в місті Дніпропетровську, розроблено робочий проект з реконструкції приміщення головного корпусу формовочного цеху під встановлення лінії збірного залізобетону, укладено договір по розробці проектної документації, виконані всі підготовчі дії та реконструкція приміщення, в якому розміщено обладнання, монтаж обладнання виконано більш ніж на 70%, а також понесені значні витрати на виконання підготовчих дій, що підтверджується листом ТзОВ «Стройбетонпроект» від 16.03.2010 року з додатками (т. 2, а. с. 57-124), а також довідкою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська від 26.01.2010 року № 750/23-3/35808296 (т. 1, а. с. 254-259). В судовому засіданні були також оглянуті фотознімки з обєкту по вулиці Курсантська, 7, в місті Дніпропетровську (т. 2, а. с. 125-139), які в сукупності з іншими наведеними вище доказами дають суду підстави прийти до висновку, що обладнання для виробництва збірного залізобетону, яке ввезене на митну територію України позивачем, фактично передане в оренду ТзОВ «Стройбетонпроект», при цьому витрачені значні кошти та проведено великий обсяг робіт з монтажу основних засобів з метою подальшого їх використання у виробництві продукції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту при придбанні основних засобів виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання основних засобів у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Платник податків має право на віднесення суми податку на додану вартість, сплаченої в звязку з придбанням основних засобів, до складу податкового кредиту незалежно від того, чи почали основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків на протязі звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що придбані позивачем основні фонди (обладнання для виробництва збірного залізобетону) були в установленому законом порядку передані в оренду іншому субєкту господарювання ТзОВ «Стройбетонпроект». Операції з надання права користування чи розпорядження обладнанням (основними фондами) в межах договору оренди це є надання послуг (в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»), які є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Зокрема, абзацом третім пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що поставка послуг це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші обєкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Обєктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього ж Закону є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Судом встановлено, що позивач здійснює статутну діяльність зі здавання в оренду власного нерухомого майна, обладнання та устаткування, з експорту та імпорту обладнання, а тому передача позивачем в оренду ТзОВ «Стройбетонпроект» обладнання для виробництва збірного залізобетону здійснено в межах господарської діяльності СП ТзОВ «Луцькенергоком». Операції з придбання обладнання для виробництва збірного залізобетону за зовнішньоекономічним контрактом та подальша передача його в оренду, здійснення монтажу та установка основних фондів з метою виробництва продукції носять, як встановлено судом, реальний характер, підтверджені наведеними вище доказами, в звязку з чим суд не бере до уваги пояснення представників відповідача про невикористання основних фондів в господарській діяльності позивача.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобовязаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті, який в свою чергу передбачає, що датою виникнення податкових зобовязань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобовязань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Згідно з підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані зазначені вище умови формування складу податкового кредиту, правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений при імпорті основних фондів (обладнання) на підставі належним чином оформлених вантажних митних декларацій, з дотриманням умов використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм чинного законодавства України та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено вимог абзацу «а» підпункту 7.7.2, абзацу «б» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», СП ТзОВ «Луцькенергоком» не завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 1233929 грн. 00 коп., березень 2008 року 1696672 грн. 00 коп., травень 2008 року 1046873 грн. 00 коп., червень 2008 року 2614296 грн. 00 коп., жовтень 2008 року 53263 грн. 00 коп.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 20.07.2009 року № 0001662399/0, від 14.01.2010 року № 0001662399/1, від 15.01.2010 року № 0001662399/2, від 11.02.2010 року № 0001662399/3, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758 (з наступними змінами та доповненнями), з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобовязання. Оскільки з наведеної норми не вбачається, що при надісланні нового податкового повідомлення-рішення (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги залишається без змін), попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, тому суд приходить до висновку, що визнанню протиправними та скасуванню підлягають всі податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20.07.2009 року № 0001662399/0, від 14.01.2010 року № 0001662399/1, від 15.01.2010 року № 0001662399/2, від 11.02.2010 року № 0001662399/3.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 20 липня 2009 року № 0001662399/0, від 14 січня 2010 року № 0001662399/1, від 15 січня 2010 року № 0001662399/2, від 11 лютого 2010 року № 0001662399/3.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 02 квітня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх