Постанова № 50791977, 27.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/9365/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2011 року позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.10.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за результатами проведення невиїзної документальної перевірки ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" за період з 01.07.2010 року по 01.10.2010 року, оформленої актом від 17.10.2011 року № 8111/23-5/33660476. Вважає неправомірними та помилковими висновки акту перевірки про порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15450 грн., в тому числі: за серпень 2010 року в сумі 11043 грн. 33 коп. та за вересень 2010 року в сумі 4406 грн. 67 коп. по взаємовідносинам з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон", оскільки право на податковий кредит підтверджується податковими накладними та накладними. Зазначає, що позивачем було подано до податкового органу письмові заперечення на акт перевірки, в яких позивач виявив бажання бути присутнім при розгляді заперечень. Однак, всупереч вимогам Податкового кодексу України, запрошення на розгляд поданих заперечень надійшло на адресу позивача після їх розгляду податковим органом та заперечення розглянуті відповідачем за відсутності представника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс".

28.11.2011 року до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення відповідач посилається на висновки акту невиїзної документальної перевірки ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" за період з 01.07.2010 року по 01.10.2010 року від 29.06.2011 року № 5555/23-5/34412257, у якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15450 грн., в тому числі: за серпень 2010 року в сумі 11043 грн. 33 коп. та за вересень 2010 року в сумі 4406 грн. 67 коп. Заниження позивачем податку на додану вартість відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій, зазначає, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" у серпні та вересні 2010 року здійснювало операції, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не має трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності. Крім того зазначає, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" було створене для здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, та посилається на вирок Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2011 року у справі № 1-276/11.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка ОСОБА_4, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" є юридичною особою (ідентифікаційний код - 33660476) та платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100128353 серії НВ № 213248 від 15.07.2008 року, індивідуальний податковий номер 336604716015.

17.10.2011 року посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено невиїзну документальну перевірку ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" за період з 01.07.2010 року по 01.10.2010 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2011 року № 8111/23-5/33660476 (а.с. 23-35).

За висновками перевірки позивачем порушено п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15450 грн., у тому числі:

- за серпень 2010 року в сумі 11043 грн. 33 коп.;

- за вересень 2010 року в сумі 4406 грн. 67 коп.

20.10.2011 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві подано заперечення на акт перевірки від 17.10.2011 року № 8111/23-5/33660476, в яких позивач просив переглянути результати перевірки, а також запросити представника підприємства на розгляд заперечень (а.с. 36-39).

Листом ДПІ у м. Полтаві від 24.10.2011 року № 22384/10/23-537 позивача повідомлено, що розгляд заперечень до акту перевірки відбудеться 26.10.2011 року о 15.00 год. та запрошено на даний розгляд. Проте, даний лист отриманий позивачем 28.10.2011 року, відтак представники позивача не взяли участь у розгляді письмових заперечень до акту (а.с. 44).

За результатами розгляду заперечень позивача листом ДПІ у м. Полтаві від 27.10.2011 року вих. № 22629/10/23-537 надано відповідь, що висновки акту перевірки від 17.10.2011 року № 8111/23-5/33660476 щодо порушень ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є правомірними (а.с. 40-42).

На підставі акту перевірки від 17.10.2011 року № 8111/23-5/33660476 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 31.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 19313 грн., у тому числі, за основним платежем - у сумі 15450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 3863 грн. Копія податкового повідомлення - рішення та розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій наявні у матеріалах справи (а.с. 47-48).

Позивач не погодився із даним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню № НОМЕР_1 від 31.10.2011 року, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, ОСОБА_5 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено з пояснень представника позивача, між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (покупець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" (постачальник) укладалися договори на поставку товарів виключно в усній формі.

Від імені ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" позивачу виписані податкові накладні:

- № 17 від 03.08.2010 року на поставку мітчику МБУ 58-94 лівого (1 шт.), фрезеру торцьового ФТ-118 (3 шт.), пілотного фрейзер-рейберу ПФР-138 (1 шт.), ланцюгу двохрядного крок 44,45 5 м.п. (1 шт.) на загальну суму 21100 грн., у т.ч. ПДВ - 3516 грн. 67 коп. (а.с. 76);

-№ 16 від 03.08.2010 року на поставку мітчику МБУ 58-94 лівого (3 шт.) на загальну суму 12000 грн., у т.ч. ПДВ - 2000 грн. ( а.с. 56);

-№ 62 від 30.08.2010 року на поставку фрезеру колонного конусного ФКК-Ф137 (2 шт.), фрезеру торцьового ФТ-137/2,5 (2 шт.), фрезеру кільцевого лівого ФК 112/88л. (1 шт.) на загальну суму 17360 грн., у т.ч. ПДВ - 2893 грн. 33 коп. (а.с. 55);

-№ 82 від 31.08.2010 року на поставку фрезеру торцевого ФТ-138 (4 шт.) на загальну суму 15800 грн., у т.ч. ПДВ - 2633 грн. 33 коп. (а.с. 54);

-№ 91 від 09.09.2010 року на поставку фрейзеру райбер ФР-120 (1 шт.), фрейзеру райбер ФР-130 (1 шт.) на загальну суму 7840 грн., у т.ч. ПДВ - 1306 грн. 67 коп. (а.с. 57);

-№ 92 від 09.09.2010 року на поставку головки цементеровочної ГУЦ-400 (1 шт.) на загальну суму 18600 грн., у т.ч. ПДВ - 3100 грн. (а.с. 58).

Судом встановлено, що на момент видачі податкових накладних ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" було зареєстроване платником податку на додану вартість.

На підставі зазначених податкових накладних, отриманих від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон", позивачем сформовано податковий кредит у серпні 2010 року на суму 11043 грн. 33 коп. та у вересні 2010 року на суму 4406 грн. 67 коп.

Копії податкових декларацій позивача з податку на додану вартість з додатками наявні у матеріалах справи (а.с. 75-84, 100-110).

За висновками акту перевірки завищення позивачем у перевіряємому періоді податкового кредиту відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій із ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон", придбаного ОСОБА_6 для здійснення діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що заявки на поставку товарів здійснювалися працівниками ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" по мірі виникнення виробничої необхідності.

При цьому позивачем не вказано, ким саме з працівників здійснювалися заявки на поставку товарів, що зазначені у податкових накладних, та не надано суду доказів на підтвердження наявності у даних працівників повноважень на здійснення від імені ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" подібних заявок чи відповідних погоджень з керівництвом підприємства, а також доручень на укладення договорів від імені ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс".

Позивачем на вимогу суду надано копії рахунків ТОВ "Ольвія кон" на оплату вартості товарів: № 11/8 від 09.08.2010 року на суму 17360 грн., № 74/8 від 12.08.2010 року на суму 15800 грн., № 91/9 від 06.09.2010 року на суму7840 грн., № 83/7 від 29.07.2010 року на суму 12000 грн., № 84/7 від 29.07.2010 року на суму 21100 грн., № 92/9 від 06.09.2010 року на суму 18600 грн.

Матеріалами справи та показами свідка ОСОБА_4 підтверджено, що позивачем перераховано ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" кошти згідно даних рахунків не у повному обсязі (а.с. 59-64).

Як показала у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, що працює головним бухгалтером на підприємстві з 2008 року, частина коштів не була перерахована на рахунки контрагента у зв'язку з виїмкою у позивача правоохоронними органами первинних документів бухгалтерського обліку по господарських відносинах із ТОВ "Ольвія кон". Сама ОСОБА_4 угоди не укладала, із представниками контрагента ТОВ "Ольвія кон" не спілкувалася, здійснювала виключно оприбуткування товарів на підставі накладних, які їй приносили інші працівники позивача, що отримували товари на підставі доручень.

Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що отримання товарно-матеріальних цінностей здійснювалося у м. Полтаві по вул. Клінкерній, 1 працівником ОСОБА_7 на підставі виданих йому довіреностей. Після передачі товари доправлялися на склад позивача, де оприбутковувалися та зберігалися.

На підтвердження даних обставин суду надано витяг з журналу реєстрації доручень за 2010 рік, згідно якого працівнику підприємства ОСОБА_7 видано наступні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 443 від 30.07.2010 року на отримання мітчику МБУ 58-94 лівого (1 шт.), фрезеру торцьового ФТ-118 (3 шт.), пілотного фрейзер-рейберу ПФР-138 (1 шт.), ланцюгу двохрядного крок 44,45 5 м.п. (1 шт.), № 444 від 30.07.2010 року на отримання мітчику МБУ 58-94 лівого (3 шт.), № 500 від 31.08.2010 року на отримання фрезеру колонного конусного ФКК-Ф137 (2 шт.), фрезеру торцьового ФТ-137/2,5 (2 шт.), фрезеру кільцевого лівого ФК 112/88л. (1 шт.), № 522 від 08.09.2010 року на отримання фрейзеру райбер ФР-120 (1 шт.), фрейзеру райбер ФР-130 (1 шт.), головки цементеровочної ГУЦ-400 (1 шт.).

Проте, в журналі та відповідній накладній відсутній запис про видану довіреність на отримання фрезеру торцевого ФТ-138 (4 шт.) на загальну суму 15800 грн.

Позивач підтверджує передачу товарів від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" накладними від 03.08.2010 року № 16, від 03.08.2010 року № 17, від 30.08.2010 року № 62, від 01.09.2010 року № 82, від 09.09.2010 року № 91, від 09.09.2010 року № 92, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У накладних від 03.08.2010 року № 17 (а.с. 51) та від 03.08.2010 року № 16 (а.с. 52) підставами для видачі товарів вказані довіреності № 443 від 29.08.2010 року та № 444 від 29.08.2010 року, тобто довіреності на отримання товару видані через 26 днів після його отримання. У накладній № 62 від 30.08.2010 року зазначена довіреність від 31.08.2010 року, тобто довіреність на отримання товару видана через день після його отримання.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704) затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, надалі Положення. Пунктом 2.4, ст. 2 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також згідно п. 2.7, ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до матеріалів справи не надані первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції позивача, а саме докази на підтвердження фактичного відвантаження, перевезення товарів, відтак, відсутні достатні підстави для відображення вказаних операції в бухгалтерському обліку.

При цьому суд враховує, що актом документальної невиїзної перевірки ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" від 29.06.2011 року № 5555/23-5/34412257 підтверджено, що ТОВ "Ольвія кон" не має трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

Як встановлено із пояснень представника позивача, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" поставляло ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" інструменти для виконання бурових робіт та для проведення ремонтних робіт на бурових установках.

Національним класифікатором України видів економічної діяльності, затвердженого наказом Держкомстату від 26.12.2005, № 375, визначено перелік видів економічної діяльності, які здійснюються підприємствами та організаціями в України. Згідно зазначеного переліку така діяльність відноситься до позиції 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, що включає спеціалізовану оптову торгівлю, не віднесену до попередніх групувань та оптову торгівлю широким асортиментом товарів без будь-якої визначеної спеціалізації.

Проте, серед видів діяльності ТОВ "Ольвія кон" відсутній вид економічної діяльності щодо торгівлі запасними частинами та спеціалізованим інструментом, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Як встановлено із пояснень представника позивача, запасні частини та інструменти, що придбавалися у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон", видані згідно лімітно-заборних карток (а.с. 68-73) відповідальним працівникам позивача, у подальшому використанні при виконанні умов договору підряду по будівництву експлуатаційної свердловини № 62 Семиренківського газоконденсатного родовища від 17.02.2009 року № 17/02-1 юр., договору підряду по капітальному ремонту розвідувальної свердловини № 7 Семиренківського газоконденсатного родовища від 05.05.2010 року № 7/05-КРС, договору на надання сервісних послуг з пусконалагоджувальних робіт, експлуатації, технічного обслуговування, поточних планових та позапланових ремонтів та відновлювальних ремонтів бурового та силового обладнання бурової установки "Уралмаш" 3Д 76 на свердловині № 1 Семиренківського газоконденсатного родовища від 09.10.2008 року № 171102, укладених між ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Жилпромбуд" (замовник) та позивачем (підрядник), та договору підряду по капітальному ремонту свердловини № 51 Мачухського газового родовища від 01.03.2011 року № 51-КРС 03/11, укладеного між ТОВ "Дніпробуд Стайл" (замовник) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (підрядник).

Проте, позивачем не надано суду первинних документів на підтвердження фактичного використання товарів при виконанні вказаних робіт (актів здачі-приймання виконаних робіт, докази оплати, тощо) для даних підприємств.

Крім того, із вироку Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2011 року по справі № 1-276/11, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_8, яким підписані податкові накладні, на пропозицію ОСОБА_6 здійснив оформлення відповідних документів та став єдиним засновником ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон". Після проведеної реєстрації змін до установчих документів у липні 2010 року ОСОБА_6 заволодів усіма установчо-реєстраційними документами та печаткою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон", маючи умисел на заняття фіктивним підприємництвом (аркуш 7 вироку суду).

Зазначені вище обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку про відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон", тобто про безтоварність даних господарських операцій.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входить до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, за умови відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Ольвія кон", суд не бере до уваги надані позивачем копії накладних та податкових накладних.

З огляду на викладене, висновки перевірки щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту в серпні та вересні 2010 року сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ольвія кон" на загальну суму 15450 грн. ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Доводи позивача про порушення відповідачем порядку розгляду заперечень на акт перевірки не спростовують сам факт порушення.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статі 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 31.10.2011 року прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 грудня 2011 року.

СуддяС.С. Сич