Ухвала суду № 50789342, 14.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про поновлення строку звернення до суду

14 вересня 2015 року №810/5107/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О.,

за участю секретаря судового засідання Приходько Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про визнання перебування майна під арештом незаконним, бездіяльності протиправною та незаконною, визнання грубим порушенням надсилання документів виконавчого провадження,

за участю:

позивача ОСОБА_1, паспорт серії СН №268817 виданий 20.07.1996

представникавідповідача ОСОБА_2, довіреність від 17.04.2009 №7495

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про перебування майна під арештом незаконним, бездіяльності протиправною та незаконною, визнання грубим порушенням надсилання документів виконавчого провадження.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014, адміністративний позов задоволено. Визнано незаконним перебування під арештом автомобіля Мазда 3, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, за виконавчим провадженням № 38707854 в період з 02 листопада 2013 року по 05 серпня 2014 року. Визнано протиправною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та начальника відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3, щодо не скасування арешту майна за виконавчим провадженням № 38707854.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.07.2015 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В результаті автоматизованого розподілу справи між суддями Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 справу передано на розгляду судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2015 задоволено заяву про самовідвід судді Панової Г.В.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 справу передано на розгляду судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 прийнято адміністративну справу №810/5107/14 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О.

В поданому до суду позові з урахуванням уточнення позивач просить визнати незаконним перебування його автомобіля Мазда 3, номерний знак НОМЕР_1 під арештом за постановою 38707854 від 06.06.2013 року з 02.11.2013 року до 05.08.2014; визнати протиправною та незаконною бездіяльність начальника Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 та державного виконавця Найди Т.Ю., яка полягає в умисному не скасуванні постанови 38707854 від 06.06.2013 року про арешт майна, безпідставному утриманні майна позивача під арештом за постановою 38707854 в період з 02.11.2013 року до 05.08.2014 року, умисному невиконанні рішення суду від 16.09.2013 та ухвали від 14.02.2014; визнати грубим порушенням начальником ДВС ОСОБА_3 та державним виконавцем Найдою Т.Ю. статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» надсилання документів у виконавчих провадженнях ВП №38707854, ВП №41292163, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби закріплено в статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Враховуючи, що позивач є стороною виконавчих проваджень ВП №38707854, ВП №41292163, до спірних правовідносин застосуванню підлягає спеціальний десятиденний строк для звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позовна заява ОСОБА_1 була направлена до суду 26.08.2014, про що свідчить відтиск штемпелю пошти на конверті, в якому надійшов позов.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судом встановлено наступні обставини справи.

11 травня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис № 3244 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу в сумі 92217,87 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна - транспортного засобу Мазда 3.

Постановою державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5 від 04.06.2010 ВП №19622633 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису, боржнику - ОСОБА_1 встановлено термін для добровільної сплати боргу - до 10.06.2010.

У звязку з несплатою добровільно суми боргу у розмірі 3000,00 грн. постановою державного виконавця РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_5 від 10.06.2010 ВП № 19622633 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми боргу та заборонено здійснювати його відчуження.

16 червня 2010 року державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_5 прийняла постанову про оголошення у розшук та затримання автомобіля Мазда 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації АІ 4291 ВО, що належить ОСОБА_1, вилучення ключів та технічного паспорту. Доказів надіслання та вручення позивачу вказаної постанови матеріали справи не містять, факт отримання вказаної постанови позивач заперечує.

18 червня 2010 року у звязку з несплатою боржником суми боргу у розмірі 3000,00 грн. у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, постановою від 18.06.2010 ВП №19622633 державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_5 постановила стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 9221,78 грн.

Однак, як зясувалось згодом, ОСОБА_1 виконав свої зобовязання перед банком добровільно, поза межами виконавчого провадження, у звязку з чим ПАТ "Укрсоцбанк" двічі звертався до Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції із заявами про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачеві (заяви від 28.01.2011 та від 12.07.2012), дані обставини встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду у справі №810/4362/13-а від 16.09.2013, яка набрала законної сили 02.11.2013, тому не потребують доказування з урахуванням положень ч.2 статті 72 КАС України. Однак державний виконавець з формальних причин відмовляв стягувачу в закінченні виконавчого провадження та поверненні виконавчого документа, а арешт майна позивача увесь цей час тривав.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 в адміністративній справі № 2а-5794/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013, позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Зобовязано Районний відділ Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції винести постанову про повернення Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ "Укрсоцбанк" 92217,87 грн. Зобов'язано Районний відділ Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції вчинити дії щодо звільнення з-під арешту заставленого майна: автомобіля марки Мазда, модель 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації АІ 4291 ВО, та нерухомого майна за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Мала Вільшанка, вулиця Гагаріна, 41-а, що належить ОСОБА_1.

6 червня 2013 року вказане рішення суду було виконано відповідачем. Постановою від 06.06.2013 ВП №19622633 державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_6 постановила повернути стягувачу виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса від 11.05.2010 № 3244 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу в сумі 92217,87 грн., а також припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання.

У той же день постановою від 06.06.2013 ВП №19622633 державний виконавець Районного відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_6 постановила звільнити з-під арешту майно, що належить ОСОБА_1 і знаходиться за адресою: с. Мала Вільшанка, вул. Гагаріна, буд. 41.

Однак цього ж дня державний виконавець Районного відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_6 прийняла дві інші постанови:

від 06.06.2013 ВП №38707854 про відкриття виконавчого провадження з приводу стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн. на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н;

від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, адреса: с. Мала Вільшанка, вул. Гагаріна, буд. 41, у межах суми стягнення 9371,78 грн., а також про заборону відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ОСОБА_1

Запис про публічне обтяження на підставі постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, зі змісту якого вбачається, що накладено арешт на автомобіль MAZDA 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації АІ 4291 ВО, що належить ОСОБА_1

Не погоджуючись з цими рішеннями державного виконавця, позивач звернувся до суду та постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 в адміністративній справі № 810/4362/13-а (з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2014 з приводу розяснення судового рішення), суд постановив скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_6 від 06.06.2013 ВП №38707854 про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9221,78 грн.

При цьому суд в ухваленій постанові від 16.09.2013, констатував, що ОСОБА_1 сплатив борг у добровільному порядку, про що неодноразово було повідомлено відповідача представниками стягувача. З моменту відкриття виконавчого провадження відповідачем (РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ) не вчинялися будь-які дії примусового характеру, направлені на виконання напису від 11.05.2010 № 3244 у розумінні поняття "заходи примусового виконання", що визначене Законом України "Про виконавче провадження", тому останній не набув права на винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору, так як виконавчий збір стягується від фактично стягненої суми або вартості майна боржника.

На виконання вказаних судових рішень та виконавчого листа № 810/4362/13-а, виданого 13.11.2013 Київським окружним адміністративним судом, 19 листопада 2013 року начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_3 прийняв постанову від 19.11.2013 ВП № 38707854 про скасування процесуального документу, якою скасував документ "Постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором)" від 06.06.2013, видану державним виконавцем РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_6

Суд зазначає, що жодних дій чи рішень з приводу скасування арешту та майно ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження ВП № 38707854 посадовими особами Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського МРУЮ вчинено не було, про що свідчить повна копія всіх матеріалів ВП № 38707854.

В той же час 19.11.2013 державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_6 відкрила нове виконавче провадження ВП № 41292163, про що свідчить постанова від 19.11.2013 ВП № 41292163 про відкриття виконавчого провадження з приводу стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн. на підставі виконавчого документа постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н, виданої РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ.

У подальшому позивач звернувся до суду з позовом, в якому серед позовних вимог була й вимога про оскарження постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 щодо накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, у тому числі автомобіля MAZDA 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації АІ 4291 ВО, за яким Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі №810/4650/14.

В судовому засіданні 20.08.2014 під час розгляду Київським окружним адміністративним судом адміністративної справи №810/4650/14 позивачу стало відомо про те, що начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_3 5 серпня 2014 року здійснив перевірку виконавчого провадження ВП № 41292163, за результатами якої прийняв постанову від 05.08.2014, згідно з якою:

скасував постанову державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на майно боржника (ОСОБА_1В.) та оголошення заборони на його відчуження;

постановив вилучити запис № 8 про публічне обтяження за № 13784386 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, вчиненого на підставі постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 про арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Цією ж постановою начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_3 наклав новий арешт на майно боржника (ОСОБА_1В.) та оголосив заборону на його відчуження в межах суми стягнення при виконанні постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н, а також зобовязав державного виконавця Карпенко Н.В. внести відомості щодо накладення арешту до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Судом встановлено, що державним виконавцем РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_2 05.08.2014 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми стягнення 9221,78 грн.

Таким чином, судом встановлено, що впродовж тривалого періоду часу посадові особи Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції систематично вчиняли протиправні дії та приймали рішення, спрямовані на обмеження прав ОСОБА_1 щодо вільного користування та розпорядження належного йому майном шляхом накладення арешту на це майно, а також чинили бездіяльність, що виявилась у невжитті заходів для припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання (оголошення у розшук та затримання автомобіля).

Суд також дійшов висновку, що на день судового розгляду приводом для накладення арештів на майно позивача є постанова від 18.06.2010 ВП №19622633, що прийнята державним виконавцем РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_5, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 30 липня 2015 року зазначив, що можливість оскарження дій ДВС щодо накладення арешту на майно пов'язана також з дотриманням строку звернення до суду, а також зауважив, що суди не встановили, коли позивач дізнався чи міг дізнатись про постанову державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854, на підставі якої належний йому автомобіль перебував під арештом до 05.08.2014, та не перевірили поважність причини пропуску цього строку.

Вирішуючи питання про те, коли позивач дізнався чи міг дізнатись про постанову державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854, на підставі якої належний йому автомобіль перебував під арештом до 05.08.2014, судом встановлено наступне.

Як пояснив позивач в судовому засіданні про факт перебування його майна під арештом йому стало відомо в липні 2013 року при зверненні до нотаріуса. В той же час самої постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на належне позивачу майно ним отримано не було, що позбавляло його можливості вчасно оскаржити цю постанову до суду.

Судом встановлено, що постанова від 06.06.2013 ВП №38707854 про відкриття виконавчого провадження направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом від 06.06.2013 №4966 (т.2, а.с.145) та була отримана боржником 10.07.2013, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з матеріалів ВП №38707854, копія якого в повному обсязі долучена до справи (т.2, а.с.148). Даний факт підтверджує й позивач, зазначаючи, що це єдиний документ, який ним отримано від відповідача з усіх існуючих виконавчих проваджень.

В той же час доказів направлення та вручення позивачу постанови від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику, матеріали виконавчого провадження не містять, відповідачем в процесі розгляду справи суду не надано, в той час як факт отримання вказаної постанови позивач заперечує.

У свою чергу, наявний в матеріалах справи супровідний лист від 06.06.2013 № 4967 та запис в журналі реєстрації вихідної кореспонденції, на що посилається відповідач як доказ надіслання такої постанови позивачу, не приймається судом до уваги, оскільки такий лист не свідчить про сам факт передачі поштового відправлення до відділу поштового звязку. Приймаючи до уваги заперечення позивачем факту отримання кореспонденції, яка за твердженням відповідача направлялась простою кореспонденцією, відповідач позбавлений можливості довести суду факт надсилання боржнику постанови від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що постанова від 06.06.2013 ВП №38707854 про відкриття виконавчого провадження та постанова від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на все майно, були направлені в одному конверті, з огляду на оглянуте судом в судовому засіданні поштове відправлення, зокрема, постанову від 06.06.2013 ВП №38707854 про відкриття виконавчого провадження із супровідним листом від 06.06.2013 №4966 та конвертом, які надані для огляду позивачем. При цьому доводи позивача про неотримання ним постанови від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на все майно заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовані належними та допустимим доказами відповідачем.

При цьому судом встановлено, що позивач, отримавши 10.07.2013 постанову від 06.06.2013 ВП №38707854 про відкриття виконавчого провадження, в межах встановленого законодавством десятиденного строку звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про оскарження постанови відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ ВП №38707854 (т.2, а.с.153), ухвалою якого від 24 липня 2013 року (т.2, а.с.151) відкрито провадження у справі, а ухвалою суду від 01.08.2013 справу за вказаним позовом передано до Київського окружного адміністративного суду (т.2, а.с.157).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 в адміністративній справі № 810/4362/13-а суд скасував постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_6 від 06.06.2013 ВП №38707854 про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9221,78 грн. (т.2, а.с.221-224, т.1, а.с.11).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що якби він одночасно з постановою від 06.06.2013 ВП №38707854 про відкриття виконавчого провадження отримав і постанову від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на все майно, він би одночасно оскаржив до суду обидві постанови.

Суд зауважує, що в тексті постанови суду у справі № 810/4362/13-а суд не посилається на наявність постанови від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на все майно, відтак позивач, отримавши постанову суду у справі № 810/4362/13-а від 16.09.2013, розраховував на те, що відповідач закінчить виконавче провадження №38707854, скасує арешти, накладені в рамках такого виконавчого провадження, та вчинить всі інші дії, повязані з поновленням прав позивача.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що предметом розгляду справи №810/4362/13-а була постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2013, винесена в рамках ВП №38707854. Скасовуючи вказану постанову суд у справі №810/4362/13-а надав оцінку виконавчому документу, який був покладений в основу оскаржуваної постанови. Таким виконавчим документом є постанова про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н у сумі 9221,78 грн., яка винесена в рамках ВП 19622633, відокремлена відповідачем в окреме виконавче провадження - ВП №38707854 і стала підставою для відкриття ВП №38707854.

Суд зауважує, що постанова про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 б/н у сумі 9221,78 грн., винесена в рамках ВП № 19622633, не була предметом оскарження у справі №810/4362/13-а, в той же час суд надав їй правову оцінку, зазначивши, що ОСОБА_1 сплатив борг у добровільному порядку. З моменту відкриття виконавчого провадження відповідачем (РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ) не вчинялися будь-які дії примусового характеру, направлені на виконання виконавчого напису нотаріуса від 11.05.2010 № 3244 у розумінні поняття "заходи примусового виконання", що визначене Законом України "Про виконавче провадження", тому останній не набув права на винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору від 18.06.2010, так як виконавчий збір стягується від фактично стягненої суми або вартості майна боржника.

Отже, суд у справі №810/4362/13-а констатував, що державна виконавча служба фактично не стягнула з боржника жодної суми, і дану обставину не спростував відповідач в ході судового розгляду, а боржник виконав свої зобовязання перед стягувачем добровільно поза межами виконавчого провадження, тому відповідач не мав правових підстав для стягнення виконавчого збору.

Саме вказані висновки суду у справі №810/4362/13-а щодо правової оцінки виконавчого документа, яким є постанова про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 б/н у сумі 9221,78 грн., винесена в рамках ВП 19622633, відокремлена відповідачем в окреме виконавче провадження - ВП №38707854 та рішення суду у справі №810/4362/13-а про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2013, винесеної в рамках ВП №38707854, повинні були спонукати відповідача закінчити виконавче провадження №38707854, скасувати арешти, накладені в рамках такого виконавчого провадження, та вчинити всі інші дії, повязані з поновленням прав позивача, чого відповідачем зроблено не було.

Натомість судом встановлено, що після набрання законної сили 02.11.2013 судовим рішенням у справі №810/4362/13-а 19.11.2013 начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_3 повторно скасував постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2013, видану державним виконавцем РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_6, прийнявши про це відповідну постанову від 19.11.2013 у рамках ВП № 38707854 про скасування процесуального документу. Належних доказів надіслання позивачу вказаної постанови відповідач не надав, позивач факт отримання такої постанови спростовує.

Суд зазначає, що єдиним правовим наслідком набрання законної сили судовим рішенням у справі №810/4362/13-а повинні бути дії державного виконавця по закінченню виконавчого провадження ВП №38707854, однак таких дій відповідачем не вчинено.

Суд зазначає, що наслідком скасування судом у справі №810/4362/13-а постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2013 ВП №38707854 мали стати й інші дії державного виконавця, зокрема, по зняттю арешту, накладеного на майно боржника, скасуванню інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, а також проведенню інших дії, необхідних у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Судом встановлено, що станом на 02.11.2013, а саме дату набрання законної сили постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 в адміністративній справі № 810/4362/13-а таких дій відповідачем не вчинено.

Як вже встановлено судом, заходи по зняттю арешту, накладеного на майно боржника, вчинені відповідачем в рамках нового виконавчого провадження ВП № 41292163, відкритого 19.11.2013 державним виконавцем РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_6, з приводу стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн. на підставі виконавчого документа постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н, виданої РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ.

Однак, як встановлено судом в судовому засіданні 09.09.2015 під час огляду виконавчого провадження ВП №41292163, постанова від 19.11.2013 ВП № 41292163 про відкриття виконавчого провадження із супровідним листом до неї від 19.11.2013 №11772 не направлялися позивачу рекомендованою кореспонденцією, як того вимагає частина 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" (т.2, а.с.225-231).

Даний факт представником відповідача в судовому засіданні підтверджено та з цього приводу суду надано пояснення про неналежне фінансування витрат на відправку поштової кореспонденції відповідача, тому документи направлялись простою кореспонденцією. Позивач факт отримання постанови від 19.11.2013 ВП № 41292163 про відкриття виконавчого провадження із супровідним листом до неї від 19.11.2013 №11772 заперечує.

Судом встановлено відсутність у відповідача належних доказів направлення позивачу постанови начальника РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_3 від 05.08.2014 «Про результати перевірки виконавчого провадження» ВП № 41292163, якою скасовано постанову державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на майно боржника (ОСОБА_1В.) та оголошення заборони на його відчуження та накладення нового арешту на майно боржника (ОСОБА_1В.) та оголошення заборони на його відчуження.

Не містять матеріали справи й доказів направлення постанови державного виконавця РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_2 від 05.08.2014 ВП № 41292163 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми стягнення 9221,78 грн., тоді як супровідний лист до такої постанови, датований 05.08.2014 із вих.№3867 (т.2, а.с.230) не свідчить саме про направлення поштового відправлення адресату з огляду на заперечення боржника в отриманні такого документу.

Таким чином фактично арешт з майна позивача знятий не був і тривав, допоки 5 серпня 2014 року начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_3 не здійснив перевірку виконавчого провадження ВП № 41292163, за результатами якої прийняв постанову від 05.08.2014, згідно з якою скасував постанову державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на майно боржника (ОСОБА_1В.) та оголошення заборони на його відчуження та наклав новий арешт на майно боржника (ОСОБА_1В.) та оголосив заборону на його відчуження в межах суми стягнення при виконанні постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н.

При встановленні поважності причин пропуску строку на звернення до суду, суд враховує положення статті 55 Конституції України як Основного закону, щодо гарантій захисту права та свобод людини та громадянина судом, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права на судовий захист, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на справедливий суд, які гарантують будь-якій особі судовий захист.

Отже, приймаючи до уваги триваючий характер порушення прав позивача з боку органу державної виконавчої служби, послідовне скасування та накладення арешту на майно позивача на підставі різних процесуальних документів, що призводило до плутанини в підставах арешту, викривлене тлумачення змісту судових рішень, суд з метою захисту прав позивача вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду із цим позовом.

При цьому суд також приймає до уваги той факт, що дружина позивача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 21.02.2013 знаходилась на діагностичному обстеженні в радіологічному відділенні клініки «Лісод», а також в період з 11.03.2013 по 04.06.2013 отримувала променеву терапію в цій клініці, в липні 2014 року онкозахворювання дало рецидив, отже позивач був вимушений відволікати свій час та зусилля на лікування дружини. Вказані обставини підтверджуються довідкою клініки «Лісод» від 21.07.2014 №468/14 (т.3, а.с.74).

Позивач в судовому засіданні пояснив, що саме в судовому засіданні 20.08.2014 під час розгляду Київським окружним адміністративним судом адміністративної справи №810/4650/14 позивачу достеменно стало відомо про те, що начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_3 5 серпня 2014 року здійснив перевірку виконавчого провадження ВП № 41292163, за результатами якої прийняв постанову від 05.08.2014, згідно з якою скасував постанову державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на майно боржника (ОСОБА_1В.) та оголошення заборони на його відчуження (т.1, а.с.116).

Судом долучено до матеріалів справи копію протоколу судового засідання від 20.08.2014 у справі №810/4650/14 (т.3, а.с.3-6), з якої вбачається, що в судовому засіданні до матеріалів справи долучені надані представником РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ документи, з яких позивач дізнався про винесені відповідачем постанови від 05.08.2014.

Дослідивши надані докази в сукупності, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду із поважних причин, оскільки позивач не знав про те, що відповідач на виконання рішення суду у справі №810/4362/13-а після набрання ним законної сили 02.11.2013 фактично не вжив належних заходів по закінченню виконавчого провадження №38707854, не скасував арешти, накладені в рамках такого виконавчого провадження, та вчинив всіх інших дій, повязаних з поновленням прав позивача. Суд також вважає поважною причину пропуску строку звернення до суду знаходження на утриманні позивача тяжко хворої дружини, яка потребує постійного догляду і піклування.

Суд приймає до уваги надані позивачем пояснення щодо неможливості звернення до суду у встановлений строк, надані докази на підтвердження наведених обставин та з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду.

Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 99, 100, 160, 165 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання перебування майна під арештом незаконним, бездіяльності протиправною та незаконною, визнання грубим порушенням надсилання документів виконавчого провадження.

2. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом про визнання перебування майна під арештом незаконним, бездіяльності протиправною та незаконною, визнання грубим порушенням надсилання документів виконавчого провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя Кушнова А.О.