Постанова № 50789135, 14.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року 810/4032/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшин"доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшин" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.08.2015 №Ф-603.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, якими керувався контролюючий орган при винесенні оскаржуваної вимоги, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки відсутні розбіжності між заробітною платою, яка нарахована ОСОБА_1, та розміром фактично виплаченої заробітної плати вказаній особі, яка перебувала у трудових правовідносинах з ТОВ "Сатурн Дистрибьюшин". Крім того, позивач зазначив, що він здійснював нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на суму доходу працівника ОСОБА_1, що підтверджується відповідними звітами про суми нарахованої заробітної плати.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що згідно пояснень колишнього працівника позивача ОСОБА_1 він отримував не обліковану заробітну плату з якої податок з доходу фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників ТОВ "Сатурн Дистрибьюшин" не нараховувався та до бюджету не сплачувався.

У судове засідання, призначене на 14.09.2015, зявились представники сторін та подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в серпні 2015 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 05.08.2015 №658 проведена фактична перевірка ТОВ "Сатурн Дистрибьюшин" (код ЄДРОПУ 37285565) з питань дотримання вимог податкового законодавства при використанні праці найманих працівників.

За результатами перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області складено Акт від 17.08.2015 №256/17-01/37285565 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 6637,14 грн.;

- ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" в частині заниження єдиного внеску у сумі 18754,74 грн.

Як зазначено в акті перевірки, до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області надійшла заява гр. ОСОБА_1 від 23.06.2015 №7566/ш щодо порушення вимог податкового та трудового законодавства посадовими особами ТОВ "Сатурн Дистрибьюшин" в частині не оформлення найманих працівників та виплатою заробітної плати в "конвертах".

Згідно пояснень гр. ОСОБА_1, він працював торговим представником ТОВ "Сатурн Дистрибьюшин" та отримував заробітну плату в розмірі: липень 2012 року - 6500 грн., серпень 2012 року - 7000 грн., вересень 2012 року - 6400 грн., жовтень 2012 року - 6300 грн., листопад 2012 року - 6600 грн., грудень 2012 року - 7000 грн., січень 2013 року - 6100 грн. Зі слів роботодавця, з його заробітної плати утримувалися всі необхідні податки та збори, проте звернувшись до органів пенсійного фонду, він зрозумів, що його роботодавець не здійснював жодних утримань та перерахувань до бюджету з коштів, отриманих ним як заробітна плата.

Відповідно до відомостей з центральної БД ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів, ОСОБА_2 30.07.2012 прийнятий на роботу та звільнений 31.07.2013. За вказаний період роботи йому нараховано та виплачено дохід в розмірі 7358,47 грн. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 працював 12 календарних місяців з середньою заробітною платою 613,21 грн. на місяць.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.08.2015 №Ф-603, згідно з якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 18754,74 грн.

Вважаючи оскаржувану вимогу неправомірною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно п.п.14.1.54 п. 14. ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (п.п.164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України).

Приписами п.п.164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно п.п.168.1.1 п. 168. ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України закріплено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 6, ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі враховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 вказаного Закону єдиний внесок для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) ч. 1 ст.4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

З викладеного вбачається, що позивач, як роботодавець, зобовязаний утримувати та перераховувати податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування виключно з сум, які виплачуються ним особам, які працюють за трудовим договором або виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами.

Як було зазначено вище, підставою для висновків контролюючого органу про заниження зобовязань з податку на доходи фізичних осіб та суми утриманого та нарахованого єдиного соціального внеску слугували встановлені розбіжності між фактично отриманою заробітною платою та нарахованою і виплаченою заробітною платою за період липень 2012 року по січень 2013 року.

При цьому, в основу поняття "фактично отриманої заробітної плати" перевірючими покладені письмові пояснення гр. ОСОБА_1

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено розбіжності між даними, наведеними гр. ОСОБА_1 в поясненнях та даними, наведеним у відомостях нарахування заробітної плати товариства.

Так, згідно п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Проте, в Акті перевірки на підтвердження виплати неофіційної заробітної плати ("у конверті"), окрім пояснень звільненого працівника, не наведено жодного з визначених п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України документів, а також і жодного первинного документу або документу тіньової бухгалтерії, які б підтверджували розмір виплаченого працівнику доходу у розмірі, що зазначений у поясненнях вказаної вище особи.

Пояснювальна записка фізичної особи, яка стала підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), не є безумовним доказом, як наслідок належним і допустимим, на підставі якого відповідач повинен був зафіксувати відповідні обставини.

Фактично контролюючий орган, надавши юридичну оцінку лише поясненню гр. ОСОБА_1, не здійснив належного мотивування причин цього.

При цьому, суд звертає увагу на те, що пояснення гр. ОСОБА_1 самі по собі без підтвердження іншими доказами, в тому числі первинними документами бухгалтерського обліку, не могли бути підставою для вищевказаних висновків Акту перевірки.

Зокрема, в листі ДПА України від 01.04.2010 №6584/7/23-4017/199 "Про використання в роботі Методичних рекомендацій щодо перевірок достовірності формування валових витрат на оплату праці, утримання ПДФО, встановлення фактів виплат зарплати в "конвертах", виявлення працівників, трудові відносини з якими не оформлені належним чином" надані рекомендації щодо дій податківців при встановленні фактів виплат заробітної плати в "конвертах", оформлення з найманими працівниками офіційно трудових відносин.

Зі змісту даного листа вбачається, що з метою визначення повноти нарахування заробітної плати, а також повноти декларування податку з доходів фізичних осіб в обов'язковому порядку пропонується провести порівняльний аналіз даних бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються фонду оплати труда, розміру заробітної плати, чисельності працівників та здійснити такі дії. Визначити питому вагу витрат на оплату праці в загальній сумі валових витрат (порівняти дані рядка 400 балансу "Забезпечення витрат персоналу", рядка 240 звіту про фінансові результати "Витрати на оплату праці" з даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум податку з доходу фізичних осіб, утриманого з них за формою № 1ДФ.

Провести аналіз наказів щодо встановлення робочого часу, в тому числі скороченого, порівняти з розрахунковими відомостями на заробітну плату та порівняти з отриманою від податкової міліції по результатах проведених опитувань найманих працівників інформацією щодо фактичного робочого часу.

Провести аналіз показників: розмір окладу (ставки), зазначеного у штатному розписі, трудових договорах (контрактах, угодах) з законодавчо встановленим розміром мінімальної заробітної плати, а також з фактично нарахованим та виплаченим розміром заробітної плати, зазначеним у розрахункових та платіжних відомостях. У разі встановлення фактів невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати разом із залученими працівниками податкової міліції провести опитування найманих працівників щодо причин невідповідності або щодо фактичного розміру отриманої ними заробітної плати.

Між іншим наголошено, що до функцій органів ДПС відноситься контроль за повнотою та своєчасністю сплати податків до бюджету, а питання дотримання законодавства про працю не віднесено до компетенції податкових органів, тому до одночасного проведення перевірок платників податків доцільно залучати відповідні органи, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про оплату праці на підприємствах, а також міліцію.

Отже, відповідач для отримання обєктивної, неупередженої та правдивої інформації щодо предмету доказування, міг і мав право в межах наданих йому повноважень покласти в основу акту не лише пояснення фізичної особи.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 27.07.2012 торговим агентом ТОВ "Сатурн Дистрибьюшин" з окладом відповідно до штатного розпису на 0,5 ставки на підставі наказу від 27.07.2012 №154-к/2.

Таким чином, належними та допустимими доказами не доведено факту сплати ТОВ "Сатурн Дистрибьюшин" як роботодавцем гр. ОСОБА_1 фактичної заробітної плати у розмірі більшому, ніж вказано у розрахунково-платіжних відомостях (розрахункових відомостях) за період з липня 2012 року по січень 2013 року та у податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суми, утриманої з них податку за формою №1ДФ за перевіряємий період.

Крім того, відповідачем, як субєктом владних повноважень, не доведено, що розмір заробітної плати, яку вказана вище особа нібито отримувала "у конверті", останній декларував в якості отриманого доходу, а з матеріалів справи іншого не вбачається.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про заниження зобовязань з податку на доходи фізичних осіб та з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, у відповідності до якого прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.08.2015 №Ф-603, а відтак, вона є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, доведені під час розгляду справи та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню з Державного бюджету України на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 97, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшин" - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.08.2015 №Ф-603.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.