Постанова № 50788909, 28.07.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року о 12 год. 00 хв.Справа № 808/530/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Бердянськ

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача під час проведення перевірки та ознайомлення з її результатами позивача; скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2014 №0002751702; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2014 №0002761702; скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 07.03.2014 №0002791702, від 07.03.2014 №0002781702.

Ухвалою від 15 липня 2015 року залишено без розгляду адміністративний позов в частині визнання протиправними дій відповідача під час проведення перевірки та ознайомлення з її результатами.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової перевірки, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 та додержання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013. Зазначає, що позивачем було правомірно сформовані валові витрати у перевіряємому періоді. Первинними документами підтверджено факт придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів в ході здійснення господарської діяльності. Вважає безпідставним висновок податкового органу щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 10167,75 грн. та єдиного внеску за 2011 рік за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 в сумі 23521,39 грн., у звязку з чим рішення, які прийняті відповідачем за результатом перевірки вважає неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час перевірки книги обліку доходів та витрат, первинних документів, накладних на придбання товару, руху коштів по розрахунковим рахункам податковим органом встановлено, що позивачем до складу валових витрат за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 включено витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, які підтверджені касовими (фіскальними) чеками, згідно яких неможливо ідентифікувати субєкта підприємницької діяльності, який придбавав паливно-мастильні матеріали. Позивачем порушено вимоги п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України та п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», у звязку із чим позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 12 708 грн.; єдиний внесок в сумі 29 397,84 грн. та нараховано штрафні санкції на загальну суму 1956,02 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 06.02.2014 по 11.02.2014, на підставі направлення від 05.02.2014 № 0145 та наказу від 05.02.2014 № 142, згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями Бердянської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 та додержання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, у звязку із ненаданням в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит Бердянської ОДПІ від 11.01.2014 (який отримано підприємцем 17.01.2014) протягом 10 днів з дня отримання запиту ФОП ОСОБА_4

За результатами проведеної перевірки складено акт № 15/1710/НОМЕР_1 від 18.02.2014.

Висновками до акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 10167,75 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», заниження єдиного внеску за 2011 рік, за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 23521,39 грн.

На підставі акту перевірки № 15/1710/НОМЕР_1 від 18.02.2014 Бердянською ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2 від 07.03.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 12709,69 грн., у т.ч. за основним платежем 10167,75 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2541,94 грн.;

- вимогу № Ф НОМЕР_3 від 18.02.2014 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 23521,39 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якого нараховується єдиний внесок № НОМЕР_4 від 07.03.2014, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 136,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_5 від 07.03.2014, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 2058,05 грн.

Зазначені рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарг позивача останні залишенні без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін (рішення ГУ ДФС у Запорізькій області №516/14/0801-10-04-13 від 06.08.2014, № 517/14/0801-10-04-13 від 06.08.2014, рішення ДФС України про залишення скарги без розгляду № 3151/Б/99-99-10-01-07-15 від 13.11.2014, № 3979/Б/99-99-10-01-03-14 від 10.12.2014,).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та вимогою позивач звернувся до суду із вимогами про їх скасування.

Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності позивача є збирання безпечних відходів (КВЕД 38.11).

За період з 01.01.2011 по 31.12.2012 позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткуванні, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 «Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування» Розділу ІV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України, та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

Як свідчать надані позивачем первинні документи, ним протягом перевіряємого періоду здійснювалась організація та виконання робіт по прибиранню сміття у місті сміттєвозами, які належать позивачу.

Перевіркою встановлено, що декларації про доходи за 2011 рік та 2012 рік до Бердянської ОДПІ надані своєчасно.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у періоді з 01.01.2011 по 31.12.2012, відображеного в розділі ІІІ податкової декларації та додатку 7 та додатку 5 до декларації, податковим органом встановлено, що згідно даних книги обліку доходів та витрат, первинних документів, видаткових накладних, руху коштів по розрахунковим рахункам, відомостей з ЦБД ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів встановлено, валовий дохід за 2011 рік, складає 51 147,38 грн., за 2012 рік 275 110,69 грн., що відповідає валовому доходу, вказаному в деклараціях про доходи за 2011 та 2012 роки.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 7 та додатку 5 до декларації, встановлено, що валові витрати за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 складають 204480,20 грн., за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 складають 92188,26 грн.

Так, при перевірці книги обліку доходів та витрат, первинних документів, накладних на придбання товару, руху коштів по розрахунковим рахункам встановлено, що валові витрати за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 складають 153645,20 грн., за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 складають 75238,26 грн.

На думку податкового органу, різниця виникла за рахунок того, що позивачем до складу валових витрат за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 включено касові чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів (ПММ), згідно яких неможливо ідентифікувати СПД, який придбавав ПММ (стор. акту 7).

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України 177.1 доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу,

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В матеріалах справи міститься лист ТОВ «Газова заправка» № 3 від 31.03.2014 (а.с.47 т.1), відповідно до якого, ТОВ «Газова заправка» підтверджує факт заправки автомобілів (сміттєвозів), які належать ФОП ОСОБА_4 газом (метаном) за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, відповідно до фіскальних чеків.

Також, факт заправки автомобілів (сміттєвозів) позивача стисненим природним газом (метаном) за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 підтверджує ТОВ «ОСОБА_1 і К» (лист вих. № 89 від 04.04.2014) (а.с.45 т.1), відповідно до фіскальних чеків.

Таким чином, ТОВ «ОСОБА_1 і К» та ТОВ «Газова заправка» підтвердили факт придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів за касовими чеками, на підставі яких позивачем було сформовані валові витрати. При цьому, вказані витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 повязані із здійсненням господарської діяльності позивача.

До того ж, за заявою позивача до Прокуратури Запорізької області на дії працівників Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області під час проведення перевірки, слідчим відділом прокуратури Запорізької області відкрито кримінальне провадження №42014080000000432 від 15.12.2014. В рамках вказаного кримінального провадження, слідчим в особливо важних справах слідчого відділу прокуратури Запорізької області радником юстиції ОСОБА_5 призначено економічну експертизу на вирішення якої поставлено питання: встановити документально, враховуючі матеріали кримінального провадження, первинні бухгалтерські документи про наслідки фінансово-господарської діяльності СПДФО ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, матеріали проведеної документальної перевірки СПДФО ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 (акт №15/1710/НОМЕР_1 від 18.02.2014) чи відповідають діючому законодавству та наявним матеріалам висновки перевіряючи про порушення з боку підприємця п.177.2 ст.177 ПКУ та п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» в наслідок чого було збільшено податкове зобовязання по сплаті до бюджету податку з доходів фізичних осіб на суму 10167,75 грн. та єдиного внеску в сумі 23521,39 грн.

Висновком експерта №85/02-15 від 19.02.2015 за результатами проведення економічної експертизи по матеріалам кримінального провадження №42014080000000432 при досліджені наданих документів ФОП ОСОБА_4, документально не підтверджується не відповідність п.177.2 ст.177 ПКУ, п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», документально не підтверджується заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 10167,75 грн., єдиного внеску в сумі 23521,39 грн., яке викладено у акті перевірки №15/1710/НОМЕР_1 від 18.02.2014 Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області. Витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів за період 2011 рік 2012 рік списуються ФОП ОСОБА_4 у розмірі їх фактичної вартості з урахуванням норм витрат ПММ на підставі подорожніх листів, згідно наказів ФОП ОСОБА_4 №1 від 04.01.2011, №2 від 03.01.2012 по нормам витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які затверджено наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 із змінами та доповненями.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрати, сплачені за придбання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, висновок податкового органу, викладений у ОСОБА_1 перевірки, про завищення позивачем у перевіряємому періоді валових витрат та невірного визначення позивачем обєкта оподаткування (чистого оподаткованого доходу), заниження його на суму 67785,00 грн. є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо твердження податкового органу стосовно порушення позивачем вимог п. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, суд зазначає наступне.

Відповідно до Наказу ДПА України від 01.12.2000 №614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фіскальний касовий чек видачі коштів (далі - видатковий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу, виплаті виграшів у державні лотереї та в інших випадках.

Пункт 4.2 Наказу передбачає, що видатковий чек повинен містити обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР ); перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; назву операції виплати; суму коштів, яка видається за операцією виплати; якщо операція виплати повторюється, - то кількість здійснених однотипних операцій виплати, суму коштів за цими операціями; літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої суми коштів, що видається; позначення форми виплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою виплати; загальну суму виданих коштів у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку операціями виплати, на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер видаткового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ВИДАТКОВИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

Таким чином,обовязкові реквізити фіскального чеку регламентовано Наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, а тому вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не застосовуються до касових чеків на придбання паливно-мастильних матеріалів, які включені позивачем до складу валових витрат.

Крім того, суд вражає за необхідне зазначити, що фіскальний касовий чек є не первинним документом, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а є лише розрахунковим документом, а тому висновки податкового органу стосовно неналежного ведення позивачем бухгалтерської документації, на підставі якого нараховується єдиний внесок є протиправними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 11 ст. 7 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, оскільки висновки податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, і, відповідно, про заниження оподатковуваного доходу за 01.01.2011-31.12.2012 є безпідставними, також безпідставними є висновки контролюючого органу про заниження позивачем єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 23521,39 грн. та порушення п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», у звязку з чим також протиправним є застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування податковим органом єдиного внеску.

У звязку з цим вимога Бердянської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) № Ф НОМЕР_3 від 18.02.2014 та рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якого нараховується єдиний внесок № НОМЕР_4 від 07.03.2014 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_5 від 07.03.2014 є протиправними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у звязку з тим, що позивачем спростовані висновки податкового органу за результатами перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкової вимоги, податкового повідомлення рішення та рішень про застосування штрафних санкцій, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Бердянською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області:

- податкове повідомлення рішення від 07.03.2014 року №0002751702;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2014 року №Ф0002761702;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.03.2014 року №0002791702;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації від 07.03.2014 року №0002781702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В.Шара