Постанова № 50788798, 21.10.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2332/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 05.01.2011 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 08.02.2013 року № 152/10/10-013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІО-К" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 29 жовтня 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІО-К" (далі позивач, ТОВ "СІО-К") звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-5 Т.1) до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області (далі Ужгородська МДПІ), якою просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 20 червня 2013 року за № 136/15-0/ 22101670 (про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 131393,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 38569,00 грн.).

Ухвалою суду від 9 жовтня 2013 року (протокольно, журнал судового засідання від 09.10.2013 року, а.с.111-113 Т.3) замінено відповідача у справі (Ужгородську МДПІ) на його правонаступника - Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі відповідач, Ужгородська ОДПІ ГУ Міндоходів в Закарпатській області).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення (про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування фінансових санкцій) прийняте всупереч норм чинного законодавства, оскільки висновки про завищення сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню, є віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами та як підставу порушень податковий орган посилається на відсутність товарно транспортних накладних, відсутність у контрагентів найманих працівників, при цьому при цьому, суму податкового кредиту по ПДВ сформовано на підставі отриманих накладних в рамках укладеного договору, за якими і здійснювалась поставка товарів та послуг позивачеві, сплачений ПДВ в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) відноситься до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, згідно норм Податкового кодексу України, якими не пов'язуються виникнення права на податковий кредит з підтвердженням контрагентами виконанням своїх зобов'язань (по сплаті податку, подання звітності чи інше), оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

11 вересня 2013 року до суду надійшла заява представника ТОВ "СІО-К" про збільшення позовних вимог (а.с.165-166 Т.1), якою (крім вимог первісного позову) просить визнати протиправним та скасувати повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 20 червня 2013 року за № НОМЕР_1 (про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 327503,00 грн. (за основним платежем 262002,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65501,00грн.).

В судовому засіданні представник позивача збільшенні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та поданими письмовими поясненнями по справі (а.с.169-172 Т.1), просить суд позов задовольнити та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 20.06.2013 року за №№ 136/15-0/ 22101670, НОМЕР_1.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист Ужгородської МДПІ від 19.07.2013 року № 3274/10/10-013, а.с.141-155 Т.1), згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що підставою для зменшення бюджетного відшкодування та збільшення зобов'язань по податку на додану вартість є включення до податкового кредиту та до валових витрат сум по взаємовідносинах позивача з контрагентами, якими постачались позивачеві пиломатеріали, зокрема, перевіркою встановлено відсутність належним чином оформлених товарно транспортних накладних (відсутність підпису водія, відсутній підпис матеріально відповідальної особи постачальника, не вказано видаткові накладні, за якими відвантажено продукції), відсутні сертифікати якості поставленої продукції, відсутні акти приймання передачі поставленої продукції, таким чином, перевіркою встановлено відсутність документів, що підтверджують надання послуг з перевезення та відсутні підстави для віднесення сум до податкового кредиту та витрат. Крім того, перевіркою встановлено відсутність підстав для віднесення до валових витрат сум по взаємовідносинах з нерезидентом виконавцем послуг, які не підтверджено документально. В зв'язку з наведеним, оскаржені податкові повідомлення рішення відповідають вимогам законодавства та відсутні підстави для їх скасування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Проведеною Ужгородською МДПІ плановою виїзною ТОВ "СІО-К" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року (акт Ужгородської МДПІ від 13.06.2013 року за № 969/22-0/22101670, а.с.9-70 Т.1) встановлено порушення ТОВ "СІО-К":

1. п.1.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п.2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.146.5 ст. 146 Податкового кодексу України, донараховано податок на прибуток за 2012 рік у сумі 262002,00 грн.;

2. п.200.1, п.200.3 та п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, встановлено завищення суми ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, в сумі 131393,00 грн.;

3. п.200.1, п.200.2, п.200.3 та п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду за грудень 2012 року на суму ПДВ 491170,00 грн.

Згідно тексту акта перевірки (а.с.20-22 Т.1, а.с.46-48 Т.1), відповідно до ст.ст. 655, 662, 664 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу продавець передає покупцеві товар, визначений договором, одночасно з товаром передає його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" первинний документ - документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Законом України "Про автомобільний транспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом визначено товарно транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватись при перевезенні вантажів автотранспортом. Виходячи з чого, ТТН належить до первинної транспортної документації, яка є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності та у випадку відсутності такої відсутні підстави для віднесення до податкового кредиту та валових витрат, у відповідності до пп.139.1 п.139.1 ст. 139 та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно тексту акта перевірки (а.с.31-32 Т.1), взаємовідносини з нерезидентом "Piarottolegno Spa" (Італія) згідно договору про надання послуг, вартість яких включена у собівартість продукції, не підтверджують їх виконання, оскільки надавались послуги по ремонту обладнання за відсутності необхідних для цього запасних частин, чим порушено п.146.5 ст. 146, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено валові витрати на 184544,00 грн.

На підставі акту перевірки, 20 червня 2013 року Ужгородською МДПІ прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 136/15-0/ 22101670 (а.с.8 Т.1, про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 131393,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 38569,00 грн.);

- № НОМЕР_1 (а.с.173 Т.1, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 327503,00 грн. (за основним платежем 262002,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65501,00грн.).

Вищезазначене податкові повідомлення рішення Ужгородської МДПІ в адміністративному порядку не оскаржено та ТОВ "СІО-К" звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом (в збільшеному предметі позову) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 20.06.2013 року за №№ 136/15-0/ 22101670, НОМЕР_1 в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 VI (діє з 1 січня 2011 року, далі ПК України), ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 1 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (в тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодекс).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 201.1 ст. 201, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, податковим законодавством передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань та кредиту із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку), так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.1.14.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (абзац "а" п.198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 ПК п.14.1 ст. 14 України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "СІО-К" (покупець) та ТОВ УІФ "ОСОБА_3 Дніпро" (продавець) укладено договір купівлі продажу від 01.10.2012 року за № 23 (а.с.189 191 Т.1) та наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями податкових накладних, отриманих ТОВ "СІО-К" від ТОВ УІФ "ОСОБА_3 Дніпро" (а.с.193-201 Т.1), видаткових накладних (а.с.186 188 Т.1) - підтверджується факт отримання закупленого товару (лісоматеріалів) за договором, отримання такого та сплату в повному обсязі (в тому числі, суми ПДВ у вартості товару).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "СІО-К" (покупець) та ТОВ "Форест Сонг" (продавець) укладено договори від 30.12.2010 року за № 02 (а.с.202-204 Т.1), від 06.04.2011 року за № 13 (а.с.212-214), від 06.04.2011 року за № 14 EF (а.с.208-210 Т.1), від 14.06.2011 року за № 19/Д (а.с.206-207 Т.1), від 29.07.2011 року за № 21 TF (а.с.216-218 Т.1), від 29.07.2011 року за № 21 EF (а.с.219-221 Т.1), від 12.01.2012 року за № 05 EF (а.с.225-227 Т.1), від 12.01.2012 року за № 06 TF (а.с.222-224 Т.1), та наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями податкових накладних, отриманих ТОВ "СІО-К" від ТОВ УІФ "Форест Сонг" (а.с.228-250 Т.2, а.с.1-46 Т.3, а.с.59-83 Т.3), платіжних доручень (а.с.145 209 Т.3), накладних, видаткових накладних, актів прийому передачі та ТТН (а.с.126 227 Т.2) - підтверджується факт отримання закупленого товару (лісоматеріалів) за договором, отримання такого та сплату в повному обсязі (в тому числі, суми ПДВ у вартості товару).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "СІО-К" (покупець) та ТОВ "Ліспром Сервіс" (продавець) укладено договори від 20.01.2011 року за № 10 (а.с.228-230 Т.1), від 06.04.2011 року № 17 (а.с.231-233 Т.1) та наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями податкових накладних, отриманих ТОВ "СІО-К" від ТОВ УІФ "ОСОБА_3 Дніпро" (а.с.193-201 Т.1), платіжних доручень (а.с.116-144 Т.3), видаткових накладних, актів прийому передачі та ТТН (а.с.59-125 Т.2) - підтверджується факт отримання закупленого товару (лісоматеріалів) за договором, отримання такого та сплату в повному обсязі (в тому числі, суми ПДВ у вартості товару).

Згідно пп.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з наведеного, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними.

Згідно пп.4.1.27 п.4.1 ст. 4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, судом встановлено правомірність віднесення сум ПДВ в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту та правомірність віднесення сплачених сум в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, в зв'язку з чим висновки податкового органу щодо зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ (в зв'язку з неправомірністю формування податкового кредиту з ПДВ) та збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток (в зв'язку з неправомірним віднесенням сум до валових витрат) суперечать вимогам закону та слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.06.2013 року № 136/15-00/22101670 (про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ) в цілому та податкове повідомлення - рішення від 20.06.2013 року № НОМЕР_1 (про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток) частково в частині суми 279060,20 грн. (в тому числі, за основним платежем 223247,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 55812,44 грн.).

Судом відхиляються доводи відповідача про правомірність зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ та визначення зобов'язань по податку на прибуток з підстав неправильності оформлення товарно транспортних накладних чи відсутності подорожніх листів, виходячи з наступного:

Типова форма товарно-транспортної накладної затверджена спільним наказом Мінтрансу и Мінстату України від 29.12.95 року за № 488/346, однак зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, відтак, не набрав чинності у встановленому законодавством порядку.

Висновком Мінюсту України від 15.05.2006 року за № 10/68 виключено з Державного реєстру нормативно правових актів наказ Мінстату та Мінтрансу України від 07.08.96 року за № 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", яким ТТН визначена як єдина первинна транспортна документація.

Крім того, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документом, на підставі якого виконуються внутрішні перевезення вантажів, може бути ТТН або інший визначений законом документ на вантаж, інші передбачені законодавством документи, з чого вбачається можливість перевезення вантажів за іншими (відмінними від ТТН) визначеними законом документами.

Наявними в матеріалах справи копіями ТТН підтверджується як їх наявність взагалі, так і оформлення їх належним чином, при цьому, навіть наявність незначних недоліків в оформленні документів на перевезення (ТТН чи інших документах) не є підставою для висновку про відсутність операції з їх поставки, оскільки існування будь яких незначних недоліків при заповненні документації не є підставою для висновку про неправомірність включення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та валових витрат.

Стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 20 червня 2013 року № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 38754,24 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9688,56 грн., по взаємовідносинам ТОВ "СІО-К" з нерезидентом "ОСОБА_4п.а" (Італія), суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "СІО-К" (замовник) та фірмою нерезидентом "ОСОБА_4п.а" ТОВ "Форест Сонг" (виконавець) укладено договір про надання послуг від 02.07.2012 року за № 03 S (а.с.178 Т.1), згідно якого виконавець проводить обстеження та ремонт обладнання, встановлення програмного забезпечення та інші необхідні роботи для належного та ефективного функціонування обладнання. В матеріалах справи наявні копії акті приймання - передачі виконаних робіт (а.с.174-175 Т.1), звіту про виконану роботу (а.с.177 Т.1) та витягу із рахунку за виконанні роботи (а.с.176 Т.1), загальна сума рахунку (виконані роботи, транспортін затрати, витрати на проживання) становить 17934,00 Євро.

Згідно тексту акта перевірки (а.с.31-32 Т.1), взаємовідносини з нерезидентом "Piarottolegno Spa" (Італія) згідно договору про надання послуг, вартість яких включена у собівартість продукції, не підтверджують їх виконання, оскільки надавались послуги по ремонту обладнання за відсутності необхідних для цього запасних частин, чим порушено п.146.5 ст. 146, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено валові витрати на 184544,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини які визнаються сторонами,можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання.

Обставини щодо вартості наданих послуг (у сумі 19934,00 Євро, що по курсу НБУ становить 184544,00 грн.), щодо відсутності документального підтвердження придбання ТОВ "СІО-К" запасних частин для ремонту обладнання, відсутність згідно даних бухгалтерського обліку придбання та списання запасних частин (оборотно сальдова відомість по рахунку № 207 "Запасні частини") та обліку встановленого програмного забезпечення (балансовий рахунок № 12 "Нематеріальні активи") підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами, в суду не виникає сумніву в добровільності їх визнання та обставини, що визнаються сторонами, судом не доказуються.

Згідно пп.4.1.27 п.4.1 ст. 4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до п. 138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі, загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з наведеного, правомірним є висновок податкового органу щодо порушення ТОВ "СІО-К" норм законодавства в частині віднесення вартості наданих послуг щодо ремонту та встановлення обладнання та програмного забезпечення, в загальній сумі 184544,00 грн., до валових витрат за відсутності доказів, що підтверджують здійснення витрат, в зв'язку з не підтвердженням таких бухгалтерського обліку підприємства.

У відповідності до ст. 10 підрозділу 4 розділу XX ПК України, ставка податку на прибуток підприємств на протязі 2012 року встановлена у розмірі 21 відсоток, та податковим повідомленням - рішенням Ужгородської МДПІ від 20 червня 2013 року № НОМЕР_1 правомірно збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на суму 38754,24 грн. (184544,00 грн. * 21 відсоток ставки податку) та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 9688,56 грн. (25 відсотків суми визначеного зобов'язання), в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскарженого рішення в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та правомірності визначення зобов'язання по податку на прибуток у сумі 223247,76 грн., при цьому, доведено правомірність застосування зобов'язань по податку на прибуток у сумі 38754,24 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9688,56 грн., в зв'язку з чим позов підлягає до часткового задоволення та слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 20 червня 2010 року № 136/15-00/22101670 в цілому та податкове повідомлення рішення 20 червня 2013 року № НОМЕР_1 частково в частині суми 279060,20 грн. (в тому числі, за основним платежем 223247,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 55812,44 грн.).

У відповідності до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, суд присуджує стягнути з державного (місцевого) бюджету України на користь ТОВ "СІО-К" судові витрати частково - у сумі 3263,84 грн. (згідно платіжного доручення від 01.07.2013 року № 1807 (а.с.2 Т.1) за вимогу первісного позову задоволено повністю та повертається повністю, згідно платіжного доручення від 10.10.2013 року № 2359 (а.с.2 Т.1) за вимогу збільшеного позову задоволено частково а повертається пропорційно задоволених вимог).

Керуючись ст. ст. 2, 17, 55, 71, 86, 94, 137, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СІО-К" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень частково - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 20 червня 2010 року № 136/15-00/22101670 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 131393,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 38569,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 20 червня 2013 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємства у розмірі 327503,00 грн. частково в частині суми 279060,20 грн. (в тому числі, за основним платежем 223247,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 55812,44 грн.).

4. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІО-К" (Закарпатська область, Великоберезнянський район., с. Великий Березний, вул. Фізкультурна, 11 А код 22101670) частину витрат зі сплати судового збору у сумі 3263,84 грн. (три тисячі двісті шістдесят три гривні вісімдесят чотири копійки).

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя ОСОБА_5