Постанова № 50787438, 14.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р. Справа № 804/6668/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О.

при секретаріПанченко Я.І.

за участю:

представників позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідачаОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 15.05.2015 року, яким ПАТ «АК «Дніпроавіа» було нараховано суму грошового зобовязання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності та за невиконання зобовязань та порушення вимог валютного законодавства, в частині, на суму 156863,91 грн.;

- № НОМЕР_2 від 15.05.2015 року, яким ПАТ «АК «Дніпроавіа» було нараховано суму грошового зобовязання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності та за невиконання зобовязань та порушення вимог валютного законодавства у сумі 340,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову документальної невиїзну перевірку ПАТ «АК «Дніпроавіа» з питань повноти і своєчасності розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам від 01.10.2010 року №SCC0041-09 укладеному з нерезидентом «Ембраєр» (ОСОБА_5), від 03.02.2014 року №19-GM/А укладеному з нерезидентом Закритим акціонерним товариством «ОСОБА_6 Йоллари» (ОСОБА_6), від 12.03.2014 року № 395 укладеному з нерезидентом ТОВ «Reform» (ОСОБА_6), від 10.06.2013 року №604, укладеному з нерезидентом ТОВ «Карине» (Республіка Вірменія) за період з 01.01.2013 року по 02.03.2015 року та з питань своєчасності надання декларації про валютні цінності, що належать резиденту України, та знаходяться за її межами до ДПІ та з питань своєчасності надання декларації про валютні цінності, що належать резиденту України, та знаходяться за її межами, за результатами якої, складено акт від 27.04.2015 року № 2252/04-62-22-6/01130549.

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення форми «У» від 15 травня 2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, якими позивачу визначено суми грошового зобовязання за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства».

Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем валютного законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПАТ «АК «Дніпроавіа» з питань повноти і своєчасності розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам від 01.10.2010 року №SCC0041-09 укладеному з нерезидентом «Ембраєр» (ОСОБА_5), від 03.02.2014 року №19-GM/А укладеному з нерезидентом Закритим акціонерним товариством «ОСОБА_6 Йоллари» (ОСОБА_6), від 12.03.2014 року № 395 укладеному з нерезидентом ТОВ «Reform» (ОСОБА_6), від 10.06.2013 року №604, укладеному з нерезидентом ТОВ «Карине» (Республіка Вірменія) за період з 01.01.2013 року по 02.03.2015 року та з питань своєчасності надання декларації про валютні цінності, що належать резиденту України, та знаходяться за її межами до ДПІ.

Перевіркою встановлено порушення:

1. ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР в частині не своєчасного повернення передплати на митну територію України в сумі 3774,00 Євро (екв. 72459,65 грн.) по імпортному контракту від 03.02.2014 року №19-GM/А;

2. ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР в частині не своєчасного отримання валютної виручки в сумі 40290,11 Євро (екв.925282,15 грн.) та не отримання валютної виручки в сумі 32921,79 Євро (екв. 565866,20 грн.) по експортному контракту від 10.06.2013 року №604, в частині неотримання валютної виручки в сумі 1564,00 дол.США (екв. 12501,05 грн.) по експортному контракту від 12.03.2014 року №395;

3. ст.ст. 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та п.1 Указу Президента України №319/94 від 18.06.1994 року «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами», в частині не відображення в пункті 3.5 «Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти та валютний рахунок резидента в уповноваженому банку» Декларації про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту та незаконно знаходяться за її межами станом на 01.01.2015 року.

За результатами перевірки складено Акт від 27.04.2015 року №2252/04-62-22-6/01130549, на підставі якого, винесено податкові повідомлення-рішення:

- форми «У» від 15 травня 2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу в частині порушення ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено суму грошового зобовязання за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та невиконання зобовязань та порушення вимог валютного законодавства» в розмірі 158867,42 грн.;

- форми «У» від 15 травня 2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу за порушення ст.ст. 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та п.1 Указу Президента України №319/94 від 18.06.1994 року «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами» визначено суму грошового зобовязання за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобовязань та порушення вимог валютного законодавства» в розмірі 340 грн.

Як вбачається з Акту перевірки та підтверджено сторонами в ході розгляду справи, ПАТ «АК «Дніпроавіа» в особі голови правління ОСОБА_7, діючого на підставі статуту, укладено агентську угоду про продаж авіаперевезень № 604 від 10.06.2013 року з нерезидентом ТОВ «Карине» (Республіка Вірменія) в особі генерального директора ОСОБА_8, діючого згідно статуту (надалі Генагент). Предмет контракту: авіакомпанія доручає, а генагент приймає на себе право на бронювання, оформлення та продаж авіаперевезень на авіарейси, що виконуються АК «Дніпроавіа» та рейси авіакомпаній, уклавши угоду про співробітництво з АК «Дніпроавіа». Генагент зобовязується двічі на місяць виручку від продажу квитків на авіарейси. Авіакомпанія зобовязується своєчасно інформувати генерального агента про зміни в авіарейсах та сплачувати комісійну винагороду. Валютою розрахунку є Євро.

В процесі виконання договірних зобовязань агентом ТОВ «Карине» (Республіка Вірменія) були складені підсумкові звіти та претензійні повідомлення.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «АК «Дніпроавіа» в особі голови правління ОСОБА_7, діючого на підставі статуту, укладено договір про надання послуг з представництва інтересів авіакомпанії «Дніпроавіа» в аеропорту Єреван № 614 від 15.07.2013 року з нерезидентом ТОВ «Карине» (Республіка Вірменія) в особі генерального директора ОСОБА_8, діючого згідно статуту (надалі Генагент). Предмет договору: авіакомпанія доручає представнику представляти її інтереси в аеропорту Єреван. Валюта розрахунку є Євро.

За фактом виконання обумовлених договором про надання послуг з представництва інтересів авіакомпанії «Дніпроавіа» в аеропорту Єреван № 614 від 15.07.2013 року послуг ТОВ «Карине» (Республіка Вірменія) було виписано акти наданих послуг. ПАТ «АК «Дніпроавіа» виписано платіжні доручення в іноземній валюті.

З метою проведення розрахунків за вказаними контрактом про продаж авіаперевезень № 604 від 10.06.2013 року та погашення заборгованості по контракту про надання послуг з представництва інтересів авіакомпанії «Дніпроавіа» в аеропорту Єреван № 614 від 15.07.2013 року, сторонами - ПАТ «АК «Дніпроавіа» та ТОВ «Карине» (Республіка Вірменія) було здійснено залік зустрічних вимог шляхом підписання актів заліку:

- Акту заліку взаємних вимог між ПАТ «АК «Дніпроавіа» та ТОВ «Карине» від 17.03.2014 року, яким підтверджено, що заборгованість ТОВ «Карине» перед ПАТ «АК «Дніпроавіа» по агентській угоді про продаж авіаперевезень № 604 від 10.06.2013 року складає 22567,77 Євро; заборгованість ПАТ «АК «Дніпроавіа» перед ТОВ «Карине» по договору про надання послуг з представлення інтересів авіакомпанії «Дніпроавіа» в аеропорту Єреван № 614 від 15.07.2013 року складає 18625,57 Євро; сторони дійшли згоди про затвердження заліку однорідних вимог на суму 18625,57 Євро;

- Акту заліку взаємних вимог між ПАТ «АК «Дніпроавіа» та ТОВ «Карине» від 15.08.2014 року, яким підтверджено, що заборгованість ТОВ «Карине» перед ПАТ «АК «Дніпроавіа» по агентській угоді про продаж авіаперевезень № 604 від 10.06.2013 року складає 18904,22 Євро; заборгованість ПАТ «АК «Дніпроавіа» перед ТОВ «Карине» по договору про надання послуг з представлення інтересів авіакомпанії «Дніпроавіа» в аеропорту Єреван № 614 від 15.07.2013 року складає 18904,22 Євро; сторони дійшли згоди про затвердження заліку однорідних вимог на суму 18904,22 Євро.

Вказані акти заліку взаємних вимог засвідчені підписами уповноважених осіб сторін та скріплені печатками ПАТ «АК «Дніпроавіа» та ТОВ «Карине».

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «АК «Дніпроавіа» (виконавець) в особі голови правління ОСОБА_7, діючого на підставі статуту, укладено договір про наданню блоку місць № 395 від 12.03.2014 року з нерезидентом ТОВ «Реформ» (Республіка ОСОБА_6) в особі директора ОСОБА_9, діючого на підставі статуту (представник). Предмет контракту: виконавець надає пасажирські місця на регулярних рейсах виконавця для перевезення пасажирів замовника на умовах, обумовлених додатком №2 до договору. Генагент зобовязується двічі на місяць виручку від продажу квитків на авіарейси. Авіакомпанія зобовязується своєчасно інформувати генерального агента про зміни в авіарейсах та сплачувати комісійну винагороду. Валютою розрахунку є Доллар США.

На підставі укладеного договору та після виконання зобовязань сторонами були складені Акти виконаних робіт, ПАТ «АК «Дніпроавіа» виписано платіжні доручення в іноземній валюті.

01.02.2014 року між ПАТ «АК «Дніпроавіа» в особі голови правління ОСОБА_7, діючого на підставі статуту, укладено договір про надання послуг з представлення інтересів авіакомпанії «Дніпроавіа» в міжнародному аеропорту ОСОБА_10 (Баку) № 469 з нерезидентом ТОВ «Реформ» (Республіка ОСОБА_6) в особі директора ОСОБА_9, діючого на підставі статуту (представник). Предмет контракту: авіакомпанія доручає представнику представляти її інтереси в аеропорту ОСОБА_10, а представник приймає на себе відповідні обовязки. Обовязки представника визначені Додатком до договору №1, визначено перелік дій представника по координації наземного обслуговування рейсів авіакомпанії «Дніпроавіа». Валютою розрахунку є Доллар США.

За фактом виконання обумовлених договором про надання послуг з представлення інтересів авіакомпанії «Дніпроавіа» в міжнародному аеропорту ОСОБА_10 (Баку) № 469 від 01.02.2014 року послуг ТОВ «Реформ» (Республіка ОСОБА_6) було виписано акти виконаних послуг. ПАТ «АК «Дніпроавіа» виписано платіжні доручення в іноземній валюті.

З метою проведення розрахунків за вказаним договором про наданню блоку місць № 395 від 12.03.2014 року та погашення заборгованості по договору про надання послуг з представлення інтересів авіакомпанії «Дніпроавіа» в міжнародному аеропорту ОСОБА_10 (Баку) № 469 від 01.02.2014 року, сторонами - ПАТ «АК «Дніпроавіа» та ТОВ «Реформ» (Республіка ОСОБА_6) було здійснено залік зустрічних вимог шляхом підписання акту заліку:

- Акту заліку взаємних вимог між ПАТ «АК «Дніпроавіа» та ТОВ «Реформ» від 27.08.2014 року, яким підтверджено, що заборгованість ТОВ «Реформ» перед ПАТ «АК «Дніпроавіа» по договору про наданню блоку місць № 395 від 12.03.2014 року складає 3325,00 дол.США; заборгованість ПАТ «АК «Дніпроавіа» перед ТОВ «Карине» по договору про надання послуг з представлення інтересів авіакомпанії «Дніпроавіа» в міжнародному аеропорту ОСОБА_10 (Баку) № 469 від 01.02.2014 року складає 1564,00 дол.США; сторони дійшли згоди про затвердження заліку однорідних вимог на суму 1564,00 дол.США.

Суд, задовольняючи адміністративний позов, виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність визначено, що зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначений Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» установлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 13 розділу III Декрету Кабінету Міністрів № 15-93 від 19.02.1993р. Про систему валютного регулювання і валютного контролю Національний банк України, є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю, згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, та не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема, шляхом зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 14 вказаного Закону, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Крім того, одним із способів припинення зобов'язань, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України, згідно якої, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до п. 1.10. Постанови Національного банку від 24.03.1999р. № 136 Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:

- вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні;

- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання, тощо.

При цьому, згідно з вимогами п. 4.1 Постанови, банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів (крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції) повної інформації про експортні, імпортні операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки.

Суд відзначає, що вказані Акти заліку взаємних вимог між ПАТ «АК «Дніпроавіа» та ТОВ «Карине» від 17.03.2014 року, від 15.08.2014 року та Акт заліку взаємних вимог між ПАТ «АК «Дніпроавіа» та ТОВ «Реформ» від 27.08.2014 року цілком та повністю відповідають вимогам п. 1.10. Постанови Національного банку від 24.03.1999р. № 136 Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, оскільки, вимоги випливають між позивачем та його контрагентом (нерезидентом), у яких виникли взаємні зобовязання; вказані вимоги однорідні грошові; строк виконання за зустрічними вимогами настав; між сторонами відсутні спори щодо характеру зобовязання, його змісту, умов виконання.

Таким чином, угоди про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог відповідають нормам чинного законодавства.

Суд зазначає, що вимоги щодо обовязкового продажу у визначеному розмірі іноземних валютних надходжень можуть бути засновані лише у разі отримання коштів (виручки) на рахунок резидента, та оскільки, проведення зарахування зустрічних вимог не передбачає отримання коштів (виручки), зобовязання з продажу таких надходження не може виникнути.

За своїм змістом операції зі здійснення зустрічного зарахування вимог не передбачає здійснення розрахунків у грошовій формі, тобто, отримання виручки на валютний рахунок, що передбачено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому, такі правовідносини не підпадають під предмет його регулювання.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не передбачає неприпустимість припинення зобовязань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, здійснення зарахування зустрічних вимог не може порушувати норм цього Закону.

Таким чином, навіть при здійсненні операцій, які підпадають під валютний контроль, наявність належним чином оформлених документів припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування, є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно - імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Націо нального банку України від 24.03.1999 р. № 136. Обмежень щодо укладання договору про відступлення права вимоги чинним законодавством не передбачено, отже, відсутні підстави для застосування штрафних (фінансо вих) санкцій за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

Щодо посилання відповідача на листи Національного банку України від 04.06.2014р. №28-310/28125, від 24.05.2013р. №28-312/1652/6131, від 01.11.2013р. №28-310/20603, слід вказати про те, що вказані листи мають розяснювальний, інформаційний характер, не встановлюють правових норм, що можуть прямо вказувати або обмежувати дії з проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Чинним законодавством України, як загальним, так і спеціальним, не встановлено заборони щодо здійснення зарахування зустрічних вимог у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, зокрема, застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Також, згідно ст.9 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютногоконтролю» від 19.02.1993 року № 15-93 валютні цінності та майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обовязковому декларуванню у Національному банку України».

Пунктом 2 статті 16 Декрету вказано, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

При цьому, статтею 16 Декрету визначено питання міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, що застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами.

Таким чином, право на застосування санкцій передбачених статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» закріплене виключно за Національним банком України та за його визначенням за підпорядкованими йому установами.

Окремо слід зазначити, що відповідно до п. 3 Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», що є аналогічним 3.1. Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Національного банку України від 08.02.2000 року № 49, санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.

Виходячи з аналізу зазначених норм, можно дійти висновку про те, що положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, якими органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по іншому питання, які вже були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-ХІІ «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» ), Указ та Положення суперечать обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необгрунтовано створюють протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязком для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх суддів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналогічна правова позиція, також, висловлена в постанові Верховного суду України від 07.02.2012 року по справі № 21-904во10, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, пунктом 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» чітко визначено компетентний орган, який здійснює застосування фінансових санкцій за порушення ст. 9 цього Декрету, та не передбачає множинного тлумачення своїх положень, а також те, що зазначений Декрет КМУ має силу закону, тобто, вищу юридичну силу, ніж Указ Президента України та Постанови Правління Національного банку України, а тому, застосування до позивача штрафних санкцій в даному випадку не належить до компетенції податкового органу.

Зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, оскільки, припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, в даному випадку - ПАТ «АК «Дніпроавіа», суд дійшов висновку, що підстави для нарахування грошових зобовязань за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та невиконання зобовязань та порушення вимог валютного законодавства відсутні, отже, податкові повідомлення-рішення від 15.05.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 15.05.2015 року, є протиправними та підлягають скасуванню, а заявлені в адміністративному позові вимоги, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на час звернення з адміністративним позовом до суду), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір 3674-VI від 08.07.2011р. ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону України, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, сплачено частково судовий збір в розмірі 318,41 грн.

В зв'язку з тим, що адміністративний позов задоволено, сума судового збору в розмірі 318,41 грн. підлягає стягненню з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково, чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З огляду на сукупність викладенних обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.05.2015 р., яким ПАТ АК Дніпроавіа було нараховано суму грошового зобовязання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у зовнішньо - економічній діяльності та за невиконання зобовязань та порушення вимог валютного законодавства, в частині, на суму 156 863,91 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 15.05.2015р., яким ПАТ АК Дніпроавіа було нараховано суму грошового зобовязання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у зовнішньо - економічній діяльності та за невиконання зобовязань та порушення вимог валютного законодавства у сумі 340,00 грн.

Присудити з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа судовий збір в сумі 318,41 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 14.09.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_11 ОСОБА_11 ОСОБА_5