Постанова № 50787033, 18.02.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 року Справа № 2а-3252/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Пігулі І.Ю.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_4 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі»до ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цунамі» (далі ТзОВ «Цунамі», позивач) звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції (далі ОСОБА_4 ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2010 року № 0001941701/0, від 02.06.2010 року № 0001042399/0, від 16.08.2010 року № 0001042399/1, від 16.08.2010 року № 0001112399/1, від 27.08.2010 року № 0001941701/1, від 13.09.2010 року № 0001941701/2, від 17.09.2010 року № 0001042399/2, від 11.10.2010 року № 0001112399/2, від 25.11.2010 року № 0001042399/3, від 30.11.2010 року № 0001941701/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Цунамі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року, про що складено акт № 2862/22-29/31572226 від 18.05.2010 року. На підставі вказаного акту перевірки ОСОБА_4 ОДПІ були прийняті такі податкові повідомлення-рішення: від 31.05.2010 року № 0001941701/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 67838 грн. 67 коп. (у тому числі, за основним платежем 22612 грн. 89 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 45225 грн. 78 коп.); від 02.06.2010 року № 0001042399/0, яким ТзОВ «Цунамі» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 751378 грн. 80 коп. (у тому числі, за основним платежем 501191 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 250187 грн. 80 коп.).

Податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги позивача ОСОБА_4 ОДПІ прийнято рішення № 16697/10/25-006 від 13.08.2010 року, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, та донараховані штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 27 грн. 00 коп., про що винесено окреме податкове повідомлення-рішення від 16.08.2010 року № 0001112399/1. В подальшому рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі ДПА у Волинській області) № 4385/10/25-006 від 06.09.2010 року та Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України) № 12264/6/25-0115 від 17.11.2010 року повторні скарги ТзОВ «Цунамі» також були залишені без задоволення. ОСОБА_4 ОДПІ з метою доведення до позивача граничного строку сплати податкових зобовязань, зазначених в раніше надісланих податкових повідомленнях-рішеннях, виносилися наступні податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення-рішення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо розгляду якої воно складене: від 16.08.2010 року № 0001042399/1, від 16.08.2010 року № 0001112399/1, від 27.08.2010 року № 0001941701/1, від 13.09.2010 року № 0001941701/2, від 17.09.2010 року № 0001042399/2, від 11.10.2010 року № 0001112399/2, від 25.11.2010 року № 0001042399/3, від 30.11.2010 року № 0001941701/3.

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки № 2862/22-29/31572226 від 18.05.2010 року, є необґрунтованими та підлягають скасуванню з таких підстав.

Податковою інспекцією при перевірці ТзОВ «Цунамі» встановлені ряд порушень, повязаних із заниженням валових доходів та завищенням валових витрат, які вплинули на оподатковуваний прибуток, та які, на думку позивача, не мали місце в його діяльності та веденні податкового обліку. Так, в акті перевірки зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про те, що ТзОВ «Цунамі» порушило порядок ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат, як передбачено пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та в четвертому кварталі 2007 року не збільшило валовий дохід на суму балансової вартості таких товарів у розмірі 259883 грн. 00 коп. Проте вартість таких товарів не повинна брати участь в перерахунку відповідно до наведеного пункту 5.9 статті 5 зазначеного Закону, оскільки протягом четвертого кварталу 2007 року позивач провів списання таких товарів, акти та накладні на списання запасів (товарів) відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та нормам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси».

Інше порушення щодо формування валових доходів (їх заниження) стосується неправильного відображення позивачем курсових різниць внаслідок переоцінки балансової вартості іноземної валюти. В акті перевірки від 18.05.2010 року відображено, що на порушення пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платником податків не включено до складу валових доходів прибуток від переоцінки вартості іноземної валюти за перший квартал 2008 року в сумі 36347 грн. 00 коп., за четвертий квартал 2008 року 19426 грн. 00 коп. Позивач посилається на те, що в попередніх податкових періодах від переоцінки балансової вартості іноземної валюти визначався збиток, зокрема за четвертий квартал 2007 року на суму 36347 грн. 00 коп., за другий квартал 2008 року 77576 грн. 00 коп., які не відображалися в податковій звітності таких періодів, а в наступних періодах, коли від переоцінки балансової вартості іноземної валюти підприємство мало прибуток, зменшувало його на цю суму збитків. Таким чином, позивач не мав підстав збільшувати валові доходи в першому та четвертому кварталах 2008 року на суму курсових різниць, оскільки вони покрили збитки від таких курсових різниць, які не відображалися у складі валових витрат попередніх податкових періодів.

Інші порушення, описані в акті перевірки від 18.05.2010 року стосуються завищення валових витрат по таких господарських операціях:

- придбання та монтаж системи відеоспостереження, перетворювача частоти на загальну суму 7680 грн. 83 коп.,

- оплата послуг проживання в готелях фізичних осіб на суму 40892 грн. 96 коп.,

- придбання послуг по відбору деревини у фізичних осіб підприємців на суму 418 900 грн. 00 коп.

Витрати по таких операціях податковим органом визначено як безпідставно віднесені до валових витрат платника податків, оскільки відсутній звязок таких послуг (витрат) з господарською діяльністю ТзОВ «Цунамі», в первинних документах відсутня інформація про зміст і обсяг наданих послуг.

Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що діяв у межах правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», документи бухгалтерського обліку відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зокрема, позивач придбав систему відеоспостереження та перетворювач частоти, витрати на які відобразив у складі валових витрат як поліпшення основних фондів (виробничого корпусу, деревообробного обладнання) в межах норм визначених підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а висновки податкової інспекції про те, що це є обєкти основних фондів безпідставні. Щодо оплати вартості проживання фізичних осіб, то ТзОВ «Цунамі» віднесло до складу валових витрат їх вартість на суму 30626 грн. 00 коп., що на 10266 грн. 30 коп. менше, ніж вказано в акті перевірки. Фізичні особи, проживання в готелі яких оплачував позивач, були представниками контрагентів ТзОВ «Цунамі», в яких придбавалося обладнання, і вказані особи здійснювали його монтаж, налагоджувальні роботи (пусконаладку) відповідно до умов контрактів, договорів поставки, а позивач відповідно до цих договорів оплачував вартість проживання та харчування спеціалістів постачальника. Такі витрати повязані з господарською діяльністю та оформлені відповідними (належними) первинними документами. Крім того, діяльність ТзОВ «Цунамі» повязана з переробкою деревини для подальшої реалізації (експорту) готової продукції, що потребує використання значних обсягів сировини. Для відбору такої сировини, яка б відповідала стандартам та належній якості, позивач укладав договори з фізичними особами підприємцями про надання посередницьких послуг по відбору деревини. Результати виконаних робіт оформлялися відповідними актами, виконавцями надавалися звіти про виконання договорів і в подальшому ТзОВ «Цунамі» придбавало відібрану деревину, про що надано первинні документи на придбання саме відібраної сировини. Вказані обставини свідчать про прямий звязок витрат платника податків з його господарською діяльністю, а тому витрати на оплату послуг по відбору деревини підставно включені до складу валових витрат.

Ще одне порушення, яке описане в акті перевірки від 18.05.2010 року, стосується віднесення до складу валових витрат вартості використаних малоцінних та швидкозношувальних предметів (далі МШП), розхідних та інших матеріалів та декларування платником податків витрат на поліпшення основних фондів, які на думку відповідача, завищені за 2008 рік на 49375 грн. 00 коп., за 2009 рік на 1202847 грн. 00 коп. Позивач зазначає, що до складу валових витрат відносив суми витрат, повязані з поліпшенням основних фондів у межах суми, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, як передбачено підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, виходячи з цього правила, дозволені витрати позивача на поліпшення основних фондів склали у 2008 році 1385263 грн. 00 коп., у 2009 році 2803955 грн. 00 коп., які не перевищив платник податків, а вартість списаних МШП, що використані у виробництві, підприємство окремо в повній сумі віднесло до складу валових витрат у відповідні періоди. Податковою ж інспекцією враховано списання МШП як витрати на ремонт основних фондів, які можуть включатись до складу валових витрат лише в межах 10 відсотків сукупної балансової вартості основних фондів, і тим самим встановлено завищення валових витрат. Такі висновки ОСОБА_4 ОДПІ є помилковими, оскільки до МШП позивач відніс пилки для порізки лісоматеріалів, проклади, крейди, скотч, шліфувальні стрічки, транспортерні стрічки, паси для кріплення пил, номерки для позначення дерева тощо, тобто матеріали, які беруть участь у безпосередньому виробництві продукції, а відповідачем не вірно класифіковано їх як матеріали на ремонт основних засобів.

Крім того, в акті перевірки від 18.05.2010 року описане порушення, повязане із донарахуванням податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22612 грн. 89 коп. Суть порушення полягає в тому, що позивач не оподаткував дохід, виплачений фізичним особам, у вигляді додаткового блага оплати вартості проживання в готелі, всупереч положенням підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Позивач зазначає, що для здійснення господарської діяльності придбавав необхідне обладнання (устаткування, матеріали) в Україні та за її межами. Згідно із договорами купівлі-продажу (поставки) контрагенти зобовязувались провести монтаж такого обладнання, запуск у виробництво, а ТзОВ «Цунамі», серед іншого, оплатити вартість проживання та харчування представників (спеціалістів) продавця (постачальника). Позивач здійснював взаємовідносини виключно з юридичними особами (резидентами та нерезидентами) і діяв у межах господарських договорів, не забезпечуючи будь-якими додатковими пільгами конкретних фізичних осіб. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» регулює відносини виключно між фізичними особами та їх податковими агентами і в розумінні норм цього закону ТзОВ «Цунамі» не виступало податковим агентом.

Висновки ОСОБА_4 ОДПІ про порушення позивачем податкового законодавства, викладені в акті перевірки № 2862/22-29/31572226 від 18.05.2010 року, на думку позивача, не ґрунтуються на нормах закону та первинних документах. В порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, в акті перевірки відображені необґрунтовані дані, субєктивні припущення державних податкових інспекторів та не викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які стосуються фактів виявлених порушень. Крім того, позивач покликається на висновок від 08.12.2010 року Приватної аудиторської фірми «Капітал-аудит» щодо дослідження та оцінки акту перевірки № 2862/22-29/31572226 від 18.05.2010 року. Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_4 ОДПІ від 31.05.2010 року № 0001941701/0, від 02.06.2010 року № 0001042399/0, від 16.08.2010 року № 0001042399/1, від 16.08.2010 року № 0001112399/1, від 27.08.2010 року № 0001941701/1, від 13.09.2010 року № 0001941701/2, від 17.09.2010 року № 0001042399/2, від 11.10.2010 року № 0001112399/2, від 25.11.2010 року № 0001042399/3, від 30.11.2010 року № 0001941701/3.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснили, що долучені до позовної заяви первинні документи бухгалтерського обліку спростовують описані в акті перевірки від 18.05.2010 року порушення податкового законодавства. ТзОВ «Цунамі» не допущено заниження валових доходів та правомірно сформовані валові витрати по витратах, які повязані з власною господарською діяльність товариства по деревообробці, виготовленню пиляного шпону для паркетної дошки та біологічних видів палива, в межах правових норм, визначених в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», а первинні документи містять необхідні відомості про вчинені операції, відповідають вимогам, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вважають, що не було підстав у позивача також утримувати податок з доходів фізичних осіб з вартості оплачених послуг проживання в готелях представників контрагентів, що проводилось в межах договорів придбання виробничого обладнання, а тому висновки ОСОБА_4 ОДПІ в цій частині також безпідставні та неправомірні. Представники позивача просять скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_4 ОДПІ від 31.05.2010 року № 0001941701/0, від 02.06.2010 року № 0001042399/0, від 16.08.2010 року № 0001042399/1, від 16.08.2010 року № 0001112399/1, від 27.08.2010 року № 0001941701/1, від 13.09.2010 року № 0001941701/2, від 17.09.2010 року № 0001042399/2, від 11.10.2010 року № 0001112399/2, від 25.11.2010 року № 0001042399/3, від 30.11.2010 року № 0001941701/3.

Представники відповідача, які брали участь в судових засіданнях, кожен зокрема, адміністративний позов не визнали повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову від 30.12.2010 року (т. 3, а. с. 137-141), додаткових поясненнях від 19.01.2011 року (т. 3, а. с. 166-168), та пояснили, що ОСОБА_4 ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Цунамі», результати якої оформлені актом № 2862/22-29/31572226 від 18.05.2010 року. Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Цунамі» вимог пункту 4.1 статті 4, пункту 7.3 статті 7, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тим самим заниження податку на прибуток на суму 501191 грн. 00 коп., та вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22612 грн. 89 коп.

Щодо заниження валових доходів, то позиція відповідача ґрунтується на тому, що ТзОВ «Цунамі» в четвертому кварталі 2007 року неправильно формувало інформацію про запаси, неправомірно списувало МШП відразу на витрати без передання за місцем експлуатації та закріплення за відповідальними особами, а відтак такі активи не брали участі в перерахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах відповідно до підпункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим занижено валові доходи на 259883 грн. 00 коп. Інше порушення в частині заниження валових доходів на 25187 грн. 00 коп. в першому та четвертому кварталах 2008 року через невключення до їх складу прибутку від курсових різниць при перерахунку валюти обґрунтоване співставленням показників декларації за 2008 рік та реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку.

Завищення валових витрат на загальну суму 1719695 грн. 00 коп. складається з кількох порушень, частина з яких по господарських операціях оплати вартості послуг проживання в готелях фізичних осіб на загальну суму 40892 грн. 96 коп. та придбання послуг по відбору деревини в розмірі 418900 грн. 00 коп., витрати по яких не прийняті податковим органом в складі валових витрат через не підтвердження їх звязку з господарською діяльністю позивача та відсутністю в актах виконаних робіт конкретного змісту і обсягу наданих послуг. Така позиція відповідача мотивована нормами підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Валові витрати завищені також на вартість придбання та установки системи відеоспостереження та перетворювача частоти на суму 7680 грн. 83 коп., які відповідачем віднесені до першої групи основних засобів, та відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на їх придбання не повинні включатися до складу валових витрат.

Ще одне порушення, внаслідок якого валові витрати були завищенні на суму 490375 грн. 00 коп. в 2008 році та на 1202847 грн. 00 коп. в 2009 році, стосується неправильного формування інформації про запаси та основні засоби. Так, ОСОБА_4 ОДПІ вважає, що позивач неправомірно відніс до запасів інші матеріали (тим самим збільшив на їх вартість валові витрати), які мають відноситися до основних фондів, і, оскільки спрямовані на модернізацію основних фондів, то відповідно до 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» такі поліпшення основних фондів можуть збільшувати валові витрати лише у межах суми, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду.

Донарахування податку з доходів фізичних осіб повязане з тим, що ТзОВ «Цунамі» оплатило вартість послуг з проживання фізичних осіб в готелях, тобто надало додаткові блага, які оподатковуються податком з доходів фізичних осіб. Оскільки підставою для розрахунків з готелями були рахунки та акти виконаних робіт, в яких не вказані відомості про фізичних осіб, яким такі послуги надавалися, то ОСОБА_4 ОДПІ звернулася із запитами до постачальників послуг про надання відповідної інформації. З отриманих відомостей вбачалося, що позивач оплачував проживання резидентів, нерезидентів, які не перебувають у трудових відносинах з ТзОВ «Цунамі», а з наданих для перевірки контрактів на придбання обладнання (устаткування) слідує, що вони були представниками постачальників і надавали послуги по встановленню (монтажу, запуску у виробництво) такого обладнання. Згідно із умовами контрактів позивач мав оплатити вартість проживання (харчування) монтажних бригад постачальника. Сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету з вартості наданих додаткових благ фізичним особам резидентам, становить 17800 грн. 00 коп., з вартості наданих додаткових благ фізичним особам нерезидентам 5340 грн. 00 коп.

Представники відповідача вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, а тому просять в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Цунамі» є субєктом господарювання, перебуває на обліку як платник податків у ОСОБА_4 ОДПІ, відповідно до статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської ради 25.07.2001 року, та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 034498/83 від 28.01.2010 року, виданої Головним управлінням статистики у Волинській області, здійснює, серед іншого, такі основні види діяльності: заготовка лісу, переробка та реалізація деревини і пиломатеріалів, реалізація промислових відходів деревини і виробів з них, виробництво меблів, деревяних будівельних конструкцій, столярних виробів, фанери, плит, панелей, шпону, паркетної дошки, деревяної тари та інших виробів з деревини, зовнішньоекономічна діяльність по реалізації таких товарів, тобто в більшості це діяльність з оптової торгівлі деревиною, лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини, оптової торгівлі будівельними матеріалами тощо (т. 3, а. с. 210-220).

ОСОБА_4 ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Цунамі» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року, результати якої оформлені актом № 2862/22-29/31572226 від 18.05.2010 року (т. 1, а. с. 28-50). Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТзОВ «Цунамі» вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, пункту 7.3 статті 7, підпунктів 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 501191 грн. 00 коп. (в тому числі, за четвертий квартал 2007 року 106889 грн. 00 коп., за перший квартал 2008 року 47477 грн. 00 коп., за другий квартал 2008 року 25321 грн. 00 коп., за третій квартал 2008 року 1026 грн. 00 коп., за четвертий квартал 2008 року 19776 грн. 00 коп., за другий квартал 2009 року 34107 грн. 00 коп., за третій квартал 2009 року 7981 грн. 00 коп., за четвертий квартал 2009 року 258624 грн. 00 коп.), та вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2, підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 22612 грн. 89 коп.

На підставі акту перевірки № 2862/22-29/31572226 від 18.05.2010 року ОСОБА_4 ОДПІ 22.01.2009 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення: від 31.05.2010 року № 0001941701/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 67838 грн. 67 коп. (у тому числі, за основним платежем 22612 грн. 89 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 45225 грн. 78 коп.); від 02.06.2010 року № 0001042399/0, яким ТзОВ «Цунамі» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 751378 грн. 80 коп. (у тому числі, за основним платежем 501191 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 250187 грн. 80 коп.) (т. 1, а. с. 63-64). Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені платником податків в адміністративному порядку, за результатами розгляду первинної скарги позивача ОСОБА_4 ОДПІ прийнято рішення № 16697/10/25-006 від 13.08.2010 року, яким скарга залишена без задоволення, та збільшено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємства на суму 27 грн. 00 коп. в частині штрафної (фінансової) санкції (т. 1, а. с. 51-54). Рішеннями ДПА у Волинській області № 4385/10/25-006 від 06.09.2010 року та ДПА України № 12264/6/25-0115 від 17.11.2010 року повторні скарги ТзОВ «Цунамі» також були залишені без задоволення (т. 1, а. с. 55-62). ОСОБА_4 ОДПІ з метою доведення до позивача граничного строку сплати податкових зобовязань, зазначених в раніше надісланих податкових повідомленнях-рішеннях, виносилися наступні податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення-рішення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо розгляду якої воно складене, та нове податкове повідомлення-рішення на донараховану суму штрафної санкції в розмірі 27 грн. 00 коп., а саме: від 16.08.2010 року № 0001042399/1, від 16.08.2010 року № 0001112399/1, від 27.08.2010 року № 0001941701/1, від 13.09.2010 року № 0001941701/2, від 17.09.2010 року № 0001042399/2, від 11.10.2010 року № 0001112399/2, від 25.11.2010 року № 0001042399/3, від 30.11.2010 року № 0001941701/3 (т. 1, а. с. 65-72).

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а викладені в акті перевірки № 2862/22-29/31572226 від 18.05.2010 року висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

В акті перевірки від 18.05.2010 року відображені порушення в частині порядку формування валових доходів та валових витрат, що мало наслідком заниження оподаткованого прибутку, тобто заниження податкових зобовязань з податку на прибуток.

При визначені валових доходів, на думку відповідача, допущено порушення при формуванні в четвертому кварталі 2007 року інформації про запаси, неправомірне списання МШП відразу на витрати без передання за місцем експлуатації та закріплення за відповідальними особами, а відтак такі активи не брали участі в перерахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах відповідно до підпункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим занижено валові доходи на 259883 грн. 00 коп. Проте такі висновки ОСОБА_4 ОДПІ спростовуються наступними обставинами та нормами закону.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року (з наступними змінами та доповненнями) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, витрати на придбання товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів у податковому обліку відносяться до валових витрат і такі малоцінні активи беруть участь у перерахунку відповідно до наведеного пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у випадку, якщо вони перебувають на складі (тобто ще не введені в експлуатацію, не використані у виробництві), з моменту передачі їх в експлуатацію вартість МШП вже не відображається в залишках запасів на кінець звітного періоду.

З наданих позивачем актів на списання МШП від 30.11.2007 року № 1 та накладних на передачу у виробництво МШП від 30.11.2007 року № 149, № 150, актів на списання паливно-мастильних матеріалів від 30.11.2007 року № 1, накладних на передачу у виробництво від 30.11.2007 року № 158, № 159, актів на списання матеріалів від 30.11.2007 року № 1, № 2 та накладних на передачу у виробництво сировини і матеріалів від 30.11.2007 року № 151, № 152, № 153, № 154, № 155, № 156, № 157 (т. 1, а. с. 97-108), актів на списання МШП від 28.12.2007 року № 1, № 2 та накладних на передачу у виробництво МШП від 28.12.2007 року № 182, № 183, актів на списання матеріалів від 28.12.2007 року № 1, накладних на передачу у виробництво сировини і матеріалів від 28.12.2007 року № 184, № 185, № 186, № 187, № 188 (т. 1, а. с. 89-96) вбачається, що відповідні запаси були списані протягом четвертого кварталу 2007 року (листопада-грудня 2007 року), не перебували на складі та не повинні відображатися в залишках запасів на кінець звітного періоду і брати участь в перерахунку (убутку, приросту) балансової вартості запасів відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наведенні первинні документи бухгалтерського обліку повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, оскільки такі акти містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбиток печатки юридичної особи.

З переліку товарно-матеріальних цінностей, зазначених у накладних на передачу у виробництво, вбачається, що до них включено лише малоцінні та швидкозношувані активи та матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності понад 365 календарних днів і вартість яких не перевищує 1000 грн. (як-от, вал ходу вперед/назад, вішак, диск зчеплення, електропривід, зєднувач ланцюга, зірочка каретки, кабель датчика вологості, канат сталевий, комутатор, вінчестер, вода, гумка, конверти, марки, папір, ручка, болти, бочки, вентелі, гайки, диски для різки, дроти тощо), тобто лише ті запаси, які визначені (дозволені) пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як такі що включаться до валових витрат.

Відтак, висновки ОСОБА_4 ОДПІ в частині заниження позивачем валового доходу на суму 259883 грн. 00 коп. через порушення 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідають обставинам справи.

Спростовані також даними бухгалтерського обліку ТзОВ «Цунамі» висновки податкового органу щодо заниження валових доходів в першому кварталі 2008 року на суму 5761 грн. 00 коп. та четвертому кварталі 2008 року на суму 19426 грн. 00 коп. через невідображення позивачем прибутку у звязку з перерахунком балансової вартості іноземної валюти (курсовою різницею).

Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначені в пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено таке:

7.3.1. Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у звязку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у звязку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у звязку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

7.3.2. Витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у звязку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

7.3.3. Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку кредитора та валові доходи платника податку дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Для відображення обліку прибутку і збитку від операційної курсової різниці ТзОВ «Цунамі» надало до суду оборотно-сальдові відомості за четвертий квартал 2007 року та другий квартал 2008 року, аналіз рахунків 71.4 «Дохід від операційної курсової різниці» та 94.5 «Втрати від операційної курсової різниці» (т. 3, а. с. 155-162) та додатки № 1, № 2 до акту перевірки «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів» в розрізі податкових періодів та «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат» за кожен з податкових періодів, що підлягав перевірці (т. 3, а. с. 188-209). При зіставленні даних щодо обліку курсових різниць встановлено, що до складу валових витрат не включено збиток від переоцінки іноземної валюти в четвертому кварталі 2007 року на суму 36347 грн. 00 коп., в другому кварталі 2008 року 77576 грн. 00 коп. (т. 3, а. с. 230).

Отже, наведені вище докази підтверджують ті обставини, що в попередніх податкових періодах (що передували тим, в яких виявлено заниження валового доходу від курсової різниці) від переоцінки балансової вартості іноземної валюти ТзОВ «Цунамі» було визначено збиток, зокрема за результатами четвертого кварталу 2007 року на суму 36347 грн. 00 коп. та другого кварталу 2008 року 77576 грн. 00 коп., які не відображалися в податковій звітності таких періодів. В наступних періодах (першому та четвертому кварталах 2008 року), коли від переоцінки балансової вартості іноземної валюти підприємство мало прибуток, та враховуючи норми підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який дозволяє до валових витрат включати суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання, позивач зменшив такий прибуток на суму збитків, не врахованих у попередніх податкових періодах. Таким чином, суд приходить до висновку, що ТзОВ «Цунамі» не мало підстав збільшувати валові доходи в першому та четвертому кварталах 2008 року на суму курсових різниць, оскільки вони покрили збитки від операційної курсової різниці, які не відображалися у складі валових витрат попередніх податкових періодів.

Також в акті перевірки від 18.05.2010 року описано ряд порушень щодо порядку формування валових витрат, які завищені на загальну суму 1719695 грн. 00 коп. Одне з таких порушень стосується неправомірного віднесення до складу валових витрат вартості придбання та монтажу системи відеоспостереження та перетворювача частоти в загальному розмірі 7680 грн. 83 коп. Позиція податкового органу обґрунтована тим, що такі товари слід віднести до основних фондів 1 групи, а відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на придбання основних фондів не включаються до складу валових витрат. Позивач, спростовуючи таку позицію ОСОБА_4 ОДПІ, зазначає, що проводив поліпшення основних фондів (а не придбання окремого основного засобу) і включив до складу валових витрат витрати в дозволеному розмірі в межах 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, як передбачено підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд, оцінюючи правомірність дій податного органу в даному питанні, виходить з наступного. Як визначено підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом. Згідно із підпунктом 8.2.2 цієї ж статті Закону основні фонди підлягають розподілу за чотирма групами, зокрема, до групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000177 від 20.12.2007 року позивач придбав у ТзОВ «Арсенал» такий товар як реєстратор, відеокамеру, перехідник, розєм, розєм живлення, провід, кабель, блок живлення, коробку пластмасову монтажну, трос металевий, натягувач, анкер на загальну суму 3175 грн. 83 коп. (без ПДВ), який був використаний для встановлення системи відеоспостереження згідно з актом здачі-прийняття робіт на монтаж системи відеоспостереження від 25.12.2007 року на суму 1480 грн. 00 коп. (без ПДВ). Система відеоспостереження була придбана у звязку з виробничою необхідністю (акт № 20/12 від 20.12.2007 року) (т. 1, а. с. 110-112). Також у квітні 2008 року ТзОВ «Цунамі» придбало в ТзОВ «Елтех Україна» перетворювач частоти згідно видаткової накладної № РН-0000191 від 04.04.2008 року на суму 3025 грн. 33 коп. для поліпшення верстата стрічкопильного, про що складено акт № 04/04 від 04.04.2008 року (т. 1, а. с. 113-114).

Враховуючи положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд приходить до висновку, що придбання системи відеоспостереження та її монтаж, а також придбання перетворювача частоти не може буде віднесено до обєктів основних фондів групи 1, чіткий перелік яких наведений в правовій нормі. Позиція ОСОБА_4 ОДПІ ґрунтується на довільних трактуваннях положень закону, відтак висновки відповідача в цій частині є протиправними.

Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

З встановлених обставин у справі вбачається, що позивач проводив поліпшення основних фондів у вигляді монтажу системи відеоспостереження у виробничих корпусах та облаштування деревообробного обладнання перетворювачем частоти, а тому мав право на віднесення до валових витрат витрати у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Саме таким чином формувало валові витрати ТзОВ «Цунамі» в описаному випадку, а тому порушень в частині віднесення позивачем до складу валових витрат суми 7680 грн. 83 коп. судом не встановлено.

Інші два порушення щодо завищення валових витрат, які відображені в акті перевірки від 18.05.2010 року, стосуються віднесення платником податків до їх складу вартості послуг проживання фізичних осіб на загальну суму 40892 грн. 96 коп. та витрат на придбання послуг по відбору деревини в розмірі 418900 грн. 00 коп., оскільки відсутня інформація про фактичний звязок таких витрат з діяльність товариства, акти виконаних робіт не містять повної інформації про зміст та обсяг наданих послуг. Суд не погоджується з такою позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Позивач для ведення господарської діяльності, зокрема переробки деревини та виготовлення готової продукції, придбавав відповідне обладнання (устаткування) на підставі таких контрактів, укладених з іноземними постачальниками: № 210022/2007 від 22.05.2007 року та № 024/01/2008 від 24.01.2008 року з фірмою Nestro Lufttechnik GmbH на придбання фільтрувального обладнання для очистки повітря з вентиляторами, фільтрами і комплектуючими, № 01/01-2008 І від 16.01.2008 року з GrеCon-Dimter Holzoptimierung Sued GmbH & Co.KG на придбання запасних частин для верстату торцювального, № 003/UA/07 від 23.02.2007 року, № 004/UA/07 від 28.02.2007 року та №003/10/2009 від 06.10.2009 року з фірмою Wood-Mizer Industries Sp.z o.o. на придбання обладнання Wood-Mizer, запасних частин до верстатів стрічкопильних Wood-Mizer, № 012/02-2008 від 12.02.2008 року з Haewa Maschinen GmbH на придбання поперечного транспортеру з комплектуючими, № 2 2007/11 від 09.11.2007 року та № 3 2008/02 від 25.02.2008 року з WM Wild Maschinen ZN der Robert Burkle GmbH на придбання та установку з введенням в експлуатацію обладнання для виготовлення паркету та устаткування по виготовленню верхнього шару для паркету, № 022/02-2008 від 22.02.2008 року з ZIWO AG Automation на придбання механізації ZIWOMAT з комплектуючими, № 021/02/2008 І від 21.02.2008 року з фірмою «LUKA» LUKASZ І MALGORZATA WNORKOWSCY SPOLSKA JAWNA на придбання камер для сушіння з комплектуючими, № 006/10-2007 від 11.10.2007 року з A.COSTA Righi Srl.-German Italian Joint Venture-Via Lago di Caldonazzo 6/36015 Schio/Italien на придбання A.COSTA лінії для формування і фрезерування шпону, та договорів поставки, укладених з резидентами: № 047-114073-08 від 09.04.2008 року з Приватним підприємством «Компанія «Авіко» на придбання деревообробного обладнання фірми Wood-Mizer, від 05.01.2007 року з ТзОВ «Гал-ТВС» на придбання товару (т. 2, а. с. 207-242).

За умовами таких договорів, серед іншого, постачальники зобовязувалися проводити монтаж та введення в експлуатацію обладнання, його обслуговування, а ТзОВ «Цунамі» здійснювало оплату за проживання та харчування представників постачальників. Витрати, які ніс позивач у звязку з перебуванням представників постачальників (керівників, спеціалістів, монтажних бригад), ТзОВ «Цунамі» оформляло наказами по товариству, зокрема, від 14.09.2007 року, 08.10.2007 року, 02.10.2007 року, 15.10.2007 року, 31.10.2007 року, 05.11.2007 року, 22.11.2007 року, 29.11.2007 року, 10.12.2007 року, 20.12.2007 року, 11.01.2008 року, 23.01.2008 року, 24.01.2008 року, 01.02.2008 року, 04.02.2008 року, 07.02.2008 року, 25.02.2008 року, 03.03.2008 року, 10.03.2008 року, 17.03.2008 року, 24.03.2008 року, 31.03.2008 року, 24.04.2008 року, 29.04.2008 року, 06.05.2008 року, 15.05.2008 року, 13.05.2008 року, 22.05.2008 року, 30.05.2008 року, 18.06.2008 року, 23.06.2008 року, 27.06.2008 року, 07.07.2008 року, 10.07.2008 року, 22.07.2008 року, 01.08.2008 року, 12.08.2008 року, 18.08.2008 року, 21.08.2008 року, 29.08.2008 року, 01.09.2008 року, 16.09.2008 року, 30.09.2008 року, 13.10.2008 року, 17.10.2008 року, 06.11.2008 року, 30.11.2008 року, 14.12.2008 року, затверджувало кошторис таких витрат та оформляло звіт про ділові переговори з представниками відповідних фірм з зазначенням мети зустрічі, виду витрат (харчування, проживання), назви первинних документів, що були підставою для оплати послуг (як-от, акт виконаних робіт від 01.10.2007 року, підприємець ОСОБА_5М.), сума витрат (т. 3, а. с. 2-102). Такі витрати також оформлялися відповідним реєстром у вигляді звіту про представницькі витрати за кожен місяць за період з вересня 2007 року по грудень 2009 року (т. 3, а. с. 104-130), який містив інформацію про назву субєкта господарювання, який приймав участь у зустрічі, посада і прізвища представників контрагентів, мета зустрічі з деталізацією проведених робіт представниками, вид витрат (харчування, проживання), відомості про первинний документ та суму коштів. З аналізу та оцінки наведених первинних документів, суд приходить до переконання, що представники контрагентів брали безпосередню участь в забезпеченні позивача деревообробним обладнанням, його монтажем та запуском в експлуатацію, а тому витрати, понесені ТзОВ «Цунамі», у вигляді оплати вартості проживання в готелях, харчування спеціалістів постачальника повязані з господарською діяльністю позивача. Крім того, товариство такі витрати відносило до валових витрат не в повному обсязі, зокрема, не включена до складу валових витрат у четвертому кварталі 2008 року вартість послуг, наданих фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 в розмірі 10266 грн. 30 коп., за проживання в готелі представників контрагентів ТзОВ «Цунамі». Однак, ОСОБА_4 ОДПІ на цю суму зменшила валові витрати позивача, не проаналізувавши склад витрат цього періоду.

Судом також встановлено, що для здійснення деревообробного виробництва позивач закупляв сировину (деревину), як слідує з письмових пояснень позивача, підприємство потребувало 2100-2500 кубічних метрів дуба-пиловника. Для відбору якісної деревини на території України позивач укладав такі договори з фізичними особами підприємцями про надання посередницьких послуг по відбору деревини: від 01.04.2007 року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_7, від 04.01.2007 року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_8, від 05.01.2007 року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_9, від 10.09.2007 року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_10, від 12.09.2007 року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_11, від 15.11.2007 року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_12 (т. 1, а. с. 116-127). За умовами таких договорів виконавці проводили відбір продукції за чітко встановленими вимогами замовника, вели переговори та листування з потенційними продавцями продукції, яку потребував замовник, сприяли в укладенні договорів між замовником і продавцем. Після виконання договору, щомісяця сторони оформляли та підписували акти виконаних послуг згідно договору, зокрема, від 31.10.2007 року, 30.11.2007 року, 29.12.2007 року, 31.01.2008 року, 29.02.2008 року, 31.03.2008 року, 30.04.2008 року, 30.05.2008 року (т. 1, а. с. 129-146, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191), а також виконавець оформляв щомісяця звіт про виконання умов договору, в якому зазначалися назви постачальників, в яких проводився відбір деревин, кількість сировини, яку відібрано для продажу ТзОВ «Цунамі», вартість послуг за відбір (50 грн. 00 коп. за 1 метр кубічний) (т. 1, а. с. 147-166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192). Відбір деревини проводився, зокрема, у таких субєктів господарювання, що стали продавцями сировини для позивача, як Овруцьке ДЛГ, Білокоровицьке ДЛГ, Кролевець ДЛГ, Коростень ДЛГ, Ніжинський ДЛГ, Краснопілля ДЛГ, ОСОБА_8 ДЛГ, Бараніський ДЛГ, Клєванський ДЛГ, Уманське ДЛГ, Колківське ДЛГ, Сумське ДЛГ, Смілянське ДЛГ, Білоцерківське ДЛГ, Чорноліське ДЛГ, ТзОВ «Київ-Форест Трейдінг», ТзОВ «Єврофорест», підприємців Кривко, Шамки, Колошко, Садовець, Бондаренко, Бондар та інших.

В подальшому відібрану деревину позивач придбавав у визначених постачальників, укладаючи усні договори, на підтвердження яких долучено до матеріалів справи копії таких первинних документів: накладних (видаткових накладних) (т. 1, а. с. 197-198, 200-215, 219-220, 223-224, 228-234, 237, 244-246, 248, 250, 253, 255-268, 272-283, 289-293), рахунків (рахунків-фактур) (т. 1, а. с. 216-217, 222, 225-226, 235-236, 288), товарно-транспортних накладних (т. 1, а. с. 194-196, 199, 218, 221, 227, 238-243, 247, 249, 252, 254, 270, 284-287, 294).

Дуб пиловочник використовувався для виготовлення шпону пиленого нешліфованого для виготовлення меблів і підлоги та виробництва піддонів, про що свідчать акти про фактичний вихід пиленого шпону за період за період з січня 2008 року по травень 2008 року (т. 2, а. с. 66-85). Готова продукція відправлялася ТзОВ «Цунамі» на експорт, про що позивачем надано вантажні митні декларації (т. 2, а. с. 2-65).

З наданих в судовому засіданні пояснень вбачається, що позивач придбавав та використовував послуги по відбору деревини протягом 2007-2009 років, проте витрати по таких послуг ОСОБА_4 ОДПІ врахувала лише частково. Зокрема, податкова інспекція вважала правомірно віднесеними до складу валових витрат витрати по придбанню послуг з відбору деревини, починаючи з третього кварталу 2008 року по 2009 рік, а витрати четвертого кварталу 2007 року та першого, другого кварталу 2008 року на загальну суму 418900 грн. 00 коп. виключила зі складу валових витрат з підстав, наведених вище.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не порушив вимоги підпунктів 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та правомірно включив до складу валових витрат у відповідних податкових періодах вартість оплачених послуг проживання в готелях представників постачальників у розмірі 30626 грн. 66 коп. (витрати в сумі 10266 грн. 30 коп. позивачем не були віднесені до складу валових витрат, які врахувала ОСОБА_4 ОДПІ) та вартість придбаних посередницьких послуг по відбору деревини на суму 418900 грн. 00 коп. При цьому, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що такі витрати повязані з господарською діяльністю позивача.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обовязкові реквізити.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що акти виконаних робіт (послуг) не містять інформації про зміст та обсяг наданих послуг та не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, оскільки такі акти містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, деталізація змісту і обсягу наданих послуг в актах приймання-передачі чи відсутність таких відомостей не впливає на порядок формування валових витрат при реальному характері наданих послуг і підтвердженні їх використання в господарській діяльності. Крім того, законодавством не встановлено обмежень щодо віднесення витрат на оплату наданих позивачу послуг до складу валових витрат.

Ще одне порушення, відображене в акті перевірки від 18.05.2010 року, внаслідок якого валові витрати були завищенні на суму 490375 грн. 00 коп. в 2008 році та на 1202847 грн. 00 коп. в 2009 році, стосується неправильного формування інформації про запаси та основні засоби. Так, ОСОБА_4 ОДПІ вважає, що позивач неправомірно відніс до запасів інші матеріали (тим самим збільшив на їх вартість валові витрати), які мають відноситися до основних фондів, і оскільки спрямовані на модернізацію основних фондів, то відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» такі поліпшення основних фондів можуть збільшувати валові витрати лише у межах суми, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду.

Судом встановлено, що ТзОВ «Цунамі» використало основних витратних (розхідних) матеріалів за 2008 рік на загальну суму 222353 грн. 72 коп., за 2009 рік 1886728 грн. 94 коп., які в розрізі товарів та цілі їх використання описані в довідці позивача № 386 від 09.12.2010 року (т. 2, а. с. 112). До таких матеріалів позивач відніс номерки, пили стрічкові, паси, круги для заточки пил, стропи, обичайки, матриці, ножі (пластинки), стрічки шліфувальні й транспортерні, клей, затверджував, крейду, скотч, стрічки, папір, проклади, флуоресцентну крейду, ремені зубчасті, лампочки, по яких сформував валові витрати у відповідні податкові періоди. В матеріалах справи також знаходяться копії видаткових накладних (т. 2, а. с. 113-124, 130-140) та вантажних митних декларацій (т. 2, а. с. 125-129) на придбання такого товару, акти на списання товарно-матеріальних цінностей (МШП, запасних частин, матеріалів) та накладні на передачу у виробництво (т. 2, а. с. 141-191). Крім того, на підприємстві діє Положення про технічне обслуговування устаткування деревообробної промисловості, затверджене наказом № 1 від 03.01.2004 року, в додатку 2 до якого визначено перелік витратних (розхідних) матеріалів, які використовує позивач у виробництві, а саме: пили, паси, матриці, ролики в зборі, обичайки, підшипники, ножі всіх типів, ролики, фланці, втулки, шайби, гирки змінні стрічкових станків, дозатори, ролики, скоби, вступи, форсунки, контактори, стрічки, ремені, проклади сальники тощо (т. 2, а. с. 200-205).

Визначення основних фондів та положення підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які суд враховує при вирішенні справи, наведені вище.

Відповідно до пунктів 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

З представлених суду первинних документів щодо придбання, списання, використання у виробництві товарно-матеріальних цінностей (МШП, запасних частин, матеріалів) суд вважає, що останні не можна класифікувати як обєкти основних засобів (на чому наполягає відповідач), оскільки одна частина таких матеріальних цінності є складовими елементами основних фондів, самостійної виробничої функції не виконують, а встановлювалися на виробниче обладнання (як-от, стрічка транспортерна або шліфувальна використовується у деревообробних станках для шліфування пиленого шпону та транспортування на лініях виробництва), а інші застосовувалися безпосередньо у виробництві (наприклад, клей для склеювання пиленого шпону, крейда, скотч, стрічки, папір для пакування готової продукції).

ТзОВ «Цунамі» вартість витрат, які повязані з ремонтом, поліпшенням основних фондів, відносило до складу валових витрат у межах суми, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, як передбачено підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дозволені витрати позивача на поліпшення основних фондів склали у 2008 році 1385263 грн. 00 коп., у 2009 році 2803955 грн. 00 коп., які не перевищив платник податків. При цьому, вартість списаних МШП, що використані у виробництві, підприємство правомірно в повній сумі віднесло до складу валових витрат у відповідні податкові періоди. Таким чином, висновок ОСОБА_4 ОДПІ про те, що позивач перевищив дозволений 10 відсотковий ліміт на 2008 рік у розмірі 49375 грн. 00 коп. та завищив витрати за 2009 рік на суму 1202847 грн. 00 коп. є безпідставним.

Донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 22612 грн. 89 коп. повязане з тим, що позивач не оподаткував дохід, виплачений фізичним особам, у вигляді додаткового блага оплати вартості проживання в готелі фізичних осіб, всупереч положенням підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Як описано вище, ТзОВ «Цунамі» для здійснення господарської діяльності придбавав необхідне обладнання (устаткування) в Україні та за її межами. Згідно контрактів, договорів поставки контрагенти зобовязувались провести монтаж такого обладнання, запуск у виробництво, а ТзОВ «Цунамі», серед іншого, оплатити вартість проживання та харчування представників (спеціалістів) постачальника. На думку суду, позивач здійснював взаємовідносини виключно з юридичними особами (резидентами та нерезидентами) і діяв у межах господарських договорів, не забезпечуючи будь-якими додатковими пільгами, благами конкретних фізичних осіб в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в даному випадку ТзОВ «Цунамі» не виступало податковим агентом, з огляду на таке.

Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року (з наступними змінами та доповненнями, чинного на момент спірних правовідносин), додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (пункт 1.1); дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (пункт 1.2); дохід з джерелом його походження з України будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України (пункт 1.3); податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (пункт 1.15).

Платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 статті 2 Закону). Обєктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід; нерезидента загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України (пункти 3.1, 3.2 статті 3 Закону).

Стаття 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає перелік доходів, що включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу, до якого згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 віднесено дохід, отриманий платником податку від його працедавця, як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), у вигляді вартості використання житла, інших обєктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств. При цьому, якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що обєктом оподаткування може бути додаткове благо, яке надається конкретній фізичній особі, як працедавцем, так і особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, і кваліфікується (розглядається) як виплата, що має пільговий характер, містить істотний особистий елемент та надання якого особі не повязане з виконуваною нею працею, а проводиться з інших підстав.

В спірних правовідносинах ТзОВ «Цунамі» оплачувало вартість проживання в готелях фізичних осіб (спеціалістів, монтажних бригад постачальників обладнання), що було викликано виробничою необхідністю, тобто безпосередньо повязане з господарською діяльністю позивача. Частину таких витрат по оплаті вартості проживання в готелях позивач відносив до валових витрат, що узгоджується з приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині правомірного формування валових витрат. Перебуваючи в господарських взаємовідносинах з юридичними особами (резидентами та нерезидентами) щодо поставки та монтажу обладнання (устаткування), позивач виконував умови відповідних контрактів (договорів), будь-яких коштів у власність фізичних осіб не нараховував та не передавав, а тому фізичні особи в даному випадку не є набувачами додаткових благ у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Отже, ТзОВ «Цунамі» не може розглядатися в даному випадку як податковий агент, а тому в нього не виникло обовязку нараховувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.2005 року за № 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, що не було дотримано при проведенні та оформленні результатів перевірки ТзОВ «Цунамі» (акт № 2862/22-29/31572226 від 18.05.2010 року).

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм чинного законодавства України та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено вимоги пункту 4.1 статті 4, пункту 7.3 статті 7, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відтак не занижено податок на прибуток на суму 501191 грн. 00 коп., та вимоги підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22612 грн. 89 коп., відповідач не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним.

Крім того, відповідно до пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758 (з наступними змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 для першої, 2 для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобовязання. Оскільки з наведеної норми не вбачається, що при надісланні нового податкового повідомлення-рішення (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги залишається без змін), попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, тому суд приходить до висновку, що визнанню протиправними та скасуванню підлягають всі податкові повідомлення-рішення ОСОБА_4 ОДПІ від 31.05.2010 року № 0001941701/0, від 02.06.2010 року № 0001042399/0, від 16.08.2010 року № 0001042399/1, від 16.08.2010 року № 0001112399/1, від 27.08.2010 року № 0001941701/1, від 13.09.2010 року № 0001941701/2, від 17.09.2010 року № 0001042399/2, від 11.10.2010 року № 0001112399/2, від 25.11.2010 року № 0001042399/3, від 30.11.2010 року № 0001941701/3.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції від 31 травня 2010 року № 0001941701/0, від 02 червня 2010 року № 0001042399/0, від 16 серпня 2010 року № 0001042399/1, від 16 серпня 2010 року № 0001112399/1, від 27 серпня 2010 року № 0001941701/1, від 13 вересня 2010 року № 0001941701/2, від 17 вересня 2010 року № 0001042399/2, від 11 жовтня 2010 року № 0001112399/2, від 25 листопада 2010 року № 0001042399/3, від 30 листопада 2010 року № 0001941701/3.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 23 лютого 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх