Ухвала суду № 50777437, 09.09.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/1820/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.Є. Провадження № 11-кп/789/179/15 Доповідач - Галіян Л.Є.Категорія - ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 365 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Галіян Л.Є.

Суддів - Кунець І. М., Коструба Г. І.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю - з участю прокурора - Гарматюка Р.Є.

обвинувачених - ОСОБА_1,ОСОБА_2

захисника - адвоката Кноля П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Тернопільської області Сарахмана А.М. на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, несудимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

За ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_1 виправдано.

Запобіжний захід обвинуваченому у виді застави до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, неодруженого, несудимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

За ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_1 виправдано.

Запобіжний захід обвинуваченому у виді застави до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_1, працюючи на посаді старшого оперуповноваженого по боротьбі з незаконним обігом наркотиків кримінальної міліції Теребовлянського РВ Управління МВС України в Тернопільській області та обвинувачений ОСОБА_2, працюючи на посаді дільничого інспектора міліції СДІМ МГБ вказаного відділу, будучи відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" працівниками правоохоронного органу, тобто службовими особами-представниками влади, діючи недозволеними методами, порушуючи вимоги ст. ст. 5, 10 Закону України "Про міліцію", згідно з якими вони зобов'язані діяти у точній відповідності із законом, виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, у разі безпосереднього виявляння подій, які загрожують громадській безпеці вжити заходів до попередження і припинення правовопорушень, затримання осіб, які вчинили правопорушення і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції, виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення, явно виходячи за межі наданих їм повноважень, затверджених відповідно 02 листопада 2012 року та 21 січня 2013 року начальником Теребовлянського РВ Управління МВС України в Тернопільській області, якими передбачено їх обов'язок проводити заходи по попередженню та розкриттю злочинів на території оперативного обслуговування у точній відповідності із законом, з метою створення штучного викриття злочину у сфері обігу наркотичних засобів, на початку червня 2013 року у невстановленому досудовим розслідуванням населеному пункті Теребовлянського району обвинувачений ОСОБА_1 зірвав рослину родини конопляних, обірвав із неї листя, приніс його у свій службовий кабінет, що знаходиться у Теребовлянському РВ Управління МВС України в Тернопільській області за адресою вул. Січових Стрільців 13 у місті Теребовля, висушив їх природнім способом, після чого подрібнив та помістив у сірникову коробку.

В подальшому, 12 червня 2013 року ОСОБА_1, діючи спільно із обвинуваченим ОСОБА_2, взяв із схованки попередньо виготовлений наркотичний засіб та передав його останньому з метою подальшої передачі вказаного наркотичного засобу ОСОБА_5, за допомогою якого мало б відбутись штучне викриття невстановленої особи у вчиненні нею злочину у сфері обігу наркотичних засобів. Зазначений наркотичний засіб ОСОБА_2 зберігав під дахом огорожі Теребовлянського РВ Управління МВС України в Тернопільській області.

Доводячи свій умисел, спрямований на перевищення влади та службових повноважень, до кінця, діючи за попередньою змовою між собою, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, з метою отримання неправомірної вигоди у вигляді створення мнимих показників службової діяльності 13 червня 2013 року приблизно о 10 год. 40 хв. по вул. Січових Стрільців у місті Теребовля, неподалік від приміщення Теребовалянського РВ Управління МВС України, неправомірно передали особливо небезпечний наркотичний засіб-канабіс масою в перерахунку на суху речовину 2.46 г ОСОБА_5 для подальшої його передачі останнім невстановленій особі з метою викриття цієї невстановленої особи, затримання її та створення таким чином видимості ефективності їх роботи.

Виправдовуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч . 2 ст. 307 КК України, суд зазначив, що в діях обвинувачених відсутній склад злочину (правопорушення) у вчиненні якого їх обвинувачують, оскільки суд не вбачає суб'єктивної ознаки злочину ( прямого умислу), що є обов'язковою умовою відповідальності за незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а тому їх виправдав.

В апеляційній скарзі та доданих до неї змінах, прокурор, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 365 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 365 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_1 спеціального звання "старший лейтенант міліції". На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_2 спеціального звання "лейтенант міліції".

Вважає вирок суду незаконним внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених.

Вважає, що при призначенні покарання судом не враховано вимоги ст. 65 КК України, згідно яких суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, апелянт вважає, що суд не мав достатніх підстав для звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням, тому для досягнення мети покарання та попередження вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нових злочинів, доцільним було б призначити більш суворе покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши докази, на які посилається апелянт, провівши судові дебати та надавши обвинуваченим останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується доказами дослідженими судом в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України не ґрунтуються на матеріалах провадження, та спростовуються наявними у них доказами, яким суд першої інстанції дав невірну оцінку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Разом з тим, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України, за відсутності в їх діях суб'єктивної ознаки складу зазначеного кримінального правопорушення, суд першої інстанції не дотримався зазначених вище вимог закону, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає вимогам статті 370 КПК України.

В ході судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечуючи фактичних обставин справи, своєї вини у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України не визнали та заявили, що умислу на незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та незаконний збут ОСОБА_5 особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у них не було.

Разом з тим, як визнав суд першої інстанції доведеним, на початку червня 2013 року у невстановленому досудовим розслідуванням населеному пункті Теребовлянського району обвинувачений ОСОБА_1 зірвав рослину родини конопляних, обірвав із неї листя, приніс його у свій службовий кабінет, що знаходиться у Теребовлянському РВ Управління МВС України в Тернопільській області за адресою вул. Січових Стрільців 13 у місті Теребовля, висушив їх природнім способом, після чого подрібнив та помістив у сірникову коробку.

В подальшому, 12 червня 2013 року ОСОБА_1, діючи спільно із обвинуваченим ОСОБА_2, взяв із схованки попередньо виготовлений наркотичний засіб та передав його останньому з метою подальшої передачі вказаного наркотичного засобу ОСОБА_5, за допомогою якого мало б відбутись штучне викриття невстановленої особи у вчиненні нею злочину у сфері обігу наркотичних засобів. Зазначений наркотичний засіб ОСОБА_2 зберігав під дахом огорожі Теребовлянського РВ Управління МВС України в Тернопільській області.

Вказані обставини підтвердили вході розгляду даного кримінального провадження і обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Доводячи свій умисел, спрямований на перевищення влади та службових повноважень, до кінця, діючи за попередньою змовою між собою, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, з метою отримання неправомірної вигоди у вигляді створення мнимих показників службової діяльності 13 червня 2013 року приблизно о 10 год. 40 хв. по вул. Січових Стрільців у місті Теребовля, неподалік від приміщення Теребовалянського РВ Управління МВС України, неправомірно передали особливо небезпечний наркотичний засіб-канабіс масою в перерахунку на суху речовину 2.46 г ОСОБА_5 для подальшої його передачі останнім невстановленій особі з метою викриття цієї невстановленої особи, затримання її та створення таким чином видимості ефективності їх роботи.

Отже, така узгодженість дій обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме визначення місця, часу та способу передачі наркотичного засобу, свідчить про наявність попередньої змови обвинувачених з ОСОБА_5 та іншою невстановленою досудовим слідством особою про незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного засобу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Згідно п. п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року із змінами "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" незаконне виготовлення наркотичних засобів утворює закінчений склад злочину з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання.

Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків наркотиковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені ст. 307, 309, 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.

Під незаконним збутом наркотичних засобів потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін'єкцій іншій особі за її згодою тощо).

Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

За результатами апеляційного розгляду колегією суддів визнано доведеним, що на початку червня 2013 року , у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник умисел на незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Так, згідно протоколу прийняття від ОСОБА_5 заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12 червня 2013 року, вбачається, що дільничий інспектор міліції Теребовлянського РВ Управління МВС України в Тернопільській області ОСОБА_2 10 червня 2013 року запропонував ОСОБА_5 знайти особу, яку б можна було викрити у вчиненні злочину, пов'язаного із незаконним обігом наркотичного засобу, і для цього передасть йому сірникову коробку із наркотичним засобом (т. 1 а. с. 10-12).

Викладені у заяві обставини свідок ОСОБА_6 підтвердив у ході розгляду справи в суді першої інстанції, будучи допитаним в якості свідка та пояснив, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, передаючи йому наркотичний засіб для подальшої його передачі невстановленій особі, дозволили вжити частину наркотичного засобу, шляхом куріння та зазначили, що кошти отримані за даний наркотичний засіб він може залишити собі.

Такі покази зазначеного свідка повністю підтверджуються даними протоколу за результатами аудіо-, відео- котролю особи від 14 червня 2013 року (т.2 а.п. 82-97).

Крім того, вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами в їх сукупності.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 13 червня 2013 року із додатками до нього, місцем огляду була прилегла територія до адміністративної будівлі Теребовлянської центральної районної комунальної лікарні по вул.Січових Стрільців, 25 у м. Теребовлі Тернопільської області, де було виявлено ОСОБА_5, який повідомив, що 13 червня 2013 року одержав від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наркотичні засоби (марихуану) для того, щоб їх передати іншій особі, яку вони повинні були затримати і вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності (т. 1 а. с. 37-60).

Згідно висновку експерта від 13 червня 2013 року № 2-619/13, який проводив судову експертизу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, надана на експертне дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору, має ботанічні ознаки верхівкових частин рослини коноплі, містить каннабіноїди, зокрема, тетрагідроканабінол, і є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса канабісу (марихуани) в перерахунку на суху речовину становить 2.46 грама (т. 1 а. с. 107-111).

Крім того, у висновку експерта від 17 червня 2013 року № 1-642/13, який проводив судову дактилоскопічну експертизу, відповідно до яких слід пальця руки розміром 15x17 мм, виявлений на зовнішній стороні на нижній частині внутрішньої коробки з-під сірників, вилученої 13 червня 2013 року під час огляду місця події, залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 117-119).

З протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 14 червня 2013 року, вбачається, що у ОСОБА_5 наркотичних засобів виявлено не було, вручено ОСОБА_5 спеціальні засоби для здійснення аудіо-, відео,- контролю за обставинами, які мали місце 13 червня 2013 року біля приміщення Теребовлянського РВ Управління МВС України в Тернопільській області, за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 і які вказують на штучне викриття особи у вчиненні злочину, зазначено на місце схову наркотичного засобу і передачі його обвинуваченими ОСОБА_5 (т. 2 а. с. 79-81).

Таким чином, беручи до уваги викладені докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в діях обвинувачених умислу на незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, при прийнятті рішення суд першої інстанції залишив поза увагою різні об'єкти злочинних посягань та те, що дії обвинувачених по створенню штучного підвищення статистичних даних у розкритті злочину, пов'язаного із незаконним зберіганням особою наркотичних засобів (ч. 1 ст. 365 КК України) та по придбанню, виготовленню, зберіганню з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 307 КК України), охоплювалися різними умислами та здійснювалися у різний спосіб.

Отже, оцінивши кожний із зазначених доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм правопорушень знайшла своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даного кримінального провадження та дії останніх слід кваліфікувати за ч.1 ст.365 КК України ( в редакції від 21.02.2014 року) як перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих їм повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваними законом державним інтересам та за ч.2 ст.307 КК України, як незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту, а також незаконний бут особливо небезпечного наркотичного засобу за попередньою змовою групою осіб.

Твердження суду першої інстанції про те, що будь-яких фактичних даних, які б підтверджували домовленість між обвинуваченими та ОСОБА_5 про бажання придбати останнім наркотичного засобу, не здобуто, протиречить показанням свідка та фактичним обставинам провадження, оскільки дії по безоплатній передачі свідку наркотичного засобу, дозвіл вжити частину наркотичного засобу, свідчить про реалізацію всупереч вимогам Закону "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" та повністю узгоджується з п. 4 Постанови.

При цьому, невизнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їм злочині, колегія суддів розцінює як позицію захисту, спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Показання свідка ОСОБА_5 про відсутність у обвинувачених умислу на реалізацію особливо небезпечного наркотичного засобу (канабісу), є його судженням та не впливають на кваліфікацію їх дій.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, зазначені у вироку, ухваленому відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині виправдання обвинувачених за ч. 2 ст. 307 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому оскаржуваний вирок в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції свого вироку, а апеляція прокурора до часткового задоволення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів, у відповідності до вимог ст. 50, 65, 66 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, незначну кількість збутого наркотичного засобу та конкретні обставини його вчинення, особу винного, який вперше притягується до відповідальності, позитивно характеризується як за місцем попередньої роботи так і за місцем проживання, на даний час працює, де теж позитивно характеризується, має на утриманні вагітну дружину, молодий вік, часткове визнання вини, розкаяння у вчиненому, -як пом'якшуючі вину обставини, відсутність обтяжуючих обставин, що в сукупності колегія суддів вважає істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого і приходить до висновку, що йому слід обрати реальну міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче межі передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307, ч.1 ст.365 КК України та із застосуванням ст.54 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, колегія суддів, у відповідності до вимог ст. 50, 65, 66 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, незначну кількість збутого наркотичного засобу та конкретні обставини його вчинення, особу винного, який вперше притягується до відповідальності, позитивно характеризується як за місцем попередньої роботи так і за місцем проживання, на даний час працює, де теж позитивно характеризується, молодий вік, часткове визнання вини, розкаяння у вчиненому, -як пом'якшуючі вину обставини, відсутність обтяжуючих обставин, що в сукупності колегія суддів вважає істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого і приходить до висновку, що йому слід обрати реальну міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче межі передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307, ч.1 ст.365 КК України та із застосуванням ст.54 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, призначаючи покарання обвинуваченим за ч.1 ст.365 КК України, колегія суддів також враховує те, що згідно ч.3 ст.5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність має зворотну дію в часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином покращує становище особи, а тому покарання їм слід призначити за ч.1 ст.365 КК України (в редакції від 07.04.2011 року) санкція статті якої є м'якшою ніж санкція цієї ж статті в редакції на час скоєння ними цього правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Тернопільської області Сарахмана А.М. задовольнити частково.

Вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2014 року ухвалений відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - скасувати та ухвалити новий вирок, яким:

ОСОБА_1, визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 365 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та ст.54 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) грн. з позбавленням спеціального звання "старший лейтенант міліції";

-за ч. 1 ст. 365 КК України (в редакції від 07.04.2011 року) із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн. з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у розмірі 52700 (п'ятдесят дві тисячі сімсот) грн., з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «старший лейтенант міліції».

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 365 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та ст.54 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) грн. з позбавленням спеціального звання "лейтенант міліції";

-за ч. 1 ст. 365 КК України (в редакції від 07.04.2011 року) - із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн. з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу у розмірі 52700 (п'ятдесят дві тисячі сімсот) грн., з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «лейтенант міліції».

В решті вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2014 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Є. Галіян