Рішення № 507772, 20.03.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.07 р. Справа № 2/40

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м. Родинське

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький завод залізобетонних виробів” м. Донецьк

про: стягнення в розмірі 15888,82 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Морозова Н.В. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство “Вугільна компанія “Краснолиманська” м. Родинське, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький завод залізобетонних виробів” м. Донецьк про стягнення заборогованості у розмірі 15888,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем частково не повернута сума, сплачена як предоплата за поставлення товару в розмірі 15888,82 грн.

27.02.2007 р. від позивача надійшли уточнення та зменшення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем після порушення справи було частково поставлено позивачу продукцію на суму 12558 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав.

На підставі вищевикладеного, з огляду на достатність представлених матеріалів, та належне повідомлення відповідача про час та місце слухання справи, вона розглянута відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

В процесі здійснення фінансово-господарської діяльності Державним підприємством “Вугільна компанія “Краснолиманська” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донецький завод залізобетонних виробів”, на підставі усних угод була досягнута домовленність про постачання товарно-матеріальних цінностей, а саме, канавки К-3, у кількості 1000 шт. на суму 68724 грн.

Зокрема, 27.10.05р. від відповідача надійшов рахунок № 798-10 на сплату продукції на суму 137448 грн. у кількості 2000 шт.

Зазначений рахунок був сплачений позивачем у розмірі 50 %. Згідно платіжного доручення № 4164 від 31.10.2005 р. було сплачено 50% попередньої оплати за канавки К-3 за рахунком № 798-10 від 27.10.05р., а саме суму 68724 грн. Таким чином між позивачем та відповідачем виникли зобов’язальні відносини.

Згідно видаткових накладних позивач отримав товар на загальну суму 31152,76 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 1148-11 від 02.11.2005 р. на суму з ПДВ 1374,48 грн., № 1161-11 від 04.11.2005 р. на суму з ПДВ 2061,72 грн., № 1201-11 від 14.11.2005 р. на суму з ПДВ 3573,65 грн., № 1208-11 від 16.11.2005 р. на суму з ПДВ 2061,72 грн., № 132-03 від 01.03.2006 р. на суму з ПДВ 4345,20 грн., № 137-03 від 02.03.2006 р. на суму з ПДВ 1448,40 грн., № 1183-11 від 08.11.2005 р. на суму з ПДВ 11957,98 грн., від 02.11.2005 р. на суму з ПДВ 4329,61 грн.

Згідно виписки з банку, станом на 27.12.2005 р., відповідачем було повернуто на рахунок позивача кошти у сумі 21682,42 грн.

Тобто, на залишок суми боргу у розмірі 15888,82 грн. кошти не були сплачені відповідачем та не був поставлений товар.

Після порушення справи про стягнення вказаної суми з відповідача господарським судом, відповідачем частково була поставлена позивачу канавка К-3 на суму 13104 грн., згідно накладних: № 144, № 99-2 від 19.02.2007 р. отримано продукції на суму 3276 грн., № 154, 156, № 110-2 від 20.02.2007 р. отримано продукції на суму 9828 грн.

Таким чином залишок несплаченого боргу відповідача є 2784,82 грн.

Як вище вказувалось, позивач заявою від 26.02.07р. № 01/11-448 зменшив позовні вимоги на 12558 грн., і просить суд стягнути залишок боргу у сумі 3332,82 грн. та судові витрати у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

У зв’язку із зменшенням розміру позовних вимог, які були прийняті судом, розгяду підлягають позовні вимоги про стягнення боргу сумі 3332,82 грн.

Такі вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 цього ж закону, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, споатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника викоанння його обов’язку.

В силу зазначених норм Цивільного кодексу України, між сторонами на підставі усної угоди та відповідних дій сторін виникли зобов’язальні відносини, що підпадають під ознаки купівлі-продажу та регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11.09.2006 р. відповідачу була направлена претензія № 01/11-3071 від 08.09.2006 р. про повернення боргу в сумі 15888,82 грн. , яка отримана відповідачем 13.09.2006 р.

27.02.2006 р. позивачем був направлений лист № 01/11-2655 на адресу відповідача про повернення боргу в сумі 15888,82 грн.

Тобто строк виконання зобов’язання настав 21.09.2006 р.

Згідно п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем суду не надано жодних доказів поставки товару чи сплати заборгованості в розмірі 2784,82 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобов’язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню частково на суму 2784,82 грн.

Що стосується решти суми боргу у розмірі 546 грн., то позивачем при зменшенні позовних вимог не було враховано суму податку на додану вартість у розмірі 546 грн., нараховану на поставлену канавку аз видатковою накладною № 99-2 від 19.02.07р. Тобто, відповідачем за цією накладною було поставлено продукції на суму 3276 грн., а ні на суму 2730 грн., як було вказано позивачем у заяві про зменшення позовних вимог.

У зв’язку з цим, суд припиняє провадження на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору між сторонами на суму 546 грн.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 206, 509, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м. Родинське до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький завод залізобетонних виробів” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 3332,82 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький завод залізобетонних виробів” м. Донецьк (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 1, п/р № 26007301330 у Куйбишевському відділенню № 5403 Ощадбанку м. Донецька, МФО 394040, код ЄДРПОУ 31445709) на користь Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м. Родинське (85310, м. Родинське, Донецька область, п/р № 26006301620720 в АК ПІБ м. Красноармійська, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31445709) заборгованість у сумі 2784,82 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 158,89 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

В частині вимог про стягнення 546 грн., - провадження у справі припинити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.