Ухвала суду № 50775665, 15.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/557/15-к Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.

Провадження № 11-кп/783/536/15 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.

суддів Гуцала І.П., Михайлишин Г.Я.,

при секретарі Петрук Ю.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження № 444/557/15-к про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 286 КК України,

з участю прокурора Тима А.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и л а :

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладено обов'язки п.2, п.3, п.4 ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 05 лютого 2015 року приблизно о 09 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Chrysler Grand Voyager», реєстраційний номер республіки Польща «НОМЕР_1» по об'їзній дорозі м. Жовкви у напрямку до м. Рава-Руська, Львівської області при проїзді її ділянки в районі 28 км + 853 м. автодороги «Львів - Рава-Руська» порушив вимоги Р1 п.1.5, Р2 п.2.3(б,д), Р12 п.12.1 Правил дорожнього руху, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін під час вибору в установлених межах безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку та стан керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого втратив контроль над його рухом, що призвело до виїзду на зустрічну смугу та ліве по ходу його руху узбіччя дороги на якому відбулось зіткнення із зустрічним автомобілем «AUDI-80» реєстраційний номер «НОМЕР_2» під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого останній отримав закриту травму грудної клітки з переломами 7-8-го лівих ребер, яка відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Пасажир автомобіля «AUDI-80», реєстраційний номер «НОМЕР_2» ОСОБА_4 отримав закриту черепно-мозкову травму, яка проявилась забоєм головного мозку важкого ступеню, травматичним субарахноїдальним крововиливом, яка відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок змінити та застосувати до нього покарання у виді штрафу, без застосування додаткового покарання. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що призначене основне та додаткове покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Судом допущена однобічність та неповнота судового слідства, не в повній мірі враховано обставини, що пом'якшують покарання. Всупереч вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року та ст.ст. 50, 65, 66, 67 КК України. Зокрема, суд у вироку формально покликався на врахування пом'якшуючих вину обставин, однак на справді таких не врахував. Крім того, за наявності пом'якшуючих обставин, суд призначив покарання, яке є найсуворішим із передбачених ч.1 ст. 286 КК України, не мотивувавши таке рішення. Просить пом'якшити покарання до штрафу та не застосовувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки транспортний засіб є єдиним джерелом заробітку та існування його сім'ї. Вказує, що таке покарання буде достатнім та необхідним для його виправлення, з врахуванням того, що він усвідомив суспільну небезпеку скоєного діяння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, вчиненому за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оспорюється.

У вироку зазначено, що при обранні ОСОБА_1 покарання суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікаря наркоголога та психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, думку потерпілого ОСОБА_3, який щодо призначення покарання покликався на розсуд суду, відсутність обтяжуючих обставин, а тому вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами, із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання.

Колегія суддів вважає, що при обранні ОСОБА_1 покарання у виді двох років обмеження волі судом першої інстанції не в повній мірі були дотримані вимоги ст.ст. 65, 66, 67 КК України і таке покарання не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості.

Згідно роз'яснень наданих в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 звернуто увагу судів на те, що висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК України суд повинен призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу суду належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочин, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Суд першої інстанції недостатньо врахував особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, вчинив необережний злочин невеликої тяжкості, відсутність обтяжуючих обставин.

Також суд хоча і навів у вироку пом'якшуючі обставини, передбачені п.1 ч.1 ст. 66 КК України, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, однак не в повній мірі врахував їх. В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнав, розкаявся, висловив жаль з приводу своїх дій, розповів про обставини скоєного злочину. Висловив готовність відшкодовувати заподіяну злочином шкоду, у разі пред'явлення потерпілими таких вимог.

Разом з тим судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 використовує автомобіль, як єдине джерело для існування.

З огляду на вищезазначені обставини справи, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 слід пом'якшити призначене йому вироком суду покарання до штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На думку колегії суддів таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х а в а л и л а :

Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 23 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.

Помякшити ОСОБА_1 призначене за ч.1 ст. 286 КК України покарання до штрафу в розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 6800 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

У решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

с у д д і:

Стельмах І.О. Гуцал І.П. Михайлишин Г.Я.