Рішення № 50773865, 07.08.2015, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2783/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2015 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» в особі Львівського відділення №5 ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Універсал Банк» про визнати кредитного договору №28/41к-07 від 12.11.2007 року недійсним.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12.11.2007 року між банком ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого являється ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №28/41к-07, згідно якого банк зобовязався надати кредит у сумі 82500 дол. США строком на 300 місяців до 11.10.2032 року під 12,45% для придбання житлового приміщення. Однак, відповідачем при укладенні кредитного договору були порушені права позивача, як споживача фінансових послуг, оскільки ні у договорі, ні у графіку погашення заборгованості по кредиту (додаток №1 до кредитного договору) не було вказано усю, передбачену законодавством, інформацію про кредит, зокрема не вказано детальний розпис вартості кредиту у розрізі сплати процентів за користування кредитом, способу погашення кредиту, вартості усіх сукупних послуг, що дає можливість банку предявляти вимоги про відшкодування заборгованості по кредиту, хоча така на даний час відсутня, так як позивач повністю повернула суму кредиту. Для захисту своїх прав позивач, як споживач фінансових послуг, змушена звертатися до суду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, покликаючись на мотиви такого, який просять задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Універсал Банк» проти позову заперечив та пояснив, що перед підписанням кредитного договору позивачу було в повній мірі розясненні умови кредитування, що підтверджується особистим підписом позивача на Договорі кредиту, графіку погашення кредиту, а також Додатку №5 до паспорту продукту «Кредит на придбання нерухомості на вторинному ринку», які долучив до справи (а.с.48-51).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Загальні підстави визнання договору недійсним та застосування правових наслідків визнання його недійсним передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України, відповідно до яких, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону; додержання встановленої форми договору, правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність сторін за договором та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Пунктом 3 ч.1 ст.3 ЦК України передбачена, як одна з основних засад цивільного законодавства, свобода договору. Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Як встановлено судом, ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого являється ПАТ «Універсал Банк». і ОСОБА_1 12.11.2007 року уклали кредитний договір № 28/41к-07, згідно якого банк зобовязався надати кредит у сумі 82500 дол. США строком на 300 місяців до 11.10.2032 року під 12,45% річних. Сторонами до договору був підписаний додаток №1 «Графік погашення кредиту» від 12.11.2007 року, який є невідємною частиною договору.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і виконання такого договору.

Позивач ствердила, що кредитний договір №28/41к-07 є споживчим: кредит вона отримала для купівлі житла для своєї сімї, що підтверджують акти про проживання членів сімї в житловому приміщенні.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місце знаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчій кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між забовязаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; д) суму, на яку кредит може бути виданий; е) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адмінвитрати, витрати на страхування, юридичне оформлення, тощо);є) строк, на який кредит може бути одержаний; ж) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; з)можливість дострокового повернення кредиту та його умови; и) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка необхідна, ким вона здійснюється; і) переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.

Відповідач позовні вимоги заперечив, покликався на те, що перед підписанням кредитного договору позивачка отримала та підписала Додаток №5 - паспорт продукту «Кредит на придбання нерухомості на вторинному ринку».

В судовому засіданні позивачка заперечила підписання Додатку № 5 до договору, а згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 224 від 17.03.2014 року підпис на вказаному додатку не належить позивачу. Отже, банком перед укладанням договору окремий письмовий документ з вищезазначеною інформацією не надавався, що не відповідає ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача».

Також з договору кредиту №28/41к-07 вбачається, що у ньому немає детального розпису загальної вартості кредиту, що суперечить ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача». При цьому додаток №1 «Графік погашення кредиту» від 12.11.2007р., який є невідємною частиною договору, містить лише дві колонки: в першій зазначено період, який складає 1 календарний місяць, в другі колонці сума до погашення 275 дол. США. Відтак, визначити суму процентів, яку потрібно буде платити за весь час дії договору, з цього Графіку або з будь-якого іншого пункту договору кредиту неможливо.

Постановою правління Національного Банку України №168 від 10.05.2007р. затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Вказаний порядок зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року № 541/13808. Отже ці правила були чинними на момент укладення сторонами договору кредиту від 12.11.2007 року.

З п.3.2. розділу 3 цих Правил вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості усіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобовязань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил.

Отже чинне законодавство України зобовязувало відповідача до вчинення конкретних дій, які забезпечують дотримання прав споживачів а саме це ст.ст.11, 22 Закону «Про захист прав споживачів» та «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені Постановою Правління Національного банку України N 168 від 10 травня 2007р., яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України за N541/13808 25 травня 2007р.

Останні в п.п. Б,В п.2.1 чітко визначають, що відповідач зобовязаний був надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а саме орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши умови кредитування, зокрема:

- наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача;

- тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо);

- переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;

- орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: як процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо);

- варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги;

Згідно п.2.2 цих Правил інформація про платежі споживача, які зазначені в пункті 2.1 цієї глави, надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо).

Пункт 3 Правил детально та конкретно встановлює вимоги щодо детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладення кредитного договору. Зокрема відповідач повинен був в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке:

значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку.

Не надавши таку інформацію Кредитна установа порушила право споживача знати реальну вартість кредиту, оскільки не зазначила в договорі абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

Отже, в спірному кредитному договорі відсутній розпис сукупної вартості кредиту, а графік погашення кредиту, який є невід»ємною частино кредитного договору (а.с.7-9 ) не містить інформації щодо вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобовязань споживача (Позивача) за кожним платіжним періодом.

Відповідач не надав суду достатніх та належних доказів того, що позивачу, як споживачу фінансових послуг при отриманні споживчого кредиту було повідомлено сукупну вартість кредиту із зазначенням подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

Конституційний суд в своєму Рішенні №15-рп/2011 по справі №1-26/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг від 10 листопада 2011р. визначає, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Для кредитних договорів існують особливі істотні умови, встановлені ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Згідно ст.6 вказаного закону договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним, судам слід враховувати вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені як ЦК України (ст.1048-1052, 1054), так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зокрема, це досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види забезпечення зобовязань позичальника; відсоткова ставка; порядок плати за кредит; порядок змін та припинення договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

У відповідності до абз.2 п.3 ст.6 ЦК України сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо обовязковість для сторін положень цих актів випливає із їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Із письмових заперечень відповідача та пояснень представника відповідача в судовому засіданні також неможливо зробити висновок провеличину сукупної вартості кредиту чи про грошові показники його здорожчання.

Як вбачається із п.2.4 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України N 168 від 10 травня 2007р., - саме відповідач був зобов'язаний отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення інформацією щодо сукупного здорожчання кредиту та реальної відсоткової ставки.

Суд бере до уваги покликання позивача на те, що графік погашення (а.с.133-136) суттєво відрізняється від копії такого графіка, який банк долучив до своїх заперечень (а.с.48-51): зокрема на копії, яка була представлена раніше, дата видачі вказана як 12 листопада 2007 року, тоді як в оригіналі цього графіку, який представлено на експертизу ( а.с.133-136), дату видачі вже вказано як 9 листопада 2007р. Також він (а.с. 133-136) суперечить суттєвим умовам договору кредиту №№28/41к-07 зокрема погодженому обома сторонами терміну дії правочину: тривалість дії договору кредиту згідно п.1.1. встановлено в 300 місяців з моменту підписання, тобто починаючи з 12 листопада 2007р. до 11 листопада 2032р. (а.с.7) Тоді як в графіку, який представив на експертизу банк (а.с.133-136), термін дії кредитного договору зменшено на два місяці і останній платіж передбачено в жовтні 2032р. а, перший платіж по погашенню мав би бути ще до підписання основного договору кредиту сторонами: 9 листопада 2007р. Тоді як договір №28/41к-07 було укладено 12 листопада 2007 р. і перша сплата слідує після місячного користування кредитом в грудні 2007 р., що відображає Додаток №1 ( а.с.9).

Також цей документ не має вказівки на те, до якого саме договору він додається, не вказано номер договору та дату його підписання. Отже він не відповідає вимогам ч.2 ст.207 ЦК України, яка була чинною на момент укладення договору кредиту, оскільки правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, законом чи договором та скріплюється печаткою, а тому, керуючись п.2 ст.59 ЦПК України він не може бути доказом в даній справі.

Натомість позивачка представила до суду оригінал договору№28/41к-07, який завірені усіма необхідними підписами і печатками і прошитий із вказівкою на кількість аркушів, що завірено печаткою відповідача. У відповідності до відповіді НБУ (а.с.108) ця печатка відповідає тогочасній назві відповідача та логотипу.

Таким чином, відповідач не надав суду достатніх та належних доказів того, що при укладенні кредитного договору №28/41к-07 від 12.11.2007 року було дотримано усіх вимог законодавства щодо дотримання прав споживача на виконання вимог чинного законодавства: п.Д ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», який вказує на обовязкові умови, які повинні бути висвітлені саме в тексті кредитного договору: сукупна вартсіть кредиту, спосіб нарахування відсотків та порядок їх сплати, а також п.п. Б, В п.2.1 п.3.3. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Правління Національного банку України N 168 від 10 травня 2007р., яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України за N541/13808 25 травня 2007р.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 є підставним, грунтується на законі, а відтак підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 14, 16, 203, 210, 215, 252, 638, 640, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №28/41к-07, укладений 12.11.2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.