Постанова № 50765501, 14.09.2015, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

14.09.2015

227/3799/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року м..Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.,

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання рішення протиправним, скасування рішення, зобов»язання вчинити дії та стягнення недоотриманої пенсії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля та Добропільського району Донецької області про визнання рішення відповідача щодо утримання з 01.04.2015 року частини призначеної йому пенсії протиправним та скасування даного рішення. Також позивач просить зобов»язати відповідача поновити йому виплату пенсії у розмірі 2699,46 грн. починаючи з 01.04.2015 року та стягнути з відповідача суму недоотриманої пенсії за період з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року у розмірі 2283,33 грн. Обґрунтовуючи свій позов вказував, що з 06.10.2009 року він перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах, яка призначена йому відповідно до ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Розмір його пенсії до 01.04.2015 року складав 4699,46 грн.. Після виходу на пенсію він продовжує працювати. З 01.04.2015 року відповідач виплачує йому пенсію у розмірі 85% від призначеного розміру на підставі норм ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року, якими внесено зміни до ст..47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Причиною зменшення відповідачем його пенсії є те, що він є працюючим пенсіонером. З даним рішенням відповідача позивач не згоден і вважає, що утримання з його пенсії здійснено з порушенням його конституційних прав, а саме вважає, що утримання 15% від призначеного розміру його пенсії є нічим іншим. Як примусове вилучення частини його власності. Враховуючи те, що пенсія йому була призначена в 2009 році, тобто до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (№ 213-VІІ) вважає, що порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам встановлений вказаним законом не може на нього поширюватися, так як ст..58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. На підставі викладено просить задовольнити його вимоги.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги і просив задовольнити їх в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти вимог позивача і просила відмовити в їх задоволенні. Зазначила, що пенсія позивачу з 01.04.2015 року виплачується у розмірі 85% від раніше призначеного розміру, так як останній є працюючим пенсіонером і розмір його пенсії перевищує 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказані обмеження передбачені ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р., яким внесено зміни до ст..47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і тимчасово в період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. для осіб в період роботи на посадах, не пов'язаних з роботою в органах державної влади, пенсія, розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 % призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Будь-якого рішення з цього приводу відповідачем не приймалось. Нарахування та виплата пенсії відповідачем здійсненні на підставі норм діючого законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з»ясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень тому числі органів державної влади.

У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області з 06.10.2009 року і отримує пенсію за віком на пільгових умовах. Пенсія позивачу призначена відповідно до ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» і обчислена з урахуванням норм ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

З пояснень та письмових заперечень відповідача, які маються в матеріалах справи встановлено, що станом на 01.04.2015 року позивач отримував пенсію в 4699,46 грн. Позивач є працюючим пенсіонером.

Вищевказані обставини позивачем в судовому засіданні не оспорювались.

З 01.04.2015 року позивачу відповідачем виплачується пенсія в розмірі 3938,35 грн, а саме 85% призначеного розміру (4699,46 грн.).

Відповідно до ст..4 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

В преамбулі ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 2 березня 2015 року були внесені зміни до ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а саме абзац другий частини першої статті 47 було замінено пятьма новими абзацами. Вказані зміни набрали чинності з 01 квітня 2015 року.

З 01.04.2015 року, абзац 2 частини 1 ст.47 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» містить наступний зміст:

"Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення".

Відповідно до п.2 глави ІІІ Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 2 березня 2015 року передбачено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Судом встановлено, що позивач є працюючим пенсіонером і розмір його пенсії перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (4699,46 грн). Позивач працює на іншій посаді ніж посади, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів".

Тобто, на позивача розповсюджується дія абзацу 2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, враховуючи, що він є працюючим пенсіонером і розмір його пенсії перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (949 грн. х 150% : 100=1423,50 грн), йому виплачується його пенсія в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що позов не підлягає до задоволення оскільки, позивач є працюючим пенсіонером, а тому відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діє з 01.04.2015р. до нього застосовуються встановлені даним законом тимчасові обмеження у виплаті призначеної пенсії в розмірі 85%.

Що стосується посилання позивача на те, що встановлені тимчасові обмеження у виплаті пенсії не відповідають Конституції, то суд зазначає, що надання висновків про відповідність Конституції законів України не входить до компетенції суду загальної юрисдикції і на час розгляду справи у суді норми ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 2 березня 2015 року не визнанні неконституційними.

Враховуючи наведене суд вважає, що доводи позивача є необґрунтованими і підстави для висновку про порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача відсутні, оскільки не встановлено вчинення ним дій не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, тому позов задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст..94 КАС України.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 73.08 грн. за вимоги немайнового характеру та 4,57 грн. за вимоги майнового характеру.

Згідно норм ЗУ «Про судовий збір» в редакції, що діяла до 01.09.2015 року за вимоги майнового характеру позивач під час подання адміністративного позову повинен був сплатити 105 розміру ставки судового збору (2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати).

При зверненні до суду позивач пред»являв вимоги майнового характеру і просив стягнути з відповідача 2283,33 грн.

Таким, чином при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 182,70 грн.

Враховуючи те, що в задоволені вимог позивача судом відмовлено повністю, з останнього, на підставі ст..ст.94,98 КАС України слід стягнути на користь держави недоплачений судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 178,13 грн (182,70 грн. 4,57 грн.).

Керуючись ст..ст.160-163 КАС України, ст. 19 Конституції України, Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання рішення протиправним, скасування рішення, зобов»язання вчинити дії та стягнення недоотриманої пенсії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в дохід держави недоплачений при зверненні до суду судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 178,13 грн (сто сімдесят вісім гривень 13 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 08 вересня 2015 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 14 вересня 2015 року.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя О.В.Здоровиця

08.09.2015