Постанова № 507634, 22.03.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.07 р. Справа № 31/10а

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Ушенко Л.В. при секретарі судового засідання Москалик В.В.

розглянувши позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквілон” м. Донецьк

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.07.06р. №0000890823/0/19502/10/15-16-23/5, від 18.08.06р. №0000890823/1/22884/10/15-16-23/5, від 01.11.06р. №0000890823/2/30343/10/15-16-23/5 та від 12.01.07р. №0000890823/3/629/10/15-16-23/5

В присутності представників сторін:

від позивача Бикова М.Ю. – довіреність

Від відповідача: Кримчак М.А. – довіреність

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аквілон” м. Донецьк звернулось із позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.07.06р. №0000890823/0/19502/10/15-16-23/5, від 18.08.06р. №0000890823/1/22884/10/15-16-23/5 та від 01.11.06р. №0000890823/2/30343/10/15-16-23/5, якими визначена сума завищення бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2005р. у сумі 18 401,00 грн. та визначене податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 18 401,00 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 9 201,00 грн.

За даним позовом було порушено адміністративне провадження відповідно до п. 6 Розділу „Прикінцеві та Перехідні положення” КАС України.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що перевірка була проведена з порушенням вимог законодавства, а висновки перевірки не відповідають чинному законодавству, що спричинило зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 18 401,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 9 201,00 грн..

Відповідач проти позову заперечує (вх.№02-41/5828 від 13.02.07р.) і посилається в обґрунтування своїх доводів на договір № 5 від 08.09.03р., укладений з ТОВ „Фірма „Вікан”, який є безпосереднім виконавцем робіт за указаним договором, та за яким не підтверджена сплата податкового зобов’язання до Державного бюджету, СДПІ вважає, що ця обставина свідчить про непідтвердженість заявленого позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість., у сумі 18401 грн. та є порушенням вимог п.1.8 та п.7.4.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

27.02.07р. позивач надав заяву (вх.№02-41/8306), в якій просить визнати також нечинним податкове повідомлення-рішення від 12.01.07р., яке прийняте за результатами оскарження до ДПА України і фактично вимоги позивача зводяться до визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.07.06р. №0000890823/0/19502/10/15-16-23/5, від 18.08.06р. №0000890823/1/22884/10/15-16-23/5, від 01.11.06р. №0000890823/2/30343/10/15-16-23/5 та від 12.01.07р. №0000890823/3/629/10/15-16-23/5

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами додаткові докази, господарський суд встановив наступне.

На підставі направлення на перевірку №196 від 23.11.05р. та наказу начальника СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку №320 від 23.11.05р. у позивача була проведена виїзна позапланова документальна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за період з 1.02.05р. по 28.02.05р., про що складена довідка №1203/15-16-23/5-23427801 від 13.12.05р.

Даною перевіркою попередньо була підтверджена сума від’ємного значення ПДВ за лютий 2005р. у розмірі 210901 грн. з погашенням суми відшкодування в рахунок податкових зобов’язань протягом 3-х наступних періодів.

Порушень у формуванні податкового зобов’язання та податкового кредиту встановлено не було.

В ході перевірки були направлені запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, результати яких до закінчення перевірки не надійшли.

22.02.06р. ДПІ у Кіровському районі м. Донецька повідомила СДПІ (лист №625/7/23-313 від 22.02.06р.), що провести зустрічну перевірку контрагента позивача ТОВ „Фірма „Вікан” за 2004р. не є можливим, оскільки рішенням господарського суду Донецької області у справі №40/245пн від 21.09.05р. скасована державна реєстрація ТОВ „Фірма „Вікан”, яке з лютого 2002р. не подає податкової звітності з ПДВ.

Після отримання даної інформації, СДПІ здійснила невиїзну документальну перевірку достовірності заявлених до відшкодування сум ПДВ по декларації позивача за лютий 2005р., про що складено акт перевірки 50/15-16-23/5-23427801 від 05.07.06р.

Перевірка проведена 30.06.05р.з посиланням на п.1 ст.. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Актом перевірки зафіксовано, що позивачем порушені вимоги п.1.8 ст.1, п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у результаті чого позивачем завищене бюджетне відшкодування по декларації за лютий 2005р. на суму 18 401,17 грн., в зв’язку з непідтвердженістю сплати податку до бюджету по першому ланцюгу постачання.

СДПІ дійшла до такого висновку в результаті отримання відповіді від ДПІ у Кіровському районі м. Донецька щодо контрагента позивача по першому ланцюгу постачання - ТОВ „Фірма „Вікан”, державна реєстрація якого як юридичної особи рішенням Господарського суду Донецької області у справі за №40/245пн від 21.09.05р. скасована за неподання податкової звітності протягом року, оскільки звітність не надавалася до податкового органу з лютого 2003р.

На підставі акту перевірки СДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 18.07.06р. №0000890823/0/19502/10/15-16-23/5, яким визначила позивачу суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2005р. у розмірі 18 401,00 грн., а також донарахувала податок на додану вартість у сумі 18401 грн. та штрафні санкції у сумі 9 201 грн. з посиланням на п.”б” п.4.2.2 ст.4 та п.17.1.3 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. „б” п.п.7.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та факт отримання позивачем бюджетного відшкодування на цю суму.

Позивач не погодився із прийнятим податковим повідомленням – рішенням №0000890823/0/19502/10/15-16-23/5№0000072304/0 від 18.07.06р та оскаржив його в адміністративному порядку відповідно до ст..5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, однак його скарги були залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення – рішення без змін. На адресу позивача за результатами адміністративного оскарження на всіх рівнях були направлені нові податкові повідомлення – рішення №0000890823/1/22884/10/15-16-23/5 від 18.08.06р., №0000890823/2/30343/10/15-16-23/5 від 01.11.06р., від 12.01.07р. №0000890823/3/629/10/15-16-23/5.

Позивач не згоден з порушеннями, встановленими актом перевірки, і просить визнати нечинними ці податкові повідомлення-рішення.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до договорів №5 від 08.09.03р. та №12 від 27.04.04р. (укладених між ТОВ „Аквілон” – замовник та ТОВ „Фірма „Вікан” – підрядчик) ТОВ „Фірма „Вікан” виконала проектні та електромонтажні роботи, а ТОВ „Аквілон” оплатила дані роботи з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Суми сплаченого у квітні та червні 2004р. податку ТОВ „Аквілон” були віднесені до податкового кредиту у лютому 2005р. відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, після одержання належним чином оформлених податкових накладних. Порушень у формуванні податкового кредиту в цій частині СДПІ не було встановлено.

На момент виконання робіт, здійснення оплати цих робіт та отримання належним чином оформлених податкових накладних ТОВ „Фірма „Вікан” була зареєстрована в установленому законом порядку як СПД та платник ПДВ.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.05р. по справі №40/245пн припинена підприємницька діяльність юридичної особи ТОВ „Фірма „Вікан” за неподання звітності протягом року.

Згідно акту №251/29-014 від 07.10.05р. анульовано свідоцтво платника ПДВ №07915485 ТОВ „Фірма „Вікан” з 21.09.05р.. Згідно довідки з ЄДРПОУ ТОВ „Фірма „Віктан” виключено з державного реєстру з 7.02.06р..

Згідно з п.1 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Визначення поняття невиїзної документальної перевірки надане в „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних , виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотриманя податкового, валютного та іншого законодавства”, затв. Наказом ДПА України №327 від 10.08.05р. , відповідно до якого невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно від способу їх подачі.

Суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для проведення такої перевірки після проведення виїзної позапланової перевірки в грудні 2005р., за результатами якої порушень у позивача у формуванні податкового зобов’язання, податкового кредиту та визначення від’ємного значення ПДВ встановлено не було.

Отримання відповіді від ДПІ у Кіровському районі м. Донецька в лютому 2006р. щодо контрагента позивача ТОВ „Фірма „Вікан” по операціям з яким позивач у лютому сформував податковий кредит у сумі 18 401 грн. не є підставою для проведення перевірки з того ж самого питання та за податковий період, що вже перевірявся.

Повторне проведення перевірки з того ж самого питання, та за той же самий податковий період можливо лише за наявності рішення вищестоящого органу прийнятого за результатами службового розслідування дій посадових осіб, що здійснювали перевірку (п.8 ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” і така перевірка повинна проводитись як позапланова документальна перевірка за умови дотримання порядку її проведення.

Більш того, невиїзна перевірка проведена майже через 7 місяців після завершення позапланової документальної перевірки і 5 місяців після отримання відповіді від ДПІ у Кіровському районі м. Донецька і фактичного здійснення відшкодування ПДВ.

Відповідно до ст..2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ;

4) безсторонньо;

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем повною мірою не дотримані зазначені вимоги, зокрема перевірка, результати якої послужили підставою для зменшення бюджетного відшкодування та донарахування ПДВ та штрафних санкцій, проведена з порушенням порядку та способу їїпроведення, без врахування приписів законодавства та всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

СДПІ використала свої повноваження всупереч вимогам закону і порушила розумний строк для усунення чи можливості настання негативних наслідків, оскільки на момент перевірки в липні 2006р. позивач вже отримав бюджетне відшкодування на суму 18 401 грн., яку відповідач вважає такою, що безпідставно отримана , і взвязку з цим донарахував у цій сумі ПДВ та застосував штрафні санкції у сумі 9 201 грн.

Більш того, господарський суд вважає, що незалежно від того, правомірно чи ні позивач отримав бюджетне відшкодування на суму 18 401 грн., у відповідача відсутні правові підстави для визначення цієї суми як податкового зобов’язання та нарахування йому на цю суму штрафної санкцій у сумі 9 201 грн.

Можливість такого нарахування була прередбачена Указом Президента України №857 від 7.08.98 р. „Про деякі зміни в оподаткуванні”, однак на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень даний Указ Президента України втратив чинність відповідно до абз.2 п.4 розділу XV Конституції України та п.18 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.” від 25.03.05р.

Інструкція про порядок застосування та стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій сум органами ДПС в редакції Наказу №326 від 10.08.05р. (затв. В Міністерстві юстиції України 23.03.01р. за №268/54509) до платників податків за порушення податкового законодавства затв. наказом ДПА України №110 від 17.03.01р. не є належною правовою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій оскільки відповідальність платника податків у вигляді штрафної санкції можлива лише на підставі Закону.

Крім того, зазначає, що підстави для визначення контролюючим органом податкових зобов’язань платнику податків передбачені в п.”а” – „г” п.4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

В спірних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що визначення суми завищення бюджетного відшкодування на суму 18 401 грн. по декларації за лютий 2005р., а також визначення ПДВ у сумі 18 401 грн. та застосування штрафних санкцій здійснено відповідачем на підставі п.”б” п.4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що не може бути визнано обґрунтованим.

Відповідно до п.”б” п.4.2.2 ст.4 зазначеного закону контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платників податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідач визначив податкові зобов’язання та застосував штрафні санкції фактично за результатами невиїзної документальної перевірки, яка не передбачає можливості перевірки результатів господарської діяльності платника податків за його документами первинного та бухгалтерського обліку.

За підставою п „б” п.4.2.2 ст.4 Закону України Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган може визначити податкове зобов’язання лише за результатами планових документальних або позапланових перевірок, якщо вони свідчать про заниження або завищення суми податкового зобов’язання, заявлених у податкових деклараціях платником податків. Фактів заниження або завищення податкових зобов’язань з ПДВ встановлено не було.

Можливість визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за результатами невиїзної (камеральної) перевірки передбачена п. „в” п.4.2.2 ст.4 Закону України Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. При цьому застосування штрафної санкції відповідно до п.17.1.3 ст.17 Закону України Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в такому випадку не передбачено.

Суд також вважає, що СДПІ неправомірно зменшила позивачу суму бюджетного відшкодування у розмірі 18 401 грн., ще і з тієї обставини, що ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції закону, що діяв на момент спірних правовідносин, не ставила в залежність отримання бюджетного відшкодування від податкового обліку інших платників податку і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Якщо контрагент позивача (ТОВ „Фірма „Вікан”) не виконало свої обов’язки по сплаті податку в бюджет, то ця обставини є підставою для застосування до цього суб’єкту правової відповідальності. Згідно закону і не є підставою для позбавлення платника податку – позивача права на відшкодування ПДВ у випадку, якщо він виконав всі необхідні умови, пов’язані з отриманням відшкодування і у нього наявні всі необхідні документи в підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ.

Як убачається із матеріалів перевірок та первинних документів позивача, ним не допущено порушень у формуванні податкового зобов’язання та податкового кредиту, суми ПДВ, по яким сформовано податковий кредит підтверджений податковими накладними, в т.ч. і виданими ТОВ „Фірма „Вікан”, яке було платником ПДВ на момент спірних операцій і видачі податкових накладних і суми ПДВ підтверджені позивачем сплатою податку продавцю товарів, як того вимагає Закон.

Більш того, для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту Закон не передбачає умови сплати цих сум до бюджету покупцем.

За цих обставин суд не приймає до уваги посилання відповідача на п.1.8 ст.1 та п.7.4.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” як підстави зменшення бюджетного відшкодування.

З урахуванням всіх викладених обставин вимоги позивача підлягають задоволенню.

З урахуванням результатів вирішення спору судові витрати у справі присудити на користь позивача з коштів Державного бюджету України відповідно до ст.. 94 КАС України.

Керуючись ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” ст.. 2, 17, 71, 72, 86, 94, 105, 158-163, 185, 186, 254 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквілон” м. Донецьк до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.07.06р. №0000890823/0/19502/10/15-16-23/5, від 18.08.06р. №0000890823/1/22884/10/15-16-23/5, від 01.11.06р. №0000890823/2/30343/10/15-16-23/5 та від 12.01.07р. №0000890823/3/629/10/15-16-23/5 - задовольнити.

Визнати нечинним податкові повідомлення – рішення №0000890823/0/19502/10/15-16-23/5 від 18.07.06р., №0000890823/1/22884/10/15-16-23/5 від 18.08.06р., №0000890823/2/30343/10/15-16-23/5 від 01.11.06р., від 12.01.07р. №0000890823/3/629/10/15-16-23/5. про визначення суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 18 401,00 грн. за лютий 2005р. та визначення податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 18 401,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 9 201,00 грн.

Присудити з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквілон” м. Донецьк судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду шляхом подачі через господарський суд Донецької області заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

Повний текст постанови виготовлений 26.03.07р.

Суддя Ушенко Л.В.