Постанова № 507631, 28.02.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.07 р. Справа № 2/339а

11 год. 30 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157, нарадча кімната Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гаврищук Т.Г. при секретарі судового засідання Пашко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом – Дочірнього підприємства “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап” м. Донецьк

до відповідача – Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсної другої податкової вимоги, спонукання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача – Апонащенко С.С. (за довір.), Усенко В.В.(за довір.)

від відповідача – Чернега І.М. – ст..держ.податковий інспектор (за довір.)

Позивач, Дочірнє підприємство “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсною другої податкової вимоги №2\1200 від 13.06.2005р. та зобов’язати відповідача провести зарахування сум відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2004р. в рахунок погашення зобов’язань ДП “Техноскрап” ТОВ “Скрап” з податку на прибуток за 2004рік.

Заявою від 14.11.2005р. позивач змінив позовні вимоги і просить визнати недійсною другу податкову вимогу №2\1200 від 13.06.2005р., визнати дії відповідача незаконними та зобов”язати його направити суми відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2004р. на погашення зобов’язань ДП “Техноскрап” ТОВ “Скрап” з податку на прибуток .

Додатковою заявою від 24.11.2005р. позивач знов змінив позовні вимоги і просить визнати недійсною другу податкову вимогу №2\1200 від 13.06.2005р., спонукати відповідача направити відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2004р.в сумі 107675 грн. на погашення зобов’язань ДП “Техноскрап” ТОВ “Скрап” з податку на прибуток за 2004рік в сумі 64059,41 грн. та залишок відшкодування ПДВ в сумі 43615,59 грн. направити на погашення зобов’язань підприємства з податку на прибуток наступних податкових періодів. Через відсутність зобов’язань з податку на прибуток по деклараціям за 1 півріччя 2005р. направити залишок відшкодування ПДВ в сумі 43615,59грн. в рахунок погашення зобов’язань з податку а прибуток по декларації за 3 квартали 2005р.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на п.4 Указу Президента України №857/98, п.2.3 п.2, п.2.4 п.4 “Порядку відшкодування податку на додану вартість” та наявність у нього бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004р. в розмірі 107675 грн., яку листом від 24.01.2005р. просив зарахувати в рахунок оплати податку на прибуток за 2004 рік.

Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечує і вважає, що перша податкова вимога була складена відповідно до п.4.1 “а” Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затв. наказом ДПА України від 03.07.2001р. №266 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 16.07.2001р. за №595/5876. Відповідач зазначив, що станом на 13 червня 2005 року на момент виставлення підприємству другої податкової вимоги №2/1200 у картці особового рахунку позивача обліковувалась заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток в розмірі 107737,63 грн. та пеня – 1296,42 грн.

У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за №20364201 та як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2006р. по цій справі рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2005р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. було скасовано і справу направлено господарському суду Донецької області на новий розгляд.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що поза увагою судів залишилися вимоги підпункту 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” , чинний на час подання заяви про зміну напрямку відшкодування, що здійснення відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення платежів по іншим податкам, не дозволяється. В ухвалі міститься висновок про те, що стаття 7 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якою передбачена можливість погашення податкових зобов”язань або податкового боргу платника податків шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов”язань відповідного бюджету перед таким платником податків, безпосередньо не містить вказівок щодо можливості провести взаємозалік по податковому боргу з податку на прибуток зобов”язанням з податку на додану вартість.

Пунктом 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідачем згідно до вимог ст..6 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було направлено позивачеві другу податкову вимогу від 13.06.2005р. за №2\1200 на суму податкового боргу з податку на прибуток станом на 13.06.2005р. в розмірі 109034,05 грн., у тому числі: основний платіж 107737,63 грн., пеня – 1296,42 грн.

Із зворотного боку облікової картки позивача вбачається , що станом на 13.06.2005р. за ним обліковувалась недоїмка з податку на прибуток в сумі 107737,63 грн. та пеня – 1296,42грн.

Згідно до письмових пояснень відповідача від 14.11.2005р. наведений податковий борг складається із : залишку несплаченої частки податкового зобов”язання з податку на прибуток у сумі 14537,62 грн по декларації за дев”ять місяців 2004р.(№114292 від 08.11.2004р.) по строку 19.11.2004р.; з несплати податкового зобов”язання з податку на прибуток в сумі 93200 грн. по декларації за 2004 рік від 27.01.2005р. по строку 21.02.2005р.; пені в сумі 1296,42 грн., яка нарахована за період з 22.11.2004р. по 10.06.2005р. по декларації №114292 від 08.11.2004р.).

Позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька 08.11.2004р. було подано декларацію з податку на прибуток підприємства за дев”ять місяців 2004 року, у якій визначена сума податку 64,4тис.грн.. та 27.01.2005р. декларацію з податку на прибуток підприємства за 2004 рік у якій визначена сума податку 133,5тис.грн..

Відповідно до п.5.1.ст..5 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

За вимогами п.п. 5.3.1.п.5.3 ст.5 цього Закону позивач зобов'язаний був самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданих ним податкових деклараціях, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Позивач доказів сплати у встановлений термін та в повному обсягу самостійно визначеної суми податкового зобов”язання за наведеними деклараціями не надав.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п.5.4.1. п.5.4 ст.5 наведеного Закону).

За приписами п.п. 6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з п.1.3, п.1.10 ст.1 цього Закону податкова вимога - це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу; податковий борг – це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно до п.п.6.2.2. п.6.2 ст.6 наведеного Закону податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Відповідно до пп.3 п.1, п.3 ст.9 Закону України №1251 від 25.06.1991р. “Про систему оподаткування» платники податку зобов‘язані сплачувати належні суми податків та зборів (обов’язкових платежів) у встановлені Законом терміни.

Обов‘язок юридичної особи щодо сплати податків та зборів припиняється із сплатою податку.

Позивач вважає погашеним зобов”язання з податку на прибуток, оскільки була наявна бюджетна заборгованість з податку на додану вартість згідно декларації за жовтень 2004р. в розмірі 107675 грн., яку листом від 24.01.2005р. №49\01-П8 просив направити в оплату податку на прибуток за 2004 рік.

Наведений висновок позивача судом не прийнято до уваги виходячи з наступного.

Позивачем до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька 22.11.2004р. було подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2004р., де у рядку 25,25.2 визначено залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов”язань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування 100 % на рахунок в установі банку в сумі 107675 грн.

У деклараціях з податку на додану вартість, поданих протягом трьох наступних звітних періодів, позивачем було задекларовано:

- за листопад 2004р. у рядку 23 суму бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів від дати подання цієї декларації в сумі 4115 грн. та у рядку 25,25.2 залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов”язань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування 100% на рахунок в установі банку в сумі 9687 грн.

- за грудень 2004р. у рядку 23 суму бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів від дати подання цієї декларації шляхом зарахування 100 % в рахунок інших платежів сумі 13846 грн. ;

- за січень 2005р. у рядку 20 задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету ( позитивне значення) в розмірі 26471 рн.

Листами від 24.01.2005р. №49/01-П8, від 25.02.2005р. .№140/01-П1 та від 28.03.2005р. №207/01-П7 позивач звернувся до відповідача з проханням направити суму 107675 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, в рахунок платежів з податку на прибуток за 2004 рік.

Із зворотного боку облікової картки позивача вбачається , що станом на 24.01.2005р. за позивачем обліковувалась переплата з податку на додану вартість в сумі 175447 грн., станом на 13.06.2005р. переплата в сумі 175996 грн..

Позивачем 09.11.2005р. до податкового органу було подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2005р. у якій позивачем було задекларовано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет(позитивне значення) в розмірі100359грн. Згідно до пояснень відповідача в рахунок часткового погашення наведеної суми було направлено 33028 грн. за рахунок суми бюджетного відшкодування згідно декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004р.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість визначений у ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість”, за приписами п.п.7.7.3 п.7.7 якої (в редакції, чинної на дату подання заяви про зміну напрямку відшкодування) здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Згідно з абзацом другим пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( в редакції Закону N 550-IV від 20.02.2003) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків.

За приписами наведеної норми така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України, який до теперішнього часу не визначений.

Дію абзацу другого підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 наведеного Закону було зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV від 23.12.2004, N 2505-IV від 25.03.2005р.

Позивач не надав доказів прийняття спільного рішення податкового органу та органу Державного казначейства України щодо проведення взаєморозрахунків шляхом зарахування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації за жовтень 2004р. в розмірі 107675 грн. в рахунок оплати податку на прибуток, тому відсутні підстави вважати погашеними податкові зобов’язання з податку на прибуток.

Слід також зазначити, що згідно до вимог п.2.3.,2.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затв. наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. за N 209/72 (у редакції наказу ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86), зареєстр. в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680, на які посилається позивач, відшкодування у тому числі шляхом зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України, проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації.

У декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004р. позивачем визначена сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом перерахування 100% на рахунок в установі банку.Доказів подання до податкового органу уточнюючого розрахунку позивач не надав.

Згідно до ст..19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про визнання недійсної другої податкової вимоги №2\1200 від 13.06.2005р. та спонукання відповідача направити відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2004р. в сумі 107675 грн. на погашення зобов’язань ДП “Техноскрап” ТОВ “Скрап” з податку на прибуток за 2004рік в сумі 64059,41 грн. та податку на прибуток по декларації за 3 квартали 2005р. в сумі 43615,59 грн. задоволенню не підлягають

На підставі викладеного, керуючись п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст..5, 6, пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні позову Дочірнього підприємства “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсної другої податкової вимоги №2\1200 від 13.06.2005р. та спонукання відповідача направити відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2004р. в сумі 107675 грн. на погашення зобов’язань ДП “Техноскрап” ТОВ “Скрап” з податку на прибуток за 2004рік в сумі 64059,41 грн. та податку на прибуток по декларації за 3 квартали 2005р. в сумі 43615,59грн.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суддя Гаврищук Т.Г.

Постанова в повному обсязі виготовлена 05.03.2007р.

Надрук. 3 примір.

1 суду

2 сторонам