Рішення № 50752846, 18.09.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

643/18315/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2015 р. Московський райсуд м. Харкова у складі головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря Дмитрієвої Є.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про визнання права власності на майно за набувальної давності,-

встановив:

ОСОБА_1 14.11.2014 р. звернувся до Московському суду м.Харкова суду з позовною заявою про визнання права власности на ? частини квартири АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне:

Зазначена квартира належала на праві власності ОСОБА_3 в цілому. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. останній помер; на час смерті ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (яка є його матір*ю). ОСОБА_4 своєчасно звернулась з заявою про прийняття спадщини та 27.11.2000 р. отримала свідоцтво про право на спадщину на ? частку вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_2 р. мати померла і він вступив у спадщину, отримавши 16.04.2003 р. свідоцтво про право на спадщину. З вказаного часу він зареєстрований та постійно мешкає в цієї квартирі, дбає за майно, несе витрати по його утриманню. Оскільки, він відкрито, безперервно, добросовісно володіє нерухомим майном (зазначеною ? часткою квартири) протягом більш 10 років, просить визнати за ним право власності за набувальною давністю.

Представник відповідача Харківської міської ради позов не визнав, вказав суду, що у даному випадку відсутні всі три складових обставини для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю: останній не надав відомості щодо власника спірної частки майна; цей власник не відмовлявся від права власності; документу, який підтверджує законне вселення у квартиру не надано. З врахуванням судової практики, викладеної у Постанові Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014 р. просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Квартира АДРЕСА_1 на праві підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.06.1996 р. Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду належала ОСОБА_3 в цілому.

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_3 помер (аркш.67).

Дружина померлого- ОСОБА_4 у встановлений термін звернулась до нотаріальної контори зі заявою про прийняття спадщини та 27.11.2000 р. отримала свідоцтво про право на спадщину на ? частку вказаної квартири.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про його народження, яке міститься в матеріалах справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_4 померла; позивач у встановлений термін звернувся зі заявою до нотаріальної контори та 16.04.2003 р. отримав свідоцтво про право на спадщину від 16.04.2003 р. на ? частку квартири АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_1 зареєстрував у законному порядку на своє ім.*я.

23.05.2003 р. позивач (яв власник частки квартири) був зареєстрований, вселився та з вказаного часу постійно мешкає в цієї квартирі, самостійно дбає за майно, повністю несе витрати по його утриманню.

Викладені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами: копією спадкової справи №257/2000 та відповіддю Харківського обласного архіву, 3-ї Харківської нотаріальної контори; витягом з реєстру спадкових справ від 17.06.2015 р.; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (аркш.5-8), копією свідоцтва про право на спадщину (аркш.9),технічним паспортом квартири від 13.03.2013 р.; копією паспорту про реєстрацію (аркш.16); квитанціями про оплату комунальних послуг (аркш.45-60).

Але, фактичні обставині, що булі встановлені судом в ході судового розгляду, у своєї сукупності, не дають суду правових підстав для задоволення позову.

Так, відповідно статті 3 ЦПК України «кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів».

При цьому, за приписом статті 4 цього Кодексу « 1. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.»

Як вбачається з Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про власника ? частки квартири АДРЕСА_1 відсутні.

Отже, 1/2 частини спадщині після смерті ОСОБА_3 залишається відкритою.

По друге. В Пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 за № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав зазначено, що «9. Відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК…

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).»

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, тобто,такий, якій не відповідає специфіці правовідносин, що склались стосовно спірного майна, що є відкритою спадщиною.

Як наслідок, правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно в порядку набувальної давності суд не знаходить.

За правилами статей 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов*язана довесті ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судові витрати суд розподіляє відповідно ст.88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 212-215, 88 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1- відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів до апеляційного суду Харківської області через районний суд.

Суддя: В.А. ОКСЕНЕНКО.