Рішення № 50751282, 17.09.2015, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/6022/14-ц

провадження №2/619/290/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

17 вересня 2015 р. Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Калмикової Л.К.,

при секретарі - Кривошей А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 25.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - «Банк») та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № ML702/899/2008.

Згідно з Кредитним договором банк надав відповідачу кредит в сумі 84000,00 доларів.

29.06.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077 -1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н.

Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № ML702/899/2008 від 25.04.2008р.

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Боржника за кредитним договором № ML702/899/2008 від 25.04.2008р.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі (зокрема, в п. 1.6. Кредитного договору, з підпунктами), а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором (зокрема, в п.п. 1.4., 1.5. Кредитного договору, з підпунктами). Згідно з п. 1.5.1. з підпунктами частини 2 Кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється відповідачем щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів (додаток №1 до Кредитного договору).

В порушення зазначених вище умов Кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки.

Зобов'язання по Кредитному договору відповідачем не виконані, зокрема, не виконується графік платежів, порушується порядок та строки сплати відсотків.

Станом на 17.07.2014 р. заборгованість Відповідача по тілу кредиту за Кредитним договором складає 52 189,84 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.07.14 року (1 Долар США = 11,718072 гривень) складає 611 564,30 гривень.

Згідно з п. 3.1.1. ст. 3 частини 2 Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Позичальник (Відповідач) зобов'язаний сплатити Банку (Позивачу) пеню в розмірі 1% (один відсоток) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочки, пеня сплачується додатково до прострочених сум. Таким чином, за несвоєчасне повернення кредиту Відповідачу нарахована пеня в розмірі 2 232 209,75 грн.

Відповідно до пункту 1.9. Кредитного договору, ч.2 ст. 1050 та ч.2 ст. 1054 Цивільного кодексу України в разі порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Таким чином, своєю неправомірною бездіяльністю відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання, встановлені в Кредитному договорі.

Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03618, м. Київ, вул.Фізкультури, 28 Д, ідентифікаційний код 36789421, р/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) кошти в розмірі 2 843 774,05 грн., з яких:

заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором в сумі 52 189,84 USD, що за офіційним курсом гривні до іноземної валюти встановленому НБУ станом на 17.07.2014 року (1 Долар США = 11,718072 гривень) складає 611 564,30 гривень.

пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі 2 232 209,75 грн.,

судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з!явилась, викликалась неодноразово, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, згідно заяв прохала розглядати справу у її відсутність, що суд вважає за можливе.

Представник відповідача - адвокат Сніжко П.В. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Вказав, що Позивачем не надано належних доказів наявності його права на звернення до суду. Так, позивач не надав до суду документів, які свідчать, що йому дійсно були передані оригінали кредитного договору, а також інформацію про розрахунки між ПАТ «ОТП Банк» та Відповідачем.

Наданий Позивачем договір купівлі-продажу кредитного портфелю, датований 29.06.2010 року, не містить підписів сторін. Правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Вказаний доказ не може вважатися допустимим в розумінні статті 59 Цивільного процесуального кодексу України.

Доданий до позовної заяви «витяг» з Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу є неналежним доказом, оскільки він не містить печаток передаючої сторони та приймаючої сторони, а також не містить дати його складання. Оскільки в матеріалах справи відсутній належним чином укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року, неможливо перевірити, чи підписано сторонами і відповідний Додаток № 1 до Договору.

Просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити у задоволенні позову. Свої доводи виклав у письмових запереченнях та заяві про застосування судом позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Як встановлено судом, 25.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - «Банк») та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № ML702/899/2008.

Відповідно до умов вказаного договору ЗАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 84000,00 доларів.

Як вбачається з позовної заяви 29.06.2010 р., між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077 -1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н. Згідно з умовами договору Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № ML702/899/2008 від 25.04.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, зокрема якщо ці обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Однак, у ч. 1 ст. 513 ЦК України закон передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, тобто у нашому випадку у простій письмовій формі. Тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 218 ЦК України про наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину та ч. 2 ст. 59 ЦПК України про допустимість доказів позивач зобов'язаний доводити наявність у нього права вимоги саме письмовими доказами, які відповідають вимогам ст. 57-59,64 ЦПК України.

Стаття 64 ЦПК України визначає, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Позивачем не надано суду доказів в підтвердження того, що до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № ML702/899/2008 від 25.04.2008р., про що неодноразово клопотав представник відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

У частині 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За статтею 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

На підставі ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом 09.02.2015 року витребувалися докази, необхідні для з'ясування обставин справи, але позивачем ухвала суду виконана не в повному обсязі і необхідні документи залишені поза увагою.

Щодо строків звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з позовом, суд приходить до наступного.

За умовами кредитування ОСОБА_1 зобов'язалася здійснювати повернення кредиту щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом (п. 1.5. кредитного договору).

Пунктом 1.9 кредитного договору встановлено право кредитора у разі невиконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, а також обов'язок позичальника у разі порушення цього договору достроково повернути кредит на вимогу кредитора.

Виконання позичальником вимоги кредитора щодо дострокового погашення суми кредиту та інших платежів відповідно до п. 1.9.1 частини 2 кредитного договору повинно бути здійснено позичальником не пізніше тридцяти календарних днів з дати отримання відповідної вимоги.

Отже, поряд з вимогою про дострокове виконання Боргових зобов'язань - 02.07.2011 року як дати остаточного повернення кредиту у повному обсязі, Договором встановлено й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

З розрахунку заборгованості, яка надана Позивачем до матеріалів справи ,вбачається, що останній платіж було здійснено Відповідачем 30 серпня 2011 року (а.с. 119 - 120).

З позовною заявою до суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося за захистом свого порушеного права - 03 грудня 2014 року, тобто за межами строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

09.02.2015 року та 05.05.2015 року представник Відповідача звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності до спірних правовідносин .

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За висновками Верховного Суду України про застосування строків позовної давності до кредитних правовідносин, викладеними у постановах № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року, № 6-169цс14 від 29 жовтня 2014 року, № 6-95цс14 від 17 вересня 2014 року, якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, правовий висновок Верховного Суду України та те, що кінцевий термін дострокового погашення кредиту встановлено до 02.07.2011 року, а строки чергових платежів визначено місяцями, суд вважає, що Позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

На підтвердження права вимоги позивач надав до суду наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 червня 2010 року, в якому відсутні підписи сторін або відповідні позначки про їх підписання сторонами.

В даному випадку суд не може розцінювати наданий документ як належний письмовий доказ.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 2 843 774,05 грн. за кредитним договором № ML702/899/2008 від 25.04.2008р., і вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 31, 57, 58, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 91, 92, 202, 203, 509, 513, 517, 518, 526, 527, 530, 1050 1054, 1077 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Харківської області через райсуд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення, можуть подати апеляційну скаргу в 10 денний строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Л. К. Калмикова