Вирок № 50745882, 18.09.2015, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1345/14-к

Провадження №1-кп/548/5/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2015 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді - Миркушіної Н.С.,

за участю: секретаря - Калініченко А.В.,

прокурора - Цирфа К.А.,

потерпілої - ОСОБА_1, обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників: ОСОБА_4, Бондаренка С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хорол Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, раніше не судимого, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Хорол Полтавської області, українця, громадянина України, освіта неповна вища, студента Полтавського кооперативного технікуму, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, раніше не судимого, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_2,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поблизу зупинки села Демина Балка Хорольського району Полтавської області, яка розташована на автотрасі "Київ - Харків - Довжанський" заподіяли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6. При цьому дії ОСОБА_3 призвели до настання летального наслідку - смерті потерпілого.

Так, 07 червня 2014 року близько 02 години, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, виїхали разом зі своїми знайомими ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі останнього "Volkswagen Passat В4", д.н.з. НОМЕР_1 із с. Демина Балка Хорольського району Полтавської області до м. Хорол Полтавської області, для придбання спиртних напоїв.

Проїжджаючи повз зупинку громадського транспорту "Демина Балка", яка розташована на автодорозі "Київ - Харків - Довжанський" біля повороту до с. Демина Балка Хорольського району Полтавської області, ОСОБА_3 побачив, що на вказаній зупинці знаходиться незнайома людина. Тоді, ОСОБА_3 попрохав ОСОБА_9 зупинити автомобіль, для того щоб дізнатися хто у нічний час знаходиться на зупинці громадського транспорту.

Вийшовши із салону автомобіля, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_7 підійшли до зупинки громадського транспорту "Демина Балка", де у цей час знаходився ОСОБА_6. Під час розмови із останнім, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин розпочалася сварка, під час якої у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, шляхом нанесення ударів ногами у кросівках в область голови.

Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_6, який сидів усередині зупинки громадського транспорту на дерев'яній лавці, та із великою силою, наніс не менше 4 ударів правою та лівою ногами, взутими у кросівки, в область голови ОСОБА_6, а саме в область лівої та правої скроневої ділянок, у тому числі по руках, якими останній закривав голову від ударів. Злочинні дії ОСОБА_3 були припинені присутнім ОСОБА_7, який відтягнув ОСОБА_3 від ОСОБА_6 та відвів до автомобіля. ОСОБА_2 залишився на зупинці громадського транспорту для того, щоб поглузувати із ОСОБА_6 На запитання ОСОБА_2 про те, чи правда, що ОСОБА_6 живе статевим життям із тваринами, останній відповів лайкою, після чого у ОСОБА_2 на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, виник умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, шляхом нанесення ударів ногами по тулубу і руками по голові. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_6, який сидів усередині зупинки громадського транспорту на дерев'яній лавці та із великою силою, наніс удар правою ногою, взутою у кросівок, в область грудної клітки зліва, та удар кулаком лівої руки в обличчя ОСОБА_6, а саме, в область верхньої та нижньої щелепи справа. Після чого повернувся до автомобіля.

Після цього з місця події ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поїхали до м. Хорол Полтавської області, а потерпілий ОСОБА_6 залишився на зупинці громадського транспорту "Демина Балка".

В подальшому, через деякий час, близько 04 години 30 хвилин ОСОБА_3 на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_2, який попрохав приїхати до повороту із автодороги "Київ - Харків - Довжанський" до с. Демина Балка Хорольського району, де він зупинився на скутері, так як двигун перестав працювати.

Коли ОСОБА_3 о 04 год. 30 хв. приїхав власним скутером до перехрестя автодороги "Київ - Харків - Довжанський" та повороту до с. Демина Балка Хорольського району, то побачив там ОСОБА_6, який стояв біля колесовідбійника та курив цигарку. На запитання ОСОБА_3 до ОСОБА_6, що останній тут продовжує робити, потерпілий відповів лайкою, після чого у ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин, виник умисел на продовження заподіяння ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень шляхом нанесення ударів ногами, взутими у кросівки в область голови. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_6, який, напів стоячи, обперся на колесо відбійник, та із великою силою наніс останньому не менше 5 ударів правою ногою, взутою у кросівок, по голові, в область лівої скроневої, лівої лобно-скроневої ділянки та в ліву частину обличчя.

Приблизно о 06 годині 30 хвилин від отриманих тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_6 помер у автомобілі швидкої допомоги.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 64 від 12.07.2014 року, смерть ОСОБА_6 настала від крововиливів в мозок та під його оболонки внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка явилась результатом тупої травми голови. При цьому, в область голови було нанесено не менше 6 ударів тупими предметами, якими можуть бути ноги нападника у взутті.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 64-Б від 28.07.2014 року, в результаті побиття ОСОБА_3 потерпілого ОСОБА_6, останньому заподіяні наступні тілесні ушкодження у вигляді епідуральної гематоми, плямистих поодиноких субарахноїдальних крововиливів, дрібно крапкових крововиливів в речовину головного мозку, рани голови, рани та гематоми обличчя крововиливи в м'які тканини голови.

Дані тілесні ушкодження відносно до живої особи у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх нанесення та безпосередньо викликали смерть потерпілого.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 64-Б від 28.07.2014 року, ОСОБА_2 своїми злочинними діями заподіяв потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: переломів 6-9 ребер зліва по середньо ключичній лінії, коронковані сколи 4-х зубів на верхній щелепі та одного зуба на нижній щелепі, рани на слизових оболонках верхньої та нижньої губи по боковій поверхні язика.

Дані тілесні ушкодження у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, та могли утворитися від дії тупих предметів із обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кисть руки, стиснута у кулак та ноги у взутті.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому злочині не визнав, показавши суду, що 06.06.2014 року близько 22 години 00 хвилин він виїхав з села Демина Балка Хорольського району в напрямку села Ялосовецьке Хорольського району, де зустрівся з ОСОБА_7, з яким пішли до магазину, де купили пляшку вина ємністю 0,5 л, яку розпили разом з дівчатами. Він особисто випив близько 100 грам вина. Після чого, він разом з ОСОБА_7 купили ще дві літри пива. Приїхавши втрьох із ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в село Демина Балка Хорольського району близько 00 години 45 хвилин, вони зустрілися з ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які також там гуляли. Він разом з ОСОБА_9 та іншими хлопцями поїхали автомобілем купити пива в кіоск, що знаходиться на трасі Київ-Харків. Обвинувачений ОСОБА_3 вказував, що в автомобілі їхали: на передньому сидінні пасажира - ОСОБА_8, він - на задньому сидінні справа, ОСОБА_2 на задньому сидінні за водієм, ОСОБА_7 - посередині заднього сидіння, а ОСОБА_9 керував автомобілем. Обвинувачений ОСОБА_3 вказував, що виїхавши на трасу, вони побачили, що на автобусній зупинці хтось сидить, а тому вони зупинилися напроти зупинки. Спершу з автомобіля вийшов він, потім за ним ОСОБА_7 та ОСОБА_2 Відстань між ним з ОСОБА_7 та між ОСОБА_2 становила 1-1,5 м. Обвинувачений ОСОБА_3 показав суду, що підійшовши до зупинки, він насвітив екраном мобільного телефону і побачив людину, яку раніше не знав. Під очима цього чоловіка були синці, розсічення над бровою та засохла кров і поруч стояла пляшка пива. Обвинувачений ОСОБА_3 показав суду, що підійшовши ближче до цього чоловіка, ОСОБА_2 впізнав його і запитав про те, чому він тут. А потім ОСОБА_2 повернувшися до них, повідомив, що це той чоловік, який краде курей та вступає в статеві відносини з тваринами і почав сміятися з ОСОБА_6 Обвинувачений ОСОБА_3 показав суду, що він запитав ОСОБА_6 чи це дійсно так, на що останній, будучи на думку ОСОБА_3, в нетверезому стані, виражався на його адресу нецензурними словами, і піднімаючись, вдарив його головою в область носа, після чого у нього пішла кров з носу. ОСОБА_3 вирівнявшись, підняв до гори голову, щоб кров не забруднила його одяг. ОСОБА_6 продовжував виражатися нецензурною лайкою, після чого ОСОБА_3 відштовхнув його правою ногою в руку, і відійшов, при цьому ОСОБА_6 продовжував стояти і лаятися нецензурними словами.

Обвинувачений ОСОБА_3 показав суду, що він разом з ОСОБА_7 пішли до автомобіля, в цей час він чув звуки удару та голос ОСОБА_6, який просив не бити його. Повернувшись назад він побачив, як ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_6 ногою по голові, після чого ОСОБА_6 продовжував лаятися нецензурною лайкою. Через декілька хвилин ОСОБА_2 повернувся до автомобіля і повідомив хлопцям, що він з двох раз «потушив» ОСОБА_6 Приїхавши на заправку на автотрасі Київ-Харків ОСОБА_3 купив три пляшки пива ємкістю по 1 л та цигарки, і разом з іншими хлопцями поїхали вищевказаним автомобілем в село Демина Балка Хорольського району, де розпили пиво, а потім ОСОБА_2 поїхав скутером в напрямку автотраси Київ-Харків і приблизно о 4 годині 15 хвилин зателефонував йому і просив прихати на автотрасу. Приїхавши, ОСОБА_3 побачив ОСОБА_6 та ОСОБА_2, які стояли біля колесовідбійника. ОСОБА_3 показав, що він бачив, як ОСОБА_2 ударив рукою в область голови ОСОБА_6, у якого на носі та на губах вже була кров. Обвинувачений ОСОБА_3 показав суду, що бачив як, ОСОБА_6, сидячи на асфальті, продовжував виражався нецензурними словами, після чого ОСОБА_2 вдарив своїм коліном у голову ОСОБА_6, від цього удару ОСОБА_6 впав, а він дав ляпаса йому по обличчю. ОСОБА_6 хотів встати, але це йому не вдавалося, тоді він знову вдарив його по обличчю. Після цього, ОСОБА_6 віднесли за колесовідбійник і поклали на траву, а після цього залишили ОСОБА_6, який перебував у свідомості.

Обвинувачений ОСОБА_3 показав суду, що це не він заподіював тілесні ушкодження ногами в область голови потерпілому ОСОБА_6 близько 02 години та 04 години 07.06.2014 року, а що ці удари наносив ОСОБА_2Після того, як ОСОБА_6 заподіяв йому удар головою в область носа, в результаті чого у ОСОБА_3 носом пішла кров, тоді у відповідь він штовхнув ОСОБА_6 ногою у плече і повернувся до автомобіля. Повертаючись чув звуки ударів, які наносив ОСОБА_2 ОСОБА_6, що доносилися від зупинки.

ОСОБА_3 також показав суду, що близько 4 години у цей же день поблизу колесовідбійника на повороті на с.Демина Балка на трасі Харків-Київ ОСОБА_6 також заподіяв удари рукою в область голови тільки ОСОБА_2, а він ОСОБА_6 не займав.

Чому він не викликав карету швидкої медичної допомоги, обвинувачений ОСОБА_3 пояснити не зміг.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 не визнав повністю, а лише попросив у неї пробачення за те, що так сталося.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю,показавши суду, що 06.06.2014 року близько 23 години 00 хвилин він на власному скутері поїхав відпочивати в село Ялосовецьке Хорольського району, де разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 вживали спиртні напої. Обвинувачений ОСОБА_2 показав суду, що він особисто випив близько 120 грам горілки, а скільки випив ОСОБА_3 - йому не відомо. Після чого, близько 0 годині 30 хвилин вони всі разом поїхали до села Демина Балка, де із знайомими продовжили відпочивати та вживати спиртні напої. Близько 01 год. 30 хв. на прохання ОСОБА_3 на автомобілі ОСОБА_9 він, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 поїхали до м. Хоролу, щоб придбати пива та цигарок. Проїжджаючи біля повороту на с. Демина Балка хтось із хлопців попросив зупинитися, так як на зупинці у світлі фар було видно незнайому особу. Обвинувачений ОСОБА_2 показав суду, що першими з автомобіля вийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_7 і, переступивши через колесовідбійники, вони попрямували до зупинки, а за ними пішов і він.

Підходячи до зупинки, на відстані трьох метрів від зупинки, ОСОБА_2 почув звуки ударів, а підійшовши до зупинки, побачив, як ОСОБА_3 наносить чоловікові, який сидів на зупинці, удари ногами в область голови. Всього ОСОБА_3 заподіяв цьому чоловікові 4-5 ударів ногами по голові, які він особисто побачив. Після чого ОСОБА_7 став відтягувати ОСОБА_3 від потерпілого. На його питання навіщо він його б'є, ОСОБА_3 відповів: «Щоб ОСОБА_6 не розслаблявся».ОСОБА_7 не заподіював удари потерпілому, а навпаки, взявши ОСОБА_3 під руки, почав його відтягувати. Потім ОСОБА_3 та ОСОБА_7 пішли до автомобіля, а він підійшов до потерпілого. На його питання про те, чи вступав він в статеві зносини з тваринами, ОСОБА_6 відповів йому нецензурною лайкою, що його обурило і він один раз кулаком лівої руки в область обличчя, а саме по губах, та один раз правою ногою в область грудної клітини вдарив ОСОБА_6, після чого потерпілий сів, а він повернувся до автомобіля. Обвинувачений ОСОБА_2 показав суду, що біля ОСОБА_6 він перебував близько 1 хвилини. Видимість була нормальною - близько 3-4 метрів, небо було зоряне. У цей час на тілі ОСОБА_3 він ніяких тілесних ушкоджень не бачив. Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що після цього, приїхавши до села Демина Балка, він разом із хлопцями продовжував відпочивати до 4 години, а потім він скутером поїхав до траси Київ-Харків, але у нього зламався скутер і на допомогу він викликав по телефону ОСОБА_3, який через пару хвилин на скутері приїхав на автотрасу Київ-Харків, де біля повороту на село Демина Балка стояв ОСОБА_6, обпершись сідницями об колесовідбійник, що було метрів за 10 від нього. ОСОБА_6 був одягнутий в темного кольору штани та футболку, на його обличчі біля брови був синець та засохла кров на губах. На запитання ОСОБА_3, ОСОБА_6 відповів, що він когось чекає. Ця відповідь не задовольнила ОСОБА_3 і він почав наносити удари правою ногою в область голови потерпілого ОСОБА_6 Загалом ОСОБА_3 наніс ОСОБА_6 близько чотирьох ударів, підіймаючи ОСОБА_6 на рівень удару після попереднього, а в цей час на одяг ОСОБА_2 від ударів потрапляли бризки крові потерпілого. Після останнього удару ОСОБА_6 не зміг підвестися, а тому ОСОБА_3 взяв його за волосся, припідняв, після чого вдарив лівою ногою в плече, в результаті чого ОСОБА_6 сів на асфальт сідницями і вдарився обличчям об відбійник, після чого помочився на голову потерпілому. Потім ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_13 і попросив принести води на трасу. Приблизно через 5-10 хвилин до них прибігли ОСОБА_13 і ОСОБА_11 У цей час ОСОБА_3 знову вдарив ОСОБА_6 по голові рукою, від чого останній впав та почав харчати, а ОСОБА_13 та ОСОБА_11 просили більше не бити ОСОБА_6, і вони перенесли потерпілого на траву на узбіччя автотраси за колесовідбійник, де його і залишили, роз»їхавшись по домівках, не сподіваючись при цьому, що ОСОБА_6 може померти, оскільки після того, як ОСОБА_6 поклали на траву, то він дихав, був при свідомості. Обвинувачений ОСОБА_2 показав суду, що наступного дня ОСОБА_3 повідомив йому по телефону, що ОСОБА_6 помер, і попросив нічого не розповідати працівникам міліції.

Свої показання про механізм, кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому ОСОБА_6, ОСОБА_2 показав на місці вчинення злочину за допомогою статиста під час проведення з ним слідчого експерименту, що зафіксовано в протоколі слідчого експерименту від 24.07.2014 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, а щодо відшкодування моральної - частково, просив суд врахувати, що він частково відшкодував завдані збитки.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_2 повністю своєї вини у скоєному злочині та незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, яке сприщило смерть потерпілого ОСОБА_6, винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, повністю доводиться наступною сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів:

- рапортом оперативного чергового Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області від 07.06.2014 року, про те що ІНФОРМАЦІЯ_10 року о 6 годині 30 хвилин надійшло повідомлення від медсестри приймального відділення про те, що швидкою допомогою доставлений ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, житель АДРЕСА_3, з тілесними ушкодження, який по дорозі в лікарню помер (а.с. 103 том 1);

- показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка є сестрою ОСОБА_6 та яка показала суду, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року було жорстоко вбито її брата ОСОБА_6, смерть якого для неї є непоправимою втратою, якою їй завдано значної матеріальної та моральної шкоди, яку вона просить стягнути з обвинувачених, а саме: стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 100 000 гривень з кожного обвинувачених за мінусом 12 000 гривень, які їй добровільно відшкодував обвинувачений ОСОБА_2, а також матеріальну шкоду на її користь з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та витрати на поховання ОСОБА_6 і судові витрати в загальній сумі 22 526,53 грн. солідарно з обох обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3

По суті вчиненого злочину потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що про смерть брата ОСОБА_6 вона дізналася в день його смерть ІНФОРМАЦІЯ_10 року. Свого брата ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_1 охарактеризувала як не конфліктну людину, який нікого не ображав, щодо наявності схильності в нього до зоофілії ОСОБА_1 нічого повідомити не може, як і про обставини його побиття. Щодо покарання вона висловила свою думку про те, що обвинуваченого ОСОБА_3 слід суворо покарати, оскільки він навіть не намагався відшкодувати, завдану їй злочином матеріальну та моральну шкоду, а обвинуваченого ОСОБА_2 вона просила суд суворо не карати і не позбавляти його волі, оскільки він допоміг їй у похованні брата ОСОБА_6, неодноразово частинами відшкодовував завдану злочином шкоду і просив пробачення, про що вона звернулася до суду з письмовою заявою;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який показав суду, що він є очевидцем вчиненого злочину, і показав суду, що в ніч з 06. на 07.06.2014 року він відпочивав у с. Ялосовецьке Хорольського району із ОСОБА_3 та ОСОБА_2, разом вживали спиртне. Вони з ОСОБА_3 випили приблизно по 100 грам алкогольного напою «Маренго», ОСОБА_2 пив горілку.

Близько 01 год. він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на двох скутерах поїхали до с. Демина Балка, де відпочивала молодь.

Приблизно о 01 годині 20 хвилин ОСОБА_3 попросив ОСОБА_9 поїхати по спиртне на автозаправку, що знаходиться на автотрасі Київ-Харків. Близько 01 год. 30 хв. на прохання ОСОБА_3 на автомобілі ОСОБА_9 він, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_8 поїхали до м. Хоролу, щоб придбати пива та цигарок. Проїжджаючи повз зупинку до с.Демина Балка ОСОБА_2 попросив зупинити автомобіль, щоб подивитися хто сидить на зупинці. Він, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підійшли до зупинки. ОСОБА_3 присвітив мобільним телефоном і запитав у незнайомого чоловіка хто він, цей незнайомий чоловік почав піднімати голову і зачепив своєю головою ніс ОСОБА_3, після чого у ОСОБА_3 з носа пішла кров. При цьому цей незнайомий чоловік виражався нецензурною лайкою, а тому ОСОБА_3 ударив його ногою у плече. Після цього ОСОБА_7 взяв ОСОБА_3 під руку і вони пішли до автомобіля, а ОСОБА_2 залишався на автобусній зупинці, при цьому він чув голос цього незнайомого чоловіка, який просив його не бити. ОСОБА_2 повернувся до автомобіля через 5 хвилин та почав хвалитися, що зламав незнайомцю переносицю. У той час було темно, але як відбувалися події біля зупинки він добре бачив.

Свідок ОСОБА_7 показав, що приїхавши до с. Демина Балка, він разом з присутніми в автомобілі хлопцями продовжував вживати спиртні напої.

Про обставини побиття потерпілого ОСОБА_6 вранці, він дізнався від працівників міліці.

Щодо зміни своїх показань, які він дав як у ході досудового розслідування як свідок, так і під час перевірки його показань на місці у ході слідчого експерименту, ОСОБА_7 повідомив, що обмовив ОСОБА_3, так як злякався працівників міліції. Разом з тим ОСОБА_7 зауважив, що показував і розповідав все добровільно, без будь-якого фізичного або психічного примусу, а про те, чому він спочатку викриваючі показання дав відносно ОСОБА_3, ОСОБА_7 не зміг пояснити. Щодо відносин з обвинуваченими свідок ОСОБА_7 повідомив, що з ОСОБА_3 він підтримує дружні стосунки, з ОСОБА_2 - не спілкується.

Під час одночасного допиту зі свідком - колишнім заступником начальника СВ Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_20, ОСОБА_7 наполягав на своїх показаннях, наданих у судовому засіданні, та мотивував надання на досудовому слідстві викриваючих показань відносно ОСОБА_3, враховуючи підказки ОСОБА_20 ОСОБА_20, будучи допитаним судом в якості свідка, спростував показання ОСОБА_7 та повідомив, що на час скоєння злочину ОСОБА_7 був єдиним свідком. Про те, хто саме і куди заподіював тілесні ушкодження працівникам міліції достеменно не було відомо, також, на той час не було відомо об'єктивних судово-медичних даних розтину трупу ОСОБА_6 Про кількість та механізм заподіяних тілесних ушкоджень стало відомо саме з показань свідка ОСОБА_7

Так, безпосередньо у ході проведення слідчого експерименту (протокол від 08.06.2014 року на а.с. 181-195 том 1) свідок ОСОБА_7 відтворив та показав на місці події обставини та механізм заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_6, а саме, про те, що перебуваючи на зупинці «Демина Балка», ОСОБА_3 лівою та правою ногами наніс 4-5 ударів у голову потерпілому ОСОБА_6 При цьому потерпілий йому нічого не говорив, а ОСОБА_2 у бійку не втручався. ОСОБА_7 показав, як він підбіг до ОСОБА_3 та відтягнув його в бік до автомобіля. На його запитання з приводу мотивів побиття потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 повідомив: «Щоб не розслаблявся».

На виконання ухвали Хорольського районного суду від 03.03.2015 року судово-медичним експертом Хорольського районного відділення обласного бюро СМЕ ОСОБА_21 була проведена додаткова судово-медична експертиза трупа громадянина ОСОБА_6, зідно висновків якої покази ОСОБА_7, дані ним в ході проведення слідчого експерименту 08.06.2014 року відповідають об»єктивним судово-медичним даним, встановленим при судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_6 (а.с. 121 том 4).

У ході судового розгляду, з приводу можливого психологічного тиску на свідка ОСОБА_7, були допитані старший слідчий в ОВС СУ УМВС України в області ОСОБА_22 та колишній заступник начальника СВ Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_20, які показали суду, що слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_7 проводився без будь-якого фізичного або психічного тиску на свідка у присутності понятих. Перед слідчим експериментом свідок ОСОБА_7 дав послідовні та викриваючі показання відносно ОСОБА_3 щодо заподіяння останнім неодноразових ударів ногою в область голови потерпілому ОСОБА_6 Вказаний механізм він відтворив безпосередньо на місці події. Дані судово-медичного дослідження трупу потерпілого на той час ще не були відомі, тому працівники міліції не могли підказувати ОСОБА_7 про механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Свідок ОСОБА_7 показував все добровільно, без будь-якого фізичного або психічного тиску.

Допитані в судовому засіданні поняті, які були присутні при проведенні слідчого експерименту ОСОБА_23 та ОСОБА_18 показали суду, що при проведенні слідчого експерименту на свідка ОСОБА_7 жодного тиску не вчинялося. Свідок ОСОБА_7, навіть, сам це підтверджував під час проведення слідчої дії, відповідаючи на питання слідчого. ОСОБА_7 є сусідом ОСОБА_23, тому він його добре знає та бачив по ньому, що ОСОБА_7 не переживає.

Свідок ОСОБА_23 показав суду, що після дачі показань в прокуратурі Хорольського району у кримінальному провадженні за фактом дачі ОСОБА_7 завідомо неправдивих показань у судовому засіданні по даному кримінальному провадженню, прийшовши додому він запитав ОСОБА_7 про причини зміни ним показань, на що той відповів, що йому так треба.

Аналогічні висновки викладені у висновку судово-психологічної експертизи №277 від 22.05.2015 року (а.с. 172-184 том 4), відповідно до якого у відеозаписі при проведенні 08.06.2014 року слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 не констатуються ознаки впливу на нього з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії.

Про добровільну дачу свідком ОСОБА_7 показань у ході слідчого експерименту, підтвердила, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24, яка працювала на час проведення слідчого експерименту Яловецьким сільським головою Хорольського району, у приміщенні якої (сільської ради) розпочинався даний слідчий експеримент.

Таким чином, до показань свідка ОСОБА_7, наданими в судовому засіданні в частині заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, а не ОСОБА_3, суд ставиться критично, оскільки суд вважає, що дані показання змінені ним на користь ОСОБА_3 вже безпосередньо у судовому засіданні і вони протиріччять показанням інших свідків та обвинуваченого ОСОБА_2, а також матеріалам кримінального провадження. Обвинувачений ОСОБА_2 показав суду, що свідок ОСОБА_7 після даної події перестав з ним спілкуватися.

Отже, суд вважає, що ставлення свідка ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_2 є упередженим, а за допомогою зміни своїх показань свідок ОСОБА_7 намагається перекласти вину у смерті потерпілого ОСОБА_6 на самого ОСОБА_2;

- показаннями свідків: ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27, які 06.06.2014 року бачили ОСОБА_6 у місті Хоролі ще до його побиття і показали суду, що 06.06.2014 року вони були свідками того, як у ОСОБА_6 був припадок епілепсії. Вони викликали швидку медичну допомогу, а після надання медичної допомоги ОСОБА_6 пішов від автостанції, що в цетрі міста Хоролу, в напрямку траси Київ-Харків, щоб добратися додому в село Ялосовецьке. Ці свідки показали суду, що ОСОБА_6 ніхто не бив, але під час припадку епілепсії він сам падав на землю, від чого в області його голови була подряпина;

- показаннями свідка ОСОБА_28, який працює лікарем Хорольської підстанції екстреної медичної допомоги та який показав суду, що 06 червня 2014 року близько 15 години 30 хвилин був виїзд карети швидкої допомоги в складі фельдшера ОСОБА_29 з водієм в місто Хорол, вул. Червоноармійська на виклик по приступу епілепсії потерпілого ОСОБА_6 Цього ж дня, близько 17 години був ще один виклик до ОСОБА_6 В складі бригади, яка виїхала на виклик, був він - лікар ОСОБА_28 та фельдшер ОСОБА_30. Свідок показав суду, що приїхавши на виклик, він разом з фельдшером побачили хворого ОСОБА_6, який перебував в стані алкогольного сп»яніння, маючи заторможений стан, але він розповів хто він і звідки, та що його турбує. Було проведено огляд ОСОБА_6, в результаті якого було виявлено забійну рану над бровною дугою з правого боку, кругом рани була підшкірна гематома. Більше ніяких тілесних ушкоджень на потерпілому не було. Наступного дня близько 5 -на початку 6 години ранку до швидкої допомоги надійшов виклик в с. Демина Балка. Чоловік, який викликав швидку допомогу, повідомив, що проїжджаючи на велосипеді в сторону с. Демина Балка, він побачив дуже побитого чоловіка, який перебував без свідомості. Свідок ОСОБА_28 показав суду, що він був у складі бригади, яка виїхала на цей виклик і бачив, що біля зупинки на повороті на село Демину Балку на узбіччі дороги на траві лежав на спині чоловік з розкинутими руками обличчям догори. Це був той самий чоловік, якого вдень він оглядав. У потерпілого було агонічне дихання з виходженням кров»яних згустків. Після того, як потерпілого на носилках занесли до карети швидкої допомоги та підключили до крапельниці, через 5-7 хвилин він помер. Свідок ОСОБА_28 показав, що у медичній карточці він вказав такі тілесні ушкодження: забій головного мозку, синдром очків, агонія. Свідок ОСОБА_28 також показав суду, що на його думку причиною смерті потерпілого стала черепна травма, оскільки череп потерпілого був повністю розбитий;

- аналогічними показаннями свідків: ОСОБА_29, який працює фельдшером виїзної бригади Хорольської підстанції екстреної медичної допомоги, ОСОБА_30, який працює фельдшером виїзної бригади Хорольської підстанції екстреної медичної допомоги, та ОСОБА_31, яка працює старшим фельдшером Хорольської підстанції екстреної медичної допомоги, даними ними в судовому засіданні;

Показання вказаних свідків - працівників швидкої допомоги підтверджуються наданими та дослідженими в судовому засіданні картками виїзду швидкої медичної допомоги до ОСОБА_6:

- за 06.06.2014 о 15 год. 27 хв., де поставлений діагноз: стан після епілептичного приступу;

- за 06.06.2014, о 17 год. 09 хв., де поставлений діагноз: забійна рана чола довжиною 1 см. та гематома діаметром 2 см.;

- за 07.06.2014, о 05 год. 11 хв. , де поставлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, «синдром очків», агонія.

- показаннями свідка ОСОБА_9, який показав суду, що в ніч з 06 на 07.06.2014 разом зі знайомими вони гуляли в с.Демина Балка.

Близько 01 години до них приїхали на мопедах ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, які вже були напідпитку. Близько 2 години ночі хтось з них попросив відвезти їх до автозаправки поблизу міста Хорола, щоб купити спиртні напої, на що він погодився і на власному автомобілі «Фольцваген Пассат», до якого сіли спереду - ОСОБА_8, а ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 сіли позаду і вони виїхали на автодорогу Київ-Харків. Свідок ОСОБА_9 показав суду, що хлопці когось побачили на зупинці на іншій стороні дороги біля повороту на село Демина Балка та попросили зупинити автомобіль. Після чого ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 пішли до зупинки на іншу сторону автодороги, а він та ОСОБА_8 залишилися в автомобілі. Хвилин через 10 до автомобіля повернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_7, а через пару хвилин повернувся і ОСОБА_2 Про що хлопці розмовляли він не чув і тілесних ушкоджень він на них не бачив;

-показаннями свідка ОСОБА_8, який в судовому засіданні дав аналогічні показання показанням свідка ОСОБА_9, але додав, що по дорозі від зупинки він чув, як хлопці говорили, що на зупинці когось побили;

- показаннями свідка ОСОБА_32, який показав суду, що у ніч з 06 на 07.06.2014 року він відпочивав у компанії разом із знайомими в с.Демина Балка Хорольського району. Близько 01 години 30 хвилин до них на скутерах приїхали ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Близько 2 години ОСОБА_9 на своєму автомобілі разом із ОСОБА_8, а ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 від'їхали, а через 10 хвилин до них під'їхав скутером ОСОБА_12 та повідомив про те, що на автобусній зупинці на трасі Київ-Харків біля повороту на с.Демина Балка відбувається бійка. ОСОБА_12 разом із ОСОБА_33 поїхали до автотраси подивитися, що там відбувається. А приблизно через 15 хвилин ОСОБА_9 разом з хлопцями повернулися в село Демина Балка. При цьому ОСОБА_2 повідомив, що це вони на зупинці побили чоловіка з с.Ялосовецьке;

- показаннями свідка ОСОБА_12, який показав суду, що у ніч з 06 на 07.06.2014 року він відпочивав у с.Ялосовецьке, а потім у с.Демина Балка. Він бачив як біля зупинки на трасі до с. Демина Балка четверо осіб поводили себе агрессивно, а на протилежній стороні стороні автотраси стояв легковий автомобіль. Приїхавши до с.Демина Балка, він взяв із собою ОСОБА_34 і повернувся до зупинки, де побачив сидячого незнайомого йому чоловіка, який представився ОСОБА_6. Він зразу зрозумів, що це той чоловік, якого називають крадієм і зоофілом і хлопці його постійно б'ють. Чоловік, повідомивши, що його побили хлопці і попросив його не бити. Вони запропонували йому викликати швидку медичну допомогу, але ОСОБА_6 відмовився. На його обличчі він побачив незначну кількість крові та синці. Він не чув ні від ОСОБА_3, ні від ОСОБА_2, що вони били ОСОБА_6;

- показаннями свідка ОСОБА_34, який дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_12, та додав, що на зупинці, де сидів потерпілий, видимість була нормальною на відстані 10 метрів, а з відстані 2-3 метри було видно добре;

- показаннями свідка ОСОБА_35, який показав суду, що у ніч з 06 на 07.06.2014 року він разом з друзями відпочивав у с.Демина Балка Хорольського району. До них під»їхав ОСОБА_12, який повідомив, що бачив, як біля зупинки на автодорозі Київ-Харків відбувається якась бійка. Про те, чи від'їздив ОСОБА_9 та інші хлопці із села Демина Балка, він не бачив, так як до цього перебував у магазині, а після 03 год. вони з ОСОБА_9 поїхав додому;

- показаннями свідка ОСОБА_13, який показав суду, що близько 1 години ночі 07.06.2014 року він приїхав до с.Демина Балка Хорольського району, щоб відпочити, де разом з друзями розпивав спиртні напої, а через деякий час туди ж приїхали ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ОСОБА_3 попросив ОСОБА_9 відвезти їх автомобілем до м. Хорол, щоб купити випивки, на що ОСОБА_9 погодився. Після того як ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 поїхали у напрямку м. Хорол, приблизно хвилин через 10, до них під'їхав скутером ОСОБА_12 та повідомив про те, що на автобусній зупинці відбувається бійка. ОСОБА_12 та ОСОБА_34 поїхали до траси подивитися, що там відбувається, а повернувшись, вони розповіли, що на автобусній зупинці сидить якийсь чоловік. А коли повернулися ОСОБА_9 з хлопцями, то ОСОБА_3 і ОСОБА_2 повідомили, що то вони побили чоловіка на зупинці, який виражався на їхню адресу нецензурною лайкою. про те, хто і скільки заподіяв ударів ОСОБА_6, він не пам'ятає.

Близько 4 години ранку ОСОБА_2 на своєму скутері поїхав додому, але через деякий час він зателефонував ОСОБА_3 і просив його приїхати до траси, що той і зробив. Через деякий час ОСОБА_3 передзвонив до них і попросив набрати води і швидко приїхати до них на трасу. Підбігши до автотраси, вони побачили, що біля колесовідбійника знаходиться потерпілий, а ОСОБА_3 декілька разів ляснув його рукою по обличчю з метою привести його до тями. Інших ударів він не бачив. Потерпілий був побитий, обличчя в області очей заплило. Свідок ОСОБА_13 запитав ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що вони роблять, на що останні відповіли, що потерпілий нехороша людина, зоофіл, ґвалтує котів та чіпляється до дівчат. На його вимогу, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 віднесли потерпілого на траву на узбіччя, де свідок ОСОБА_13 його вмив, а потерпілий при цьому виражався на його адресу нецензурною лайкою. Залишивши, лежачого на траві ОСОБА_6, вони разом з ОСОБА_3, а ОСОБА_2 з ОСОБА_11 поїхали на скутерах додому;

- показаннями свідка ОСОБА_11, який дав суду показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_13, та додав про те, що він не чув тієї ночі від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, а також показав суду, що ОСОБА_3 в його присутності дав потерпілому ОСОБА_6 два ляпаси по обличчю, але останній не підвівся, після чого він поїхав додому з ОСОБА_2, а ОСОБА_13 - з ОСОБА_3;

- показаннями свідка ОСОБА_36, який показав суду, що близько 5 години ІНФОРМАЦІЯ_10 року на узбіччі траси Київ-Харків біля повороту на с. Демина Балка Хорольського району, на відстані 10-15 метрів від асфальтного покриття, він виявив чоловіка зі значними тілесними ушкодженнями області голови. На обличчі цього чоловіка було незначна кількість крові, але при вдихові та видихові у нього йшла ротом кров, очі потерпілого були запухлі та запливші. Свідок ОСОБА_36 показав суду, що коли він обізвався до цього чоловіка, то він нічого не відповів, після цього він терміново викликав працівників швидкої методичної допомоги, дочекавшись яких, він поїхав у своїх справах. Біля чоловіка інших осіб не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_37, який показав суду, що 07.06.2014 року вранці, близько 04 години 20 хввилин, біля колесовідбійника автотраси на повороті до с. Демина Балка Хорольського району він бачив невідомого чоловіка, біля якого знаходилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 При ньому цього чоловіка ніхто не бив. ОСОБА_3 повідомив йому, що це саме той чоловік, який краде курей, після чого він поїхав в сторону с. Демина Балка. Коли доїжджав до села, то назустріч йому йшли ОСОБА_13 та ОСОБА_11, які прямували в напрямку траси Київ-Харків;

- показаннями свідка ОСОБА_38, який показав суду, що він працюючи слідчим слідчого відділення Хорольського РВ УМВС України в Полтаській області, згідно ухвали слідчого судді Хорольського районного суду він проводив слідчі дії по даному кримінальному провадженню, а саме, проводив обшук у домоволодінні обвинуваченого ОСОБА_3 з метою вилучення одягу та взуття, в який він був одягнений на момент вчинення злочину. Одяг та взуття ОСОБА_3, а саме, кросівки, штани, та інший верхній одяг, в присутності понятих було добровільно видано матір»ю ОСОБА_3 При цьому в нього складося враження про те, що вона вже знала, які речі необхідно видавати та підготувала їх;

- показаннями свідків: ОСОБА_39 та ОСОБА_40, які показали суду, що після 4 години ранку 07.06.2014 року, повертаючись із м. Миргород додому, проїжджаючи по автотрасі Київ-Харків, на повороті до села Демина Балка вони бачили, як біля повороту, поблизу скутера стояв ОСОБА_2, одягнений в червоні штани. Вони його впізнали, оскільки він є їхнім односельцем, а дещо далі, на відстані 5-10 метрів від нього, біля колесо відбійника було ще двох чоловіків, які чи то борюкалися, чи то один з них нахилився.

Показання свідків ОСОБА_39 та ОСОБА_40 в сукупності з іншими доказами підтверджують, що саме ОСОБА_3 перебував поблизу ОСОБА_6, а ОСОБА_2 - стояв осторонь.

Крім цього, вина ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується такими доказами, дослідженими у судовому засіданні та узгодженими між собою, а саме:

- протоколом огляду трупа ОСОБА_6 від 07.06.2014 року та фототаблицею до нього (а.с. 104- 109 том 1);

- протоколом огляду місця події від 07.06.2014 року та фототаблицею до нього (а.с. 110-125 том 1);

- ДВД-диском із відеозаписом огляду місця події від 07.06.2014 року (а.с. 126 том 1);

- протоколом огляду перехрестя автодороги Київ-Харків та с. Демина Балка від 07.06.2014 року та фототаблицею до нього (а.с. 127-132 том 1);

- ДВД-диском із відеозаписом огляду місця події від 07.06.2014 року (а.с. 133 том 1);

- протоколом огляду майданчика між магазином «Мотосвіт» та магазином «Рибалка» у м. Хоролі від 07.06.2014 року та фото таблицею до нього (а.с. 135- 142 том 1);

- ДВД-диском із відеозаписом огляду місця події від 07.06.2014 року (а.с. 143 том 1);

- копією лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_6 № 71 від 10.06.2014 року (а.с. 144 том 1);

- протоколом проведення слідчого експерименту в селі Ялосовецьке Хорольського району Полтавської області від 08.06.2014 року за участю свідка ОСОБА_7, фото таблицею до нього (а.с. 181-194 том 1);

- ДВД-диском із відеозаписом слідчого експерименту із свідком ОСОБА_7 від 08.06.2014 року (а.с. 195 том 1);

- висновком дадаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 № 64-В від 06.03.2015 року (а.с. 121 том 4);

- висновком судово-психологічної експертизи відеоматеріалів №277 від 22.05.2015 року (а.с. 172-184 том 4);

- протоколом обшуку від 07.06.2014 року в господарстві за адресою АДРЕСА_2, належного на праві приватної власності ОСОБА_41, в якому проживає її син ОСОБА_2, згідно якого в даному господарстві було виявлено та вилучено чоловічі брюки джинсові червоного кольору, чоловічі черевики темно-сірого кольору, на яких виявлено сліди речовини бурого кольору, та кофту чоловічу напівшерстяну сірого кольору (а.с. 61-65 том 2);

- протоколом обшуку домогосподарства, де проживає ОСОБА_3 та фототаблицею до нього від 07.06.2014 року, в ході якого вилучено його особисті речі: кросівки синього кольору, штани темно-синього кольору, куртка-вітровка червоного кольору, футболка білого кольору з написом чорного кольору.

Відповідно до протоколу обшуку вдома у ОСОБА_3 від 07.06.2014 року вилучено його вищевказані особисті речі. Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 510 від 17.06.2014 року на кросівках ОСОБА_3 виявлено кров людини, яка може походити від ОСОБА_6 Разом з тим, відповідно до висновків проведених судово-імунологічних експертиз по іншим об'єктам за № 508 від 23.06.2014 року, № 509 від 17.06.2014 року, №507 від 20.06.2014 року - на футболці, штанях та куртці ОСОБА_3, крові не виявлено. Як показав в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 з вилучених у ОСОБА_3 речей останній був у ніч події в куртці та кросівках. А футболка та штани на ньому були іншими. Учасники судового процесу, оглядаючи штани ОСОБА_3, зазначили про те, що ці штани є випраними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаними обставинами пояснюється відсутність крові ОСОБА_6 на вилученому одязі ОСОБА_3 - штани випрані (з показань ОСОБА_2, це взагалі не ті штани), куртка та футболка були не ті на ньому під час заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6, - з показань ОСОБА_2, покази якого були послідовні та такі, що узгоджуються з іншими доказами з самого початку досудового розслідування, а тому піддавати їх сумніву у цій частині немає підстав.

А також, відповідно до показань ОСОБА_3, перебуваючи на зупинці «Демина Балка» ОСОБА_6 розбив йому ніс, що зазвичай супроводжується кровотечею та потраплянням крові на одяг обвинуваченого, оскільки з показань самого обвинуваченого кров у нього носом йшла. Однак на одязі крові не виявлено, що підтверджує те, що вилучений у ОСОБА_3 одяг за місцем його проживання не той, у якому він був під час вчинення злочину (а.с. 48-54 том 2);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2 від 24.07.2014 року з фототаблицею до нього (а.с. 78-97 том 2);

- висновком судово-медичної експертизи № 64 від 07.06.2014 року трупа ОСОБА_6, відповідно до якого на трупі ОСОБА_6 виявлені такі тілесні ушкодження: крововиливи в м'які тканини голови, рани та гематоми голови, обличчя, перелом ребер зліва, коронковий скол 4-х зубів на верхній щелепі та 1 зуба на нижній щелепі, синці шиї, грудної клітки, верхніх кінцівок та нижніх кінцівок, садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, епідуральна гематома, плямисті, поодинокі субарахноїдальні крововиливи, дрібнокрапкові виливи в речовину головного мозку. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів, з достатньо великою силою, такими предметами могли бути як кисті стиснуті в кулак, так ноги у взутті нападника(-ів). Рана на лобі, синці по задній поверхні лівого та правого ліктьових суглобів, садна по задній поверхні лівого ліктьового суглобу, лівого передпліччя та по передній поверхні лівого колінного суглобу, характерні для їх утворення при падінні потерпілого на тверде покриття. Рани обличчя, гематом голови, обличчя, крововиливи в м'які тканини голови, епідуральна гематома, поодинокі плямисті, субарахноїдальні крововиливи, дрібнокрапкові крововиливи в речовину головного мозку відносно до живої людини і окремо від інших ушкоджень, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення і які безпосередньо викликали його смерть.

Смерть ОСОБА_6 наступила від крововиливів в мозок та під його оболонки внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка явилась результатом тупої травми голови.

Смерть ОСОБА_6 настала в автомобілі швидкої допомоги при транспортуванні до лікарні.

Перелом ребер зліва, коронковий скол 4-х зубів на верхній щелепі та 1-го зуба на нижній щелепі відносно до живої людини і, окремо від інших ушкоджень кваліфікуються як ушкодження середньої ступені тяжкості. Рани на голові та обличчі відносно до живої людини та окремо від інших ушкоджень кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Синці шиї, грудної клітки, верхніх кінцівок та нижніх кінцівок, садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок відносно до живої людини і, окремо від інших ушкоджень, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Виходячи з кількості виявлених зовнішніх ушкоджень заподіяних громадянину ОСОБА_6, їх характеру та розташуванню можна зробити висновком, що ОСОБА_6 загалом нанесено не менше 19-ти ударів тупими предметами в різні частини тіла, з яких:

- не менше 6 в область голови,

- не менше 8 в область обличчя,

- не менше 2 в область грудної клітки зліва,

- не менше 3 по лівій руці.

В момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитися як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні, переважно обличчям до нападника.

Після отримання тілесних ушкоджень в область голови потерпілий міг виконувати будь-які цілеспрямовані дії в короткий проміжок часу, можливо декілька хвилин. Після отримання вищевказаних ушкоджень по голові, потерпілий ОСОБА_6, міг прожити короткий проміжок часу (декілька годин). Тілесних ушкоджень, характерних для волочіння трупу, не виявлено (а.с. 113-115 том 2);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 64-А від 24.07.2014 року трупа ОСОБА_6, відповідно до якого покази підозрюваного ОСОБА_2 дані ним в ході проведення слідчого експерименту відповідають об'єктивним судово-медичним даним, установленим при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 (122 том 2);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 64-Б від 28.07.2014 року трупа ОСОБА_6, відповідно до якого, тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер зліва, коронковий скол 4-х зубів на верхній щелепі та 1-го зуба на нижній щелепі, рани на слизових оболонках верхньої та нижньої губи та по боковій поверхні язика, виявлені на трупі ОСОБА_6, могли утворитися від дії тупих предметів, з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути як кисті рук, стиснуті у кулак, так і ноги у взутті.

Вказані тілесні ушкодження у причинному зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_6 не перебувають.

Рани обличчя, гематоми голови, обличчя, крововиливи у м'які тканини голови, епідуральна гематома, поодинокі плямисті субарахноїдальні крововиливи, дрібно крапкові крововиливи в речовину головного мозку, могли утворитися від дії тупих предметів, з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути як кисті рук, стиснуті у кулак, так і ноги у взутті.

Дані ушкодження відносно до живої особи і окремо від інших ушкоджень кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх нанесення і які безпосередньо викликали смерть потерпілого. Тілесні ушкодження у вигляді синця по тильній поверхні лівої кисті утворився від дії тупого предмету, вірогідніше всього від удару як рукою так і ногою у взутті та є характерними для самооборони та відносно живої особи і окремо від інших відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с. 125-127 том 2);

- висновками судово-медичних експертиз № № 54 та 55 від 08.06.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до яких на тілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 яких-небудь тілесних ушкоджень не виявлено (а.с. 117, 119 том 2);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 506 від 27.06.2014 року, відповідно до якого кров трупа ОСОБА_6 належить до В 2 (111) групи, якій властивий антиген В та ізогемаглютинін анти-А. Кров ОСОБА_3 належить до А в (11) групи, якій властиві антиген А та ізогемаглютинін анти-В. Кров ОСОБА_2 належить до В 2 (111), якій властиві антигени В та ізогемаглютинін анти-В. На футболці, спортивних штанах сірого кольору та спортивних штанах синього кольору, наданих на дослідження, знайдена кров людини де виявлений антиген В. Ця кров може походити від ОСОБА_6, ОСОБА_2 Походження цієї крові від ОСОБА_3 виключається (а.с. 146-149 том 2);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 500 від 17.06.2014 року, відповідно до якого у змиві речовини бурого кольору із колесовідбійників з місця події, виявлено кров людини, яка може походити від ОСОБА_6 (а.с. 184-185 том 2);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 503 від 17.06.2014 року, відповідно до якого, у змивах речовини бурого кольору із стіни зупинки громадського транспорту виявлено кров людини, яка може походити від ОСОБА_6 (а.с. 189-192 том 2);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 510 від 17.06.2014 року, відповідно до якого, на кросівках ОСОБА_3, вилучених в ході обшуку, виявлено кров людини, яка може походити від ОСОБА_6 (а.с. 212-213 том 2);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 511 від 20.06.2014 року, відповідно до якого на кофті ОСОБА_2, вилученої в ході обшуку, виявлено кров людини, яка може походити від ОСОБА_6, ОСОБА_2 (а.с. 232-234 том 2);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 512 від 17.06.2014 року, відповідно до якого, на футболці ОСОБА_2, вилученої в ході обшуку, виявлено кров людини, яка може походити як від ОСОБА_6, так і від ОСОБА_2 (а.с. 217-218 том 2);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 513 від 16.07.2014 року, відповідно якого на джинсових штанях ОСОБА_2, вилучених в ході обшуку, виявлено кров людини, яка може походити як від ОСОБА_6., так і від ОСОБА_2 (а.с. 222-223 том 2);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 514 від 15.07.2014 року, відповідно до якого на черевиках ОСОБА_2, вилучених в ході обшуку, виявлено кров людини, яка може походити як від ОСОБА_6, так і від ОСОБА_2 (а.с. 227-228 том 2);

- висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 196-МК від 07.07.2014 року, відповідно до якого на джинсових штанах ОСОБА_2, вилучених в ході обшуку, виявлено помарки та краплі крові, які утворилися в результаті вільного падіння крапель рідкої крові з предмету несучої її на собі, та в результаті доторкання тканини брюк до предмету, несучого її на собі (а.с. 237-238 том 2);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 519 від 16.07.2014 року, відповідно до якого волосся, вилучене з місця події, є волоссям людини, яке може походити від ОСОБА_6 (а.с. 177-180 том 2);

- висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 195-МК від 07.07.2014 року, відповідно до якого на черевиках ОСОБА_2 накладень, схожих на кров, не виявлено (а.с. 241 том 2); - висновком судово-цитологічної експертизи № 180 від 19.06.2014 року піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластин ОСОБА_6, відповідно до якого при серологічному дослідженні слідів крові та встановлені антигенного складу клітин реакцією змішаної аглютинації в об. 1,2 виявлений антиген В ізосерологічної системи ABO, який може походити від особи (осіб), в крові (якої) яких він знаходиться, в тому числі, як і від ОСОБА_6, так і від ОСОБА_2 (у випадку, якщо на момент скоєння злочину в останнього були пошкодження у вигляді зовнішньої кровотечі). Походження крові та клітин виявлених в об. 1,2 від ОСОБА_3 виключається (а.с. 1-6 том 3);

- висновком судово-цитологічної експертизи № 183 від 19.06.2014 року 6 недопалків цигарок із нашаруванням слідів речовини бурого кольору, відповідно до п. 3.6. якого, при серологічному дослідженні недопалка «Loft» (об.6) виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО, який може походити від особи (осіб), в крові та виділення якої (яких) він властивий, в тому числі, як і від ОСОБА_6 так і від ОСОБА_2 Походження антигену В ізосерологічної системи АВО виявленого в (об. 6) від ОСОБА_3 виключається (а.с. 16-25 том 3); - актом судово-психіатричного експерта № 330 від 25.06.2014 року, відносно якого ОСОБА_2 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи індивідуальні особливості ОСОБА_2, рівень його інтелектуального розвитку та конкретні умови, в яких було здійснено протиправне діяння, він міг правильно розуміти значення своїх дій та їх наслідків (а.с. 31-37 том 3);

- актом судово-психіатричного експерта № 331 від 25.06.2014 року, відносно якого ОСОБА_3 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності і міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи індивідуальні особливості ОСОБА_3, рівень його інтелектуального розвитку та конкретні умови, в яких було здійснено протиправне діяння, він міг правильно розуміти значення своїх дій та їх наслідків (а.с. 39-44 том 3);

За клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Бондаренка С.Г. судом винесено ухвалу від 05.05.2015 року про надання судового доручення для проведення слідчої дії, а саме огляду місця події. На виконання цієї ухвали суду було проведено огляд місця події та складено протокол огляду місця події від 30.07.2015 року (а.с. 207-209 том 4). Суд критично ставиться до цього протоколу, щодо визначення видимості об'єктів у нічний час безпосередньо на місці події, оскільки всі свідки, які давали показання щодо того бачили вони чи ні обставини події були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. У кожної людини свої властивості зору у нічний час. Також, обстановка на місці події не відповідала обстановці на той час, оскільки було похмуре небо, а на час вчинення злочину було зоряне небо з місячним освітленням;

- та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності. Всі вищевказані докази суд визнає відповідно до вимог ст. ст. 84, 85, 86 КПК України належними доказами, оскільки вони підтверджують існування обставин своєних обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 злочинів; а також допустимими доказами, оскільки вони отримані в порядку, встановленому нормами КПК України. Суд вважає вищенаведені докази обґрунтованими та правдивими. Допитавши обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потерпілу ОСОБА_1, всіх свідків, а також дослідивши та належним чином оцінивши всі зібрані по даному кримінальному провадженню докази в їх сукупності, суд приходить до твердого переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Враховуючи обстановку та обставини вчиненого обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_6, характер їхніх злочинних дій, зміну показань в ході досудового і судового слідства обвинуваченим ОСОБА_3, та виходячи із інших доказів, досліджених в ході судового слідства по даному кримінальному провадженню в своїй сукупності, фактичне невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_6 суд розцінює як спосіб захисту обвинуваченого ОСОБА_3 від пред'явленого йому обвинувачення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вірною кваліфікацію органами досудового слідства дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст.121 КК України та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України.

Отже, своїми умисними діями, що виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, а обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив умисне середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченим: ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України, суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кожним обвинуваченим злочину, особи винних ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Суд враховує тяжкі наслідки - смерть потерпілого ОСОБА_6, яка наступила від умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, скоєного обвинуваченим ОСОБА_3

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив умисний злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, який відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Пом»якшуючою відповідальність обставиною відносно обвинуваченого ОСОБА_3, відповідно ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає те, що обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вибачився перед потерпілою ОСОБА_1 за те, що так сталося.

Пом»якшуючими відповідальність обставинами відносно обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття в скоєному та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки він із самого початку досудового розслідування та в судовому засіданні давав правдиві показання, стабільні та такі, що узгоджуються з іншими доказами, а також суд вважає добровільне часткове відшкодування потерпілій ОСОБА_1 завданої шкоди шляхом надання допомоги в похованні ОСОБА_6 та шляхом часткового відшкодування грошима, завданої злочином їй матеріальної та моральної шкоди.

Обтяжуючою відповідальність обставиною відносно обох обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно ст. 67 КК України, є вчинення ними кримінального правопорушеня в стані алкогольного сп»яніння.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 як за місцем навчання так і за місцем проживання характеризується позитивно, кримінальне правопорушення скоїв вперше, раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягався, щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочинів та добровільно частково відшкодував потерпілій завдану кримінальним правопорушенням шкоду, а також суд враховує думку потерпілої ОСОБА_1, яка просила суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_2, не позбавляти його волі.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 кримінальне правопорушення скоїв вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, а також суд враховує, що від жителів сіл Демина Балка, Костюки та Вербино Хорольського району Полтавської області до суду надійшов лист-звернення за підписом 95 осіб, які позитивно характеризують обвинуваченого ОСОБА_3 Разом з тим суд враховує, що в скоєному злочині вини обвинувачений ОСОБА_3 не визнав і не розкаявся, навіть не приймав мір для хоча б часткового відшкодування потерпілій ОСОБА_1 завданої шкоди, а також суд враховує думку потерпілої ОСОБА_1, яка в судовому засіданні наполягала на суворій мірі покарання для обвинуваченого ОСОБА_3, а саме на позбавленні його волі.

Суд враховує, що обидва обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають молодий вік та вперше притягуються до кримінальної відповідальності.

При обранні міри покарання для обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст.121 КК України, не зважаючи на наявність однієї пом»якшуючої покарання обставини, суд виходячи з тяжкості вчиненого ним злочину та враховуючи тяжкі наслідки від скоєного злочину - смерть потерпілого ОСОБА_6, характеру та тривалості його дій, з урахуванням думки потерпілої ОСОБА_1, яка в судовому засіданні наполягала на суворій мірі покарання для обвинуваченого ОСОБА_3а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини в скоєнні злочину не визнав і не покаявся, суд приходить до твердого переконання, що відсутні будь-які підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 ст. ст. 69 та 75 КК України, та вважає, що виправлення цього обвинуваченого досягне своєї мети лише у випадку призначення йому покарання у вигляді реального позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 121 КК України.

При обранні міри покарання для обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст.122 КК України, враховуючи тяжкість злочину, особу винного ОСОБА_2, сукупність пом»якшуючих обставин та обставину, яка обтяжує покарання, а також враховуючи думку потерпілої ОСОБА_1, яка в судовому засіданні просила суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_2 та не позбавляти його волі, суд дійшов висновку про можливість та доцільність виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням згідно ст.. 75 КК України, із покладенням на нього обов»язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обрані обвинуваченим вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчинених ними злочинів, обставинам справи, але й особам обвинувачених, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_3 призначається покарання, пов»язане з позбавленням волі, запобіжний захід відносно нього слід обрати у виді тримання під вартою, взявши його під варту і зали суду.

Враховуючи, що обвинуваченого ОСОБА_2 суд звільняє від відбування покарання з випробуванням, йому слід обрати запобіжний захід до вступу вироку в законну силу у виді особистого зобов»язання.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 суд керується статтями 61, 368 КПК України, статтями 23, 1166 та 1167 ЦК України та постановами Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 в редакції від 27.02.2009 року), в частині процесуальних витрат ст. 118-124 КПК України.

Так, потерпілою ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню заявлено цивільний позов, який вона уточнила в ході судового розгляду, про відшкодування завданої їй матеріальної шкоди в сумі 22 526,53 грн. та моральної шкоди в сумі 200 000 грн. Обґрунтовуючи ці свої позовні вимоги в частині майнової шкоди ОСОБА_1 надала суду рахунок на придбання одягу для поховання ОСОБА_6 на суму 418 грн. (а.с.57 том 1), накладну № 19 від 09.06.2014 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 19 від 09.06.2014 року, які видані ПП ОСОБА_42 магазину «Ритуал» на суму 1941 грн., що становлять вартість труни, полотенечного та інших ритуальних матеріалів для поховання ОСОБА_6 (а.с. 60 том 1), рахунок-фактуру № 1 від 09.07.2014 року на придбання пам»ятника гранітного чорного вартістю 3600 грн. (а.с. 64 том 1); чеки на придбання пального для поїздок для участі в процесуальних діях на досудовому слідстві на суму 889,49 грн. (а.с.65 том 1); а також акт про надані послуги адвокатом Тимохіною Л.С. по складенню цивільного позову, та квитанцію від 11.08.2014 року на суму 300 грн. (а.с. 66 том 1), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 509 Тимохіної Л.С. (а.с. 67 том 1). Потерпіла ОСОБА_1 в своєму позові просила стягнути із винних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кошти за поминальний обід та за обіди, які вона планує організувати на поминки свого брата ОСОБА_6 на 40 днів, на півроку та на рік, всього на суму 12 500 грн. При цьому ОСОБА_1 вказала, що на суму 2500 грн. вона придбала цукерки, печиво, спиртне та інші необхідні продукти харчування, а куди саме була витрачена чи планувалась витратити сума 10 000 грн. вона не вказала і квитанцій на підтвердження цих понесених нею витрат, вона суду не надала. В судовому засіданні ОСОБА_1 в збільшення своїх позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди надала суду чеки на придбання пального та квитки на проїзд автобусним сполученням від місця її проживання із Зінківського району в судові засідання Хорольського районного суду протягом 2014-2015 року на загальну суму 2 531,99 грн., а також квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.08.2014 року за послуги моргу Хорольської ЦРЛ на суму 346,05 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити частково.

Суд вважає, що оскільки позивачкою не надано суду належних, допустимих доказів щодо суми 10 000 грн. вартості затрат, які позивачка понесла чи планувала понести на поминальні обіди, а тому щодо затрат на поминальний обід суд вважає доведеною суму витрат, що становить 2 500 грн., які позивачка витратила на придбання цукерок, печива, м»яса, та інших необхідних продуктів для поминального обіду.

Вирішуючи питання щодо стягнення з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 понесених нею витрат на правову допомогу в розмірі 300 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу та витрат пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ст.ст.26,30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження вимог потерпілої ОСОБА_1 щодо стягнення витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката, надані наступні докази: акт про надані послуги адвокатом Тимохіною Л.С. по складенню цивільного позову, та квитанцію від 11.08.2014 року на суму 300 грн. (а.с. 66 том 1), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 509 Тимохіної Л.С. (а.с. 67 том 1).

Виходячи з того, що фактично потерпілою сплачено адвокатові за надані послуги 300 грн., суд вважає необхідним стягнути із обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 300 грн. в рівних долях з кожного, а саме по 150 грн. з кожного з обвинувачених.

Крім того, суд вважає необхідним, відповідно до наданих позивачкою підтверджуючих документів, стягнути з обвинувачених на користь потерпілої ОСОБА_1 3 421,48 грн., що становить процесуальні витрати, а саме, понесені нею витрати на забезпечення її прибуття на досудове слідство та в судові засідання, так як ці витрати підтверджуються відповідними квитанціями про придбання пального та автобусними квитками, в рівних долях з кожного, а саме по 1710,74 грн. з кожного з обвинувачених.

Оскільки смерть потерпілого ОСОБА_6 наступила від неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_3, то витрати на поховання ОСОБА_6 в сумі 8 805,05 грн., що складається із витрат на придбання одягу - 418 грн.; на придбання труни та інших ритуальних предметів - 1941 грн.; на придбання пам»ятника - 3 600 грн.; на придбання продуктів на поминальний обід - 2 500 грн.; послуги моргу - 346,05 грн. слід стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3

Щодо позову потерпілої в частині відшкодування завданої їй моральної шкоди, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до п.17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, тобто особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред'явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі. Пунктом 3 цієї ж постанови встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п. 9. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 в редакції від 27.02.2009 року - Розмір відшкодування моральної немайнової)шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує стан здоров'я потерпілої ОСОБА_1, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, обсяг страждань, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також необхідні для неодноразових поїздок із Зінківського району до Хорольського району Полтавської області для участі в слідчих діях на досудовому слідстві та для участі в судових засіданнях Хорольського районного суду. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи ті моральні страждання, які потерпіла ОСОБА_1 перенесла від злочину, а також враховуючи майновий та фінансовий стан обох обвинувачених. Відповідно до п. 10 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України - у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. Враховуючи дані про особи обвинувачених, їхнє відношення до вчиненого діяння та його наслідків, характеру негативних наслідків, викликаних діями саме ОСОБА_3, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_1, як під час вчинення протиправного діяння відносно її брата, так і після, а також зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану потерпілої ОСОБА_1 та з урахуванням вже сплачених обвинуваченим ОСОБА_2 потерпілій 12 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне у часткове задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування завданої їй моральної шкоди стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 70 000 гривень. А сума моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 підлягала би відшкодуванню 30 000 гривень, але враховуючи що ОСОБА_2 добровільно частково відшкодував потерпілій ОСОБА_1 12 000 гривень, а тому невідшкодована залишається сума 18 000 гривень, яку слід з нього стягти на користь потерпілої ОСОБА_1 у часткове задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди. Судові витрати по даному кримінальному провадженню за проведення судово-психологічної експертизи № 277 від 22.05.2015 року становлять 4250,40 грн., які слід стягнути на користь держави з обох обвинувачених в рівних долях, а саме в сумі по 2125,20 грн. з кожного. Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 31, 176-179, 183, 369 - 371, 373, 374, 376, 393, 395, 61, 368, 118-124 КПК України, 23, 1166 та 1167 ЦК УкраїниПостановами Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «"Про практику призначення судами кримінального покарання» та від 31.03.1995 року № 4 в редакції від 27.02.2009 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», а також від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки 6 місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 обрати у виді тримання під вартою, взяти під варту в залі суду м. Хорол, негайно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати, починаючи з 18 вересня 2015 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу обрати у виді особистого зобов'язання.

У часткове задоволення цивільного позову щодо відшкодування матеріальної шкоди стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 10 665,05 (десять тисяч шістсот шістдесят п»ять гривень 05 копійок) гривень.

У часткове задоволення цивільного позову щодо відшкодування матеріальної шкоди стягнути із обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 1 860 (одну тисячу вісімсот шістдесят гривень) гривень.

У часткове задоволення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 70 000 (сімдесят тисяч) гривень.

У часткове задоволення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди стягнути із обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних долях судові витрати по проведенню судово-психологічної експертизи № 277 від 22.05.2015 року в сумі 2125,20 (дві тисячі сто двадцять п»ять гривень 20 копійок) грн. з кожного в дохід держави.

Речові докази: паперовий конверт з піднігтьовим вмістом трупу ОСОБА_6, паперовий конверт зі змивом речовини бурого кольору з відбійника, вилучений на а/т «Київ-Харків» поблизу с. Демина Балка, паперовий конверт зі змивом речовини бурого кольору зі стіни зупинки, вилучений на а/т «Київ-Харків» поблизу с. Демина Балка, паперовий конверт з зразком грунту з речовиною бурого кольору, паперовий конверт з зразком грунту з речовиною бурого кольору, паперовий конверт зі зрізами нігтів ОСОБА_3, паперовий конверт зі зрізами нігтів ОСОБА_2, паперовий конверт зі зразками слини ОСОБА_3, паперовий конверт зі зразками слини ОСОБА_2, паперовий конверт з шістьма недопалками, вилученими на а/т «Київ-Харків» поблизу с. Демина Балка, паперовий конверт з контрольним зразком марлі, на яку відбирався зразок слини ОСОБА_2, паперовий конверт з контрольним зразком марлі, на яку відбирався зразок слини ОСОБА_3, паперовий конверт з контрольним зразком марлі, на яку відбирався зразок крові ОСОБА_2, паперовий конверт з контрольним зразком марлі, на яку відбирався зразок крові ОСОБА_3, паперовий конверт зі зразками венозної крові ОСОБА_2, паперовий конверт зі зразками венозної крові ОСОБА_3, експертний пакет з капцем на ліву ногу ОСОБА_6, експертний пакет з капцем з кепкою ОСОБА_6, полімерний пакет з футболкою ОСОБА_6, полімерний пакет з футболкою, спортивні штани (сірі), спортивні штани (сині), пара сандаль ОСОБА_6 до висновку експерта № 506, полімерний пакет з фрагментом цегли до висновку експерта № 502, паперовий конверт з зразками волосся з голови ОСОБА_6, паперовий конверт з зразками волосся з голови ОСОБА_2, паперовий конверт з зразками волосся з голови ОСОБА_3, паперовий конверт з зразком волосини вилученої під час огляду місця події, паперовий конверт з луковицею волосини, вилученої під час огляду місця події, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Хорольського РВ УМВС України - знищити; полімерний пакет з кофтою до висновку експерта № 511, полімерний пакет з джинсовими штанами ОСОБА_2 до висновку експерта № 513, полімерний пакет з парою черевиків ОСОБА_2 до висновку експерта № 514, полімерний пакет з футболкою до висновку експерта № 512, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Хорольського РВ УМВС України - передати власнику ОСОБА_2; полімерний пакет з парою кросівок вилучених під час обшуку у будинку ОСОБА_3 в с. Д. Балка, полімерний пакет з курткою ОСОБА_3 до висновку експерта № 507, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Хорольського РВ УМВС України - передати власнику ОСОБА_3.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області. А обвинуваченим з моменту отримання його копії.

Головуючий Н. С. Миркушіна