Рішення № 507454, 22.03.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.07 р. Справа № 20/400

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянуву відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Інтерхім”, м.Дніпропетровськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ

про стягнення 6047,47 грн.

За участю представників:

від позивача: Семакін О.О. - дов.

від відповідача: Салтанова Н.М. - дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулося Закрите акціонерне товариство „Інтерхім”, м.Дніпропетровськ, із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, про стягнення 6047,47 грн., з яких – 5856,00 грн. – основний борг за поставлений товар за договором постачання № 15/691 від 01.08.04 р., 167,88 грн. – сума інфляції, 23,59 грн. – сума 3% річних.

Під час розгляду справи позивач змінив підстави позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача вищезазначені суми у зв”язку із несплатою відповідачем у повному обсязі товару, поставленого позивачем за накладними.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накладні, довіреності, банківські виписки, претензію та інвентаризаційне повідомлення із доказими їх направлення відповідачеві, рахунки, акт звірки взаємних розрахунків, розрахунок позовних вимог.

Відповідач позову не визнав, посилаючись на відсутність у бухгалтерському обліку підприємства заборгованості за спірними поставками, в обгрунтування чого надав суду копії платіжних доручень.

За клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.03.07 р. до 22.03.07 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

У листопаді 2004 р. – лютому 2005 р. позивач постачав відповідачеві товар – алюмофлюс, що підтверджується наявними у справі копіями накладних №№ 1051, 1079, 1111, 1163, 1214, 23, 36, 55, 84, 106 на загальну суму 81816,00 грн. та довіреностями представників відповідача.

Відповідач проти факту поставки не заперечив.

На сплату поставленого за зазначеними накладними товару позивач направляв відповідачеві рахунки №№ 1764, 1856, 1931, 1992, 94, 112, 140, 201, 280 за період з листопада 2004 р. по лютий 2005 р., які відповідач отримував та частково сплачував, про що свідчать формуліровки призначення платежу у платіжних дорученнях відповідача на сплату товару.

У зв”язку із неповною сплатою відповідачем поставленого товару позивач направив претензію № 1561 від 15.09.06 р., отриману відповідачем 19.09.06 р. та залишену ним без відповіді, після чого позивач звернувся до суду із даним позовом та з урахуванням заяв про зміну позовних вимог № 1760 від 12.01.07 р., № 1774 від 19.01.07 р., уточнення до заяви про зміну позовних вимог № 1782 від 19.01.07 р. просить суд стягнути з відповідача 5856,60 грн. – суму основного боргу за поставлений за вищезазначеними накладними товар, 167,88 грн. – суму інфляції, 23,59 грн. – суму 3% річних.

Свої вимоги позивач обгрунтовує наявними в матеріалах справи копіями накладних, довіреностей, банківських виписок, претензій та інвентаризаційного повідомлення із доказими їх направлення відповідачеві, рахунків, акту звірки взаємних розрахунків, розрахунком позовних вимог, а також посиланням на приписи ст.ст.11, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на відсутність боргу на користь відповідача, обгрунтовуючи своє ствердження наданими суду копіями платіжних доручень №№ 9037, 9189, 7932, 9905, 84, 459, 743, 902, 1183, 1547, 2214 за період з листопада 2004 р. по березень 2005 р.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно із ст.509 зазначеного кодексу, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.525 зазначеного кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Факт постачання позивачем відповідачеві тавару та його вартість підтверджено наданими суду накладними та довіреностями представників відповідача.

Відповідач проти факту поставника алюмофлюсу не заперечив.

Отже, між сторонами внаслідок їх дій (передача товару позивачем та приймання його відповідачем) виникло цивільне правовідношення – зобов”язання, в силу якого відповідач, зокрема, зобов”язаний сплатити на користь позивача грошові кошти за отриманий товар.

Оскільки строк виконання відповідачем зазначеного зобов”язання не було визначено сторонами, в силу ст.530 Цивільного кодексу України відповідач мав сплатити отриманий товар протягом 7 днів з дня отримання претензії позивача як грошової вимоги, тобто з 19.09.06 р. до 27.09.06 р.

Надані відповідачем копії платіжних доручень не свідчать про повну сплату отриманого від позивача за накладними товару та наданих позивачем рахунків, оскільки лише платіжні доручення № 9037 від 03.12.04 р., № 9189 від 09.12.04 р., № 7932 від 02.11.04 р., № 9905 від 28.12.04 р., № 84 від 10.01.05 р. мають посилання на рахунки позивача № 1764 від 17.11.04 р., № 1856 від 30.11.04 р., № 1931 від 13.12.04 р.

Доказів сплати відповідачем рахунків позивача № 1992 від 22.12.04 р., № 94 від 19.01.05 р., № 112 від 21.01.05 р., № 140 від 26.01.05 р., № 201 від 03.02.05 р., № 280 від 10.02.05 р. суду не надано, оскільки решта наданих відповідачем платіжних доручень, а саме - № 459 від 21.01.05 р., № 743 від 28.01.05 р., № 902 від 03.02.05 р., № 1183 від 11.02.05 р., № 1547 від 24.02.05 р. та № 2214 від 16.03.05 р. містять посилання на договірні листи № 15/691 від 01.08.05 р., № 15/364 від 02.08.04 р., договір № 15/691 від 01.08.04 р., рахунки № 367 від 24.02.05 р. (договір № 15/691 від 21.10.04 р.) та № 358 від 22.02.05 р. (договір № 15/691 від 21.10.04 р.), які не мають відношення до предмету даного спору.

Крім того, надані відповідачем копії платіжних доручень не мають посилання на накладні, за якими відповідач отримував від позивача товар.

Таким чином, заборгованість відповідача на користь позивача за переданий за накладними товар в сумі 5856,00 грн. обгрунтовано матеріалами справи, доказів сплати відповідачем даної суми не надано, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 167,88 грн. – суми інфляції та 23,59 грн. – суми 3% річних також підлягають задоволенню як такі, що відповідають приписам ст.625 Цивільного кодексу України та обставинам справи.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов – задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (84306, Донецька область, м.Краматорськ; поточний рахунок 2600901517252 у філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, м.Донецьк, МФО 334817, ЄДРПОУ 00210602) на користь Закритого акціонерного товариства „Інтерхім” (49081, м.Дніпропетровськ, пр.ім.Газети „Правда”, 29; поточний рахунок 26005993280100 в ДОД АППБ „Аваль” м.Дніпропетровська, МФО 305653, ЄДРПОУ 32192953) 5856,00 грн. заборгованості, 167,88 грн. суми інфляції, 23,59 грн. суми 3% річних, 102,00 грн. держмита, 118,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому законом порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 22.03.07 р.

Повний текст рішення підписано 27.03.07 р.

Суддя Донець О.Є.

Надруковано 3 примірники:

1- позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу