Рішення № 50742506, 16.09.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/6544/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренко І.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Дубовика С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Луганської обласної клінічної лікарні Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації про нарахування та стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Луганської обласної клінічної лікарні Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, в якому просив зобов'язати Луганську обласну клінічну лікарню відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) здійснити нарахування заробітної плати на його користь, а також стягнути з Луганської обласної клінічної лікарні суму нарахованої заробітної плати.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що наказом головного лікаря Луганської обласної клінічної лікарні № 12-к від 01.12.2014 року його було звільнено з посади заступника головного лікарня з поліклінічної роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Розрахунок та виплату заробітної плати на день його звільнення відповідач не зробив, у відповідь на заяву позивача йому було відмовлено у проведенні відповідного розрахунку. Враховуючи те, що Луганська обласна клінічна лікарня була переміщена та продовжила свою роботу на території, яка підконтрольна українській владі, то йому було безпідставно відмолено у проведенні розрахунку при звільненні.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що відповідач діє у рамках чинного законодавства, в той час як вимоги позивача є безпідставними. Також вказав, що відповідно до наказу Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації від 01.10.2014 року за № 18с Луганська обласна клінічна лікарня була переміщена на підконтрольну українській владі територію України у м. Сєвєродонецьк. З метою урегулювання питання щодо переміщення Луганської обласної клінічної лікарні на підконтрольну українській владі територію та сповіщення всіх заінтересованих осіб, в газеті Проспект № 44 від 29.10.2014 року було надруковано відповідну об'яву. На підставі постанови КМУ від 07.11.2014 року та листа МОЗ України від 12.11.2014 року Департментом охорони здоров'я було складено протокол робочої групи за питань організації роботи закладів охорони здоров'я № 2 від 01.12.2014 року та було встановлено, що у разі неприбуття працівників на робочі місця в заклади охорони здоров'я на територію, яка є підконтрольною органам влади України, у строки, передбачені постановою КМУ від 07.11.2014 року за № 595, такі працівники вважатимуться такими, що не приступили до виконання своїх посадових обов'язків, а ними зайняті посади - вакантними (не зайнятими). Позивачем не було надіслано інформації щодо переміщення на підконтрольну українській владі територію, у зв'язку із чим на підставі наказу від 01.12.2014 року № 18-к позивача було звільнено з займаної посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Виконати норми ст. 116 КЗпП України відносно позивача неможливо, адже вся бухгалтерська та кадрова документація залишилася у м. Луганську, тобто на непідконтрольній українській владі території, внаслідок чого неможливо встановити факт виконання своїх обов'язків позивачем до моменту його звільнення.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, які викладені у письмових запереченнях проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із наказом директора Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації від 01.10.2014 року № 18с Луганській обласній клінічній лікарні було наказано змінити місцезнаходження на будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі наказу головного лікаря Луганської обласної клінічної лікарні від 01.12.2014 року № 18-к позивача ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади заступника головного лікарня з поліклінічної роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Вказана обставина не заперечувалася сторонами в судовому засіданні та була визнана у позовній заяві та запереченнях проти позову.

22.05.2015 року та 19.06.2015 року ОСОБА_1 звертався із письмовими заявами до головного лікаря Луганської обласної клінічної лікарні, в яких просив надати йому довідку про нараховані та належні до виплати суми, які повинні були бути сплачені йому при звільненні.

22.06.2015 року за вихідним номером 384 головним лікарем Луганської обласної клінічної лікарні було надано письмову відповідь на заяву ОСОБА_1 від 19.06.2015 року, в якій позивачу повідомлялося, що оскільки ним не було надіслано інформації щодо переміщення на підконтрольну українській владі територію, то його було звільнено із займаної посади. Виконати норми ст. 116 КЗпП України відносно позивача неможливо, адже документація щодо обліку робочого часу відсутня у Луганській обласній клінічній лікарні з об'єктивних причин.

Згідно із ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Згідно із абзацом 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно із пунктами 3, 4 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595, заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

Заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки. Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).

Аналiз наведених норм матерiального права дає пiдстави для висновку про те, що Луганська обласна клінічна лікарня, яка у встановленому порядку перемістилася на контрольовану територію, не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим позивачем вимоги про розрахунок, повинна була виплатити ОСОБА_1 всі суми, що належать йому від вказаної установи.

Передбачений частиною першою статтi 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробiтку за час затримки розрахунку при звiльненнi настає за умови невиплати з його вини належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 КЗпП України , при цьому визначальними є такi обставини, як невиплата належних працiвниковi сум при звiльненнi та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відсутність бухгалтерських документів та документів щодо кадрової роботи, на яку посилається представник відповідача, не може свiдчити про вiдсутнiсть вини роботодавця в невиплатi звільненому працiвниковi належних коштiв i не є пiдставою для звiльнення роботодавця вiд обов'язку сплатити зазначенi кошти.

Із змісту вищевикладених письмових доказів вбачається, що позивач пред'явив вимогу про розрахунок 25.05.2015 року, про що свідчить відповідний підпис працівника Луганської обласної клінічної лікарні про прийняття його заяви від 22.05.2015 року.

Проте, станом на час розгляду справи відповідачем не було нараховано та виплачено позивачу належних йому сум в порядку статей 116, 117 КЗпП України, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 до Луганської обласної клінічної лікарні про зобов'язання здійснити нарахування заробітної плати та стягнення нарахованої заробітної плати.

У зв'язку із тим, що позивача у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» було звільнено від сплати судового збору, суд на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави суму судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 197, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Луганської обласної клінічної лікарні Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації про нарахування та стягнення заробітної плати - задовольнити.

Зобов'язати Луганську обласну клінічну лікарню Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, код 01983789, здійснити нарахування заробітної плати ОСОБА_1.

Стягнути з Луганської обласної клінічної лікарні Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, код 01983789, на користь ОСОБА_1 суму нарахованої заробітної плати.

Стягнути з Луганської обласної клінічної лікарні Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, код 01983789, на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

У повному обсязі рішення складено та підписано 18.09.2015 року.

Суддя Д. Б. Баронін