Рішення № 50740742, 17.09.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/9581/14 Головуючий у І інстанції Маценко Н.П.Провадження № 22-ц/780/4950/15 Доповідач у 2 інстанції Лащенко В. Д.Категорія 46 17.09.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Лащенка В.Д.,

суддів: Волохова Л. А., Воробйова Н. С.,

при секретарі Бобко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Жердівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління Держземагенства у Броварському районі Київської області про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку,

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Жердівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління Держземагенства у Броварському районі Київської області про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,2550 га, розташованої за адресою: с. Підлісся Броварського району Київської області.

28 квітня 2011 року він уклав договір з ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про створення проектно-технічної документації на вказану земельну ділянку.

У ході виконання замовлення на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку спеціалістами названого підприємства в процесі визначення кадастрового номера встановлено накладання земельної ділянки на іншу земельну ділянку, що в свою чергу стало перешкодою для присвоєння кадастрового номера його земельній ділянці.

З метою встановлення причини накладення земельних ділянок він звернувся до Головного управління Держкомзему у Київській області, спеціалістами якого проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства та виявлено, що його земельна ділянка з південної сторони накладається на суміжну земельну ділянку, ширина накладки становить 3,60 м, в результаті чого площа ділянки зменшується на 0,0375 га.

На підставі рішення Жердівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 червня 2007 року № 73 ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку площею 0,2025 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Рішення про передачу у власність останньому земельної ділянки площею 0,2025 га прийняте Жердівською сільською радою 25 червня 2007 року, в той час як його батько набув право власності на земельну ділянку ще 17 жовтня 1997 року.

Отже, приймаючи рішення про безкоштовну передачу земельної ділянки ОСОБА_3, Жердівська сільська рада передала у власність і частину земельної ділянки, яка належить йому.

Крім того, при оформленні спірного державного акту на право власності на земельну ділянку межі земельної ділянки з суміжними землекористувачами не погоджувалися. У акті про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки підроблено його підпис. Більше того, підпис власника земельної ділянки також суттєво відрізняється від підпису ОСОБА_3

Враховуючи ту обставину, що оскаржуваним рішенням сільської ради порушується його право власності на земельну ділянку і це рішення суперечить актам цивільного законодавства щодо непорушності права власності, воно підлягає визнанню недійсним, як і виготовлений на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є, зокрема, неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих відносин.

Відмовляючи ОСОБА_5 в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені позовні вимоги про накладання на його земельну ділянку земельної ділянки відповідача, у зв'язку з чим є недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державний акт на право власності на земельну ділянку щодо суміжного власника.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів апеляційного суду з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жердівської сільської Ради народних депутатів від 31 березня 1994 року ОСОБА_6, батьку позивача, надано земельну ділянку площею 0,2550 га в с. Підлісся Жердівської сільської Ради Броварського району для житлового будівництва та обслуговування житлового будинку.

Право власності на вказану земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6 підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії КВ виданим 17 жовтня 1997 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 83.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.1999 року ОСОБА_5 належить 1/2 частина земельної ділянки площею 0,255 га, розміщеної на землях, що знаходяться у віданні Жердівської сільської ради, наданої для житлового будівництва та обслуговування житлового будинку у с. Підлісся Броварського району

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2006 року за ОСОБА_5 визнано право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 на іншу 1/2 частину вищевказаної земельної ділянки, площею 0,2550 га.

Таким чином позивач ОСОБА_5 є власником всієї земельної ділянки площею 0,2550 га в с. Підлісся Жердівської сільської Ради Броварського району, цільове призначення для житлового будівництва та обслуговування житлового будинку.

У судовому засіданні також встановлено, що рішенням Жердівської сільської ради за № 73 від 25 червня 2007 року ОСОБА_3 передана земельна ділянка, площею 0,2025 га з постійного користування у приватну власність, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Матеріали справи свідчать про видачу 23 травня 2008 року ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку , площею 0,2025 га, за адресою: АДРЕСА_1.

При розгляді даної справи по суті встановлено, що 31 серпня 2010 року ОСОБА_3 відчужив належну йому земельну ділянку ОСОБА_4

Заявляючи вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку, позивач зазначав про наявність накладки його земельної ділянки на суміжну та зменшення у зв'язку з цим площі на 0,0375 га та непогодження ним меж земельної ділянки суміжного землекористувача.

Відхиляючи вказані доводи позивача, суд першої інстанції виходив з того, що складення Головним Управлінням Держкомзему у Київській області акта від 11.11.2011 року не належить до компетенції Держземагентства. Контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює Державна інспекція сільського господарства України, про що свідчить лист від 15.08.2013 року ГУ Держземагентства України у Київській області (а. с. 168).

Разом з тим у вказаному листі не зазначено про неправомірність дій Держкомзему у Київській області по складанню такого акта та недостовірність обставин, які встановлені в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.11. 2011 року. Тоді як з цього акта вбачається, що при встановленні в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків ОСОБА_5 Державним підприємством «Київський інститут землеустрою» було встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_5 з південної сторони накладається на суміжну земельну ділянку. Ширина накладки становить 3,60 м у результаті чого площа земельної ділянки ОСОБА_5 зменшується на 0,0375 га. У додатку до даного акту міститься план розміщення земельних ділянок (а.с. 12-15).

Позивачем до суду першої інстанції на підтвердження своїх вимог щодо наявності накладки земельної ділянки, було надано висновок експерта № 1-21/05 від 21.05.2015 року Українського центру судових експертиз згідно з яким накладення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_5 має місце. Площа накладення становить 371,4 кв.м. Фактична центральна межа земельної ділянки ОСОБА_4 не відповідає центральній межі відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку. Встановити, чи відповідає фактична тильна, ліва та права межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 правовстановлюючих документам не вбачається можливим у зв'язку з відсутністю фактичної лівої межі та незабезпеченням доступу до території вказаної земельної ділянки.

Відхиляючи вказаний висновок, суд першої інстанції послався на те, що такий доказ не є безспірним та виходив з того, що накладки суміжних земельних ділянок мають бути підтвердженні відповідним висновком судової землевпорядної експертизи.

З таким висновком колегія суддів не може погодитися, оскільки судом неправильно застосовані норми процесуального права. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував. Відповідачі вказаний письмовий доказ не спростували і клопотань про призначення по справі судової експертизи для з'ясування обставин накладення земельних ділянок не заявляли, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також на підтвердження своїх позовних вимог щодо непогодження ОСОБА_5 меж суміжної земельної ділянки та не вчинення ним підпису у акті про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_3, позивач послався на висновок експерта № 181 від 03 квітня 2015 року експертно-криміналістичного центру, який додав до матеріалів справи.

Суд першої інстанції вказаний висновок вважав неналежним доказом з тих підстав, що його складено у рамках кримінального провадження, за наслідками якого відсутній вирок суду.

Колегія суддів також не може погодитися з таким висновком, оскільки відповідно до вимог ст.. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З висновку судової почеркознавчої експертизи № 181 від 03 квітня 2015 року, проведеної відповідно до постанови слідчого у кримінальному провадженні № 12014110130004040 вбачається, що підпис від імені ОСОБА_5 в графі «ОСОБА_8» в поданому на дослідження акті про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 07.08.2007 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Вказаний доказ містить конкретну інформацію щодо предмета доказування і доводить обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог. Відповідачі вказаний доказ не спростовують.

Згідно п. 1.12 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» складання державного акту на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів, проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки. Проте, при виготовленні та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, не були дотриманні положення вказаної Інструкції та ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки та погодження з суміжними землекористувачами, внаслідок чого земельна ділянка відповідача частково накладається на земельну ділянку позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що факт накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивача доведено. У позивача виникло право власності на земельну ділянку задовго до прийняття сільською радою рішення про надання земельної ділянки у власність відповідачу, тому при ухваленні радою рішення фактично була передана у власність відповідача частина земельної ділянки позивача, чим порушені права останнього.

Відповідно до вимог ст.. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оскільки рішення ради щодо передачі у власність ОСОБА_3 є незаконним, Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0, 2025 га, що розташована в АДРЕСА_1 є недійсним.

За таких обставин ухвалене рішення суду, яким позивачу відмовлено в позові необхідно скасувати як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до Жердівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління Держземагенства у Броварському районі Київської області про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати недійсним рішення Жердівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 червня 2007 року № 73 про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки у розмірі 0, 2025 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Визнати недійсним Державний акт серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку площею 0, 2025 га,що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді