Рішення № 507393, 22.03.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.07 р. Справа № 15/342

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – Шахова Г.О.

від першого відповідача – не з'явився

від другого відповідача – Херувімов Ю.В., Тіткова Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк

до відповідача: - Державного підприємства «Вугілля України» м. Київ

- Державного підприємства “Донецьквантажтранс” м.Донецьк

про: 27 539 грн 50 коп.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 27.02.2007 року по 22.03.2007 року. В судовому засіданні яке відбулося 22.03.2007 року о 9 год 30 хвил оголошувалася перерва до 16 год, для підготовки та оголошення повного тексту рішення

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулась з позовом до Державного підприємства «Донецьквугілля» про стягнення плати за користування вагонами у сумі

27 539 грн. 50 коп (у тому числі ПДВ) у січні - березні 2006р по станції Донецьк,

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 73, 119 Статуту залізниць України (далі – «Статут»); «Правила користування вагонами, контейнерами», затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за № 165/3458 (далі – «Правила»); відомості плати за користування вагонами; договір, тощо.

Відповідач в задоволені позову заперечував посилаючись, що позивачем пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим просив в задоволені позову відмовити

Під час розгляду справи зі складу першого відповідача було виділено в якості самостійної юридичної особи Державне підприємство “Вантажно-транспортне управління”, яке за клопотанням першого відповідача було залучено в якості другого відповідача.

Другий відповідач проти позову заперечував з підстав пропуску строку позовної давності та вважаючи, що вказані операції не є здвоєними, як позначив позивач.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У січні – березні 2006р. позивачем на під’їзні колії, що належать відповідачу, подавалися вагони для подальшого транспортування останнім його контрагентам для вивантаження та навантаження. Облік часу перебування вагонів у відповідача та його контрагентів проводився станцією Донецьк за відомостями плати користування вагонами форми ГУ – 46 №№ 011002,011003, 0111006, 012009, 012013, 013016, 013018, 013019, 014021, 014022, 014024, 014025, 015026, 015028, 015030, 016032, 016037, 016035, 021041, 021042, 021046, 02248, 022051, 023055, 023061, 024062, 024068, 024064, 025070, 025072, 025075, 025074, 026078 , 031081, 031082, 031085, 032089,032091, 033093, 033094, 032090, 033097, 034103 034107 035108 035109 035111 035113 036114 035115 036118 036119 036121 та за відповідний час нарахована плата за користування вагонами у сумі 268 216 грн 68 коп ( в т.ч. ПДВ 44 710 грн 28 коп)

За користування вагонами згідно ст.ст. 73, 119 Статуту і п. 2 «Правил» позивачеві повинна вноситись плата.

Як зазначалося вище, у зв’язку із перебуванням згаданих вагонів на під’їзній колії відповідача на останнього позивачем була нарахована плата за користування вагонами у сумі 223 551 грн 40 коп., а також додатково сума 44 710 грн 28 коп. ПДВ, нарахованого на зазначену суму плати за користування вагонами. Всього: 268 261 грн. 68 коп

Вказані відомості плати за користування вагонами відповідач підписав із зауваженням, частину нарахованої по ним плати, а саме 27 539 грн 50 коп ( у т.ч. ПДВ 4 589 грн 92 коп) не визнав, вважаючи що залізницею невірно визначені вантажні операції як здвоєні, оскільки спірні вагони розвантажувалися та навантажувалися на під”їздні колії різними контрагентами відповідача.

Зважаючи на те, що:

- за ч. 1 ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами;

- згідно ч. 1 ст. 73 Статуту відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, несе підприємство якому належить залізнична під’їзна колія;

- виходячи з умов ч. 2 ст.5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту є обов’язковим для всіх юридичних і фізичних осіб на території України;

- згідно п. 14 договору № 1/104 від 23.05.2005р. відповідач, зобов’язався сплачувати позивачу плату за користування вагонами, зданих на під’їзну колію, згідно Правил;

- п. 3 Правил передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за «Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)», яка складається на підставі, зокрема, «Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)» форми ГУ-45;

- час користування вагонами , визначений у відомостях за даними відповідних пам’яток про користування вагонами (контейнерами);

- відсутність доказів повернення вагонів залізниці раніше, ніж це зазначено у пам’ятках

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідачів судом не приймається, так як вони не грунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Правильне чи неправильне визначення позивачем, що спірні вагони подані під здвоєні операції враховуючи умови абзацу 19 п.4 правил в редакції, яка діяла на час перебування вагонів у користуванні відповідача – у цьому випадку не мала істотного значення, оскільки це , на думку суду, не змінювало встановленого правилами порядку нарахування плати за користування вагонами та не звільняло відповідача від внесення позивачу нарахованої ним суми плати, враховуючи, що відповідач не довів суду повернення спірних вагонів позивачу раніше, чим зазначено у відомостях.

Посилання відповідача, що позивачем пропущено 6 місячний строк позовної давності судом до уваги не приймається з наступних підстав.

Згідно частини 5 ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправника та вантажоотримувачам позовів, які витікають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Стаття 137 Статуту залізниць України передбачає, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту можуть бути подані протягом 6 місяців.

Стаття 6 Статуту визначає, що вантажовідправником ( відправник вантажу, вантажовласник) зазначений у документі на перевезення вантажу ( накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Вантажоодержувач ( одержувач вантажу, вантажовласник) – зазначена у документі на перевезення вантажу ( накладній) юридична або фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

В даному випадку відповідач не є вантажовідправників або вантажоодержувачів в розумінні ст.6 Статут залізниць України, а є лише власником під”їздної колії, а тому, на спірні правовідносини не застосовується 6 місячний строк позовної давності

Суд також зазначає, що плата за користування вагонами не є мірою відповідальності перед залізницею, а тому є об'єктом оподаткування відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", з наступних підстав.

Згідно п.7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1. ст. З вказаного Закону "Про податок на додану вартість" встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.1.4 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг), встановлена п.4.1.ст.4 Закону та визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування.

Абзацем 2 ч.2 ст. 908 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. З Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій, іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організується на договірних засадах.

Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками залізничної під'їзної колії, портам, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється правилами.

Відповідно до пункту 2.7. "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21 листопада 2000 року та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія. Пункт 3.7 цих же Правил передбачає, що у разі обслуговування під'їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії укладається залізницею з цим підприємством на загальних підставах. У таких випадках розрахунки за подачу та забирання вагонів, користування вагонами проводяться залізницею безпосередньо з підприємством промислового залізничного транспорту.

Таким чином платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є власники залізничних під'їзних колій навіть і тоді коли вони не виступають в якості вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Користування вагонами - це використання вагонів тим чи іншим суб'єктом господарської діяльності, який безпосередньо приймає вагони від залізниці для виконання подальших операцій, а потім повертає їх залізниці. Відтак, плата за користування вагонами залізниці вноситься за весь час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника та час затримки вагонів, крім випадків звільнення вантажовласника від зазначеної плати.

Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що вартість послуг залізниці за користування вагонами за змістом норм Закону України " Про податок на додану вартість" входить до бази оподаткування податком на додану вартість, а плата за користування вагонами є платою за надані залізницею послуги по використанню її майна, а не відповідальністю за неналежне виконання зобов'язання.

Саме таку позицію висловив Верховний суд України при розгляді справи № 17/65 ( Постанова ВСУ 07/014 від 26.12.2006 р.)

Враховуючи реорганізацію першого відповідача та виділення з його складу другого відповідача, суд виключає першого відповідача зі складу відповідачів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33,43, 49, ст.ст.82 – 85 ГПК України Господарський суд

ВИРІШИВ

Виключити зі складу відповідачів Державне підприємство «Вугілля України» м. Київ

Позов задовольнити

Стягнути з Державного підприємства “Донецьквантажтранс” (м.Донецьк вул.Словацька, ЄДРПОУ 34828840) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» ( м. Донецьк вул.Артема, 68, ЄДРПОУ 33695886) плату за користування вагонами у сумі 27539 грн 50 коп, витрати по сплаті державного мита у сумі 275 грн 40 коп. витрати по сплаті за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн

Суддя Склярук О.І.