Ухвала суду № 50739004, 21.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1971/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2163/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Ковалюка Я.Ю., Максюти І.О.

секретаря Шемрай Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про забезпечення позову в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Коломийського міськрайонного суду від 23.04.2015 року задоволено заяву ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». Накладено арешт на об'єкти рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2

Вважаючи вказану ухвалу незаконною, необґрунтованою, постановленою без повного з'ясування всіх обставин справи, з порушенням вимог процесуального права ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Вказує що суд не перевірив, яка необхідність вжиття заходів забезпечення позову, якими доказами позивач підтверджує потребу в забезпеченні позову, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Судом також не враховано, що кредит забезпечений іпотекою чотирьохкімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1. З укладенням договору іпотеки квартира обтяжена забороною відчуження, а отже немає реальної загрози її продажу. Суд не надав належної уваги, якою є дійсна вартість квартири і чи не забезпечує вона, як предмет іпотеки, вимоги позивача в повній мірі.

Помилковими висновки суду є ще й тому, що забезпечивши позов, суд наклав арешт на все належне відповідачу майно, не врахувавши при цьому обсягу позовних вимог.

Крім того, вказує на порушення судом правил підсудності при відкритті провадження у справі Коломийським міськрайонним судом, оскільки місцем проживання відповідача є м. Івано-Франківськ, отже справу слід розглядати в Івано-Франківському міському суді.

Просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру допускається забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Так, з позовної заяви вбачається, що ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 886433,22 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором від 15.07.2005 року.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», суд першої інстанції підставно, з метою захисту майнових прав позивача, що є предметом позову, виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суддя не вправі висловлювати думку по суті заявленого позову, а для задоволення заяви про забезпечення позову, на підставі поданих суду матеріалів у нього було достатньо підстав.

Враховуючи те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд безпідставно наклав арешт на належне йому майно, оскільки для забезпечення виконання кредитних зобов'язань із Банком укладено договір іпотеки, так як чинним законодавством не заборонено, при зазначених обставинах, вирішувати питання забезпечення позову при зверненні в суд із таким позовом. Крім того, ринкова вартість предмета іпотеки погоджена сторонами ще у 2005 році та становить 121 866 грн.

Разом з тим колегія зазначає, що судом першої інстанції не враховано співмірність вжитого заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Зі змісту заяви представника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» вбачається, що заявник просив накласти арешт на майно відповідача в межах ціни позову, що відповідає нормам процесуального права. На зазначене суд уваги не звернув та наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача, не зауваживши, що забезпечення позову накладається в межах заявлених позовних вимог.

За наведених обставин колегія приходить до висновку, що ухвалу суду в цій частині слід змінити, зазначивши про те, що арешт на майно ОСОБА_2 застосовується в межах ціни позову.

Розглянувши матеріали, що поступили суду апеляційної інстанції, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307,312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року змінити, вказавши, що накладений арешт на об'єкти рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2, застосовується в межах ціни позову - 886 433,22 грн.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Д. Горблянський

Я.Ю. Ковалюк

І.О. Максюта