Ухвала суду № 50734249, 16.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №214/9608/14-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\1549\К\15 Мхітарян С.С.

Категорія № 27 (І) Доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Зубакової В.П., Ляховської І.Є.,

при секретарі: Маслової К.В.

за участю: представника відповідача Некрасової Катерини Олександрівни, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 24 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (ПАТ «Кривбасзалізорудком») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров*я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків на підприємстві.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 24 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізорудком» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 18270 грн. стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн. в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом при ухваленні рішення не було взято до уваги, що позивач, крім підприємства ПАТ «Кривбасзалізорудком» у шкідливих умовах праці також працював на інших підприємствах, а саме: з 29.06.1982 року по 06.12.1984 року - підземним електрослюсарем черговим з ремонту обладнання, підземним механіком на ш. «Родіна» РУ ім.К.Лібкнехта в/о «Кривбасруда»; з 02.03.1987 року по 31.01.1993 року - підземним механіком, підземним електрослюсарем черговим з ремонту обладнання, підземним механіком на ш. «Родіна» РУ ім.К.Лібкнехта в/о «Кривбасруда»; з 25.06.1998 року по 07.07.2001 року - підземним механіком АТ «Суха Балка»; з 06.09.1999 року по 07.07.2001 року - підземним електрослюсарем черговим з ремонту обладнання на ш. «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізорудком»; з 13.11.2001 року по 25.11.2009 року - слюсарем черговим та з ремонту обладнання (підземним), механіком (підземним) дільниці № 12, механіком (підземним) дільниці № 4 на ш.ім.Артема ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.01.2010 року стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів складає 19 років та 4 місяці, в умовах впливу шкідливих факторів (у цеху) - 8 років. При цьому, позивач звільнився з підприємства відповідача у 2001 році, стан його здоров`я під час роботи у ПАТ «Кривбасзалізорудком» не погіршувався. Фактично ОСОБА_3 почав хворіти лише з 2007 року, тобто під час роботи у ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

На думку апелянта, посилання позивача на неможливість працювати у зв'язку з професійним захворюванням, є безпідставними, оскільки втрата професійної працездатності йому встановлена у віці 51 рік, звільнився з останнього місця роботи не за станом здоров`я, а у зв'язку з виходом на пенсію.

Крім того, ПАТ «Кривбасзалізорудком» зауважили, що погіршення стану здоров`я позивача ОСОБА_3 свідчить про невиконання ним рекомендацій медичних установ щодо проходження лікування, спостереження у терапевта, санаторно-курортного лікування.

Також апелянт посилається на те, що при ухвалені рішення судом першої інстанції не взято до уваги, що рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20.05.2015 року з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_3 стягнуто 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Даним судовим рішенням встановлено, що саме з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», який порушив норми безпеки праці, позивач частково втратив працездатність, що призвело до моральних страждань.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 в період з 29.06.1982 року по 31.01.1993 рік по професії - підземним черговим електрослюсарем по ремонту устаткування, підземним механіком, з 06.09.1999 року підземним черговим електрослюсарем з ремонту устаткування 4 розряду, підземним механіком на дільниці № 5. на шахті «Батьківщина». 07 липня 2001 року був звільнений був з підприємства відповідача за власним бажанням. ( а.с.7-12).

Рішенням ЛЕК Українського НДІПМ ОСОБА_3 було встановлено професійні захворювання за діагнозом: : хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії) першого - другого ступеню; радикулопатія попереково - крижова з помірно вираженими статико - динамічними порушеннями та больовим синдромом.

Висновком МСЕК від 05.03.2010 року позивачу первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності по професійному захворюванню, а саме: 20% - радикулопатія і 15 % по ХОЗЛ, з 01 березня 2010 року безстроково ( а.с. 19).

Згідно Санітарно - гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_3 № 2/2 - 1843 від 30.07.2008 року складеної Криворізьким міським головним управлінням, на робочому місці працівника встановлено на робочому місці позивача перевищення гранично - допустимих показників місць - маса вантажу, що переміщується 36 - 54 кг при нормі до 30кг, нахили корпусу 194 - 315 разів за зміну при нормі 51 - 100 разів, концентрація в повітрі робочої зони аерозолів пилу з вмістом вільного кремнію діоксиду кристалічного від 10 до 70% - до 4.8 мг/м3 при гранично допустимій нормі 2,0 мг/м. (а.с.13-16)

Відповідно до висновку санітарно-гігієнічної характеристики у відповідності гігієнічної кваліфікації праці ГН 3.3.5-3.3.8;6.6.1-083-200, затвердженого наказом МОЗ України №528 від 27.12.2001 року, умови праці підземного електрослюсаря черговий та з ремонту устаткування на ш. «Родіна» відносяться до 3 класу 3 ступеня шкідливості, важкість праці - до 3 класу 2 ступеня шкідливості.(атестація робочих місць 2005 року).

За виявленим професійним захворюванням у позивача 28.01.2010 року було складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, відповідно до якого причиною захворювання ОСОБА_3 перевищення показників пилу та фізичного перенавантаження, які відповідно до п. 19 Акту виникли в результаті порушення керівництвом підприємств зазначених в п. 16 , де працював позивач, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПАТ «Кривбасзалізорудком» винен у виникненні у позивача професійного захворювання, у зв'язку з чим йому було спричинену моральну шкоду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням був встановлений. Він отримав професійні захворювання, втратив працездатність у розмірі 40 %.

Позивач переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання, періодично потребує амбулаторного і стаціонарного лікування, оздоровлення, переносить фізичний біль та моральні переживання, порушено його звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки. На теперішній час ОСОБА_3 зазнає фізичного болю, не має змоги виконувати звичайну для нього роботу, в результаті прикладає значні додаткові зусилля для організації свого життя, в зв'язку зі станом свого здоров'я переносить моральні страждання та переживання.

У зв'язку з чим, висновок суду щодо спричинення позивачу неправомірними діями відповідача ПАТ «Кривбасзалізорудком» моральної шкоди є правильним.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що позивач припинив трудові відносини із підприємствами відповідачів у 2001 році, та фактично почав хворіти лише з 2007 року тобто під час роботи у ВАТ «АрселорМіттал Крививй Ріг", при цьому зазначає наступне.

Так, припинення трудових відносин ОСОБА_3 із підприємством відповідача, не є підставою для відмови у відшкодуванні йому моральної шкоди, оскільки таке відшкодування пов'язується з моментом встановлення органами МСЕК профзахворювання та наявності самого факту роботи особи, у шкідливих умовах праці на підприємстві.

Тобто, посилання апелянта ПАТ «Кривбасзалізрудком» на відсутність у 2001 році, на час припинення трудових відносин ОСОБА_3. професійного захворювання, не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач крім підприємства ПАТ «Кривбасзалізорудком» у шкідливих умовах праці також працював на інших підприємствах, а саме: з 29.06.1982 року по 06.12.1984 року - підземним електрослюсарем черговим з ремонту обладнання, підземним механіком на ш. «Родіна» РУ ім.К.Лібкнехта в/о «Кривбасруда»; з 02.03.1987 року по 31.01.1993 року - підземним механіком, підземним електрослюсарем черговим з ремонту обладнання, підземним механіком на ш. «Родіна» РУ ім.К.Лібкнехта в/о «Кривбасруда»; з 25.06.1998 року по 07.07.2001 року - підземним механіком АТ «Суха Балка»; з 06.09.1999 року по 07.07.2001 року - підземним електрослюсарем черговим з ремонту обладнання на ш. «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізорудком»; з 13.11.2001 року по 25.11.2009 року - слюсарем черговим та з ремонту обладнання (підземним), механіком (підземним) дільниці № 12, механіком (підземним) дільниці № 4 на ш.ім.Артема ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», у зв'язку з чим відсутня вина підприємства відповідача у виникненні професійного захворювання ОСОБА_3, спростовується п. 16 Акту розслідування хронічного професійного захворювання, з якого вбачається, що професійне захворювання у позивача виникло під час виконання трудових обов'язків на підприємствах на яких працював позивач, зокрема ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Колегія суддів, відхиляє доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо неврахування судом першої інстанції рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20.05.2015 року, яким вже стягнуто на користь позивача моральну шкоду в сумі 20 000 грн., як безпідставні. Так, згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню лише обставини, встановлені судовим рішення у цивільних справах, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20.05.2015 року встановлена повністю вина ПАТ «АрселоМіттал Крививй Ріг». Згідно п. 19 Акту розслідування професійного захворювання встановлена вина також і відповідача у виникненні професійного захворювання у позивача, трудовий стаж якого у шкідливих умовах праці становить 19 років 4 місяці.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, врахував ступінь вини відповідача та час роботи позивача на ПАТ «Кривбасзалізрудком» у співвідношенні до ПАТ «АрселорМіттал Крививй Ріг».

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач працював у шкідливих умовах праці не тільки на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим, ПАТ «Кривбасзалізорудком» не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу іншим підприємством, не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки відповідно до п.п.17,19 акту встановлено, що причиною виникнення у позивача професійного захворювання стала робота протягом 19 років 4 місяців у шкідливих умовах праці, з яких з 29.06.1982 року по 31.01.1993 року та з 06.09.1999 року по 07.07.2001 року позивач працював на підприємстві відповідача. Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції правильно визначив ступінь вини відповідача та врахував період роботи позивача саме на підприємстві відповідача.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги про те, що погіршення стану здоров`я свідчить про невиконання ним рекомендацій медичних установ щодо проходження лікування.

Висновок суду про відшкодування відповідачем ПАТ «Кривбасзалізорудком» позивачу моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп\2008р., відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

На думку колегії суддів, при визначенні суми моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізорудком» на користь ОСОБА_3 судом у повній мірі враховані положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Судом при визначенні розміру суми моральної шкоди враховано період роботи позивача у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, відсоток втрати професійної працездатності та його наслідки для ОСОБА_3 та урахував характер і тривалість його страждань, стан здоров'я, тяжкість професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що розмір суми відшкодування моральної шкоди, стягнутий з відповідача на користь позивача, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є безпідставними.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: