Рішення № 50728840, 16.09.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/584/15-ц Провадження № 22-ц/773/1411/15 Головуючий у 1 інстанції: Мосієвич І.В. Категорія: 27 Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Подолюка В.А. ,

суддів - Киці С.І., Данилюк В.А.,

при секретарі - Вергуну Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 14 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 серпня 2014 року між ним та ПАТ КБ "Надра" , що є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в особі начальника відділення № 0207 філії ПАТ КБ "Надра" Луцького РУ Стрільчук Л.П. було укладено договір № 2005115 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення. Предметом договору є розміщення вкладу в сумі 10 000 доларів США на строк три місяці від дати надходження вкладу до 18 листопада 2014 року з виплатою банком на його користь відсотків на суму депозитного вкладу розрахунку 11,5 % річних. Крім того, 22 жовтня 2014 року між ним та відповідачем був укладений інший договір № 2050889 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення. Предметом договору розміщення вкладу в сумі 13 000 доларів США на строк один місяць від дати надходження вкладу до 22.11.2014 року з виплатою на його користь відсотків на суму депозитного вкладу за розрахунку 10% річних. По закінченні терміну дії вищевказаних договорів банком зобов'язані по виплаті позивачу суми депозиту у розмірі 10000 доларів США та 13000 доларів США не виконані в повному обсязі .

На підставі викладеного просив стягнути з ПАТ КБ «Комерційний Банк «Надра» Любомльське відділення № 0207 ПАТ КБ «Надра» Луцького РУ на його користь суму залишку вкладу з нарахованими процентами в розмірі 641727, 07 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 39541,05 грн., трьох відсотків річних у розмірі 5234 грн. моральну шкоду у розмірі 5000 грн. загалом стягнути з відповідача 691502,12 грн..

Під час розгляду справи позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог з якої вбачається, що у зв'язку з поверненням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми у розмірі 200 000 грн. просить стягнути суму залишку вкладу з нарахованими процентами, яка становитиме 4441727,07 грн. і відповідно загалом сума, яка підлягає стягненню становить 491502,12 грн..

Заочним рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 14 травня 2015 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" в особі Любомльське відділення № 0207 ПАТ КБ "Надра" Луцького РУ (адреса вул. Незалежності буд.20, м. Любомль, 44300) код ЄДРПОУ 20025456, ПМФО 380764 на користь ОСОБА_2 суму залишку вкладу у розмірі 213770 (двісті тринадцять тисяч сімсот сімдесят) гривень, не виплачені відсотки за договорами депозиту у розмірі 2104 (дві тисячі сто чотири) гривні 29 копійок, інфляційні витрати у розмірі 13238 (тринадцять тисяч двісті тридцять вісім) гривень, 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 1405 (одна тисяча чотириста п'ять) гривень 61 копійка. Тобто сума яка підлягає до стягнення становить 230518 (двісті тридцять тисяч п'ятсот вісімнадцять) гривень.

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

15 червня 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Надра" Стрюкова І.О. звернулася із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Любомльського районного суду від 20 липня 2015 року вказану заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою та заочним рішенням Любомльського районного суду уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Надра" Стрюкова І.О. подала апеляційну скаргу в якій, просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Судом встановлено, що відповідно договору № 2005115 строкового банківського вкладу від 18.08.2014 року укладеного між позивачем та Публічним Акціонерним товариством "Комерційний банк Надра" вкладник зобов'язаний не пізніше 5 календарних днів з дня підписання договору передати в банк 100000 доларів США, а банк зобов'язується повернути вклад та сплатити проценти на умовах та в порядку визначеному цим договором, строк розміщення вкладу 3 місяця від дати фактичного його надходження (а.с.6).

З квитанції № 2166 вбачається, що ОСОБА_2 18.08.2014 року було перераховано 10000 доларів США в рамках тарифного пакету Новий ПУ "Базовий +" № 2278024 ( а.с. 8).

Згідно договору № 2050889 строкового банківського вкладу від 22.10.2014 року укладеного між позивачем та Публічним Акціонерним товариством "Комерційний банк Надра" вкладник зобов'язаний не пізніше 5 календарних днів з дня підписання договору передати в банк 130000 доларів США, а банк зобов'язується повернути вклад та сплатити проценти на умовах та в порядку визначеному цим договором, строк розміщення вкладу 1 місяць від дати фактичного його надходження ( а.с. 9)

З квитанції № 3574 вбачається, що ОСОБА_2 22.10.2014 року було перераховано 13000 доларів США в рамках тарифного пакету Новий ПУ "Базовий +" № 2088831 ( а.с. 5).

З заяв поданих Начальника відділення від 27.02.2015 року № 0207 ПАТ КБ "Надра" вбачається, що ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням терміну дії депозиту просить повернути кошти із депозитного рахунку НОМЕР_1 в сумі 10000 доларів США термін дії якого закінчився 18.11.2014 року та кошти із депозитного рахунку НОМЕР_2 в сумі 13000 доларів США термін дії якого закінчився 22.11.2014 року ( а.с. 11-15).

З відповіді директора відділення ПАТ КБ "Надра" Луцьке РУ, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року № 83 "про віднесення Публічного Акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 року №26 щодо запровадження тимчасової адміністрації у Публічному Акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра"" та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 27 лютого 2015 року звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для здійснення тимчасової адміністрації з вимогою про повернення йому коштів у сумі 10 000 доларів США за договором банківського вкладу по закінченню строку дії договору, на що отримав відповідь, що гранична сума відшкодування складає 200 000 гривень.

З платіжних доручень вбачається, що № 2656886 від 24.04.2015 року, № 2656894 від 24.04.2015 року, № 2656914 від 24.04.2015 року, № 2656908 від 24.04.2015 року, вбачається, що позивачу виплачено частину вкладу у загальній сумі 200000 гривень, а залишок кошів в розмірі 213770 грн. йому було відмовлено у поверненні з посиланням на запровадження тимчасової адміністрації (а.с.45-46).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Кошти з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача, який має виключне право розпорядження ними, а банк, в свою чергу, у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Станом на 27 лютого 2015 року на рахунку позивача в ПАТ КБ «Надра» знаходилися кошти в сумі 23 116, 97 доларів США.

Відмова банку у виплаті коштів позивачу є необґрунтованою.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

За правилами ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається та це не оспорюється сторонами, що зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу (депозиту) позивачу було перераховано лише частину коштів, однак іншу частину вкладу останній не мав реальної можливості отримати та розпорядитися ними з підстав відмови банку у виконанні договірних зобов»язань.

Доводи апеляційної скарги про те, що до введення в банку тимчасової адміністрації позивач міг розпоряджатися своїми коштами на поточному банківському рахунку, спростовуються наведеними мотивами апеляційної скарги, що підтверджує той факт, що позивач не мав реальної можливості розпорядитися своїми коштами на рахунку.

Вказані обставини свідчать про порушення відповідачем договірних зобов'язань та вимог наведених вище норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги про повернення банківського вкладу є обґрунтованими, що вірно констатував суд першої інстанції.

За змістом ст. ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки).

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не застосовані норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки з 06 лютого 2015 року була розпочата процедура виведення ПАТ КБ «Надра» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 ПАТ КБ «Надра» віднесений до категорії неплатоспроможних (а. с. 74).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2015 року № 26 з 06 лютого 2015 року введено в ПАТ КБ «Надра» тимчасову адміністрацію на три місяці та рішенням від 23 квітня 2015 року № 85 продовжено строк дії тимчасової адміністрації до 05 червня 2015 року.

За змістом наведеної вище ст. 1074 ЦК України випадки обмеження прав клієнтів щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, можуть бути передбачені у спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року (з наступними змінами та доповненнями), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини, тобто у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми вказаного вище закону є спеціальними, і цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 вказаного Закону обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунка вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Доводи апелянта щодо безпідставності стягнення коштів з банку під час дії тимчасової адміністрації не заслуговують на увагу, оскільки запровадження тимчасової адміністрації у банку не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, так як Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не скасовує право на звернення до суду за захистом порушеного права, а лише визначає умови і порядок захисту прав вкладників-фізичних осіб у зв'язку із здійсненням тимчасової адміністрації банку.

За змістом ст. ст. 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання (ст. 610 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Главою 50 ЦК України встановлені підстави припинення зобов'язання, зокрема: виконанням, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи, а також на інших підставах, встановлених договором або законом.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

Отже законодавством визначено спеціальний позасудовий порядок припинення зобов'язань банку перед вкладниками за умови відшкодування їм коштів за вкладами державою в особі Фонду, однак встановлена цим Законом гарантія обмежена в сумі, а жодними іншими нормативно-правовими актами не забезпечуються права вкладників на видачу тієї суми належних їм грошей, що перевищує виплачену Фондом.

Разом з тим, не існує й такого закону, який би передбачав наслідком запровадження тимчасової адміністрації безпосереднє та в повному обсязі звільнення банку від виконання своїх зобов'язань у договірних відносинах із вкладниками, а ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає лише черговість та порядок задоволення вимог до банку (спрямування уповноваженою особою Фонду коштів), де вказується, що вимоги вкладників фізичних осіб у частині, яка перевищує суму, виплачену Фондом, віднесені до четвертої черги кредиторів та можуть бути задоволені за кошти, які одержить уповноважена особа в результаті ліквідації та реалізації майна банку, і це означає, що ні сам Фонд в особі держави, ні банк в добровільному порядку повернення вкладнику решти коштів не гарантують, інакше кажучи, відсутні реальні засоби захисту, окрім судового, які б насправді забезпечили реалізацію та здійснення такого права особи, що відповідно порушує право на ефективний захист згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Під час тимчасової адміністрації вищенаведені положення законодавства дозволяють банку не здійснювати моментального задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, як це визначає ст. 1075 ЦК України у спірних правовідносинах, що вказує на відсутність в особи можливості негайно та протягом деякого часу скористатися належними їй коштами, однак не може підтверджувати втрату права на них взагалі, тому за наявності фактів існування зобов'язання між сторонами, порушеного права вкладника на безперешкодне розпорядження грошима та причетності до такого порушення банку, який не видає йому залишок коштів на рахунку, а також ст. 3 ЦПК України і ст. 15 ЦК України, виключається відмова судом у його захисті.

Однак не можна вважати відмовою у праві на захист цивільного права особи наявність узгодженого Законом та встановленого державою порядку, який стосується забезпечення відшкодування вкладникам Фондом замість банків суми коштів за вкладами, граничний розмір яких не може бути вище ніж 200 000 грн., при цьому вирішення спірних питань з приводу гарантованих Фондом коштів вкладників у межах суми відшкодування здійснюється в порядку, передбаченому ст. 54 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Хоча наявність тимчасової адміністрації банку-боржника не дозволить примусово стягнути кошти з нього безпосередньо, проте не виключає можливості задоволення вкладником своїх вимог, в тому числі й за рахунок проведення взаємозаліку та отримання у власність заставного майна, підписання поруки, списання коштів з рахунка вкладника на погашення кредиту, отримання права вимоги до позичальника, чи інших визначених законодавством дій, які має право вчиняти від імені неплатоспроможного банку уповноважена особа Фонду, не чекаючи обов'язково при цьому четвертої черги (виключно за рахунок коштів, які можуть бути одержані в результаті ліквідації та реалізації майна цього банку), в зв'язку із чим наявність судового рішення про стягнення з банку частини неповернутої Фондом суми коштів за договором банківського рахунка, повинна забезпечити гарантії цивільних прав та обов'язків сторін, а також право особи на справедливий судовий розгляд, визначене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 виплачено 200 000 грн. з наявних на його банківському рахунку коштів.

Разом з тим, рішення суду в частині стягнення з ПАТ КБ «Надра» в дохід держави судового збору в сумі 2305,18 грн. не відповідає вимогам законодавства.

Пунктом 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на час постановлення рішення судом першої інстанції) було передбачено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Як зазначалося вище, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 квітня 2015 року № 85 продовжено тимчасову адміністрацію в ПАТ КБ «Надра» до 05 червня 2015 року.

Статтями 35-37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Оскільки дана справа пов'язана із здійсненням тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Надра», а відповідача в суді представляла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка звільняється від сплати судового збору, рішення в частині стягнення з банку в дохід держави вказаних судових витрат постановлено з порушенням вищенаведених положень законодавства, що за правилами ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни шляхом виключення з резолютивної частини рішення відповідної вказівки.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Любомльського районного суду від 14 травня 2015 року в даній справі змінити, виключивши з резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в дохід держави судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: