Рішення № 507256, 19.03.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.07 р. Справа № 5/42

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” вособі Краматорських електричних мереж, м. Краматорськ.

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ

про стягнення 6 506 249 грн. 37 коп.

Головуючий суддя Азарова З. П.

Суддя Ломовцева Н.В.

Суддя Радіонова О.О.

При секретарі судового засідання: А.С. Розум

Представники :

Від позивача – Костюк С.В. – представ. за дов.

Від відповідача – Сєверов М.І.- заст. нач. юр. відділу

Султанова Н.М. – представ. за дов.

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні 13.03.2007 року

оголошувалась перерва.

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” в особі Краматорських електричних мереж, м. Краматорськ звернулось до Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, яка виникла станом на 01.12.2002 року в сумі 6 334 302,73 грн.

В обґрунтування позову надані копії: договору №10 від 20.10.1997 року, договору №10 від 05.01.2000 року, правовстановлюючі документи, актів звірок, розрахунку заборгованості, актів про споживання електроенергії, розрахункових листків, відомості витрат електроенергії.

Заявою №35-юр від 21.01.2003 року позивач визначив, що заборгованість виникла за період з 01.12.1999 року по 01.01.2003 року в сумі 6 022 475грн. 35 коп. ( т.1, а. с 35).

Заявою №34-юр від 21.01.2003 року позивач збільшив позовні вимоги станом на 21.01.2003 року в сумі 6 807 072грн. 01коп. (т.1, а. с. 36).

Клопотанням від 17.02.2003 року позивач пояснив, що відповідач частково 31.01.2003 року оплатив суму боргу, тому ціна позову становить 5830646грн. 17 коп. (т. 1 а. с. 106).

Клопотанням від 21.04.2003 року позивач зменшив позовні вимоги до 5 295 488грн. 96 коп. (т.1 а. с. 125).

Відповідач надав відзив, в якому визнав позов частково, оскільки позивач не врахував оплату векселями, поставку обладнання, неправомірно нараховану суму ПДВ., протокол узгодження №1941 від 29.11.2000 року про зарахування суми 885165грн. 30 коп. та інші документи.

30.04.2003 року позивач заявив клопотання про призначення судової експертизи для визначення суми боргу.

Ухвалою від 05.05.2003 року судом зупинено провадження у справі, у зв’язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи, яка доручена Харківському науково-дослідному інституту експертиз.

05.04.2004 року суд отримав висновок судової експертизи, згідно якої сума боргу складає 6540405,34 грн. станом на 01.05.2003 року.

Заявою від 16.06.2004 року позивач визначив суму боргу станом на 01.06.2003 року 5 735 837,60 грн., у тому числі за активну електроенергію 4 740 459грн. 67 коп., за екологічну складову 480 348грн. 65 коп., за реактивну – 5 15029грн. 28 коп. (т. 2 а.с. 35).

Відповідач не погодився з висновком експертизи і надав заперечення.

Позивач надав пояснення щодо висновку експертизи та вважає, що сума боргу становить 5 775 837грн. 60 коп., а заявою від 22.06.2004 року позивач пояснив, що оскільки експертом не враховані окремі суми, то сума боргу повинна складати станом на 26.06.2004 року 6 567 072грн. 01 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача ( т. 7 а.с. 47).

Ухвалою від 23.06.2004 року судом провадження у справі було зупинено для проведення повторної експертизи, яка доручена Донецькому інституту економіко-правових досліджень Національної Академії наук України.

07.10.2004 року до суду надійшов експертний висновок, яким визначено, що первинні документи не відповідають бухгалтерським вимогам, тому неможливо визначити суму боргу.

Рішенням від 16.11.2004 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2005 року рішення скасовано і позовні вимоги задоволені у сумі 6 567 072грн. 01 коп. (т. 8, а.с. 74).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2005 року вказана постанова скасована і справа передана на новий розгляд ( т. 8, а. с. 74), оскільки розрахунок позову був визначений з урахуванням боргу станом на 01.12.1999 року.

При розгляді справи у новому складі суду позивач надав пояснення, в яких сума боргу визначена з урахуванням оплати, здійсненої відповідачем до початку строку позовної давності, тому сума боргу була визначена за період, менший ніж термін позовної давності.

Відповідач позов визнав частково з врахуванням наданого розрахунку, в якому борг складає 1 035 534грн.99 коп. (т. 9, а. с. 24-27,44,45).

Ухвалою від 18.10.2005 року судом призначена судово-бухгалтерська експертиза, яка доручена Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Висновком від 20.03.2006 року визначений розмір заборгованості станом на 01.01.2003 року за спожиту активну електроенергію 6 927 429,46 грн., за реактивну – 470 626,96 грн., за екологічну складову 480 348,62 грн. Експертизою визначено, що позивачем включена до суми позову заборгованість, яка виникла до 01.12.1999 року у розмірі 1 370 741,86 грн. У зв’язку з відсутності бухгалтерських документів встановити за який період складалась заборгованість станом на 01.12.1999 року експертизою неможливо (т. 9, а. с. 75-105).

Згідно розпорядження заступника голови господарського суду здійснена заміна складу суду.

Відповідач надав заперечення на експертний висновок.

Позивач надав розрахунок позову, згідно якому сума боргу визначена 6 674 318,66 грн.

У судовому засіданні оголошена перерва для надання пояснень щодо розміру позовних вимог.

27.06.2006 року до суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.06.2006 року та додатковий висновок, згідно якому заборгованість за спожиту активну електроенергію стає 6 575 373грн. 80 коп.

Відповідач надав розрахунок заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 1 758 970грн. 53 коп., реактивну 266 460 грн. 29 коп. Він вважає, що заборгованість слід вважати за період з 01.12.1999 року по 01.06.2003 року. Заборгованість за екологічну складову він не визнав. До розрахунку відповідач надав пояснення.

Для додаткового ознайомлення з матеріалами експертного висновку сторони заявили клопотання про продовження строку розгляду справи. Клопотання задоволено. Суд зобов’язав позивача визначити суму позову.

У судовому засіданні 11.10.2006 року сторони заявили про можливість врегулювання спору мировим шляхом, тому розгляд справи був відкладений. Проте, у наступному судовому засіданні докази врегулювання спору сторони не надали, а заявили клопотання про надання часу для проведення додаткових звірок розрахунків.

13.11.2006 року відповідач надіслав розрахунок позову, згідно якому заборгованість за спожиту активну електроенергію стає 983 418грн 07коп., а за реактивну 185 679 грн. 75 коп.

Позивач у наступне судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи був відкладений.

21.12.2006 року позивач надіслав розрахунок позову з врахуванням пояснень відповідача. Розгляд справи був відкладений. Судом пропоновано сторонам перевірити розрахунки.

Відповідач надав додаткові пояснення та заперечення щодо позовних вимог про стягнення екологічної складової та просить в цій частині відмовити за відсутністю підстав для її стягнення. Крім того пояснив, що надані розрахунки перевірені.

У судовому засіданні 20.02.2007 року було оголошено перерву. Позивач в наступному судовому засіданні зменшив позовні вимоги та просить стягнути 6506249 грн. 37 коп. За окремими позиціями розрахунку позову сторони дійшли до згоди, а окремі позиції залишилися спірними.

Відповідач надав додаткові докази та сторони клопотанням від 13.03.2007 року продовжили строк розгляду справи.

У судовому засіданні 12.03.2007 року позивач заявив клопотання про розстрочку виконання рішення, але у зв’язку з відсутністю будь-яких доказів в обґрунтування клопотання воно залишено без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що між сторонами було укладено договори на користування електричною енергією №10 від 20.10.1997 року, №10 від 05.01.2000 року. На підставі вказаних договорів позивач постачав відповідачу електроенергію.

Відповідно до п.4.1 договору №10 від 20.10.1997 року розрахунки за активну та реактивну електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються платіжними документом. Пунктом 4.1.3 договору сторони передбачили порядок розрахунків, а саме: плата за електроенергію здійснюється у формі планових платежів 10 числа поточного розрахункового періоду – 1-й плановий платіж у розмірі 50% вартості середньомісячного споживання електроенергії та остаточний розрахунок поточного періоду – ІІ-й плановий платіж у розмірі 50% вартості середньомісячної споживчої електроенергії.

Пунктом 4.1.3 договору №10 від 05.01.2000 року сторони передбачили такий же порядок розрахунків, з визначенням першого платежу 16 числа поточного місяця.

В силу статті 161 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання та виконання договорів, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач в порушення умов укладених договорів несвоєчасно сплачував вартість спожитої електроенергії, внаслідок чого утворилась заборгованість з грудня 1999 року станом на 01.12.2002 року і позивач просить стягнути суму боргу 6506249 грн. 37 коп., у тому числі за активну електроенергію 5595373 грн. 81 коп., реактивну 430 526 грн. 94 коп., складову екологічну 480 348 грн. 62 коп.

Разом з тим, позивач не врахував, що відповідач частково здійснював розрахунки шляхом передачі векселів в рахунок отриманої електроенергії. В матеріали справи як позивачем, так і відповідачем надані акти прийому-передачі векселів. Позивач пояснив, що отримані векселі були враховані в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів, оскільки в актах прийому-передачі не вказані періоди погашення суми. Відповідач пояснив, що векселі були передані в рахунок оплати отриманої електричної енергії за той місяць, в якому передані векселі і отримана електроенергія.

Матеріалами справи підтверджений факт передачі векселів в рахунок поставленої електроенергії згідно актів прийому-передачі, в яких не визначений період віднесення суми, вказаної в актах.

Суд, дослідивши акти прийому-передачі векселів, вважає, що передані векселі слід було врахувати в тому періоді, в якому вони передані. Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 року “Про застосування векселів у господарському обороті України” в Україні введено вексельний обіг з використанням переказних і простих векселів. Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 року №528 були затверджені Правила виготовлення і використання вексельних бланків, якими встановлено, що вексель може видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги. Законом України від 06.07.1999 року №826-ХІV запроваджено Уніфікований закон про переказні і прості векселі. Норми, встановлені Правилами, застосувані до вищеназваного закону.

04.05.2001 року набув чинності Закон України “Про обіг векселів в Україні”, від 05.04.2001 року № 2374-ІІІ, який передбачив ті ж норми щодо видачі векселів.

З актів прийому – передачі векселів вбачається, що відповідач передав власні емітовані векселі або емітовані ТОВ “Торговий Дім ЕМСС” та позивачем, платником яких визначений відповідач. Позивач вказані векселі приймав, підписував акти-прийому передачі, тому грошові зобов’язання щодо платежу за договорами на постачання електроенергії припинялись і виникли грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

Позивач врахував отримані векселі як оплату за той місяць, в якому векселі отримані, але зараховував їх як погашення заборгованості за попередні періоди. Суд вважає таке зарахування необґрунтованим і зараховує за тими періодами, в яких видавалися векселі. Взаємовідносини за отриманими векселями є самостійними відокремленими від зобов’язань за договорами на постачання електроенергії.

Судом розглянуті розбіжності щодо суми 12 833грн. 28 коп., яка позивачем виключена у квітні-серпні 2002 року і здійснено зарахування вказаної суми без ПДВ. Проте, в платіжних дорученнях №2192 від 31.05.2002 року, №1469 від 16.04.2002 року, №3055 від 01.08.2002 року, №1768 від 30.04.2002 року та інших відповідачем визначено призначення платежу, а саме: оплата за електроенергію з ПДВ у конкретному періоді.

Суд вважає дії позивача неправомірними і вказана сума повинна бути врахована у повному обсязі згідно сум, вказаних у платіжних дорученнях (т.6, а. с. 64,82; т. 7, а. с. 14,47,48).

Крім того, між сторонами виникли розбіжності щодо суми 1 232 809 грн. 20 коп., яка відображена протоколами-реєстрами у грудні 1999 року. Відповідач зараховує вказану суму як розрахунок за грудень 1999 року. Проте у матеріалах справи наявні копії протоколів-реєстрів заліку взаємної заборгованості (т. 3 а. с. 22-32), у яких сторонами визначена дата виникнення боргу 01.12.1998 року, 01.11.1999 року, тому залік був віднесений на погашення боргів вказаних періодів. З вищеназваних підстав, суд не приймає доводи відповідача до уваги і вказана сума не може бути прийнята у погашення заборгованості, яка виникла у грудні 1999 року.

Виникли розбіжності щодо суми 885 165 грн. 30 коп. згідно протоколу - узгодження №1941 від 29.11.2000 року. Позивач вказану суму зарахував як борг, який виник до 01.01.2000 року. Разом з тим суд дійшов висновку, що вказане зарахування здійснено неправомірно, оскільки в матеріали справи (т. 4 а. с. 54, 56) позивачем надана копія протоколу від 29.11.2000 року (т.4 а.с. 58), з якого вбачається, що відповідач прийняв обов’язок сплатити вартість електричної енергії, отриманої після 01.01.2000 року в сумі 885 165 грн. 30 коп. На виконання вказаного протоколу платіжним дорученням №544 від 01.12.2000 року відповідач перерахував обумовлену суму з посиланням на вказаний протокол. Але позивач врахував отриману суму згідно банківському витягу як суму боргу яка виникла до 01.01.2000 року.

Вказане зарахування протиречить строку, вказаному у протоколі, а також розпорядженню Кабінету міністрів України від 21.08.2000 року №325-р, яким передбачено, що такі розрахунки можуть бути здійснені до 15.12.2000 року за умови відсутності поточної заборгованості за електричну енергію за вересень, жовтень, листопад. Непогашена заборгованість повинна бути станом на 01.09.2000 року. Отже погашення заборгованості здійснюється за спожиту електроенергію у 2000 році. Позивачем наданий при новому розгляді справи розрахунок, в якому відсутній борг на 01.12.1999 року. Тому суд вважає, що сума 885 165 грн. 30 коп. повинна зараховуватися в погашення боргу, який виник після 01.01.2000 року. Позивач врахував її в оплату боргу за 1999 рік, що протиречить наданим доказам та вищенаведеним фактам.

Щодо суми 600 000 грн. 00 коп. погашеної відповідачем у лютому 2000 року, яка вказана позивачем у томі 2, аркуш справи 36 і віднесена їм в погашення сальдо на 01.12.1999 року, то вважаючи, що позивач надав новий розрахунок без сальдо на 01.01.1999 року, суд приймає позицію відповідача і зараховує як погашення оплати за електричну енергію у лютому 2000 року.

У судових засіданнях позивач пояснив, що частково із цієї суми були погашені боргу за комунальні та інші послуги, однак доказів правомірності цих розрахунків не надано.

Розбіжності виникли у сторін за сумою 195 888 грн., 00 коп., яка була предметом заліку взаємної заборгованості (т. 4 а. с. 140,141). Розглянувши ці розбіжності, суд вважає, що залік був здійснений 12.04.2001 року, зарахований позивачем у квітні 2001 року, тому слід прийняти позицію відповідача. Позивач не довів існування заборгованості за попередні періоди, тоді як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В частині заборгованості за екологічну складову відповідач заперечує, посилаючись на відсутність правових підстав щодо її застосування. Проте, Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (НКРЕ) №61 від 28.08.1996 року “Про встановлення екологічної надбавки до тарифів на електроенергію для споживачів Донецької області” було затверджено екологічну надбавку у розмірі 3% від передбачених тарифів на електроенергію. Відповідно до ліцензії від 23.10.1996 року №1098 Ват “Донецьколенерго” є місцевим постачальником електроенергії на території Донецької області, який здійснює постачання електроенергії на закріпленій за ним території відповідно до умов ліцензії на здійснення даного виду підприємницької діяльності. Збір коштів за електричну енергію від споживачів, в тому числі і екологічної складової, здійнює місцевий електоропостачальник (ВАТ “Донецькобленерго”). В подальшому суми екологічної складової спрямовувались на спеціальний рахунок для реконструкції Миронівської ТЕС. Отже, саме тариф н а електричну енергію належну ВАТ “Донецькобленерго” для споживачів Донецької області включав екологічну складову. Вказана постанова була визнана недійсною рішенням господарського суду м. Києва від 18.04.2002 року, Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2003 року скасована і справа направлена на новий розгляд. Рішенням господарського суду м. Києва від 26.02.2004 року встановлено, що вказана постанова НКРЕ є дійсною. Рішення залишено без змін. Таким чином позивачем правомірно пред’явлені вимоги в частині стягнення екологічної складової.

Виходячи з вищевикладеного позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 006 862 грн. 48 коп. у тому числі за реактивну електроенергію 196 805грн. 66 коп., активну 2 728 210 грн. 51 коп., за екологічну складову 81 846 грн. 31 коп.

Керуючись ст. ст. 33,43,77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Краматорських електричних мереж, м. Краматорськ – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (84306, м. Краматорськ, р/р №2600901517252 в філії ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в м. Донецьк, МФО 334817, ЄДРПОУ 00210602 ІПН 002106005156 № свідоцтва 06292253) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, м. Горлівка, Донецької області, пр. Леніна,11, п/р №26007301550283 у Центрально-міському відділенні Промінвестбанку України в м. Горлівка) : заборгованість у сумі 3 006 862 грн. 48 коп., державне мито у сумі 1 700 грн. 00 коп. інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

В іншій частині відмовити.

В судовому засіданні 19.03.2007 року за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини рішення .

Рішення підписано 19.03.2007 року та набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя З.П. Азарова

Суддя Н.В. Ломовцева

Суддя О. О. Радіонова

Суддя Азарова З.П.