Ухвала суду № 50718269, 17.09.2014, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/9936/14-к

Провадження № 1-кс/592/2972/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року м.Суми

Слідчий суддя Ковпаківського районного суду міста Суми Литовченко О.В., при секретарі Пянтківському А.П., за участі слідчого СВ СМВ УМВС України в Сумській області Терещенко О.В., представника ВАТ «Сумський мясокомбінат» ОСОБА_1, без фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів, розглянувши клопотання слідчого Терещенко О.В. про арешт майна в кримінальному провадженні №42014200010000005 від 11.01.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356, ст. 365-3, ст. 191 ч. 3 КК України,

встановив:

Слідчий своє клопотання мотивує тим, що постановою господарського суду Сумської області від 15.04.2010 по справі № 12/133-09 ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.01.2012 по справі № 12/133-09 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2. Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.06.2013 по справі № 12/133-09, усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_2 від виконання обов'язків ліквідатора ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» та призначено ліквідатором ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Слідством встановлено, що арбітражний керуючий ОСОБА_2, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її до Харківського апеляційного господарського суду. Однак 29.08.2013 його апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2013 - без змін.

Слідством також встановлено, що 12.06.2013 на офіційному сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення Товарної біржі «Перша Товарна Біржа» про проведення 03.07.2013 повторного аукціону з продажу майна ВАТ «СМК».

На виконання своїх обовязків як ліквідатора ОСОБА_3 зобовязаний провести ряд обов'язкових процедур, зокрема, сформувати ліквідаційну масу, для чого виникла є необхідним проведення інвентаризації майнових активів банкрута. Після проведення інвентаризації, на виконання ст. 29 Закону, ОСОБА_3 зобов'язаний провести оцінку майна і тільки після оцінки виявленого майна відбувається його реалізація.

З цією метою ОСОБА_3 прийняв рішення про розірвання договору про надання послуг з ТБ «Перша товарна біржа» (Біржа), про що на адресу Біржі (м. Суми вул. Соборна, 29 Д) надіслано рекомендованого листа. Однак 05.07.2013 Біржа на офіційному сайті Міністерства юстиції України розмістила оголошення про проведення других повторних відкритих торгів з продажу майна ВАТ «СМК» з можливістю зниження початкової вартості. Дане оголошення містило інформацію про те, що уповноваженою особою від імені підприємства-банкрута є арбітражний керуючий ОСОБА_2

У подальшому, 26.07.2013 вказаний аукціон відбувся та майно ВАТ «Сумський м'ясокомбінат», яке включало в себе 33 об'єкти нерухомості, 70 позицій обладнання та велику кількість товарно-матеріальних цінностей, продано.

Отримані від реалізації майна грошові кошти в розмірі понад 130 тис. грн. ОСОБА_2 використав на ліквідаційні витрати.

Так, з вищевказаного вбачається, що арбітражний керуючий ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою з посадовими особами ТБ «Перша Товарна Біржа» незаконно продав майно ВАТ «СМК», чим наніс майнову шкоду як самому підприємству-банкруту, так і його кредиторам, серед яких є колишні працівники ВАТ «СМК» з вимогами із виплати заборгованості по заробітній платі, а також державні органи, зокрема, УПФ України в м. Сумах, ДШ у м. Сумах, Сумський МЦЗ та інші.

Встановити місцезнаходження документів з приводу реалізації майна банкрута ВАТ «Сумський мясокомбінат» після 20.06.2013, зокрема на торгах у формі аукціону, який відбувся 26.07.2013, в тому числі й документів, якими супроводжувалась організація та проведення даного аукціону, тимчасовий доступ до яких наданий Ковпаківським районним судом Суми, під час проведення досудового слідства не надалось за можливе.

21.02.2014 до ТОВ «Стаут-Портос», ТОВ ТБ «Перша Товарна біржа» та ТОВ «ЛСК-11» направлені запити на отримання завірених належним чином копії відповідних договорів та супроводжувальних до них документів, однак до сьогодні вказані документи не отримані, неодноразові виклики до слідчого, керівниками вказаних юридичних осіб проігноровані (директор ТОВ «Стаут-Портос» ОСОБА_4, директор ТОВ ТБ «Перша Товарна біржа» ОСОБА_5, директор ТОВ «ЛСК-11» ОСОБА_6С.).

21.03.2014 отримані тимчасові доступи до документів в Ковпаківському районному суді м. Суми з приводу реалізації майна банкрута ВАТ «Сумський мясокомбінат» після 20.06.2013, зокрема на торгах у формі аукціону, який відбувся 26.07.2013, в тому числі й документів, якими супроводжувалась організація та проведення даного аукціону, однак отримати вказані документи під час досудового слідства встановити не надалось за можливе.

Відповідно до ухвал Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.05.2014 про надання дозволу на проведення обшуку у директора ТОВ «Стаут-Портос» ОСОБА_4, арбітражного керуючого ОСОБА_2, та в офісному приміщенні ТБ «Перша Товарна Біржа» були проведені обшуки у вказаних осіб, однак виявити та вилучити вищевказані документи не надалось за можливе.

Враховуючи те, що цілісний майновий комплекс, а саме на шість залізничних колій №1, №3, №4, №5, №6, №7 ВАТ «Сумський мясокомбінат», що знаходяться за адресою: м. Суми вул. Харківська, 103 належать на праві приватної власності ВАТ «Сумський мясокомбінат» ЄДПРОУ 05496017, є обєктом на яке спрямовано кримінальне правопорушення, з метою не допущення порушень майнових прав кредиторів вказаного товариства, звернення майна на користь третіх осіб, запобіганню зникненню, втраті або пошкодження даного майна або настання інших негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання. Прохає накласти арешт на зазначене майно для подальшого унеможливлення його викрадення.

Розглянувши клопотання та додані до нього документи, з'ясувавши думку слідчого, вважаю, що вказане клопотання слідчого, відповідно до ч.1 ст.173 КПК України має бути залишене без задоволення в зв'язку з наступними обставинами.

Згідно ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В ст. 170 КПК України визначені підстави для арешту майна. Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Таким чином, за змістом чинного законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна може бути накладено лише на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

З пояснень слідчого в судовому засіданні встановлено, що у даному кримінальному провадженні підозра нікому на теперішній час не повідомлена.

За змістом чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України, після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукувані) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів. Повідомлення про підозру, відповідно до 276 КПК України, здійснюється тільки за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчинені кримінального правопорушення.

Тому відсутність повідомлення про підозру у кримінальному правопорушенні не позбавляє права звернутися з клопотанням про арешт майна для забезпечення доказової бази в кримінальному правопорушенні, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України.

Крім того, в статті 223 КПК України викладені вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Слідчий не позбавлений можливості відповідно до ст.. 110 КПК України винести мотивовану постанову, щодо даного майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

В задоволенні клопотання слідчого СВ СМВ УМВС України в Сумській області Терещенко О.В., про арешт майна в кримінальному провадженні №42014200010000005 від 11.01.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356, ст. 365-3, ст. 191 ч. 3 КК України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом пяти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя:О.В. Литовченко