Ухвала суду № 50710918, 16.09.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12318/14-к

Провадження №11-кп/772/412/2015

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Федчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 рокум. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді: Федчука В.В.

суддів: Сілакова С.М., Рупака А.А.

зі секретарем: Міхневіч І.А.

розглянув « 16» вересня 2015 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №

№12014020010000982 від 16.02.2014 року відносно

ОСОБА_2,

народження 1993 року, грудня місяця, 08 дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина

України, неодруженого, непрацюючого

В силу ст.. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ч. 2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_3,

народження 1996 року квітня місяця 30 дня,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина

України, неодруженого, непрацюючого,

раніше судимого:

-25.12.2013 року Вінницьким міським судом

Вінницької області за ч.2 ст. 187 КК України у

у виді 7 років позбавлення волі.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Пролєєва Ю.М.

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників-адвокатів: ОСОБА_4, ОСОБА_5

за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6О, обвинуваченого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від «24» лютого 2015 року, -

В с т а н о в и в :

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2ст. 125, ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України і йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді двох років обмеження волі;

- за ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України у виді десяти років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 70, 72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 11 років позбавлення волі.

Цим же вироком ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України і йому призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2013 року та остаточну міру покарання призначено ОСОБА_3 у виді 11 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь міського бюджету м.Вінниці3067 гривень 38 копійоку відшкодування витрат комунального закладу Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_7

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 солідарно на користь міського бюджету м.Вінниці5235 гривен 50 копійоку відшкодування витрат комунального закладу Міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_9

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 8470 гривень у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 25000 гривень відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнуто, в рівних частках, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення криміналістичних досліджень в справі в сумі 1979 грн. 25 коп.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 15 лютого 2014 року, приблизно о 19.00 годині, перебуваючи на першому поверсі першого під'їзду будинку №62, що по 1-му провулку Київському у м. Вінниці, під час розмови зі своєю знайомою неповнолітню ОСОБА_7 яка переросла в сварку, на ґрунті неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень, умисно завдав один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_7 яка від нанесеного удару, отримавши тілесні ушкодження, втратила рівновагу та впала на сходи, а в подальшому була доставлена та госпіталізована з тілесними ушкодженнями до Вінницької клінічної дитячої лікарні.

Відповідно до висновку експерта №557 судово-медичної експертизи від 23.05.2014 року ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, параорбітальних гематом, лінійного перелому носової кісточки зліва, ротаційного підвивиху С1 хребця, які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) та належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, ОСОБА_2 продовжуючи свою злочинну діяльність, 21 березня 2014 року, приблизно о 18.00 годині, за місцем свого постійного проживання та реєстрації у квартирі АДРЕСА_1, спільно зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_3, вжили спиртні напої і, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшли на тролейбусну зупинку «Вулиця Чехова», що по вулиці Немирівське Шосе у місті Вінниці, де помітивши автомобіль - таксі марки ВАЗ-21099, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_9 підійшли до вказаного автомобіля та домовились з водієм про те, щоб останній відвіз їх до гаражів, розташованих в гаражно-будівельному кооперативі «Супутник» (далі за текстом ГБК), що по вул. Складській у м. Вінниці. У автомобіль ОСОБА_2 сів на праве переднє сидіння, а ОСОБА_3 сів на заднє сидіння позаду водія, який відвіз їх за вказаною вище адресою.

Приїхавши на територію ГБК, що по вул. Складській у м. Вінниці, ОСОБА_2 сказав водієві зупинитися, після чого раптово, без будь-якої причини, умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, без будь якої причини, з метою позбавлення життя іншої людини, витягнув з кишені розкладний ніж, за допомогою якого наніс біля 6 ударів в область тулуба водія автомобіля ОСОБА_9

У свою чергу ОСОБА_3 перебуваючи на задньому сидінні автомобіля, побачивши злочинні дії ОСОБА_2 приєднався до нього і також без будь-якої причини, умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, з метою позбавлення життя іншої людини, лівою рукою утримував ззаду за одяг та плечі водія, не даючи останньому вирватися і чинити опір та вийти з автомобіля, а правою рукою наніс біля 6 ударів наявним у нього ножем в область правої нижньої частини тулуба потерпілого ОСОБА_9

Довести свій злочинний умисел ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до кінця не змогли з причин, які не залежали від їх волі, оскільки потерпілий ОСОБА_9 зміг дотягнутися до ручки замка дверей, відчинив їх, вискочив з автомобіля та втік. У свою чергу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не бажаючи бути викритими та з метою уникнення покарання за скоєне, не довівши свій злочинний умисел до кінця, з місця вчинення злочину зникли та в подальшому були затримані працівниками міліції.

У відповідності до висновку експертів №71-К комісійної судово-медичної експертизи від 06.06.2014 року вбачається, що ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження, що за характером та локалізацією тілесних ушкоджень свідчать про не менш ніж тринадцять травматичних дій колюче-ріжучим предметом (предметами) (обличчя зліва (1), праве плече (1), на передній поверхні грудної клітки (1), на бічній поверхні грудної клітки справа (3), на бічній поверхні живота справа (1), в поперековій ділянці справа (6)), у вигляді:

-проникаюче торокоабдоміальне поранення з ушкодженням діафрагми та правої долі печінки являлось небезпечним для життя в момент спричинення, тому належить до тяжких тілесних ушкоджень (п. 2.1.3 «й», «к» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

-проникаюче поранення гайморової пазухи зліва з переломом передньої стінки гайморової пазухи зліва за своїм характером спричинило тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я, належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

-різана рана верхньої губи, колото-різані рани правої половини грудної клітки, колото-різані рани попереку справа, колото-різана рана правого плеча належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 до початку судового засідання в Апеляційному суді Вінницької області , на підставі ст. 403 КПК України відмовився від апеляційної скарги на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02. 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі не оспарюючи вини в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, ставить питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2015 року в частині призначеного покарання за ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України. Виправдати ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 п. 7 ч.2 ст. 115 КК України. Його дії перекваліфікувати на ч.1 ст. 121 КК України.

Вимоги мотивував тим, що наміру на вбивство потерпілого ОСОБА_9 він не мав. Його брат ніяких ударів ножем водію таксі не завдавав, стверджує, що обидва ножа знаходились в нього, а тому він сам завдавав удари потерпілому ОСОБА_9, бо дуже налякався, що водій таксі його побє, так як у нього з водієм виникла суперечка.

Захисник адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3П в своїй апеляційній скарзі, просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2015 року в частині визнання винним його підзахисного ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15, п.7 ч.2 ст. 115 КК України змінити у звязку з недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та закрити кримінальне провадженні відносно ОСОБА_3

Захист свої вимоги мотивував тим, що стороною обвинувачення та рішенням суду жодним чином не доведено кваліфікацію вчиненого діяння за ч. 2 ст. 15, п.7 ч.2 ст. 115 КК України. Спільність умислу на заподіяння смерті в діях обвинувачених є припущенням з боку сторони обвинувачення. Вказує на те, що участь ОСОБА_3 потерпілий фактично припустив посилаючись на свої відчуття. Характер нанесених ножем ударів, що спричинили тілесні ушкодження, на його думку , вказує на те, що вони були хаотичні, по різних частинах тіла, не сильні, а тому кількість ударів свідчить не про умисел на вбивство, а враховуючи їх не глибокість та локалізацію свідчить про хаотичне штурхання ножем без будь якої мети. Крім того, удари не були спрямовані на життєво важливі органи та не завдали їм шкоди, а тому вважає, що звинувачення у тому, що такі удари були нанесені з метою заподіяння смерті є припущенням. Висновки суду щодо мети злочину- вбивства не підтверджені жодними доказами по справі. Суд безпідставно не прийняв до уваги покази обвинувачених щодо наявності в них конфлікту з потерпілим. Також вказує на те, що ОСОБА_3 на момент затримання був неповнолітнім, а всупереч вимогам ч.1, 2 ст. 488 КПК України мати обвинуваченого не була визнана законним представником , не викликалась в судові засідання та не завжди була присутня.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката захисника ОСОБА_4, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката захисника ОСОБА_5, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги та обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти своєї вини в інкримінованому йому злочині, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який вважає вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційнх скарг, суд вважає, що апеляційні скарги

не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Висновки суду першої інстанції щодо вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя, та ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України - в замаху на вбивство, тобто закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів за зазначених у вироку обставин ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності.

Висновки суду першої інстанції щодо вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст.115 КК України, в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоровя, та в замаху на вбивство, тобто закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів за зазначених у вироку обставин ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст.115 КК України та дій ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст.115 КК України є правильною.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 125 КК України - не оспарюється.

Посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_2 та адвоката захисника ОСОБА_5, що попереднє слідство і судове слідство проведені неповно, не обєктивно та упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях та на суперечливих і недостатніх, зібраних з порушенням вимог кримінально процесуального законодавства, доказах є безпідставними.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства і судом по даній справі дотримано вимог кримінально процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі обєктивної істини.

Суд ретельно перевіряв у судовому засіданні доводи обвинуваченого та адвоката, аналогічні тим, які викладені в апеляційних скаргах про те, що обвинувачені не вчиняли злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 п. 7 ч.2 ст. 115 КК України.

Так, зокрема, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в замаху на вбивство, тобто закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів, суд обґрунтовано послався на покази самого потерпілого ОСОБА_9, який в ході досудового та судового слідства пояснив, що він працює водієм таксі, 21.03.2014 року до нього в автомобіль сіли двоє хлопців, однин сів поряд а інший на заднє сидіння. Хлопець який сів на переднє сидіння сказав їхати в район «Тяжилів» до «Мрії» в ГСК. Про вартість поїздки пасажири не запитували,по запаху алкоголю та розмов, він зрозумів, що обвинувачені були в стані алкогольного сп'яніння. Під час поїздки хлопець, що сидів спереду говорив тому, який сидів позаду, що вони мають поїхати забрати автомобіль. Коли вони заїхали на територію ГСК, хлопець, який сидів спереду попросив ввімкнути гучніше музику, на території ГСК сказав повернути направо та зупинитись. Як тільки він спинив автомобіль, обвинувачені раптово почали наносити йому удари ножами. Він відчував, що удари наносяться і спереду, і ззаду, намагався захиститись, хтось з обвинувачених кричав «ОСОБА_9 його». За ліве плече його тримали не даючи вирватись. Лише з четвертої спроби він зміг відкрити дверцята автомобіля і вирвавшись почав утікати, підбігши до естакади, він побачивши незнайомого йому чоловіка, попросив викликати швидку. З двома чоловіками він повернувся до автомобіля, але нападників там не було, двигун був ввімкнений, двері були відкриті ( а.с. 19 т. 3).

Із показів свідка ОСОБА_11 даними в ході судового слідства вбачається, що 21.03.2014 року в гаражному кооперативі на естакаді він зі своїм колегою ремонтував свій автомобіль. До них підійшов потерпілий ОСОБА_9, який був увесь в крові, кров була на куртці спереду та на обличчі. Потерпілий повідомив, що на нього в його автомобілі напали двоє хлопців з ножами та порізали його, просив допомоги. Він викликав швидку та пішов до виходу з ГСК зустрічати швидку. Нападників він не бачив, потерпілого ніхто не наздоганяв.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він знайомий з потерпілим ОСОБА_9, разом працювали на службі таксі, та 21.03.2014 року разом стояли на зупинці «Чехова» і розмовляли. До автомобіля ОСОБА_9 підійшли двоє пасажирів - хлопців та сіли в автомобіль, після чого потерпілий також сів в свій автомобіль. Облич пасажирів він не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що 21.03.2014 року він як працівник міліції перебував на охороні громадського порядку, здійснював патрулювання вулиці Пархоменка, біля 18 год. 45 хв. отримали виклик та повідомлення, що в ГСК «Супутник» два чоловіки напали на водія таксі та порізали його. Через деякий час він помітив двох хлопців, які вийшли з-за залізничних вагонів, були в мокрому одязі та в стані алкогольного сп'яніння. Вони перевірили їх документи, хлопці путались у відповідях на запитання, а ОСОБА_3 намагався втекти. Після цього хлопців затримали.

Свідок ОСОБА_14 дав показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_13

Крім показань потерпілого, свідків, вина обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину, підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, а саме:

- даними протоколу огляду предмету від 10.06.2014 року (т. 2 а.с. 128);

- даними протоколу огляду місця події від 21.03.2014 року з фототаблицями, згідно якого було оглянуто автомобіль марки «ВАЗ 21099» де на склі водійської двері та водійському кермі та на землі виявлено буру речовину схожу на кров (т. 2 а.а 143-158);

- даними акту застосування службової собаки від 21.03.2014 року, згідно якого собака взяла слід біля автомобілю та закінчила роботу біля рівчака з водою (т.2 а.с. 162);

- даними протоколу огляду місця події від 22.03.2014 року з фототаблицею, згідно якого було виявлено два ножі біля ГСК «Супутник» (т.2 а.с. 167-170);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 15.04.2014 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_9 в автомобілі показав як обвинувачений ОСОБА_2 наносив йому удари ножем спереду, а обвинувачений ОСОБА_3 утримував його ззаду та також наносив удари ножем, а також вказав на порізи оббивки сидіння водія (т. 2 а.с. 172-179);

- даними виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2876 Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на ОСОБА_9 (т 2. а.с. 181);

- висновком експертів №71-К комісійної судово-медичної експертизи від 06.06.2014 року згідно якого у ОСОБА_9 мали місце тілесні ушкодження: «різана рана верхньої губи і підочної ділянки зліва; проникаюче поранення гайморової пазухи зліва з переломом передньої стінки гайморової пазухи зліва та гемосинусом лівої гайморової па зухи», «колото-різані рани правої половини грудної клітки - проникаюче торокоабдоміальне поранення з ушкодженням діафрагми та правої долі печінки, внутрішньочеревна кровотеча (наявність крові до 500 мл.), множинні колото-різані рани попереку справа, колото-різана рана правого плеча, а також садна колінного суглоба». Вказані ушкодження у ОСОБА_9 виникли від дії колюче-ріжучого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, у строк вказаний у постанові про призначення експертизи - 21.03.2014року.

Доводи обвинувачених про те, що вони не вчиняли данного злочину, та у них виник конфлікт з водієм, який розпочав останній , спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_9, який пояснював, що дії нападників були раптовими та безпричинними, конфлікту у нього з обвинуваченими, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, не було, й під час нападу він чув, як хтось з нападників крикнув «ОСОБА_9 єго!». Дії обвинувачених припинились лише в наслідок того, що потерпілий з четвертої спроби все ж таки зумів відчинити дверцята автомобіля, вирватись та побіг від автомобіля в напрямку людей, які були неподалік, біля естакади, таким чином не давши змоги обвинуваченим довести злочинний умисел до кінця.

Ці показання підтверджуються даними протоколу огляду місця події від 21.03.2014 року, з фото таблицями, даними протоколу проведення слідчого експерименту з фото таблицею від 15.04.2014 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_9 в автомобілі показав, як обвинувачений ОСОБА_2 наносив йому удари ножем спереду, а обвинувачений ОСОБА_3 утримував його ззаду та також наносив удари ножем, а також вказав на порізи оббивки сидіння водія, що узгоджується з даними висновку №71.

Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в тому, що вини вчинили замах на вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів.

Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно, розглянув усі докази з позиції достовірності та допустимості і оцінив їх в сукупності, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України та призначив покарання у виді 11 років позбавлення волі та дії ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України та призначив покарання у виді 11 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 488 КПК України, батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого. Законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а вразі необхідності можуть бути допитані як свідки.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, мати обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_15 була залучена слідчим в якості законного представника, на підставі ст. 44 КПК України, їй було вручено копію обвинувального акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню її сина. ( т. 1 а.с. 2-17).

Про розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_2, у Вінницькому міському суді Вінницької області та для участі у судових засіданнях, законний представник обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_15 завжди була повідомлена завчасно та належним чином, про що свідчать її розписки, але її неприбуття не перешкоджало розгляду кримінального провадження, а тому доводи в апеляційні скарзі адвоката ОСОБА_16 щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 488 КПК України, при розгляді даного кримінального провадження щодо неповнолітнього ОСОБА_3 є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження. ( т.1 а.с. 17, 78, 82, 208, 226, т.2 а.с. 7 )

Відповідно до вимог ст.50і ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, суд повинен врахувати сукупність тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Суд першої інстанції додержався у даному кримінальному провадженні вищевказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.

Так, призначаючи обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання , суд на виконання вимог ст.50і ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд належно врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке згідно вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зокрема те, що вони злочин скоїли з хуліганських мотивів, хотіли позбавити людину самої найголовнішої цінності - життя, обставини обтяжуючі покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Призначене обвинуваченим покарання є справедливим та обґрунтованим, яке грунтується на вимогах закону, а призначене у повній відповідності з вимогамист. 65 КК Українита є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Допущення в ході судового розгляду даного кримінального провадження порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність ухваленого судового рішення колегія суддів не убачає.

За таких обставин ухвалений судом першої інстанції щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирок є законним і обгрунтованим, а тому зміні чи скасуванню за поданими захисниками апеляційними скаргами не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.405, 407, 418, 419 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2015 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Вінницької області може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим з моменту отримання копії вироку.

Судді:

Згідно з оригіналом: