Рішення № 50709380, 24.03.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

м. Жмеринка, вул. Образцова, 6, 23100, (04332) 5-11-20

Справа № 2-2-211/10/0205

РІШЕННЯ

І МЕНЕ МУ КРАЇНИ

24.03.2010 року м. Жмеринка

Жмеринський міськрайониий суд Вінницької області в складі:

Головуючої - судді Сенько Л.Ю.

при секретарі Колесник Г.В..

за участю позивачів ОСОБА_1.

прокурора Левчук С.М..

відповідача ОСОБА_2 шина М. В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Державного Казначейства України, третьої особи - ОСОБА_5 - директора Жмеринського ПП «Бравіс» про відшкодування шкоди, заподіяної при ДТП,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2004 року позивачі. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду в ході розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, з позовом , в якому просили стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 14 939 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.; на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 120 грн. та моральну в розмірі 5000 грн..

Постановою Жмеринського міськрайонного суду від 06.06.2005 року притягнуто в якості другого відповідача - Жмеринське відділення Державного Казначейства, який постановою від 09.02.2006 року замінений на належного відповідача в особі Державного Казначейства України.

Вироком Жмеринського міеькрайонного суду від 07.11.2006 року цивільний позов задоволено та стягнуто з Державного Казначейства України на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 14 771,72 грн. та моральної 20 000 грн.; на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 120 грн. та моральну в розмірі 5000 грн..

Ухвалою Верховного Суду України від 11.12.2009 року вирок Жмеринського міськрайонного суду від 07.11.2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах Верховного суду України від 27.09.2007 року щодо ОСОБА_6, в частині вирішення цивільного позову, скасовані.

Ухвалою суду від 24.03.2010 року було прийнято відмову від позову ОСОБА_1 від своїх позовних вимог в повному обсязі та відмову від позову ОСОБА_3 в частині стягнення шкоди з Державного Казначейства України та провадження в цій частині справи закрито.

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 мотивовав тим, що внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 13.08.2003 року, в результаті зіткнення автомобіля «ГАЗ-53», державний номер «9831ВИН», під керуванням відповідача ОСОБА_6 з автомобілем «ВАЗ 2106». державний номер «19305110) та автомобілем «ІЖ-412» державний номер «03502ВІ», під його керуванням, він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а його автомобіль отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту його автомобіля складає 11432,72 грн.. В звязку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП позивач змушений був за власні кошти лікуватися, купувати ліки та медичні препарати на які він витратив 3339 грн..

Моральну шкоду обгрунтовує тим, що після ДТП через тілесні ушкодження виникли психотравматичні фактори,що спричинили негативні емоції і переживання, привели до погіршення здоровя, його визнано інвалідом 3-ї групи, викликали необхідність тривалого лікування, вплинули на реалізацію своїх намірів та ділових стосунків. Пошкодження автомобіля привело до того, що він та його родина позбавлені були можливості тривалий час користуватися, автомобілем, що спричинило йому та його родині значні незручності.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив стягнути із відповідача моральну шкоди в сумі 20 000 грн., майнову шкоду в сумі 14771,72 грн., яка складається із вартості відновлювального ремонту автомобіля - 11432.72 грн., втрат на медичні препарати під час лікування в сумі 3339 грн., а також просив стягнути понесені позивачем судові витрати, а саме державне мито в розмірі 147,72 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. На підтвердження завданих матеріальних збитків позивач посилався на висновок експерта № 60Т від 24.11.2003 р., який знаходиться в кримінальній справі № 1-9/2006, та доказів на підтвердженняпонесених витрат на лікування в сумі 3339 грн., які також знаходяться в матеріалах кримінальної справи(а.с.181-205).

Відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю та пояснив, що не заперечує проти стягнення з нього матеріальної шкоди в сумі 14771,72 грн., моральної шкоди в розмірі 20000 грн., та судових витрат в сумі 267,72 грн.

В судове засідання представник третьої особи - ОСОБА_5 - директор Жмеринського ПП «Бравіс» не з'явився, суду надав заяву про те, що ПП «Сантранспорт» ліквідовано, а ПП «Бравіс» не є його правонаступником та просить провести судове засіданні у його відсутність (а.с.34).

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи № 1 -9/2006 по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та по наданих суду доказах, суд прийшов до наступного висновку.

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до етапі 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Абзац 2 п.4 Постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року №6 дано розяснення, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадяни, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, тощо. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, що регламентовано ч.2 ст.1187 ЦК України.

Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що 13.08.2003 року біля 11 години, ОСОБА_8 працюючи водієм ПП «Сантранспорт». рухаючись автомобілем марки «Газ-53» по вул.. Одеській в м. Жмеринка, Вінницької області, порушив вимоги пунктів 10.1,13.1 Правил дорожнього руху України, не переконався у відсутності небезпеки т перешкод при здійсненні зміни напрямку руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ- 2106» під керуванням ОСОБА_9 що стояв у попутному напрямку перед виконанням маневру повороту ліворуч. Після чого виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем марки «Іж-412» під керуванням ОСОБА_3. У результаті ДТП ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажиру автомобіля марки «Іж-412» ОСОБА_1 - легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоровя, транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Вироком Жмеринського міськрайонного суду від 07.11.2006 року зміненого ухвалою Верховного суду України від 27 вересня 2007 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст. 286 КК України на 1 рік виправних робіт з відрахуванням 20 % заробітку в доход держави без позбавлення права керування транспортними засобами.(кримінальна справа № 1-9/06 а.с.392-394, 412-413)

Відповідно до висновку експерта №60Т від 24 листопада 2003 року, оглянутого в судовому засіданні у кримінальній справі № 1 -9/2006 на а.с.85-89, збиток заподіяний власнику автомобіля «ІЖ-412», що належить ОСОБА_1. в результаті пошкодження після ДТП на момент оцінки складає 2960,82 грн. Також, з даного висновку вбачається, що розмір відновлювального ремонту складає 11432,75 грн.

Даний висновок, суд приймає до уваги, оскільки він не спростований сторонами, інших доказів, які б свідчили про розмір заподіяних збитків позивачу внаслідок ДТП, суду не надано.

Отже, матеріальний збиток, як вбачається із вказаного вище висновку експертного автотоварознавчого дослідження, завданий власнику автомобіля „ІЖ-412 - ОСОБА_3, складає 11432,75 грн. та понесених витрат на лікування в сумі 3339 грн., які також знаходяться в матеріалах кримінальної справк(а.с. 1 81 -205).

Розмір матеріальних збитків, заявлених позивачем ОСОБА_3 підлягає стягненню в повному обсязі на його користь з відповідача ОСОБА_6 в розмірі 14771,72 грн.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а згідно п.2 ч.2 цієї ж статті, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. При цьому відповідно до ч.3 цієї ж статті розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд у відповідності з вимогами ст.23 ЦК України та виходячи з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, враховує характер правопорушення, глибину душевних і фізичних страждань позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, вимоги розумності і справедливості, вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити повністю, стягнувши з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 20000 грн., що на думку суду є достатнім розміром коштів, що підлягають стягненню на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 3,10,11, 57-61,79-88,209,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192,1194 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, постановою Пленуму Верховного Суду України „ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2. працюючого слюсарем в ПП «Бравіс» на користь ОСОБА_3 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 14771,72 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень та на користь держави державне мито в розмірі 147 грн. 72 коп. (КЕКД 22090100,р/р31418537700006 банк ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015, ЗКПОУЕ 34701261) та 120 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ (КЕКД22050000, символ звітності 259. банк одержувач:ГУДКУ у Вінницькій області м.Вінниця, МФО 802015, р/р 31213259700006, код ЄДРПОУ 34701261, одержувач держбюджет м.Жмеринка).

Рішення набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

Суддя