Рішення № 50705481, 26.05.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2014 Справа № 905/1931/14 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Коровіній І.С. розглянувши матеріали

за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення 10644,26 грн.Представники сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю; не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10644,26 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 9987,81грн., 3% річних у розмірі 656,45грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 14.12.2011 р. №1170-Г в частині своєчасної та повної сплати вартості переданого відповідачу газу, у звязку з чим заборгованість відповідача становить 9987,81грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договір на постачання природного газу за регульованим тарифом від 14.12.2011 р. №1170-Г з додатками №1, №2, №3, акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2012, 29.02.2012, 31.03.2012, правовстановлюючі документи тощо.

В судове засідання призначене на 26.05.2014 позивач зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвали суду були надіслані на адресу відповідача зазначену в позовній заяві та в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

14.12.2011 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (позивач) та Фізичною особоою-підприємцем ОСОБА_1 підписаний договір про постачання природного газу за регульованим тарифом №1170-Г (далі по тексту договір), відповідно до умов якого постачальник постачає споживачу природний газ для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Умови та обсяги постачання природного газу визначені у розділі 2 договору.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених в додатку 1 до договору (п. 2.6. Договору).

Відповідно до п. 2.9. договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача (відповідача).

Вартість послуг та порядок розрахунків визначений сторонами в розділі 4 Договору.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами в розмірі 100 % оплати грошовими коштами вартості договірного обсягу постачання газу, відповідно до додатка 2 до договору до початку місяця поставки. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.6 договору).

Згідно п. 4.7. договору оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника.

Відповідно до п. 10.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не було заявлено про припинення його дії або перегляд умов.

01.01.2012 між сторонами підписана додаткова угода до договору, якою сторони погодили, що загальна вартість природного газу для неплатників ПДВ за 1000 м-3 складає 4702,296 грн. (у т.ч. ПДВ 783,7160).

Договір та додаткова угода до договору підписані сторонами, скріплені їх печатками та міститяся в матеріалах справи.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу 5222 м. куб. на загальну суму 24555,39грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012, від 29.02.2012, від 31.03.2012, які підписані та скріплені печатками сторін на них та містяться в матеріалах справи.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання газу від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що послуги з постачання природного газу позивачем відповідачу на підставі вищевказаних актів приймання-передачі здійснювались на виконання договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 14.12.2011 р. №1170-Г.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отимагних послуг з постачання газу оплатив частково, у звязку з чим виникла заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 9987,81грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як розяснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач, умови п. 4.6 у повному обсязі не виконав, а саме не здійснив повну оплату вартості з постачання газу за розрахунковий період не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим у розмірі 9987,81грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено постачання природного газу відповідачу, вартість якого останній не оплатив в повному обсязі, станом на теперішній час заборгованість становить 9987,91грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 9987,91грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 9987,91грн.суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.02.2012 по 28.02.2014 у розмірі 656,45грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховано, фактичну кількість днів у 2012 році, а також з урахуванням того, що останні дні оплати 11.02.2012, 11.03.2012 вихідні дні.

За розрахунком суду, розмірі 3% річних становить 656,14грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 83117, код НОМЕР_1 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (83001, м.Донецьк, пр. Театральний, 1, код ЄДРПОУ 03361081) суму основного боргу у розмірі 9987 (девять тисяч девятсот вісімдесят сім) грн. 81коп., 3% річних у сумі 656 (шістсот пятдесят шість) грн. 14коп., судовий збір у розмірі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 95 коп.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 29.05.2014.